Постанова від 05 липня 2026 р. у справі №686/3358/25 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 686/3358/25

Провадження № 22-ц/820/1199/26

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Талалай О. І. (суддя-доповідач), Гринчука Р. С., П`єнти І. В.,

секретар судового засідання Кошельник В. М.,

з участю: відповідачки ОСОБА_1 ,

представника відповідачки ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25 лютого 2026 року (суддя Чевилюк З. А., повне судове рішення складено 06 березня 2026 року) у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності на майно.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд

у с т а н о в и в :

У лютому 2025 року ОСОБА_3 , звертаючись до суду із вказаним позовом, зазначав, що ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 червня 2023 року відкрито провадження у справі № 686/15509/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу. Під час перебування у шлюбі відповідачка успадкувала домоволодіння, що знаходиться по АДРЕСА_1 загальною площею 41,2 кв. м вартістю на момент набуття 91961 грн. Успадкування цілого будинку стало можливим у зв`язку з відмовою її рідних братів та сестер від частки у спадщині. Для отримання відмови та оформлення права власності на весь будинок на ОСОБА_1 він сплатив брату дружини ОСОБА_4 7000 доларів США. На час успадкування будинок був у занедбаному стані та вимагав капітального ремонту для можливості проживання в ньому. За час шлюбу вони спільними зусиллями та за спільні кошти завершили добудову до будинку загальною площею 31,9 кв. м, провели капітальний ремонт, замінили дах, провели опалення, поміняли вікна та двері, здійснили підключення електропостачання підвищеної потужності, завершили косметичний ремонт всередині будинку. Загальна вартість поліпшень відповідно до висновку судового експерта Власюка В. В. № 1182/024 від 13 грудня 2024 року складає 699076 грн. Він постійно ніс витрати по утриманню будинку, сплачував комунальні платежі, у тому числі за опалення приміщення. Загальна сума витрат на утримання будинку за останні три роки складає 38536,39 грн. На час подання позову оціночна вартість будинку складає 866162,03 грн, що значно більше ніж на час набуття права власності на нього відповідачкою.

Тому позивач просив визнати житловий будинок А-1 загальною площею 73,8 кв. м, який знаходиться по АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя та визнати за ним право власності на 1/2 частину зазначеного будинку.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25 лютого 2026 року в позові відмовлено.

ОСОБА_3 , не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, в апеляційній скарзі просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. Посилається на неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи. Суд не врахував висновки Верховного Суду в аналогічних справах і те, що внаслідок проведеного комплексу робіт по добудові допоміжних приміщень та проведення ряду будівельних робіт змінились не лише якісні характеристики, площа будинку збільшилась на 31,9 кв. м, а й суттєво збільшилась його вартість. Первісна вартість складає незначну частину теперішньої вартості будинку. Суд не взяв до уваги те, що істотність збільшення вартості майна підлягає з`ясуванню шляхом порівняння вартості майна до та після поліпшень внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя. Вважає, що суд установивши факт зміни спірного майна через проведення ремонтних робіт та добудови частини будинку, що призвело до значного збільшення його вартості, неправильно застосував частину 1 статті 62 СК України.

Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 29 червня 2026 року відзив ОСОБА_1 на апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25 лютого 2026 року залишено без розгляду.

У засіданні апеляційного суду відповідачка і її представник апеляційну скаргу не визнали.

Позивач не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином.

Представник позивача ОСОБА_5 подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з його зайнятістю в іншій справі.

Клопотання не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини 1 і 2 статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів вважає за можливе слухати справу за відсутності представника позивача, оскільки строк розгляду справи, передбачений частиною 1 статті 371 ЦПК України, закінчився. Представник ОСОБА_5 не надав доказів неможливості брати участь у справі, призначеній до розгляду ще 14 квітня 2026 року, у зв`язку із зайнятістю в іншій справі у Вінницькому міському суді. За інформацією веб-порталу Судова влада України відсутні відомості про участь адвоката Водзінського О. В. при розгляді справи у Вінницькому міському суді. Свої доводи позивач виклав в апеляційній скарзі. Наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення судового рішення, не відкладаючи розгляду справи, оскільки основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні учасника справи або його представника, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини 1 статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції правильно установив, що сторони з 04 березня 1989 року перебували у зареєстрованому шлюбі. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 вересня 2023 року, яке набрало законної сили 21 листопада 2023 року шлюб розірвано.

Відповідно до витягу Хмельницького бюро технічної інвентаризації про державну реєстрацію прав № 35108133 від 08 серпня 2012 року ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 24 липня 2012 року є власником домоволодіння по АДРЕСА_1 .

За змістом технічного паспорта на житловий будинок по АДРЕСА_1 домоволодіння складається з житлового будинку, хліва Б, хліва б1, хліва б2, вбиральні б3, погріба б, хліва В, гаража Г, огорожі 1-2. Загальна площа будинку складає 73,5 кв. м, в тому числі житлова 41,6 кв. м, допоміжна 31,9 кв. м, кількість кімнат 4. Інвентаризаційна вартість складає 121636 грн станом на 24 жовтня 2012 року.

Відповідно до висновку експерта № 1182/024 від 13 грудня 2024 року, складеного на замовлення позивача, вартість виконаних будівельних робіт та використаних будівельних матеріалів при проведенні внутрішніх та зовнішніх будівельних (оздоблювальних) робіт у житловому будинку за адресою АДРЕСА_1 , а саме: оздоблення стін та стелі загальної кімнати з заміною електропроводки, облицювання стін та підлоги ванної кімнати керамічною плиткою, встановлення сантехнічного обладнання у ванній кімнаті, заміна дверних отворів у кількості: внутрішні 6 шт., зовнішні 2 шт., монтажу теплої підлоги у ванній кімнаті, заміни віконних блоків в загальній кімнаті та ванній кімнаті в кількості 3 шт., оздоблення стін і стелі та покриття підлоги кухні, коридору та тамбуру, заміни покрівлі з шиферу на металочерепицю із заміною несучих дерев`яних конструкцій, реконструкція мережі зовнішнього електропостачання та водопостачання, укладення тротуарної плитки на подвір?ї та влаштування огорожі в цінах станом на 13 грудня 2024 року складає 699076 грн.

Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи.

Відмову в позові суд мотивував недоведеністю позовних вимог.

Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції погоджується.

Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу з таких підстав.

У сімейному законодавстві передбачено два режими власності подружжя - особиста приватна власність дружини, чоловіка, тобто кожного з подружжя, та спільна сумісна власність подружжя.

Згідно зі статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Таке ж положення містить і норма статті 368 ЦК України.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування.

Частиною 7 статті 57 СК України передбачено, що якщо у придбання майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю.

Конституція України у статті 41 гарантує право кожному володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним.

Втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном повинно здійснюватися на підставі закону, під яким розуміється нормативно-правовий акт, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Тлумачення та застосування національного законодавства - прерогатива національних судів, але спосіб, у який це тлумачення і застосування відбувається, повинен призводити до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики ЄСПЛ.

Отже, першою умовою виправданості втручання у права, гарантовані статтею першою Протоколу № 1 до Конвенції є те, що воно має бути передбачене законом.

Статтею 62 СК України передбачено, що якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об?єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Однак при цьому обмежуються саме права особистої власності одного з подружжя, а відтак зменшується обсяг правомочностей колишнього одноособового власника.

Тому у самому законі, статті 62 СК України передбачені умови, за яких таке втручання у право власності буде не лише законним, але і необхідним з точки зору забезпечення інтересів іншого, не власника, з подружжя та гарантуватиме дотримання балансу інтересів кожного з подружжя.

Зі змісту статті 62 СК України вбачається, що втручання у право власності може бути обґрунтованим, та дотримано балансу інтересів подружжя, у разі наявності у сукупності двох факторів: 1) істотність збільшення вартості майна; 2) таке збільшення вартості пов?язане зі спільними трудовими чи грошовими затратами або затратами другого з подружжя, який не є власником.

Як трудові затрати необхідно розуміти особисту чи спільну трудову діяльність подружжя. Така діяльність може бути направлена на ремонт майна, його добудову чи перебудову, тобто дії, що потягли істотне збільшення вартості такого майна.

Грошові затрати передбачають внесення особистих чи спільних коштів на покращення чи збільшення майна. Наявність істотного збільшення вартості є оціночним поняттям, тому у конкретній справі рішення про задоволення чи відмову у задоволенні позову приймається судом з урахуванням усіх його обставин.

Істотність має визначальне значення, так як необхідно враховувати не лише збільшення остаточної вартості в порівнянні з первинною оцінкою об?єкта, однак співвідносити і у співмірності з одиницями тенденцій загального удорожчання конкретного майна, інфляційними процесами, якісні зміни характеристик самого об?єкта та ту обставину, що первинна оцінка чи сам об?єкт стають малозначними в остаточній вартості об?єкта власності чи у остаточному об?єкті.

Істотність збільшення вартості майна підлягає з?ясуванню шляхом порівняння вартості майна до та після поліпшень внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя.

Тобто істотність збільшення вартості має відбутися така, що первинний об?єкт нерухомості, який належав одному з подружжя на праві приватної вартості, розчиняється, нівелюється, втрачається чи стає настільки несуттєвим, малозначним у порівнянні із тим об?єктом нерухомого майна, який з?явився під час шлюбу у результаті спільних трудових чи грошових затрат подружжя чи іншого з подружжя, який не є власником.

За загальною практикою мають враховуватися капітальний ремонт чи переобладнання житла, тобто значне перетворення об?єкта нерухомості.

Поточний ремонт житла, зміна його призначення з житлового на нежитлове без капітального переобладнання не буде надавати підстав для визнання такого об?єкта спільною сумісною власністю подружжя, оскільки значних перетворень сам об?єкт не зазнав і не можна вважати ці перетворення такими, що істотно збільшили вартість майна.

У такому випадку, якщо суд встановить наявність понесених затрат з боку іншого подружжя - не власника, однак не визнає такі затрати істотними, то цей з подружжя може вимагати грошової компенсації понесених затрат, якщо такі затрати понесені під час перебування у шлюбі.

Другий чинник істотності такого збільшення має бути пов?язаний із спільними затратами грошових коштів або трудовими затратами. Сам факт перебування осіб у шлюбі у період, коли особисте майно чи його вартість істотно збільшилося, не є підставою для визнання його спільним майном.

Істотне збільшення вартості майна обов?язково і безумовно має бути наслідком спільних трудових чи грошових затрат або затрат іншого, не власника майна, з подружжя. Тобто вирішальне значення має не факт збільшення вартості сам по собі у період шлюбу, а правова природа збільшення такої вартості, шляхи та способи збільшення такої вартості, зміст процесу збільшення вартості майна.

Збільшення вартості майна внаслідок коливання курсу валют, зміни ринкових цін та інших чинників, які не співвідносяться з обсягом грошових чи трудових затрат подружжя чи іншого, не власника, з подружжя, у майно, не повинні враховуватися у зв?язку з тим, що законодавець у статті 62 СК України не називає їх як підстави для визнання особистого майна одного з подружжя спільним майном.

В іншому випадку, у разі збільшення вартості майна внаслідок тенденції загального удорожчання об?єктів нерухомості, інфляційних та інших об?єктивних процесів, не пов?язаних з внесками подружжя чи одного з них, визнання особистого майна одного з подружжя спільною сумісною власністю подружжя буде нести, як наслідок, непропорційне втручання у власність майна одного з подружжя, який набув майно в особисту власність.

Аналогічні правові висновки висловлені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 214/6174/15-ц.

Поточний ремонт житла, зміна його призначення з житлового на нежитлове без капітального переобладнання не буде надавати підстав для визнання такого об?єкта спільною сумісною власністю подружжя, оскільки значних перетворень сам об?єкт не зазнав і не можна вважати ці перетворення такими, що істотно збільшили вартість майна (постанова Верховного Суду від 30 серпня 2022 року в справі № 154/2487/16).

При посиланні на вимоги статті 62 СК України як на підставу виникнення спільної сумісної власності подружжя, позивач не довів, що збільшення вартості майна є істотним і у таке збільшення були вкладені його окремі (власні) кошти чи власна трудова діяльність.

З огляду на зазначене суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивач не надав доказів на підтвердження того, що його внесок у ремонт житлового будинку у розумінні частини 1 статті 62 СК України є достатньо значним для можливості визнання спірного майна об?єктом права спільної сумісної власності подружжя, тоді як сам по собі факт перебування позивача у шлюбі з відповідачкою на час здійснення поліпшень та ремонтних робіт спірного об?єкта нерухомого майна не є підставою для визнання зазначеного майна спільним сумісним майном подружжя та визнання за ОСОБА_3 права власності на 1/2 його частину.

Відповідно до декларації про готовність об?єкта до експлуатації, зареєстрованої в Інспекції державного архітектуроно-будівельного контролю у Хмельницькій області 06 листопада 2012 року, дозвіл на початок будівельних робіт по будівництву прибудови до житлового будинку садибного типу по АДРЕСА_2 надавався попередньому власнику 20 вересня 2007 року. Станом на листопад 2012 року будівництво прибудови до будинку площею 32 кв. м було завершено, вартість основних фондів, які приймалися експлуатацію 75,189 тис. грн.

Витрати ОСОБА_3 на утримання будинку за останні три роки на збільшення вартості житлового будинку не впливають.

Питання витрат при оформленні спадкових прав на житловий будинок не має правового значення для вирішення справи, оскільки такі витрати не стосуються істотного збільшення вартості будинку внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя. Право власності на нерухоме майно набуто ОСОБА_1 у порядку спадкування.

У наданому позивачем на підтвердження вимог висновку експерта не було встановлено збільшення вартості майна та істотність такого збільшення шляхом порівняння станом на час вирішення спору вартості об?єкта в стані, що існував до поліпшення, та його вартості після поліпшення.

З урахуванням наведеного апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про наявність правових підстав для задоволення позову.

Порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування рішення, суд не допустив.

З огляду на викладене рішення суду першої інстанції ухвалено відповідно до норм матеріального права, з додержанням норм процесуального права і підстав для його скасування у межах доводів апеляційної скарги немає.

Керуючись статтями 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25 лютого 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 07 липня 2026 року.

Суддя-доповідач О. І. Талалай

Судді Р. С. Гринчук

І. В. П`єнта