Вирок від 06 липня 2026 р. у справі №643/13521/26 — Салтівський районний суд міста Харкова

Провадження № 1-кп/643/921/26

Справа № 643/13521/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.07.2026

07 липня 2026 року місто Харків

Салтівський районний суд міста Харкова в складі головуючого судді ОСОБА_1 , розглянувши у спрощеному провадженні обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12026226200000218, внесеному до ЄРДР від 09.05.2026, відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Харківської області Валківського району, с. Благодатне, громадянина України, із середньою освітою, розлученого, працюючого ХКБ ім. Морозова на посаді токаря (зі слів), не судимого в силу ст. 89 КК України, зареєстрованого у АДРЕСА_1 , фактично проживаючого у АДРЕСА_2 , у вчинені кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 08.05.2026, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, на ґрунті неприязних відносин, які склалися у нього з раніше знайомим йому ОСОБА_3 , бажаючи з`ясувати з ним стосунки, прийшов за адресою його проживання, а саме до дверей квартири АДРЕСА_3 і почав стукати в двері, бажаючи побачити ОСОБА_3 . При цьому, ОСОБА_2 стукав у двері гучно і протягом декількох хвилин, після чого двері відчинив ОСОБА_3 , який вийшов в загальний коридор гуртожитку і зробив йому зауваження, попрохавши припинити стукати в двері, оскільки він цим лякає його малолітню доньку.

ОСОБА_4 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, сприйняв порхання ОСОБА_3 , як образу, почав проявляти ще більшу агресію і, реалізуючи свій раптово виниклий протиправний умисел, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень, бажаючи їх настання, стоячи перед потерпілим, умисно наніс ОСОБА_3 один улар кулаком правої руки в область лівого ока, від якого у потерпілого почала паморочитись голова, а ОСОБА_2 продовжуючи свої протиправні дії, умисно наніс йому ще один удар кулаком лівої руки в область щелепи, від якого ОСОБА_3 втратив рівновагу і почав падати на підлогу, схопивши ОСОБА_2 за футболку, внаслідок чого вони разом впали на дерев`яну підлогу.

ОСОБА_2 , опинившись після падіння зверху ОСОБА_3 , продовжуючи реалізацію свого протиправного умислу, умисно наніс численні удари кулаками обох рук в область голови потерпілому, після чого до коридор вийшли сусіди, які почули шум від конфлікту, побачивши яких ОСОБА_2 самостійно припинив свої протиправні дії.

В результаті умисно нанесених ОСОБА_2 ударів, потерпілому ОСОБА_3 , відповідно до висновку судово-медичної експертизи були спричинені: зарита черепно-мозкова травма у вигляді струсу головного мозку з наявністю забійної рани та синця на голові, ці пошкодження могли утворитись від однократної ударної дії, відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили за собою короткочасний розлад здоров`я тривалістю понад 6-ти днів. Але не більше 3-ї тижнів (відповідно до п.п.2.3.1. «а», п.2.3.3. Наказу МОЗ України від 17.01.1995 за №6 Правил судово-медичного ступеня тяжкості тілесних ушкоджень).

Дії ОСОБА_2 кваліфіковані як кримінальний проступок, передбачений ч.2 ст. 125 КК України, тобто умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

Разом із обвинувальним актом до суду надійшла заява ОСОБА_2 щодо визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомленням з обмеженням права на апеляційне оскарження та згоди на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні.

Добросовісність беззаперечного визнання винуватості підозрюваним, його згоду зі встановленими в результаті досудового розслідування обставинами і згоду на розгляд обвинувального акту за його відсутності підтвердив захисник ОСОБА_5 .

Із заяви потерпілого ОСОБА_3 вбачається згода останнього із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомленням з обмеженням права на апеляційне оскарження та згоду на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні.

Також із змісту обвинувального акту вбачається клопотання прокурора розглядати вказаний обвинувальний акт у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому заїданні на підставі правил ч.1 ст. 302 КПК України.

Отже, вищевикладене свідчить про те, що замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що останній не судимий в силу ст. 89 КК Ураїни, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває. Відомостей про офіційне працевлаштування, наявність малолітньої дитини, в матеріалах кримінального провадження не вбачаються.

Обставиною, яка пом`якшує покарання ОСОБА_2 є щире каяття обвинуваченого.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого, є вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп`яніння.

Відповідно до положень ч.1 ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

При призначенні виду та розміру покарання обвинуваченому суд приймає до уваги ступень суспільної небезпеки скоєного кримінального правопорушення, яке відноситься до кримінального проступку, конкретні обставини кримінального провадження, ставлення обвинуваченого до вчиненого та враховує дані про його особу, обставини, що пом`якшують та відсутність обставин, що обтяжують покарання.

Відповідно до положень ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчинені злочину і, полягає в передбаченому законом обмежені прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчинення нових злочинів як засудженими так і іншими особами.

Відповідно до положень ч.2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Отже, призначаючи обвинуваченому покарання, суд виходить із положень ст.ст. 50, 65 ККУкраїни, а саме принципів законності,справедливості, індивідуалізації,а також достатності покарання для подальшого виправленя обвинуваченого та попередження скоєння нових правопорушень як самим обвинуваченим, так і іншими особами, враховує характер та ступень тяжкості скоєного, його наслідки, обставини, що пом`якшують та відсутність обставин, що обтяжують покарання, особу обвинуваченого, його відношення до скоєного кримінального правопорушення.

При призначені обвинуваченому покарання суд також дотримується практики Європейського суду з прав людини відповідно до якої, складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним (справа «Скополла проти Італії» від 17.09.2009 року). Для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не ставити особистий і надмірний тягар для особи (справа «Ізмайлов проти Росії від 16.10.2008 року).

Таким чином, аналізуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне призначити покарання у межах санкції статті, за якою ОСОБА_2 притягається до кримінальної відповідальності, у виді обмеження волі, без відбування покарання, у зв`язку з чим звільняє обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, застосувавши правила ст.ст. 75,76 КК України, оскільки суд прийшов до висновку про можливість виправлення ОСОБА_2 без ізоляції від суспільства.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_2 не обирався.

Цивільний позов потерплим не завлений.

По справі судові витрати відсутні.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до правил ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 369-371, 373, 374 КПК України, суд,

у х в а л и в:

Визнати винуватим ОСОБА_2 у вчинені кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України та призначити йому покарання1 у виді 1 (одного) року обмеження волі.

Відповідно до правил ст.ст. 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_2 від призначеного судом покарання з іспитовим строком на 1 (один) рік, зобов`язавши ОСОБА_2 відповідно до п.п. 1,2 ч. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України:

-періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи;

-не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Речовий доказ: - CD-R диск із одним аудіо записом, що переданий на зберігання до матеріалів кримінального провадження – залишити в матеріалах кримінального провадження.

Копія вироку за результатами розгляду обвинувального акту щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надсилається учасникам судового провадження.

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга подається через суд, який ухвалив судове рішення. Вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини. Якщо вирок було ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку, передбаченому статтею 382 цього Кодексу, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Суддя ОСОБА_1