Постанова від 06 липня 2026 р. у справі №638/11318/26 — Шевченківський районний суд міста Харкова

Справа № 638/11318/26

Провадження № 3/638/2557/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2026 року Шевченківський районний суд міста Харкова у складі:

Головуючого судді Цвірюка Д.В.,

за участю секретарів Рудської В.П., Голохи С.О.,

особи, яка притягається до

адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,

захисника Жукової В.М.,

заявника ОСОБА_2 ,

представника служби у справах дітей Лєснікової Г.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань Шевченківського районного суду міста Харкова адміністративний матеріал відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, рнокпп НОМЕР_1 , не працюючої, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.173-2 КУпАП,-

встановив:

До Шевченківського районного суду міста Харкова надійшов матеріал про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.2 ст.173-2 КУпАП.

Відповідно до змісту протоколу серії ВБА №160920 від 15.05.2026 року, 16 квітня 2026 року ОСОБА_1 , знаходячись за адресою АДРЕСА_1 , вчинила домашнє насильство психологічного характеру по відношенню до своєї доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме вчинила психологічний тиск на дитину з метою підірвати емоційну впевненість, тим самим завдала шкоду психологічному здоров`ю дитини.

В судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнала, зазначила що у неї з дитиною гарні відносини, жодних дій спрямованих на завдання шкоди психічному або фізичному здоров`ю доньки вона не вчиняла. Обставини викладені у протоколі про адміністративне правопорушення є неправдивими, записаними зі слів колишнього чоловіка – батька дитини.

Захисник ОСОБА_1 – адвокат Жукова В.М. в судовому засіданні просила закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Додатково надала письмові пояснення, в яких зазначила, що протокол складено за заявою колишнього чоловіка за фактом, що нібито мати чинить тиск щодо заборони йому спілкуватись з донькою. Однак матеріали справи не містять жодних доказів, крім заяви самого ОСОБА_2 про вчинення психологічного тиску на його доньку. Факт фізичного насильства також не підтвердився, на адресу проживання матері та дитини виїжджали працівники поліції, терапевт та працівники органу опіки та піклування, які здійснили обстеження дитини, провели бесіду з дитиною, жодних доказів щодо будь-якого насильствва по відношенню до дитини матеріали справи не містять. Надані батьком дитини скріншоти переписки нібито між ним та його дочкою неможливо ідентифікувати та встановити їх адресатів. Працівниками поліції не проведено належної перевірки створених акаунтів з яких було здійснено переписку на їх належність ОСОБА_2 та його дочки ОСОБА_4 . З наданих батьком фотографій також неможливо встановити чи на фото саме його дочка ОСОБА_5 , коли зроблені фотографії, чи мають фотографії ознаки фотомонтажу, відповідно дані докази є неналежними та недопустимими. Крім заяв батька дитини, ОСОБА_2 що мати дитини вчиняє психологічний тиск на дитину та не надає можливості бачитись дитині з батьком, жодних належних та допустимих доказів психологічного тиску з боку матері ОСОБА_1 відносно її дитини ОСОБА_4 , матеріали справи не містять. У цьому випадку заявником фактично оспорюються дії матері дитини про вчинення нею перешкод у спілкуванні з дитиною, мати дитини у жодному разі не є кривдником щодо своєї малолітньої дитини, жодного насильства у будь-якій формі вона не мала наміру вчиняти та не створює ризиків для шкоди її здоров`ю. Вважає, що якщо батько вважає, що його права у спілкуванні з дитиною обмежені він може звернутись до відповідного Органу опуки та піклування або до суду щодо усунення перешкод у спілкуванні з дитиною.

Заявник ОСОБА_2 в судовому засіданні повідомив, що ОСОБА_1 чинить перешкоди у його спілкуванні з донькою, також йому відомо, що остання чинить психологічне та фізичне насильство у відношенні своєї доньки, а тому обставини викладені в протоколі про адміністративне правопорушення вважав такими, що відповідають дійсності.

Судом в присутності представника служби у справах дітей було заслухано думку дитини ОСОБА_3 , яка повідомила, що має гарні та теплі відносини з матір`ю, жодного насильства мати по відношенню до неї не вчиняла, ніколи не била. Вони часто разом гуляють, мати алкоголь не вживає та завжди ночує вдома. З батьком відносини погані, зазначила що він часто бив та кричав на неї та на маму. На фотографіях наявних в матеріалах справи себе не впізнала.

Суддя, розглянувши адміністративний матеріал, заслухавши пояснення учасників справи, опитавши дитину, дослідивши докази по справі, дійшов наступного.

Статтею 9 КУпАП встановлено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права та свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 10 КУпАП встановлено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Крім того, згідно із п.1 ст.247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Наявність події та складу правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до вимог ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно частини 1 статті 173-2 КУпАП вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, тягнуть за собою накладення штрафу від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або адміністративний арешт на строк до десяти діб.

Частиною другою вказаної статті передбачена відповідальність за діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.

Згідно з п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Відповідно до ст. 251 Кодексу України про адміністративне правопорушення доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.

Зміст дій, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення, в даному випадку не підтверджується достатніми та належними доказами.

При цьому в судовому засіданні потерпіла особа – дитина ОСОБА_3 заперечила обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення.

Суд зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення не може бути належним доказом в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійними беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.

Інших доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП матеріали справи не містять.

Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до рішення Конституційного суду України від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні, в тому числі і закріплений в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.

Згідно ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь. У відповідності до роз`яснень, які містяться в ч. 2 п. 19 постанови пленуму Верховного суду України від 01.11.1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» визнання особи винуватою, може мати місце лише за умови доведеності її вини.

Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справі про адміністративне правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Враховуючи, що матеріали справи не містять достатніх доказів вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, суд приходить до висновку про необхідність закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в її діях події та складу правопорушення.

Керуючись ст.ст. 173-2, 247, 277, 280, 283, 284 КУпАП, суддя,-

постановив:

Провадження по справі відносно ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП - закрити у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Харківського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Суддя: Д.В. Цвірюк