Рішення від 05 липня 2026 р. у справі №297/1589/25 — Берегівський районний суд Закарпатської області

Справа № 297/1589/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2026 року м. Берегове

Берегівський районний суд Закарпатської області в особі:

головуючого ІЛЬТЬО І. І.,

при секретарі судового засідання Гарані О. А.,

за участю позивачки ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , відповідача ОСОБА_3 , представника органу опіки та піклування Садварі О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа Орган опіки та піклування Берегівської міської ради про позбавлення батьківських прав,

В С Т А Н О В И В:

Адвокат Шалапаюк Віталій Леонідович (Свідоцтво про заняття адвокатською діяльністю Серія ХМ№000076 від 12.06.2017) в інтересах ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , мешканки АДРЕСА_1 , звернувся до Берегівського районного суду Закарпатської області із позовною заявою до ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , мешканця АДРЕСА_2 , третя особа без самостійних вимог Орган опіки та піклування Берегівської міської ради про позбавлення батьківських прав.

Позов мотивований тим, що відповідач є батьком неповнолітніх дітей – ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , однак, на думку позивача, протягом тривалого часу свідомо ухиляється від виконання покладених на нього законом батьківських обов`язків. Позивач зазначає, що після смерті матері дітей останні проживають разом із нею, перебувають на її повному утриманні та вихованні, тоді як відповідач не бере належної участі у їхньому житті, не цікавиться станом здоров`я, навчанням, духовним і моральним розвитком дітей, не забезпечує належного матеріального утримання, не надає допомоги у вирішенні питань їх виховання та розвитку, не підтримує постійного особистого спілкування, не відвідує дітей, не виявляє батьківської турботи та, на переконання позивача, фактично самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків. Посилаючись на те, що така поведінка відповідача має тривалий, систематичний та свідомий характер і свідчить про ухилення від виконання обов`язків щодо виховання дітей, позивач вважає, що наявні передбачені пунктом 2 частини першої статті 164 Сімейного кодексу України підстави для позбавлення його батьківських прав. У зв`язку з наведеним просила суд позбавити відповідача батьківських прав щодо неповнолітніх синів.

Ухвалою Берегівського районного суду Закарпатської області від 24 червня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено справу до підготовчого судового засідання.

Ухвалою Берегівського районного суду від Закарпатської області від 09 жовтня 2025 року закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті.

11.11.2025 року до Берегівського районного суду Закарпатської області надійшов висновок органу опіки та піклування виконавчого комітету Берегівської міської ради Закарпатської області про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до якого орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити відповідача батьківських прав щодо його дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала, з підстав викладених у ньому та пояснила, щовідповідач протягом тривалого часу самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків, не бере участі у вихованні дітей, не цікавиться їхнім фізичним, духовним та моральним розвитком, не підтримує постійного спілкування, не відвідує навчальний заклад, не бере участі у вирішенні будь-яких питань, пов`язаних із життям дітей, у зв`язку із чим просила позбавити його батьківських прав. Крім того, відповідач фактично не виконує покладених законом батьківських обов`язків, а діти тривалий час проживають із нею та повністю перебувають на її утриманні. На думку позивача, така поведінка відповідача свідчить про його свідоме ухилення від виховання дітей, у зв`язку з чим, просила позбавити ОСОБА_3 батьківських прав.

Представник позивача ОСОБА_8 в судовому засіданні позов підтримав та просив задовольнити з підстав викладених у ньому.

Відповідач ОСОБА_3 позовні вимоги не визнав, пояснив, що він ніколи не відмовлявся від своїх дітей, любить їх, бажає підтримувати із ними стосунки та брати участь у їхньому житті. Зазначив, що після смерті матері дітей між ним та позивачем виник конфлікт, внаслідок якого позивач почала перешкоджати його спілкуванню з дітьми. За словами відповідача, саме позивач неодноразово не дозволяла йому бачитися із синами, що значною мірою ускладнило реалізацію ним своїх батьківських прав. Він пояснив, що після смерті матері дітей неодноразово намагався підтримувати із ними спілкування, однак такому спілкуванню, на його переконання, перешкоджала позивач, яка не дозволяла бачитися із синами та фактично обмежувала можливість реалізації ним своїх батьківських прав. Водночас відповідач зазначив, що він не припиняв матеріально допомагати дітям, сплачував аліменти, передавав грошові кошти молодшому синові на особисті потреби, а також підтримував із ним особисте спілкування, зокрема вони разом проводили дозвілля. Крім того, відповідач пояснив, що зі старшим сином у нього склалися добрі та довірливі стосунки. Старший син регулярно приходить до нього, вони спілкуються, проводять час разом, а також залишався у нього на ночівлю, що, на переконання відповідача, свідчить про наявність між ними міцного сімейного та емоційного зв`язку. Просив суд відмовити у задоволенні позову, оскільки будь-якого умисного ухилення від виконання батьківських обов`язків він не допускав, а позбавлення його батьківських прав не відповідатиме інтересам дітей.

Представник третьої особи органу опіки та піклування Берегівської міської ради Закарпатської області Садварі О.О. в судовому засіданні підтримала поданий до суду письмовий висновок щодо вирішення спору та просив суд ухвалити рішення з урахуванням найкращих інтересів дітей.

З метою повного та всебічного з`ясування обставин справи судом безпосередньо були опитані неповнолітні діти сторін.

Під час судового розгляду старший син ОСОБА_6 повідомив суду, що підтримує добрі відносини зі своїм батьком, регулярно з ним спілкується, відвідує його, проводить із ним час та неодноразово залишався у нього ночувати. При цьому він чітко та однозначно висловив свою позицію про те, що не бажає позбавлення батька батьківських прав, оскільки хоче й надалі підтримувати із ним сімейні стосунки.

Молодший син ОСОБА_7 під час його опитування категоричних заперечень щодо позбавлення відповідача батьківських прав не висловив, однак підтвердив, що батько спілкувався з ним, передавав йому грошові кошти та проводив із ним час, зокрема вони разом ходили на морозиво.

Суд, заслухавши пояснення сторін, думку дітей, представника органу опіки та піклування, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, оцінивши їх у сукупності відповідно до вимог статей 76–82, 89 ЦПК України, приходить до наступного висновку.

Згідно п. 1, п. 2 ч. 1 ст. 164 Сімейного Кодексу України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_5 у віці 42 років померла ОСОБА_9 , що підтверджується свідоцтвом про смерть Серії НОМЕР_3 від 10.02.2025 року.

Згідно Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища №00040501954 від 12.07.2023 року встановлено, що рішенням Берегівського районного суду Закарпатської області від 13.06.2019 року по справі №297/254/19, шлюб між ОСОБА_9 та відповідачем розірвано.

Від шлюбу у них народилось двоє дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження Серії НОМЕР_4 від 10.01.2008 року та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що свідчить Свідоцтво про народження Серії НОМЕР_5 від 21.07.2011 року.

Після смерті матері діти фактично проживають разом із позивачем — бабусею, ОСОБА_1 , по материнській лінії, яка здійснює догляд за ними за адресою АДРЕСА_1 ,

Відповідно до ч.5 та ч. 6 ст. 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Згідно висновку Органу опіки та піклування виконавчого комітету Берегівської міської ради встановлено, що орган опіки вважає за доцільне з метою захисту прав та інтересів неповнолітніх дітей, позбавити батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав відносно його дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Відповідно до ч. 1 ст.150 СК України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно із ч. 1 ст.152 СК України, право дитини на належне батьківське виховання, забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Частиною 4 ст. 155 СК України передбачено, що ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, жорстоко поводяться з дитиною, є хронічними алкоголіками або наркоманами, вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, засудженні за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Зокрема, п.2 ч.1 ст.164 СК України визначено, що мати, батько, можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, жорстоко поводяться із дитиною.

За змістом роз`яснень, викладених у п.п. 15, 16, 17 постанови Пленуму ВСУ №3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

Звертаючись до суду, позивач зазначала, що відповідач протягом тривалого часу не бере участі у вихованні дітей, не цікавиться їхнім життям, не спілкується з ними, не забезпечує їх матеріально, а тому, на її думку, свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, що є підставою для позбавлення його батьківських прав.

Разом із тим, відповідно до положень статей 12, 13, 81 ЦПК України, саме на позивача покладається обов`язок довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

Досліджуючи наявні у справі докази, суд виходить із того, що предметом доказування у даній категорії справ є не сам факт окремого проживання батька від дітей або неналежного виконання окремих батьківських обов`язків, а встановлення наявності винного, свідомого та тривалого ухилення від виконання обов`язків щодо виховання дітей.

Суд також враховує, що жодних доказів жорстокого поводження відповідача з дітьми, вчинення щодо них насильства, експлуатації дітей, хронічного алкоголізму, наркоманії або інших обставин, передбачених статтею 164 Сімейного кодексу України, матеріали справи не містять.

Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі неповнолітньої дитини.

Позбавлення батьківських прав допускається тоді, коли змінити ставлення батьків до виховання дитини неможливо.

Тому ВС вказав, що при вирішенні спору суди помилково посилались на принцип 6 Декларації прав дитини 1959 року, не перевірили наявність або відсутність підстав для застосування статті 164 СК України, крізь призму врахування найкращих інтересів дитини та з`ясування особистої думки дітей. Також суди не з`ясували чи зазнаватимуть діти якщо батьків не позбавлять батьківських прав жорстокого поводження, чи страждатимуть діти через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки (постанова від 03.05.2018 у справі №214/1048/15-ц).

Позбавлення батьківських прав є передчасним без відповідного висновку виконкому та попередження батьків про необхідність змінити ставлення до виховання дітей.

ВС зазначив, що відповідно до практики ЄСПЛ, якщо рішення мотивується необхідністю захистити дитину від небезпеки, має бути доведено, що така небезпека справді існує. При винесенні рішення про відібрання дитини від батьків може постати необхідність врахування цілої низки чинників.

В даній ситуації суд звертає увагу, що право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) (пункт 47 рішення Європейського Суду з прав людини (далі Європейський Суд) у справі «Савіни проти України», пункт 49 рішення у справі «Хант проти України»).

Тобто, в даному випадку вирішення питання про позбавлення відповідача батьківських прав охоплюється статтею 8 Конвенції і є втручанням у його право на повагу до свого сімейного життя, яке, в свою чергу, не є абсолютним.

Таким чином, аналіз усіх досліджених доказів у їх сукупності дає підстави для висновку, що між відповідачем та дітьми, особливо зі старшим сином, збережені реальні сімейні відносини, а сам відповідач продовжує брати участь у їхньому житті та не демонструє наміру повністю відмовитися від виконання своїх батьківських обов`язків.

Враховуючи вищенаведене, суд переходить до правової оцінки встановлених фактів та перевірки наявності передбачених законом підстав для позбавлення відповідача батьківських прав.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 263, 265, 280, 284, 288, 289, 352, 354, 355, 430 ЦПК України, ст. 122 п. 2 ч. 1 ст. 164, 165, 182, 183 Сімейного Кодексу України, ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав»,

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа Орган опіки та піклування Берегівської міської ради про позбавлення батьківських прав - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції

Суддя Іван ІЛЬТЬО