Постанова від 06 липня 2026 р. у справі №154/2209/26 — Володимирський міський суд Волинської області

154/2209/26

3/154/835/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2026 року м. Володимир

Суддя Володимирського міського суду Волинської області Вітер І.Р., розглянувши матеріали, які надійшли з Володимирського РВП ГУНП у Волинській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , за частиною другою статті 184 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

29 травня 2026 року до Володимирського міського суду Волинської області з Володимирського РВП ГУНП у Волинській області надійшли матеріали про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 184 КУпАП.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВБА № 206474 ОСОБА_1 28 квітня 2026 року близько 17 год 30 хв, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_3 , ухилилася від виконання передбачених статтею 150 СК України батьківських обов`язків щодо забезпечення належних умов проживання, виховання та піклування про здоров`я своєї малолітньої доньки ОСОБА_2 , 2025 року народження, а саме відмовилася від госпіталізації дитини до КП «Володимирське ТМО», хоча дитина потребувала лікування, унаслідок чого дитину було вилучено та поміщено до лікарні.

У судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення визнала повністю, щиро розкаялася, зазначила, що усвідомила неправильність своєї попередньої поведінки, просила суворо її не карати та надати їй можливість виправити ситуацію.

Пояснила, що на момент події перебувала у складному психологічному та матеріальному становищі, після народження дитини мала післяпологовий стрес, була необізнаною щодо належного реагування на стан здоров`я дитини, самостійно виховує малолітню доньку, батько дитини участі у її вихованні та утриманні належним чином не бере. Вказала, що після події змінила своє ставлення до виконання батьківських обов`язків, влаштувалася на роботу, підтримує постійний зв`язок зі службою у справах дітей, вживає заходів для повернення дитини, звернулася за правовою допомогою з метою належного вирішення питання стягнення аліментів з батька дитини. Також зазначила, що на даний час є вагітною, має скрутне матеріальне становище, однак прагне налагодити своє життя та створити належні умови для дитини.

07 липня 2026 року ОСОБА_1 подала до суду письмове клопотання, у якому просила застосувати до неї положення статті 22 КУпАП, звільнити її від адміністративної відповідальності та обмежитися усним зауваженням. У клопотанні посилалася на щире каяття, вагітність, складні особисті та сімейні обставини, статус внутрішньо переміщеної особи, відсутність стабільного матеріального забезпечення, позитивні зміни у поведінці після події, працевлаштування, оформлення соціальної допомоги та вжиття заходів щодо стягнення аліментів.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши протокол про адміністративне правопорушення та інші матеріали справи, суд доходить таких висновків.

Відповідно до статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини; батьки або особи, які їх замінюють, зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний і моральний розвиток, створювати належні умови для розвитку дитини, поважати її гідність, готувати її до самостійного життя та праці.

Частина перша статті 184 КУпАП передбачає відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх чи неповнолітніх дітей.

Частина друга статті 184 КУпАП передбачає відповідальність за ті самі дії, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення.

Факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ВБА № 206474, рапортом за повідомленням на лінію 102, копією свідоцтва про народження малолітньої дитини ОСОБА_2 , довідкою про взяття дитини на облік як внутрішньо переміщеної особи, актом обстеження умов проживання, актом проведення оцінки рівня безпеки дитини, а також поясненнями самої ОСОБА_1 у судовому засіданні.

З акта обстеження умов проживання вбачається, що умови проживання загалом були задовільними, однак зафіксовано обставини, які свідчили про неналежне виконання матір`ю обов`язків щодо піклування про здоров`я та фізичний стан дитини: дитина була знесилена, мала блювання та діарею, потребувала медичної допомоги, водночас мати відмовлялася надати дитині медичну допомогу та госпіталізувати її згідно з медичним направленням.

З акта проведення оцінки рівня безпеки дитини вбачається, що ситуацію було оцінено як дуже небезпечну, оскільки мати відмовлялася від госпіталізації дитини, у зв`язку з чим дитину було вилучено та поміщено до дитячого стаціонарного відділення місцевої лікарні.

Отже, суд установив, що ОСОБА_1 неналежно виконувала батьківські обов`язки щодо малолітньої дитини, зокрема обов`язок піклуватися про її здоров`я та забезпечити отримання необхідної медичної допомоги.

Кваліфікуюча ознака повторності підтверджується тим, що постановою Тростянецького районного суду Сумської області від 06 березня 2026 року ОСОБА_1 було визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 184 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді попередження. Нове правопорушення вчинене 28 квітня 2026 року, тобто протягом року після накладення адміністративного стягнення.

За таких обставин суд доходить висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 184 КУпАП, тобто повторне протягом року після накладення адміністративного стягнення ухилення матері від виконання передбачених законодавством батьківських обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, виховання та піклування про малолітню дитину.

Вирішуючи питання про застосування до ОСОБА_1 заходу адміністративно-правового реагування, суд виходить із такого.

Відповідно до статті 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, у дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самою особою, так і іншими особами.

Згідно зі статтею 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Стаття 34 КУпАП відносить до обставин, що пом`якшують відповідальність, зокрема щире розкаяння винного, вчинення правопорушення під впливом сильного душевного хвилювання або при збігу тяжких особистих чи сімейних обставин, а також вчинення правопорушення вагітною жінкою або жінкою, яка має дитину віком до одного року.

Відповідно до статті 22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган, уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитися усним зауваженням.

Суд не ігнорує того, що правопорушення стосувалося малолітньої дитини 2025 року народження, яка потребувала медичної допомоги, а поведінка матері створила реальний ризик для її здоров`я. Саме тому суд визнає подію доведеною, а вину ОСОБА_1 встановленою.

Разом з тим суд ураховує не лише формальну наявність складу адміністративного правопорушення, а й конкретні обставини цієї справи, особу ОСОБА_1 , її поведінку після події, реальне усвідомлення нею неправильності своєї поведінки та ті позитивні зміни, які відбулися після втручання відповідних служб.

ОСОБА_1 є молодою матір`ю, внутрішньо переміщеною особою, має малолітню дитину віком до одного року, самостійно несе основний тягар її виховання та утримання, перебуває у стані вагітності, має скрутне матеріальне становище. У судовому засіданні вона не намагалася уникнути відповідальності, вину визнала, щиро розкаялася, критично оцінила свою попередню поведінку та пояснила її необізнаністю, післяпологовим стресом і складними життєвими обставинами.

Пояснення ОСОБА_1 щодо зміни поведінки після події підтверджуються поданими нею документами. Зокрема, з довідки КП «Володимирське територіальне медичне об`єднання» від 08 червня 2026 року вбачається, що ОСОБА_1 з 25 травня 2026 року працює на посаді кухонного працівника. З характеристики за місцем роботи вбачається, що за час роботи вона зарекомендувала себе відповідальним і дисциплінованим працівником, сумлінно виконує посадові обов`язки, є комунікабельною, неконфліктною, дисциплінарні стягнення до неї не застосовувалися. З характеристики релігійної громади церкви «Благодать» вбачається, що ОСОБА_1 бере участь у житті громади, демонструє готовність прислухатися до порад, працювати над позитивними змінами та прагне впорядкувати своє життя. З постанови державного виконавця від 05 червня 2026 року вбачається, що відкрито виконавче провадження щодо стягнення аліментів з батька дитини на користь ОСОБА_1 на утримання малолітньої дитини.

Суд також ураховує, що накладення на ОСОБА_1 штрафу в мінімальному розмірі, передбаченому санкцією частини другої статті 184 КУпАП, за конкретних обставин цієї справи матиме переважно каральний характер та може об`єктивно погіршити її матеріальне становище, що, у свою чергу, не сприятиме створенню належних умов для повернення дитини та подальшого належного виконання нею батьківських обов`язків.

При цьому суд виходить із того, що метою реагування держави у цій ситуації має бути не руйнування соціальної адаптації молодої матері, яка після події почала працевлаштовуватися, оформлювати соціальну допомогу, налагоджувати питання аліментів та взаємодію зі службою у справах дітей, а закріплення таких позитивних змін і попередження повторення подібної поведінки в майбутньому.

Сукупність установлених обставин, а саме щире каяття, визнання вини, вагітність, наявність малолітньої дитини віком до одного року, статус внутрішньо переміщеної особи, скрутне матеріальне становище, самостійне виховання дитини, працевлаштування після події, позитивні характеристики, оформлення соціальної допомоги, вжиття заходів щодо стягнення аліментів та налагодження взаємодії зі службою у справах дітей, дає суду підстави для висновку, що мета провадження у справі про адміністративне правопорушення у цій конкретній ситуації може бути досягнута без накладення адміністративного стягнення.

За таких обставин суд вважає можливим, як виняток, застосувати до ОСОБА_1 положення статті 22 КУпАП, звільнити її від адміністративної відповідальності у зв`язку з малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення та обмежитися усним зауваженням.

Оскільки адміністративне стягнення на ОСОБА_1 не накладається, підстави для стягнення з неї судового збору відсутні.

Керуючись статтями 22, 23, 33, 34, 184, 245, 251, 252, 280, 283, 284 КУпАП, суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 184 КУпАП.

На підставі статті 22 КУпАП звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності у зв`язку з малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення та обмежитися усним зауваженням.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за частиною другою статті 184 КУпАП закрити.

Постанова може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду через Володимирський міський суд Волинської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя І.Р. Вітер