Рішення від 06 липня 2026 р. у справі №341/900/26 — Галицький районний суд Івано-Франківської області

Єдиний унікальний номер 341/900/26

Номер провадження 2/341/811/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2026 року місто Галич

Галицький районний суд Івано-Франківської області в складі головуючого судді Мергеля М. Р. розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження без участі сторін справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до російської федерації в особі Міністерства юстиції російської федерації про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок збройної агресії російської федерації проти України.

УСТАНОВИВ

Представниця ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , звернулась до суду з позовом до російської федерації в особі Міністерства юстиції російської федерації про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок збройної агресії російської федерації проти України.

У позові просить:

- стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2 , в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_1 , моральну шкоду в розмірі 5000000,0 грн;

- стягнути з відповідача на користь ОСОБА_3 , в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_1 , моральну шкоду в розмірі 5000000,0 грн;

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що батьком позивачів був ОСОБА_5 , який влітку 2022 року був мобілізований та направлений на проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 . Він брав безпосередню участь у бойових діях з 07.08.2022 до 22.09.2022. 22.09.2022 солдат ОСОБА_5 отримав вибухові травми із залученням декількох ділянок тіла, ушкодження внаслідок військових дій, які пов`язані із захистом Батьківщини та стали причиною смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 . Внаслідок військової агресії російської федерації проти України та загибелі батька позивачі зазнали моральних втрат і душевних страждань. У зв`язку із трагічною загибеллю ОСОБА_5 вони втратили моральну та матеріальну підтримку. Втратили близьку та рідну їм людину, позбавлені можливості отримувати допомогу та підтримку від батька, що не можуть бути відновлені у будь-який спосіб. Також, діти втратили і можливість тривалого життєвого зв`язку з одним із батьків протягом свого майбутнього життя. Загиблий працював та отримував стабільний дохід, він мав можливість забезпечувати своїх дітей всім необхідним для повноцінного життя та розвитку. Діти втратили батька, що для дітей дуже великий стрес. Вони відчувають страждання та біль, пов`язані з втратою рідної людини, неможливістю поспілкуватись з батьком, отримати від нього пораду. Їх емоційний стан навіть через кілька років після втрати дуже нестійкий. Вони відчувають глибокі моральні страждання у вигляді відчуття горя та непоправної втрати. Позивач ОСОБА_3 є дитиною-інвалідом і у зв`язку з цим потребує ще більше батьківської турботи, піклування та допомоги. Смерть батька завдала позивачам сильних психічних страждань. Відновити їх душевний стан неможливо.

Ухвалою суду від 22.05.2026 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 12.06.2026.

Ухвалою суду від 12.06.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 03.07.2026.

У судове засідання 03.07.2026 сторони не з`явились.

12.06.2026 представниця позивачів подала до суду заяву, у якій просить підготовче судове засідання здійснювати без участі сторони позивачів. Позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.

Представник відповідача у підготовче судове засідання не з`явився, хоча повідомлений про розгляд справи відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України шляхом оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

Таким чином, відповідач вважається належним чином повідомленим. Проте, своїм правом подати відзив на позовну заяву відповідач не скористався, жодних заяв чи клопотань до суду від представників не надходило. Ходом розгляду справи не цікавився. У судове засідання представник не прибув.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Оскільки, сторони повідомлені про розгляд справи належним чином, заяв чи клопотань про відкладення судового засідання не подавали, представниця позивачів просила розгляд справи здійснювати без їхньої участі, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників.

Відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Зважаючи на те, що справа розглядається за правилами загального позовного провадження без участі сторін, відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

З огляду на викладені обставини та строки розгляду справи, зважаючи на воєнний стан, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи та ухвалення рішення без участі сторони відповідача, оскільки такий вважається належним чином повідомлений про розгляд справи, заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надсилав.

Надавши належну правову оцінку наявним у справі письмовим доказам, суд установив наступні фактичні обставини у справі.

Згідно з копіями свідоцтва про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , підтверджується, що їхніми батьками є: батько – ОСОБА_5 та мати – ОСОБА_1 (а. с. 20).

Відповідно до витягів з реєстру територіальної громади ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 8-9).

Згідно з копією довідки від 26.01.2023 № 06, виданою відділом соціального захисту населення Бурштинської міської ради, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , про те, що її сину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , надано статус члена сім`ї загиблого Захисника України відповідно до п. 5 ст. 10-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (а. с. 10).

Відповідно до копії свідоцтва про смерть ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 38 років. Актовий запис 697. Місце смерті: с. Берестове, Бахмутський район, Донецька область (а. с. 21).

Згідно з копією витягу з протоколу засідання 16 Регіональної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця від 29.12.2022 протокол № 2154 травма, поранення (22.09.2022) солдата ОСОБА_5 , 1984 року народження, «Вибухова травма. Інші уточнені травми із залученням декількох ділянок тіла. Ушкодження внаслідок військових дій від інших вибухів та осколків», які згідно з військово-облікових документів, витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 26.09.2022 № 264, сповіщення про смерть (загибель) від 23.09.2022 № 7/1410, лікарського свідоцтва про смерть від 24.09.2022 № 5149 Дніпропетровського обласного бюро судово-медичної експертизи та свідоцтва про смерть від 27.09.2022 серії НОМЕР_2 , послужили причиною смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 травма, поранення і причина смерті, так, пов`язані із захистом Батьківщини (а. с. 10 зворот).

Відповідно до копії довідки від 20.10.2022 № 5263 військової частини НОМЕР_1 підтверджується, що така видана солдату ОСОБА_5 , який проходив службу в військовій частині НОМЕР_1 , в тому, що він приймав безпосередню участь у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії з 07.08.2022 до 22.09.2022 (а. с. 11 зворот).

Згідно з копією лікарського свідоцтва про смерть від 24.09.2022 № 5149 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Берестове, Бахмутський район, Донецька область, смерть настала внаслідок військових дій, ушкодження внаслідок дій, передбачених законом, та воєнних операцій (а. с. 13).

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є дитиною-інвалідом, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_3 (а. с. 17).

Відповідно до копії рішення виконавчого комітету Бурштинської міської ради від 27.02.2024 № 49 про надання статусу дитини, яка постраждала внаслідок дій та збройних конфліктів, виконавчий комітет міської ради вирішив надати малолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , статус дитини, яка постраждала внаслідок дій та збройних конфліктів, у зв`язку з перенесеними моральними та психологічними стражданнями, яких зазнала дитина через загибель одного з батьків – з числа осіб, визначених п. 2 Порядку надання статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, затвердженого постановою КМ України від 23.09.2015 № 740 (а. с. 19).

Згідно з копією рішення виконавчого комітету Бурштинської міської ради від 27.02.2024 № 50 про надання статусу дитини, яка постраждала внаслідок дій та збройних конфліктів, виконавчий комітет міської ради вирішив надати малолітньому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , статус дитини, яка постраждала внаслідок дій та збройних конфліктів, у зв`язку з перенесеними моральними та психологічними стражданнями, яких зазнала дитина через загибель одного з батьків – з числа осіб, визначених п. 2 Порядку надання статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, затвердженого постановою КМ України від 23.09.2015 № 740 (а. с. 19 зворот).

Надаючи правову оцінку установленим обставинам справи та спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною третьою статті 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ЦПК України.

Відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.

27 квітня 2022 року Парламентська Асамблея Ради Європи ухвалила резолюцію «Наслідки продовження агресії російської федерації проти України: роль і відповідь Ради Європи» № 2433. Визнала, що агресія російської федерації проти України є безпрецедентним актом як сама по собі, так і за її далекосяжними наслідками, бо провокує найважчу гуманітарну кризу в Європі з найбільшою кількістю жертв, наймасштабнішим внутрішнім і зовнішнім переміщенням населення з часів Другої світової війни.

Відповідно до частини 6 статті 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації державі Україна, юридичним особам, громадським об`єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на російську федерацію як на державу, що здійснює окупацію. Держава Україна всіма можливими засобами сприятиме відшкодуванню матеріальної та моральної шкоди російською федерацією.

Внаслідок порушення цивільних прав особи згідно з частиною 1 статті 23 ЦК України вона має право на відшкодування моральної шкоди, яка полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Моральна шкода відшкодовується коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно зі статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Отже, для відшкодування шкоди за правилами статті 1167 ЦК необхідно довести такі факти: а) протиправність діяння її заподіювача; б) наявність шкоди; в) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; г) вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

Таким чином, частина перша статті 1167 ЦК України встановлює загальне правило, відповідно до якого відповідальність за заподіяння моральної шкоди настає за наявності загальної підстави - наявності моральної (немайнової) шкоди, а також за наявності всіх основних умов відповідальності, а саме: неправомірної поведінки, причинного зв`язку та вини заподіювача.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

У постанові від 18.05.2022 у справі № 760/17232/20-ц Верховний Суд дійшов висновку, що держава-окупант, вчинивши неспровокований та повномасштабний акт збройної агресії проти Української держави, численні акти геноциду українського народу, не вправі надалі посилатися на свій судовий імунітет, заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд та вирішення справ про відшкодування шкоди, завданої такими актами агресії фізичній особі - громадянину України.

У постанові від 22.06.2022 у справі № 311/498/20 Верховний Суд, також, зазначив, що у разі застосування «деліктного винятку» будь-який спір, що виник на її території у громадянина України, навіть з іноземною країною, зокрема й РФ, може бути розглянутий та вирішений судом України як належним та повноважним судом. Таких самих висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 18 травня 2022 року у справі № 428/11673/19 (провадження № 61-8291св21) та у справі № 760/17232/20-ц (провадження № 61-15925св21), зазначивши додаткові аргументи непоширення судового імунітету РФ у спірних правовідносинах, а саме: підтримання юрисдикційного імунітету РФ позбавить позивача ефективного доступу до суду для захисту своїх прав, що є несумісним з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; судовий імунітет РФ не застосовується з огляду на звичаєве міжнародне право, кодифіковане в Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності (2004); підтримання імунітету РФ є несумісним із міжнародно-правовими зобов`язаннями України у сфері боротьби з тероризмом; судовий імунітет РФ не підлягає застосуванню з огляду на порушення РФ державного суверенітету України, а отже, не є здійсненням РФ своїх суверенних прав, що охороняються судовим імунітетом.

Отже, російська федерація, вчинивши неспровокований та повномасштабний акт збройної агресії проти української держави, численні акти геноциду українського народу, не вправі надалі посилатися на свій судовий імунітет, заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд та вирішення справ про відшкодування шкоди, завданої такими актами агресії фізичній особі - громадянину України.

Таким чином, російська федерація є суб`єктом, внаслідок збройної агресії якого проти України та окупації частини території України порушено низку прав та свобод громадян України, зокрема, особистих прав позивача, та, відповідно, саме російська федерація є суб`єктом, на якого покладено обов`язок з відшкодування завданої цими діями шкоди.

Так, загальновідомим є той факт, що відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 із 05 годин 30 хвилин 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, і даний указ винесено у зв`язку з початком війни, яку російська федерація розпочала та здійснює на території незалежної держави Україна відносно громадян України, а тому не підлягає доказуванню згідно з приписами частини 3 статті 82 ЦПК України.

Чинним ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст. 89 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК України).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Суд установив, що ОСОБА_5 загинув у с. Берестове, Бахмутський район, Донецька область. Причиною смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 стала травма, поранення і причина смерті, пов`язані із захистом Батьківщини, внаслідок чого порушено невід`ємне право ОСОБА_5 на життя, передбачене статтею 27 Конституції України, статтею 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року.

Внаслідок військової агресії російської федерації проти України та загибелі батька позивачі зазнали моральних втрат і душевних страждань. У зв`язку із трагічною загибеллю ОСОБА_5 вони втратили моральну та матеріальну підтримку. Втратили близьку та рідну їм людину, позбавлені можливості отримувати допомогу та підтримку від батька, що не можуть бути відновлені у будь-який спосіб. Також, діти втратили і можливість тривалого життєвого зв`язку з одним із батьків протягом свого майбутнього життя. Діти втратили батька, що для дітей дуже сильне потрясіння. Вони відчувають страждання та біль, пов`язані з втратою рідної людини, неможливістю поспілкуватись з батьком, отримати від нього пораду. Їх емоційний стан навіть через кілька років після втрати дуже нестійкий. Вони відчувають глибокі моральні страждання у вигляді відчуття горя та непоправної втрати.

Відповідно до правових висновків, викладених Великою Палатою Верховного Суду в пункті 49 постанови від 01.09.2020 у справі №216/3521/16-ц , виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб?єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства. При цьому на позивачів покладається обов?язок довести факт неправомірної поведінки відповідача, заподіяння ним шкоди та її розмір, а також причинно-наслідковий зв?язок між протиправною поведінкою завдавача шкоди та негативними наслідками.

У цьому випадку між спричиненою протиправними діями відповідача моральною шкодою внаслідок смерті рідної людини та психотравмуючими факторами внаслідок такої негативної події, вбачається прямий причинно-наслідковий зв`язок, адже саме через військову агресію відповідача ОСОБА_5 позбавлено життя. Втрата батька дітей є довічною, його смерть призвела до незворотних негативних змін у житті дітей та вимагає додаткових зусиль для його організації.

Вирішуючи питання щодо розміру компенсації за спричинену позивачам моральну шкоду, необхідно брати до уваги, що в національному та міжнародному законодавстві відсутні чітко визначені критерії для обчислення розміру компенсації моральної шкоди у грошовому еквіваленті.

Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат.

Грошові кошти як загальний еквівалент усіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у не можливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту.

При цьому визначаючи розмір грошової компенсації моральної шкоди, яку зазнали позивачі, у зв`язку із втратою батька внаслідок збройної агресії російської федерації, суд враховує роз`яснення Європейського суду з прав людини, правові висновки Верховного суду.

Так, зокрема ЄСПЛ вказує, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, оскільки немає і не може бути точного мірила майнового виразу душевного болю. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз, оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року). Також ЄСПЛ в пункті 37 рішення у справі «Недайборщ проти Російської Федерації», зазначив, що заявнику не може бути пред`явлено вимогу про надання будь-якого підтвердження моральної шкоди, яку він поніс, що означає, що при наявності встановленого факту порушення прав заявника моральна шкода наявна та констатується судом. Також ЄСПЛ у справі «Тома проти Люксембурга» (2001 рік) використав принцип, за яким сам факт визнання порушеного права є достатнім для справедливої сатисфакції.

Суд також враховує, що відповідно до практичної рекомендації голови Європейського суду з прав людини від 28.03.2007 «Вимоги щодо справедливої сатисфакції», викладеної у підпункті 15 пункту 3, відповідно до якої заявники, які бажають отримати компенсацію за нематеріальну шкоду, мають право вказати суму, яка, на їхню думку, була б справедливою.

Згідно з роз?ясненнями, викладеними у пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров?я потерпілого, тяжкість отриманого захворювання, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі, характер моральних страждань і наслідків, що наступили.

Отже, враховуючи доведений характер та обсяг завданих позивачам моральних страждань, істотних порушень їхніх конституційних прав, умисного характеру дій відповідача, виходячи із засад розумності, за вказаних позивачами обставин, суд вважає, що розмір заявленої до стягнення компенсації за заподіяну позивачам моральну шкоду у розмірі 5000000 (п`ять мільйонів) гривень 0 копійок є обгрунтованим.

Таким чином, суд дійшов висновку, що зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для задоволення позову.

Водночас представник відповідача відзиву, будь-яких пояснень чи доказів, які б спростовували вимоги позову, суду не надав.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позивачі звільнені від сплати судового збору, то з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 16640,0 грн.

Оскільки сторони в судове засідання не з`явились, суд, з дотриманням положень частини шостої статті 259, частин четвертої та п`ятої статті 268 ЦПК України, відклав складення повного рішення суду на строк не більше десяти днів та зазначив датою ухвалення рішення дату його складання. На виконання вимог частини четвертої статті 268 ЦПК України підписав судове рішення без його проголошення.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 141, 258, 259, 263, 265, 268, 272, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

ухвалив

Позов ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до російської федерації в особі Міністерства юстиції російської федерації про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок збройної агресії російської федерації проти України, задовольнити повністю.

Стягнути з російської федерації в особі Міністерства юстиції російської федерації на користь ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 5000000,0 грн.

Стягнути з російської федерації в особі Міністерства юстиції російської федерації на користь ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 5000000,0 грн.

Стягнути з російської федерації в особі представницького органу Міністерства юстиції російської федерації на користь держави судовий збір у розмірі 16640,0 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається учасниками справи до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 07 липня 2026 року.

Учасники справи:

позивачка – ОСОБА_2 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_4 ;

позивач – ОСОБА_3 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_5 ;

законний представник позивачів – ОСОБА_1 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_6 ;

відповідач – російської федерації в особі Міністерства юстиції російської федерації, місцезнаходження за адресою: 119991, вул. Житня, 14, м. Москва, російська федерація, ідентифікаційний код 103773968834.

СуддяМикола МЕРГЕЛЬ