Постанова від 23 червня 2026 р. у справі №336/9885/25 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 24.06.2026 Справа № 336/9885/25

Запорізький Апеляційний суд

ЄУН 336/9885/25 Пр. № 22-ц/807/783/26Головуючий у 1-й інстанції: Звєздова Н.С. Суддя-доповідач: Гончар М.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2026 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С.

суддів Онищенка Е.А., Трофимової Д.А.

за участі секретаря Камалової В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13 січня 2026 року у справі за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СУПЕРІУМ» (надалі - ТОВ «ФК «СУПЕРІУМ») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2025 року ТОВ «ФК «СУПЕРІУМ» звернулось до суду з вищезазначеним позовом (а.с. 1-58), в якому просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість відповідача за кредитним договором № Р29.279.70451 від 08.08.2017 року заборгованість у розмірі 141869,78 грн, яка складається з: 43439,61 грн - прострочений борг; 24959,72 грн - прострочені проценти, комісія 73470,45 грн, від сплати якої відповідач на користь позивача у добровільному порядку ухиляється, а тако судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2422,40 грн.

В обґрунтування свого позову позивач зазначав, що між ПАТ «Ідея Банк», правонаступником якого є ТОВ «ФК «СУПЕРІУМ», та відповідачем укладено кредитний договір № Р29.279.70451 від 08.08.2017 року, на підставі якого кредитор надав відповідачу кредит у розмірі 43439,61 грн, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15,5000% річних, з погашенням кредиту та процентів у термін, передбачені встановленим Кредитним договором графіком щомісячних платежів, строком на 36 місяців. Відповідачем не виконано взяті на себе зобов`язання відповідно до умов договору, у зв`язку із чим має місце вищезазначена заборгованість, щ є предметом спору. 15.11.2023 року між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «ФК «СУПЕРІУМ» укладено договір факторингу № 15/11/23, за умовами якого до ТОВ «ФК «СУПЕРІУМ» перейшло право вимоги за кредитним договором № Р29.279.70451 від 08.08.2017 року, в якому відповідач виступає позичальником. У відповідності до реєстру боржників до договору факторингу № 15/11/23 від 15.11.2023 року заборгованість відповідача перед ТОВ «ФК «СУПЕРІУМ», як новим кредитором становить 141869,78 грн.

В автоматизованому порядку для розгляду даної справи визначено суддю першої інстанції Звєздову Н.С. (а.с.59).У хвалою суду першої інстанції від 23.10.2025 року (а.с. 62-63) провадження у цій справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду першої інстанції від 05.12.2025 року (а.с. 68-69) клопотання представника позивача про витребування від первісного кредитора АТ «ІДЕЯ БАНК» детального розрахунку заборгованості та банківської виписки по кредитному договору, який було укладено між АТ «ІДЕЯ БАНК» та відповідачем задоволено, - витребувано у АТ «ІДЕЯ БАНК» обґрунтований розрахунок заборгованості за кредитним договором № Р29.279.70451 від 08.08.2017 року, який було укладено між АТ «ІДЕЯ БАНК» та відповідачем станом на 15.11.2023 року, а також надання банківських виписок за вказаним кредитним договором, які підтверджують видачу кредитних коштів та їх рух. На виконання вказаної ухвали суду першої інстанції Банк надав відповідні документи (а.с. 71-73).

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13 січня 2026 року (а.с. 76-79) позов позивача у цій справі задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ТОВ «ФК «СУПЕРІУМ» (ЄДРПОУ 42024152) заборгованість за кредитним договором № Р.29.279.70451 від 08.08.2017 року у розмірі 141869,78 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 43439,61 грн, заборгованість за відсотками 24959,72 грн, заборгованість за комісією 73470,45 грн, а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції у цій справі в частині, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, відповідач ОСОБА_1 в особі представника Калініної-Заєць Ю.М. у своїй апеляційній скарзі (а.с.86-95) просила скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості зі сплати комісії у розмірі 73740, 45 грн.

В автоматизованому порядку 02.02.2026 року для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Онищенка Е.А. та Трофимову Д.А. (а.с.97). Ухвалою апеляційного суду від 03.02.2026 року (а.с.98) витребувано у суду першої інстанції справу, яка надійшла до апеляційного суду 12.02.2026 року (а.с.101). Ухвалою апеляційного суду від 13.02.2026 року (а.с.102) апеляційну скаргу було залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків, які було усунуто у встановлений апеляційним судом строк (а.с. 105-107). Ухвалою апеляційного суду апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито 03.03.2026 року (а.с. 108), дану справу за апеляційною скаргою призначено до апеляційного розгляду (а.с.109), з урахуванням відповідного навантаження судді-доповідача і колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, які за рішенням загальних зборів суддів Запорізького апеляційного суду з липня 2021 року також приймають участь у розгляді кримінальних проваджень, та відповідного штату суддів Запорізького апеляційного суду (10) взагалі, а також відпустки судді-доповідача у період з 16.02.2026 року по 02.03.2026 року включно (довідка – а.с.104).

ТОВ «ФК «СУПЕРІУМ» (довідка про отримання електронного документу – копії ухвали апеляційного суду про відкриття апеляційного провадження у цій справі – 05.03.2026 року – а.с. 115) не скористалось своїм правом на подачу відзиву на вищезазначену апеляційну скаргу відповідача у цій справі. Однак, в силу вимог ст. 360 ч.3 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції апеляційним судом.

У дане судове засідання повідомлені апеляційним судом належним чином про дату, час і місце розгляду цієї справи, у тому числі відповідач додатково через свого представника, що узгоджується із вимогами ст. 130 ч. 5 ЦПК України (а.с.117-123), всі учасники цієї справи не зв`яжись, окрім представника відповідача ОСОБА_1 – адвоката Калініної -Заєць Ю.М. (а.с. 92, 94), про причини своєї неявки апеляційний суд не сповістили, клопотань про відкладення розгляду цієї справи не подавали.

При вищевикладених обставинах, на підставі ст. 371-372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив розглядати дану справу апеляційним судом у даному судовому засіданні за відсутністю всіх учасників цієї справи, що не з`явились, за присутності відповідача ОСОБА_1 – адвоката Калініної -Заєць Ю.М. (а.с. 92, 94).

Відводів у цій справі не заявлено, самовідводи відсутні.

Заслухавши у даному судовому засіданні доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга відповідача ОСОБА_1 в особі представника Калініної-Заєць Ю.М. у цій справі підлягає задоволенню з таких підстав.

В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Встановлено, що позивач із вищезазначеним рішенням суду першої інстанції погодився, останнє в апеляційному порядку не оскаржував.

Відповідач в особі представника оскаржує рішення суду першої інстанції у цій справі лише в частині стягнення з неї на користь позивача заборгованості зі сплати комісії у розмірі 73740,45 грн.

Таким чином, апеляційний суд переглядає законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у цій справі лише в межах доводів та вимог апеляційної скарги сторони відповідача в оскаржуваній частині, а саме: в частині стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості зі сплати комісії у розмірі 73740, 45 грн.

У разі, якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскаржуваної частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується (постанова Верховного Суду від 03.10.2018 року у справі № 186/1743/15-ц).

Відповідно до ст. 374 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: - залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (п.1), - скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове судове рішення або змінити рішення (п.2).

Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За змістом ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або …зміни рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин (ст. 376 ч. 4 ЦПК України).

В силу вимог ст. 258 ч. 1 п. 2, 3 ЦПК України судовими рішеннями є рішення, постанови.

Згідно із ст. 258 ч. 1 п. 2, 3 ЦПК України судовими рішеннями є рішення, постанови.

За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України в редакції Закону України № 4173-IX від 19.12.2024, який набрав законної сили з 08.02.2025 року, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги ухвалює постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу.

Встановлено, що задовольняючи позов позивача у цій справі в оскаржуваній частині рішення, керувався ст. ст.525, 526, 530, 536, 549, 598, 599, 610, 611, 624, 625, 629, 1049, 1048, 1054 ЦК України, ст. ст. 13, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273-275, 279, 354 ЦПК України та виходив із обґрунтованості та доведеності позовних вимог позивача до відповідача про стягнення комісії за вищезазначеним кредитним договором у розмірі 73740,45 грн.

Проте із такими висновками суду першої інстанції в оскаржуваній частині погодитись не можна з таких підстав.

Оскільки, апеляційним судом встановлено в оскаржуваній частині, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для стягнення у цій справі з відповідача на користь позивача за вищезазначеним договором сторін вищезазначеної комісії у розмірі 73470,45 грн. (додаток до договору а.с. 12)

І хоча позивач ТОВ «ФК «СУПЕРІУМ» за вищезазначеним договором факторингу є належним позивачем та правонаступником Банку (ПАТ «ІДЕЯ БАНК», зміна назви у подальшому в силу вимог закону на АТ «ІДЕЯ БАНК»), саме Банк за вищезазначеним кредитним договором № Р29.279.70451 від 08.08.2017 року нараховував відповідачу ОСОБА_1 вищезазначену щомісячну комісію за обслуговування кредиту Банком (у тарифному розмірі щомісяця 1124,45 грн. - додаток до договору а.с. 14 – 4 колонка зліва «комісія») у розмірі 73470,45 грн. станом на 15.11.2023 року (розрахунок та виписка Банку у суді першої інстанції – а.с. 71-74), згідно із п. 1.10 вищезазначеного договору сторін (а.с. 9), «…яка включає в себе: - надання інформації по рахункам позичальника з використанням телефонних каналів зв`язку, а саме зі стаціонарних телефонів по Україні, в Контакт-центрі, шляхом направлення СМС - повідомлень щодо суми платежу за цим договором, щодо зарахування платежу в погашення за кредитом тощо; - надання інформації по рахунку позичальника з використанням засобів електронного зв`язку шляхом направлення інформації про стан опрацювання електронної пошти позичальнику; - опрацювання запитів позичальника, що направлені Банку позичальником із використанням різних каналів зв`язку тощо. Позичальник сплачує плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в термін та в розмірах, визначених згідно Графіку щомісячних платежів за кредитним договором…».

Проте, згідно з абзацом третім частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01.01.2017 року - остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування») кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

10.06.2017 року набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування» від 15 листопада 2016 року № 1734-VІІІ. Цей Закон визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері. У зв`язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Згідно із частиною другою статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10.06.2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у пункті 31.29 постанови від 13 липня 2022 року у справі ЄУН №496/3134/19 за участі ПАТ «ІДЕЯ БАНК» (провадження № 14-44цс21 – витяг з ЄДРСР – а.с. 124-136).

Також, як вбачається з наданих письмових доказів в укладеному між сторонами кредитному договорі від 08.08.2017 року встановлено комісію як додаток до Договору (4 колонка зліва «комісія» - а.с. 12), тобто встановлено плату позичальника за надання інформації щодо його кредиту, безоплатність надання якої прямо передбачена частиною першою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування»; оскільки, позивач, як правонаступник Банку, у цій справі не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надавались споживачу (відповідачу у цій справі ОСОБА_1 ) та за які Банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування»), а тому вказана умова кредитного договору є нікчемною. Що у тому числі узгоджується із правовим висновком ВС, викладеним у постанові у від 18.01.2023 року у справі ЄУН №172/410/21 (витяг з ЄДРСР а.с. 138-143), за змістом якого: «…Якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування»).

При вищевикладених встановлених апеляційним судом обставинах цієї справи, у суду першої інстанції у цій справі були відсутні правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за комісією в сумі 73470,45 грн.

Отже, доводи апеляційної скарги сторони відповідача ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи.

За таких обставин, апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 слід задовольнити, рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13 січня 2026 року у цій справі в оскаржуваній частині щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «СУПЕРІУМ» заборгованості за комісією 73470,45 грн та судового збору пропорційно до цієї суми 1254,49 грн. (розрахунок: сума відмовних позовних вимог 73470,45 грн. * судовий збір позивача за подачу позову 2422,40 грн./ сума заявлених позовних вимог 141869,78 грн.) скасувати; ухвалити у цій частині у цій справі нове судове рішення у вигляді постанови; у задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «СУПЕРІУМ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за комісією 73470,45 грн у цій справі слід відмовити; у зв`язку із чим, рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13 січня 2026 року у цій справі змінити, вказавши загальні розміри стягнутих з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «СУПЕРІУМ» 68399,33 грн. заборгованості (розрахунок: заборгованість за тілом кредиту 43439,61 грн. + заборгованість за відсотками 24959,72 грн.) та 1167,91 грн. судового збору (розрахунок: сума задоволених вимог позивача 68399,33 грн. * судовий збір позивача за подачу позову 2422,40 грн./ сума заявлених позовних вимог 141869,78 грн.).

В іншій частині рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржувалось і апеляційним судом не переглядалось.

Керуючись ст. ст. 7, 12, 141, 367-369, 371-372, 374-376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника Калініної – Заєць Юлії Михайлівни задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13 січня 2026 року у цій справі в оскаржуваній частині щодо стягнення з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СУПЕРІУМ» (ЄДРПОУ 42024152) заборгованості за комісією 73470,45 грн та судового збору пропорційно до цієї суми 1254,49 грн. скасувати.

Ухвалити у цій частині у цій справі нове судове рішення у вигляді постанови.

У задоволенні позовних вимог ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СУПЕРІУМ» (ЄДРПОУ 42024152) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за комісією 73470,45 грн у цій справі відмовити.

У зв`язку із чим, рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13 січня 2026 року у цій справі змінити, вказавши загальні розміри стягнутих з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СУПЕРІУМ» (ЄДРПОУ 42024152) 68399,33 грн. заборгованості та 1167,91 грн. судового збору.

В іншій частині рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржувалось і апеляційним судом не переглядалось.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, проте, може бути оскаржена в частині, яка була предметом апеляційного перегляду, в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова апеляційним судом складена 06.07.2026 року, оскільки у період з 04.07.2026 року по 05.07.2026 року включно мали місце вихідні дні.

Головуючий суддяСуддяСуддя

Гончар М.С. Онищенко Е.А. Трофимова Д.А.