Рішення від 05 липня 2026 р. у справі №334/3495/26 — Дніпровський районний суд міста Запоріжжя

Дата документу 06.07.2026

Справа № 334/3495/26

Провадження № 2/334/2936/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2026 року Дніпровський районний суд міста Запоріжжя в складі головуючого судді Коломаренко К.А., при секретарі Цілінко А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

ВСТАНОВИВ:

14 квітня 2026 року до Дніпровського районного суду міста Запоріжжя надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, в якій просить суд розірвати шлюб, зареєстрований 24 липня 2010 року між ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище – ОСОБА_3 ) та ОСОБА_2 , який зареєстрований Ленінським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції, про що в Книзі реєстрації шлюбів 24.07.2010 року зроблений відповідний актовий запис № 309.

Позов мотивує тим, що 24.07.2010 року Ленінським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиціїзареєстровано шлюб між сторонами у справі. Від шлюбу мають малолітню дитину – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Шлюбні відносини фактично припинені з причин розбіжностей поглядів на сімейне життя, обов`язки подружжя, принципів побудови сім`ї. Позивач і відповідач мають різні життєві пріоритети та цінності. Відповідач допускав дії та ставлення, які позивач вважає неприйнятними, що призвело до втрати довіри та взаємоповаги, у зв`язку з чим позивач звернулась до суду з даним позовом. Просить шлюб розірвати.

15 квітня 2026 року судом в порядку ч. 8 ст. 187 ЦПК України отримано інформацію про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача у справі.

Ухвалою суду від 16.04.2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. 04.05.2026 року та 03.07.2026 року від представника позивача на електронну пошту суду надійшла заява про розгляд справи без участі позивача, позовні вимоги підтримує, просить задовольнити повністю.

В судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений завчасно та належним чином, про що свідчить конверт, який повернувся на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Відзиву на позов не подав.

22.05.2026 року відповідач подав через канцелярію суду клопотання, в якому зазначив про заперечення проти позовних вимог, просив надати строк на примирення, у зв`язку з чим судове засідання було відкладено, проте 03.07.2026 року від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без участі позивача, в якій зазначено, що протягом наданого часу на примирення думка позивача не змінилась, на розрванні шлюбу наполягає.

Частиною 2 статті 247 ЦПК України передбачено, що у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Дані правовідносини регулюються ст. ст. 110, 112 Сімейного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

При розгляді справ про розірвання шлюбу, суд за правилами 112 Сімейного кодексу України з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини та інші обставини життя подружжя. Суд ухвалює рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Шлюб між сторонами в справі зареєстрований 24.07.2010 року Ленінським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції, актовий запис №309, про що свідчить Свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с.13).

Від шлюбу сторони мають спільну малолітню дитину – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 (а.с.12).

Подружжя не підтримує шлюбних відносин, шлюб носить формальний характер.

Спільне життя сторін не склалося через відсутність взаєморозуміння між сторонами.

Відповідно до п. 2 ст. 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.

Згідно із постановою Пленуму Верховного суду України № 11 від 21 грудня 2007 року, шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.

Відповідно до ст. 16 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року чоловіки і жінки користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

Згідно з ч. 1 ст. 24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Відповідно до вимог ст. 55 СК України, дружина та чоловік зобов`язані спільно піклуватись про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.

Судом було встановлено, що причиною припинення шлюбно-сімейних відносин являється відсутність почуття кохання та поваги один до одного.

Задовольняючи позов про розірвання шлюбу, суд виходить з того, що добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово сімейний засвідчує, що шлюб створює сім`ю, а слово союз підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Для поваги до права дружини або чоловіка на пред`явлення вимоги про розірвання шлюбу потрібен прояв другим з подружжя власної гідності, поваги до себе.

Позивач скористався даним правом та звернувся до суду з цим позовом, наполягає на розірванні шлюбу. Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивач не має намір зберігати шлюб з відповідачем. Суд вважає, що причини, що спонукають позивача наполягати на розірванні шлюбу є обґрунтованими і подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б його інтересам, що має істотне значення, внаслідок чого шлюб підлягає розірванню.

Як встановлено судом, сторони не підтримують шлюбних стосунків. На даний момент відсутнє порозуміння, любов та повага, які повинні бути притаманні сім`ї. Шлюб існує лише формально й зберегти сім`ю неможливо. Зважаючи на дійсні причини розірвання шлюбу, зазначені позивачем, подальше життя подружжя і збереження шлюбу буде суперечити інтересам сторін.

Щодо клопотання відповідача про надання строку для примирення подружжя та посилання відповідача на можливість збереження сім`ї, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ст. 24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Згідно з ч. 5 ст. 55 СК України, дружина та чоловік зобов`язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.

Частинами третьою та четвертою статті 56 СК України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.

Згідно із ст.111 СК України, суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.

Системний аналіз норм СК України вказує на те, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя, збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. З цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.

При цьому, надання додаткового строку для примирення є виключно правом суду, а не його обов`язком. Такого висновку дійшов Верховний Суд справа №442/6319/16-ц, постанова від 30 травня 2019 року.

Беручи до уваги категоричне заперечення позивача щодо можливості примирення між сторонами, той факт, що з дня звернення позивача з даним позовом до суду відповідачем не вживались заходи, спрямовані на примирення подружжя, суд вважає, що подальше спільне життя подружжя, збереження шлюбу суперечитиме інтересам позивача.

При цьому, суд звертає увагу, що поняття «моральні засади суспільства» діючим законодавством не визначено, проте при вирішенні питання, чи не буде надання часу на примирення суперечити моральним засадам суспільства, суд застосовує положення ст. 24 Сімейного кодексу України, яке закріплює вільну згоду жінки та чоловіка на шлюб та заборону примушування жінки та чоловіка до шлюбу. Отже, при категоричній незгоді позивача на примирення, суд вважає що подальше збереження шлюбу між сторонами буде суперечити засадам, визначеним в ст. 24 Сімейного кодексу України.

Таким чином суд повно, всесторонньо та об`єктивно дослідивши наявні в матеріалах справи докази, прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача про розірвання шлюбу підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 115 Сімейного кодексу України після набрання рішенням законної сили необхідно надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

В позові позивач ОСОБА_1 просила судові витрати покласти на неї, тому такі витрати слід віднести на її рахунок.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 76, 77, 81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 280-283, 352, 354 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити.

Шлюб, між ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 ), зареєстрований 24.07.2010 року Ленінським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції, актовий запис №309 - розірвати.

Шлюб вважати припиненим у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Роз`яснити сторонам, що шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу. Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надіслати до відповідного відділу державної реєстрації актів цивільного стану для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені ст.ст. 354-355 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.

Суддя: Коломаренко К. А.