Постанова від 01 липня 2026 р. у справі №602/624/26 — Лановецький районний суд Тернопільської області

Справа № 602/624/26

Провадження № 3/602/248/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" липня 2026 р. м. Ланівці

Суддя Лановецького районного суду Тернопільської області Наумчук В.А., розглянувши матеріали, які надійшли від відділення поліції № 1 Кременецького районного відділу поліції ГУНП в Тернопільській області у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 184 КУпАП, щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканки АДРЕСА_1 , громадянки України,

в с та н о в и в:

У протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД № 746578 від 05 червня 2026 року вказано, що 11.05.2026 близько 18 год 30 хв в АДРЕСА_1 ОСОБА_1 , ухилялася від виконання передбачених законодавством обов`язків, а саме не забезпечила належного нагляду за своєю неповнолітньою дитиною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , внаслідок чого останній керуючи велосипедом, виконуючи трюки, втратив керування та впав, отримавши тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому кісток лівої гомілки зі зміщенням уламків, чим порушила ст. 150 Сімейного кодексу України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 184 КУпАП.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явилася, будучи належним чином повідомленою про день, час та місце розгляду справи. Однак 30 червня 2026 року ОСОБА_1 подала до суду пояснення, у якому зазначила, що 11.05.2026 її син ОСОБА_3 катався на нещодавно придбаному для нього новому велосипеді, на подвір`ї біля їхнього будинку, та впав із велосипеда, отримавши при цьому травму ноги. ОСОБА_1 повернувшись із церкви, побачивши травмованого сина, одразу викликала швидку і поїхала з ним у лікарню. Просить розглядати адміністративний протокол щодо неї за її відсутності, оскільки за сімейними обставинами вона не зможе прибути у судове засідання у призначений день та час.

Суд дослідивши протокол про адміністративне правопорушення та письмові докази, додані до них, дійшов вказаних нижче висновків.

Статтею 7 КУпАП встановлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно зі статтею 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.

За змістом ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд повинен належним чином з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, встановлюється у визначеному законом порядку на основі доказів у справі про адміністративне правопорушення, зокрема, протоколу про адміністративне правопорушення, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, тощо (ст. 251 КУпАП).

Положеннями ст. 254 КУпАП визначено, що протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Предмет судового розгляду обмежений обставинами, які вказані в протоколі про адміністративне правопорушення та які визначають його суть.

ОСОБА_1 ставиться у провину вчинення 11 травня 2026 року адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП.

Частиною 1 ст. 184 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Об`єктом вказаного вище правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів неповнолітніх дітей, які, зокрема, регламентуються законодавством, а суб`єктивна сторона характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності.

Об`єктивна сторона зазначеного адміністративного правопорушення проявляється у невиконанні батьками або особами, що їх замінюють, обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей, а саме: залишення впродовж тривалого строку дитини без будь-якого нагляду; ухилення від виховання дітей (у т. ч., незабезпечення відвідування ними школи, контролю за проведенням дозвілля); незабезпечення дитині безпечних умов перебування за місцем проживання чи в іншому місці; невжиття заходів щодо їх лікування; безпідставне обмеження в харчуванні, одязі, інших предметах першої необхідності; штучне створення незадовільних побутових умов.

Ухилення від виконання батьківських обов`язків може полягати у різних формах бездіяльності, пов`язаної з незабезпеченням необхідних умов життя, належного виховання та навчання неповнолітніх дітей.

Таким чином, ухиленням від виконання батьківських обов`язків є не будь-яка дія чи бездіяльність батьків або осіб, що їх замінюють, а лише невиконання обов`язків, чітко передбачених законодавством, і лише тих, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей.

Статтею 150 СК України визначені обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини: батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; батьки зобов`язані поважати дитину; передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї; забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини; забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з положеннями ч.1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я та безпеку, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Вказаний перелік обов`язків є вичерпним.

Згідно з протоколом ОСОБА_1 ставиться у провину те, що за місцем проживання, вона ухилялася від виконання передбачених законодавством обов`язків, про що, на думку уповноваженого працівника поліції, який склав протокол, свідчать ті обставини, що вона 11.05.2026 не забезпечила належного нагляду за своїм неповнолітнім сином ОСОБА_2 , внаслідок чого останній керуючи велосипедом, виконуючи трюки, втратив керування та впав, отримавши тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому кісток лівої гомілки зі зміщенням уламків.

Разом з тим, в протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено суті самого правопорушення, не вказано в чому полягають протиправні дії чи бездіяльність ОСОБА_1 як матері, які вказують на ухиляння від виконання батьківських обов`язків. В матеріалах справи та в протоколі також відсутні будь-які докази, які б указували на факт ухиляння матері від виконання своїх обов`язків, що за своїм змістом не є достатнім для визначення складу правопорушення. Факт травмування ноги дитиною під час їзди на велосипеді є нещасним випадком і сам по собі не свідчить про ухилення матері від виконання своїх батьківських обов`язків.

За матеріалами справи встановлено, що малолітнього ОСОБА_2 , швидка за викликом матері доставила до лікарні, де його була госпіталізовано до травмалогічного відділення Лановецької КЦРЛ.

Окрім того, суддя звертає увагу на те, що як слідує із наданого пояснення ОСОБА_1 , вона придбала новий велосипед для свого сина, що є свідченням того, що вона як мати піклується про здоров`я дитини та його фізичний розвиток.

Також одразу після того як ОСОБА_1 дізналася про травмування сина, вона викликала невідкладну медичну допомогу та поїхала з ним у лікарню. Факт перебування ОСОБА_1 у лікарні підтверджується також змістом рапорта помічника чергового відділення поліції від 11.05.2026 №2768.

Відповідно до конституційних положень в Україні визнається і діє принцип верховенства права (стаття 8 Конституції України), відповідно до якого обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (стаття 62 Конституції України).

У своєму рішенні від 22.12.2010 № 23-рп/2010 (справа № 1-34/2010) Конституційний Суд України дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні, у т.ч. презумпцією невинуватості.

Відтак, у силу принципу презумпції невинуватості, що діє і при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, яка притягається до відповідальності, тлумачиться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Практика Європейського суду з прав людини, яку в силу положень ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди зобов`язані застосовувати при розгляді справ як джерело права, вказує на необхідність оцінювати докази керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, тобто таких, що не залишать місце розумним сумнівам (див., наприклад, рішення ЄСПЛ у справі "Коробов проти України" № 39598/03 від 21 липня 2011 року; від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v.the UnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25).

Протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та неспростовним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, а є лише твердженням про вчинення особою адміністративного правопорушення. І таке твердження має доводитися належними, допустимими і достовірним.

Докази, які містяться у матеріалах цієї справи, не підтверджують, «поза розумним сумнівом», що ОСОБА_1 ухилилася від виконання своїх батьківських обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітньої дитини.

За таких обставин провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного вище, керуючись ст. 7, 247, 251, 252, 284-285, 294 КУпАП суддя, -

п о с т а н о в и в:

Провадження по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 184 КУпАП відносно ОСОБА_1 - закрити за відсутністю події і складу адміністративних правопорушень.

Постанова може бути оскаржена до Тернопільського апеляційного суду через Лановецький районний суд особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя: В. НАУМЧУК