Вирок від 06 липня 2026 р. у справі №278/2439/26 — Житомирський районний суд Житомирської області

Справа № 278/2439/26

В И Р О К

Іменем України

07 липня 2026 року м. Житомир

Житомирський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження стосовно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця, зареєстрованого та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, із середньою освітою, непрацюючого, неодруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 Кримінального кодексу України (далі – КК),

в с т а н о в и в:

19 травня 2026 року між прокурором ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 укладено угоду про визнання винуватості у кримінальному провадженні № 12026060610000320.

З угоди вбачається, що 05 травня 2026 року близько 16 години 30 хвилин ОСОБА_4 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння на місці ДТП поблизу 190 км автодороги автодороги М-21 в с. Сінгури Житомирського району та області, поводив себе зухвало, агресивно, виражався нецензурною лайкою та висловлював погрози в бік працівника поліції ОСОБА_6 , який прибув на місце ДТП за викликом зі служби «102».

В цей же час та місці у ОСОБА_4 , якому було достовірно відомо, що перед ним перебуває працівник поліції при виконанні службових обов`язків, одягнений у формений одяг з шевронами та нагрудним знаком, виник умисел на спричинення тілесних ушкоджень працівнику поліції ОСОБА_6 .

Реалізуючи свій умисел, ОСОБА_4 , поводячи себе агресивно, наніс поліцейському ОСОБА_6 один удар правим кулаком в ліву частину обличчя, чим заподіяв останньому легкі тілесні ушкодження у вигляді синця по ходу гілки нижньої частини щелепи та відлому коронки 4-го нижнього зубу зліва.

Сторони угоди кваліфікували діяння ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 345 КК як умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків, та узгодили покарання у виді обмеження волі на строк чотири роки зі звільненням від його відбування з випробуванням на підставі ст. 75 КК.

Вирішуючи в порядку ст. 474 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК) питання про можливість затвердження судом вищезазначеної угоди про визнання винуватості, суд дійшов наступного.

Інкриміноване ОСОБА_4 діяння правильно кваліфіковане за ч. 2 ст. 345 КК, оскільки він наніс легкі тілесні ушкодження працівнику правоохоронного органу у зв`язку з виконанням останнім службових обов`язків.

Відповідно до ст. 12 КК кримінальне правопорушення, вчинене ОСОБА_4 , є нетяжким злочином; угоду укладено після повідомлення ОСОБА_4 про підозру у вчиненні названого кримінального правопорушення; потерпілий надав згоду на укладення угоди. Таким чином сторони при укладенні угоди дотримались вимог ч.ч. 4 та 5 ст. 469 КПК.

Зміст угоди відповідає вимогам, встановленим ст. 472 КПК, угода також містить передбачені ст. 473 КПК наслідки її укладення та затвердження.

Укладення угоди між обвинуваченим ОСОБА_7 та прокурором є добровільним, сторони цілком розуміють наслідки угоди, обмеження в праві на оскарження вироку суду та наслідки невиконання умов угоди.

Умови угоди відповідають інтересам суспільства та не порушують прав, свобод чи інтересів сторін та інших осіб.

Для визнання винуватості ОСОБА_7 наявні фактичні підстави.

Узгоджені сторонами вид і міра покарання, а також звільнення від його відбування відповідають ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особі обвинуваченого, який не судимий, щиро розкаявся. Очевидної неможливості виконання обвинуваченим взятих на себе зобов`язань не вбачається.

Прокурор, обвинувачений та його захисник просили суд затвердити угоду про визнання винуватості. Обвинувачений вказав, що фактичні обставини, як вони зазначені у обвинувальному акті, відповідають дійсності, вину визнає повністю.

Цивільний позов у провадженні не пред`явлено.

Підстав для обрання відносно обвинуваченого запобіжного заходу не вбачається.

Керуючись ст.ст. 369-371, 373-374 КПК, суд

у х в а л и в:

Затвердити у кримінальному провадженні № 12026060610000320 угоду про визнання винуватості від 19 травня 2026 між прокурором Житомирської окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 .

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК, та призначити йому узгоджене сторонами угоди покарання у виді обмеження волі на строк чотири роки.

На підставі ст. 75 КК звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням протягом одного року шести місяців іспитового строку, якщо він протягом визначеного судом строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі ч. 1 ст. 76 КК зобов`язати ОСОБА_4 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти цей орган про зміну місця проживання, а у випадку працевлаштування – місця роботи.

До вступу вироку в законну силу запобіжний захід ОСОБА_4 не обирати.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо він не скасований, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок протягом тридцяти днів з дня проголошення може бути подана апеляційна скарга до Житомирського апеляційного суду через Житомирський районний суд Житомирської області. При цьому вирок може бути оскаржений лише з підстав, визначених ч. 4 ст. 394 КПК.

Копію вироку негайно після проголошення вручити обвинуваченому та прокурору, а також направити потерпілому не пізніше наступного дня після проголошення. Захисник має право отримати копію вироку в суді.

Суддя ОСОБА_1