Постанова від 06 липня 2026 р. у справі №626/1516/26 — Берестинський районний суд Харківської області

Суд: Берестинський районний суд Харківської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції

Дата: 06 липня 2026 р.

Справа: №626/1516/26

Суддя: Рибальченко І. Г.

Справа № 626/1516/26

Провадження № 3/626/428/2026

ПОСТАНОВА

Іменем України

07.07.2026 року м. Берестин

Суддя Берестинського районного суду Харківської області Рибальченко І.Г., розглянувши матеріал, який надійшов з Берестинського РВП ГУНП України в Харківській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , щодо вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП , -

ВСТАНОВИВ:

Згідно протоколу серії ААД№914365 від 01.05.2026, 30.04.2026 о 22-й годині 21 хвилин водій ОСОБА_1 по вул. Полтавській в м. Берестин, Харківської області керував транспортним засобом автомобілем УАЗ31512 державний номерний знак НОМЕР_1 та скоїв ДТП, перебуваючи з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода та нечітка мова. Від проходження огляду на стан сп`яніння відмовився в установленому законом порядку на місці. Своїми діями порушив п.2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ст. 130 КУпАП.

ОСОБА_1 в судове засідання не прибув, але надав письмові пояснення, згідно яких, вину у вчиненні правопорушення не визнав, та зазначив, що дійсно 30.04.2026 ввечері керував транспортним засобом УАЗ державний номерний знак НОМЕР_1 та скоїв ДТП, вже після якої і вживав спиртні напої, так як розумів, що далі рухатися на автомобілі, який отримав механічні пошкодження не можливо. Працівників поліції він не викликав, проте патрулюючи місто вони помітили ОСОБА_1 , та підійшли коли він мав намір йти до готелю «Бескід», щоб там залишитися на ночівлю. З урахуванням цього, просить суд закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Дослідивши надані суду матеріали справи у їх сукупності, письмові пояснення ОСОБА_1 , приходжу до висновку, що провадження у справі слід закрити за відсутністю в діях особи, що притягається до адміністративної відповідальності, складу правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, з наступних підстав.

Згідно зі статтею 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, вина (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу на швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу на швидкість реакції, або в разі незгоди з його результатами, огляд проводиться в закладі охорони здоров`я.

Відповідно до диспозиції частини першої статті 130 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Таким чином, зазначена норма передбачає дві форми об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, а саме: керування особою транспортним засобом у стані сп`яніння та відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку.

При цьому, основною ознакою суб`єкта зазначеного правопорушення є саме елемент керування особою транспортним засобом, та зазначена обставина обов`язково належить до предмету доказування під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Судом досліджено долучені до протоколу в якості доказу відеозаписи.

Водночас, зазначені відеозаписи не підтверджують факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом та його зупинки працівниками поліції, а відомості про свідків у протоколі про адміністративне правопорушення відсутні. Таким чином, долучений до матеріалів справи відеозапис, не фіксує ні факту керування особою транспортним засобом, ні факту його зупинки, а отже не може слугувати беззаперечним та належним доказом керування ОСОБА_1 транспортним засобом.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" судам слід ураховувати, що відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Стан сп`яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника, який проводять згідно з Інструкцією про порядок направлення громадян для огляду на стан сп`яніння в заклади охорони здоров`я та проведення огляду з використанням технічних засобів.

Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

У силу п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Згідно висновків Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладених в рамках справи № 216/5226/16-а(2-а/216/33/17) притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи в його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами, а не підтвердження здійснення правопорушення відповідними доказами, не породжує правових підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №536/1703/17.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд не може обґрунтовувати свої висновки припущеннями, а має виходити із дослідження належних і допустимих доказів, якими підтверджуються чи спростовуються обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення.

Матеріали справи, у тому числі й запис з боді камери не містять доказів керування ОСОБА_1 автомобілем УАЗ державний номерний знак НОМЕР_1 у зазначений в протоколі час та взагалі перебування його за кермом транспортного засобу.

В судове засідання ОСОБА_1 надав письмові пояснення,в яких не заперечував факт вживання алкоголю, проте вже після вчиненої ДТП, а тому стверджувати, що останній перебував за кермом транспортного засобу в стані алкогольного сп`яніння неможливо.

Тобто, згідно змісту даного протоколу встановлено, що об`єктивна сторона адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП за порушення п.2.5 ПДР України, не знайшла підтвердження.

На думку суду, в даному випадку дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.1 ст.130 КУпАП не вірно, оскільки він вжив алкогольні напої через деякий час після ДТП та після залишення транспортного засобу, що охоплюється іншим складом адміністративного праворушення, а саме ч.4 ст.130 КУпАП.

З ч.2 ст.6 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини вбачається, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

В справі про адміністративне правопорушення підлягає застосуванню положення ст.62 Конституції України про те, що винуватість особи повинна бути доведена у встановленому законом порядку. Обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів суд, як правило застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.

Суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) (рішенні у справі "Карелін проти Росії" ("Karelin v. Russia", заява N 926/08, рішення від 20.09.2016 р.).

У своєму рішенні від 10 лютого 1995 р. у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» ЄСПЛ підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази не доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що виключає можливість притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, як про це вказано в протоколі серія ААД№914365.

Відповідно до вимог діючого адміністративного законодавства, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.

Згідно п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що вказане провадження необхідно закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, оскільки в судовому засіданні не доведено провини ОСОБА_1 в порушенні п.2.5 ПДР України, за яке передбачена адміністративна відповідальність, а в діях водія відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч.1 ст.130 КУпАП.

Керуючись ст.ст. 23, 36, 124, 130 ч.1, 268, 279, 283, 294 КУпАП, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження по справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП – закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, в зв`язку з відсутністю в його діях складу даного адміністративного правопорушення.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя:

Оригінал: reyestr.court.gov.ua