Вирок від 05 липня 2026 р. у справі №398/2514/26 — Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/2514/26

провадження №: 1-кп/398/402/26

ВИРОК

Іменем України

"06" липня 2026 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Олександрія кримінальне провадження, зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №12026120000000155 від 14.04.2026 за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Олександрія Олександрійського району Кіровоградської області, українця, громадянина України, неодруженого, не маючого на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей, маючого середню освіту, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , курсанта навчальної роти базової загальновійськової підготовки навчального курсу базової загальновійськової (спеціальної) підготовки військової частини НОМЕР_1 у військовому званні - солдат, раніше не судимого,

у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем та проходячи військову службу під час мобілізації та перебуваючи на посаді курсанта навчальної роти базової загальновійськової підготовки навчального курсу базової загальновійськової (спеціальної) підготовки військової частини НОМЕР_1 , діючи умисно, в порушення вимог ст.ст. 2, 11, 16-17, 127-128, 130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, п. 1, 3 ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», усвідомлюючи протиправний характер своїх дій і передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків, виражаючи особисту недисциплінованість та безвідповідальне ставлення до виконання службових обов`язків, 28 жовтня 2025 року, більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, самовільно залишив місце несення служби, а саме територію військової частини НОМЕР_1 в населеному пункті АДРЕСА_2 , в умовах воєнного стану, та перебував в різних місцях, використовуючи виниклий у зв`язку з цим вільний час на власний розсуд, що не пов`язано з виконанням його обов`язків з військової служби, таким чином залишивши місце служби тривалістю понад три доби.

Дії, ОСОБА_4 кваліфікуються за ч. 5 ст. 407 КК України, як самовільне залишення військової частини, тривалістю понад три доби, вчиненому військовослужбовцем (крім строкової служби), в умовах воєнного стану.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину визнав в повному обсязі. Фактичні обставини справи не оспорював. Зазначив, що обставини, викладені в обвинувальному акті, відповідають дійсності, місце несення служби він залишив за сімейними обставинами. У скоєному кається, бажає повернутися на військову службу для продовження несення служби, у зв`язку з чим звернувся до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності та згодою командира військової частини.

Захисник в судовому засіданні зазначав про те, що обвинувачений ОСОБА_4 підлягає звільненню від кримінальної відповідальності на підставі ч. 5 ст. 401 КК України. Також просив вирішити питання про повернення застави заставодавцю.

Ухвалою суду від 06.07.2026 у задоволенні клопотання ОСОБА_4 про звільнення його від кримінальної відповідальності за ч. 5 ст. 407 КК України на підставі ч. 5 ст. 401 КК України відмовлено.

На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників процесу судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким з учасників процесу не оспорюються. При цьому судом з`ясовано, що учасники процесу правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позицій немає та роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

За таких обставин, враховуючи добровільне визнання обвинуваченим своєї вини та оцінивши досліджені судом докази, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 доведена повністю та його дії правильно кваліфіковані за ч. 5 ст. 407 КК України, як самовільне залишення військової частини, тривалістю понад три доби, вчиненому військовослужбовцем (крім строкової служби), в умовах воєнного стану.

При призначенні покарання обвинуваченому, суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчинення кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, особу обвинуваченого, який характеризується посередньо, не одружений, не має на утриманні малолітніх чи неповнолітніх дітей, на обліку у лікаря психіатра чи лікарня нарколога не перебуває, раніше не судимий, підозрюється у вчиненні особливо тяжких злочинів.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого, суд, відповідно до ст. 66 КК України, визнає його щире каяття.

Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України, не встановлені.

За таких обставин, суд реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті кримінального закону, що на переконання суду, буде необхідним та достатнім для досягнення мети виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів.

До обвинуваченого було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та в подальшому за нього внесена застава.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 72 КК України попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про попереднє ув`язнення», попереднє ув`язнення є запобіжним заходом, який у випадках, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, застосовується щодо підозрюваного, обвинуваченого (підсудного) та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили.

За таких обставин, у строк покарання ОСОБА_4 слід зарахувати строк попереднього ув`язнення з моменту його затримання 28.02.2026 по 12.05.2026 день його звільнення у зв`язку з внесенням застави, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Застава, внесена заставодавцем за обвинуваченого ОСОБА_4 підлягає поверненню заставодавцю відповідно до ч. 11 ст. 182 КПК України.

Керуючись ст.ст. 349, 368-371, 373, 374, 376 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, та призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з дня набрання вироком законної сили.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України у строк покарання ОСОБА_4 зарахувати строк попереднього ув`язнення з моменту його затримання 28.02.2026 по 12.05.2026 день його звільнення у зв`язку з внесенням застави, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання чинності вироком суду залишити заставу.

Заставу, визначену ухвалою судді Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 23.04.2026, внесену ОСОБА_6 11.05.2026 у розмірі 266 240 гривень за обвинуваченого ОСОБА_4 на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області, квитанція №2.659202573.1, після набрання вироком суду законної сили повернути ОСОБА_6 , ІПН НОМЕР_2 .

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги та може бути оскаржений з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України до Кропивницького апеляційного суду через Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1