Постанова від 05 липня 2026 р. у справі №463/3070/26 — Львівський апеляційний суд

Справа № 463/3070/26 Головуючий у 1 інстанції: Нор Н.В.

Провадження № 33/811/1041/26 Доповідач: Маліновська О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2026 року суддя Львівського апеляційного суду Маліновська О.В., з участю особи, що притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 , адвоката Змислої М.Р., розглянувши апеляційну скаргу адвоката Змислої Марти Русланівни на постанову Личаківського районного суду м. Львова від 03 червня 2026 року,

встановив:

постановою Личаківського районного суду м. Львова від 03 червня 2026 року, ОСОБА_1 , визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 173-2, ч.2 ст. 173-2 КУпАП та застосовувано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 680 гривень. Стягнуто з ОСОБА_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 коп.

Відповідно до оскаржуваної постанови, згідно з протоколом серії ВБА № 214547 від 26.03.2026 року вбачається, що 21.12.2025 року за адресою АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство економічного та психологічного характеру відносно своєї доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме умисно обмежив доступ дитини до належного їй майна – мобільного телефону, який використовувався для підтримки зв`язку з матір`ю гр. ОСОБА_3 , а також висловлювався у формі психологічного тиску, що викликало у дітей почуття стресу, тривогу та емоційну напругу, вказаними діями обмежив можливість у спілкуванні доньки з матір`ю, спричинив психологічний тиск та міг завдати шкоди психологічного характеру, чим вчинив правопорушення передбачене ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

Згідно з протоколом серії ВБА № 214558 від 26.03.2026 року вбачається, що 21.12.2025 року за адресою АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство економічного та психологічного характеру відносно своєї доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме умисно обмежив доступ дитини до належного їй майна – мобільного телефону, який використовувався для підтримки зв`язку з матір`ю гр. ОСОБА_3 , а також висловлювався у формі психологічного тиску, що викликало у дітей почуття стресу, тривогу та емоційну напругу, вказаними діями обмежив можливість у спілкуванні доньки з матір`ю, спричинив психологічний тиск та міг завдати шкоди психологічного характеру, чим вчинив правопорушення передбачене ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

На зазначену постанову адвокат Змисла Марта Русланівна подала апеляційну скаргу у якій просить скасувати постанову Личаківського районного суду м. Львова від 03 червня 2026 року та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що жоден з перерахованих доказів та інші матеріали справи не містять про факт та характер заподіяної ОСОБА_4 та ОСОБА_2 шкоди.

Вважає, що сам по собі факт побутового конфлікту та обміну образами між сторонами, не свідчать про вчинення фізичного та психологічного насильства. Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що дії ОСОБА_5 спричинили шкоду психологічному здоров`ю потерпілих, викликали у них побоювання за власну безпеку, емоційну невпевненість чи нездатність захистити себе, що є обов`язковими ознаками психологічного домашнього насильства.

Зазначає, що стороною особи, яка притягається до адміністративної відповідальності було долучено відео/аудіо матеріали, які стосуються обставин та підтверджують факт відсутності вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства.

Законний представник неповнолітньої ОСОБА_2 – ОСОБА_6 та потерпіла ОСОБА_2 , будучи належно та завчасно повідомленими про місце, дату та час розгляду цієї справи про адміністративне правопорушення, у призначене судове засідання не з`явились, натомість подали друге клопотання про відкладення.

Оскільки в силу ст.269 КУпАП, при розгляді справ про адміністративні правопорушення, присутність потерпілих не є обов`язковою, враховуючи стислі строки розгляду цієї категорії справ, а також, той факт, що за клопотанням ОСОБА_6 судове засідання переносилось, вважаю, що при наведених вище обставинах доцільно здійснювати розгляд у відсутність ОСОБА_2 та ОСОБА_6 , оскільки їхня присутність не визначена законом як обов`язкова, не суперечитиме завданню провадження у цій справі, а всебічно, повно й об`єктивно з`ясувати усі обставини цієї справи можливо й за відсутності зазначених осіб.

Суддя, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин цієї справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, дійшов такого висновку.

Заслухавши доводи особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його представника – адвоката Змислої М .Р. на підтримку доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи , приходжу до наступного.

Апеляційний суд переглядає справу в межах доводів апеляційної скарги (ч.7 ст.294 КУпАП).

Згідно із положеннями ст.245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 252 КУпАП України орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Отже, з огляду на положення ст. ст. 251, 252 КУпАП суддя в постанові повинен навести докази наявності чи відсутності адміністративного правопорушення, винності особи у його вчиненні, а також дати належну оцінку цим доказам у їх сукупності.

Згадані вимоги закону суддею місцевого суду дотримані у повній мірі і висновок про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 173-2, ч.2 ст. 173-2 КУпАП , за обставин, наведених у постанові, підтверджуються належними та допустимими доказами.

Диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачена відповідальність за умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Частина 2 статті 173-2 КУпАП встановлює відповідальність за ті самі дії, вчинені стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.

Незважаючи на позицію представника ОСОБА_1 – адвоката Змислої М.Р.,

викладену в апеляційній скарзі, його вина підтверджується зібраними у справі та перевіреними в судовому засіданні доказами, зокрема даними, що містяться у протоколах про адміністративне правопорушення серії ВБА № 214547 від 26.03.2026 року, серії ВБА № 214558 від 26.03.2026 року, заявах про вчинення правопорушення, поясненнях ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , поясненнях ОСОБА_1 , рапортах працівників поліції, а також інформації, що міститься на шлеш носію, який долучений матеріалів справи, та іншими доказами наявними у матеріалах адміністративної справи у їх сукупності та взаємозв`язку.

Наведені обставини свідчать про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч.2 ст.173-2 КУпАП та ч.2 ст.173-2 КУпАП та обґрунтованість його притягнення до адміністративної відповідальності.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Пунктом 14 статті 1 вказаного Закону передбачено, що психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Доводи апеляційної скарги про те, що в матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 21 грудня 2025 року, вчинив насильницькі дії, спрямовані на заподіяння шкоди фізичному чи психічному здоров`ю потерпілої сторони, тобто заподіяв насильство щодо неповнолітніх дітей, не знайшли свого підтвердження та є лише суб`єктивним сприйняттям правопорушником обставин події.

Враховуючи викладене, аналізуючи протоколи про адміністративне правопорушення, та матеріали справи, апеляційний суд вважає, що обставини домашнього насильства, які описані у ньому, дозволяють зробити висновок про наявність в діях ОСОБА_1 складів адміністративни х правопорушень, які ставляться йому у провину, зміст протоколів відповідає диспозиції ч.2 ст.173-2 КУпАП.

Що ж стосується інших доводів апеляційної скарги, то вони ні окремо, ні в сукупності, не спростовують законності та обґрунтованості оскаржуваного судового рішення, а тому не можуть слугувати підставами для його скасування.

Апеляційний суд враховує і те, що докази наявні в матеріалах справи взаємоузгоджуються один з одним і підстав для сумніву в їх об`єктивності та суперечливості, як на те вказує апелянт, не вбачається. Жодних аргументованих доводів, які б викликали сумніви в об`єктивності оцінки доказів зроблених судом першої інстанції на підставі вищевказаних матеріалів справи щодо ОСОБА_7 не надано і не здобуто в процесі апеляційного розгляду, а тому підстави для визнання їх недопустимими відсутні.

З огляду на викладене, вважаю, що постанова суду першої інстанції, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 173-2, ч.2 ст. 173-2 КУпАП є законною та обґрунтованою, та не підлягає скасуванню, за обставинами, на на які посилається апелянт.

які посилається апелянт.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суд, -

постановив:

апеляційну скаргу адвоката Змислої Марти Русланівни – залишити без задоволення.

Постанову Личаківського районного суду м. Львова від 03 червня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 173-2, ч.2 ст. 173-2 КУпАП – залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Оксана МАЛІНОВСЬКА