Рішення від 06 липня 2026 р. у справі №212/5498/25 — Покровський районний суд міста Кривого Рогу

Справа № 212/5498/25

2/212/322/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2026 року м.Кривий Ріг

Покровського районного суду міста Кривого Рогу в складі:

суддя - Ведяшкіна Ю.В.,

секретар судового засідання - Розинько К.А.

у цивільній справі № 212/5498/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: виконавчий комітет Покровської районної у місті ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

В судовому засіданні брали участь:

позивач – ОСОБА_1 ,

третя особа - ОСОБА_4

в с т а н о в и в :

16.05.2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, в якому просила суд визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позову зазначено, що квартира розташована за адресою: АДРЕСА_2 , на праві спільної сумісної власності належить: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . Онука позивачки та відповідно дочка ОСОБА_3 - ОСОБА_2 , з січня 2023 року не проживає в зазначеній квартирі, оскільки переїхала до іншого постійного місця проживання, але не знялась з реєстраційного обліку у зазначеній квартирі, що призводить до порушення прав позивачки, оскільки вона змушена сплачувати комунальні платежі в більшому розмірі.

23.06.2025 року ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого судового засідання.

25.07.2025 року представником третьої особи – виконавчого комітету Покровської районної в місті ради, надані письмові пояснення, відповідно до яких просив відмовити в задоволенні позову посилаючись на те, що відповідач ОСОБА_2 є членом сім`ї співвласника ОСОБА_3 , яка з вимогою про втрату відповідачкою права користування спірною квартирою, не зверталася.

04.09.2025 року позивачкою ОСОБА_1 подані доповнення до позовної заяви, в яких додатково обґрунтувала свої позовні вимоги тим, що вона не чинить перешкоди відповідачці у користуванні спірною квартирою, відповідач добровільно переїхала до іншого постійного місця проживання. 12.05.2025 позивач звернулася до Органу реєстрації Департаменту адміністративних послуг виконкому Криворізької міської ради, з метою зняття з реєстраційного обліку відповідачки, але отримала відмову з посиланням на те, що необхідна згода інших співвласників квартири, у зв`язку з чим вимушена звернутися до суду із зазначеним позовом. Крім того зазначила, що оскільки відповідач з січня 2023 року не проживає у спірній квартирі, тому вона у відповідності до ч. 2 ст. 405 ЦК України втратила право користування, враховуючи також, що співвласник квартири та мати відповідачки – ОСОБА_3 також виїхала із спірної квартири в 2023 року, та на теперішній час проживає та працює в м. Києві.

02.10.2025 року третя особа - ОСОБА_3 подала до суду письмові пояснення, відповідно до яких просила відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що з 2009 року між нею, її дочкою ОСОБА_2 , з одного боку, та позивачкою ОСОБА_1 , з іншого боку, виникли неприязні відносини, у зв`язку з чим постійно відбувалися конфлікти, з метою припинення яких викликали поліцію. Остання подія відбулась 21.03.2023, під час якої позивачка вигнала її та відповідачку ОСОБА_2 з спірної квартири та змінила замки на вхідних дверях до квартири, у зв`язку з чим вона ( ОСОБА_3 ) зверталась 21.03.2023 року із заявою до поліції про домашнє насильство. Вважає, що зазначені обставини підтверджують той факт, що відповідачка не добровільно покинула спірну квартиру, а її вигнала позивачка, хоча ОСОБА_2 станом на 2023 рік була неповнолітньою. З причини постійних конфліктів та підвищеною військовою небезпекою, вона разом з донькою переїхали до м. Києва, де вона зареєструвалась як внутрішньо переміщена особа 25.11.2023 року, а дочка ОСОБА_2 зареєструвалась як внутрішньо переміщена особа 28.03.2023 року. Крім того, третя особа ОСОБА_3 повідомила, що вона у вересні 2025 року звернулася до Покровського районного суду міста Кривого Рогу із позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні спірною квартирою (справа № 212/10825/25); та після її переїзду до м. Київ вона здійснювала позивачці ОСОБА_1 грошові перекази з метою оплати комунальних платежів.

12.11.2025 року третьою особою - ОСОБА_3 залучено до матеріалів справи письмове клопотання відповідачки ОСОБА_2 , в якому вона просить долучити до матеріалів справи докази на підтвердження того, що під час її проживання в спірній квартирі, позивачка постійно створювала конфліктні ситуації. А також просила долучити відзив ОСОБА_2 , в якому вона просила відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 , посилаючись на те, що вона була вимушена переїхати у зв`язку з тим, що позивач чинила їй перешкоди у користуванні спірною квартирою.

27.02.2026 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 свій позов підтримала з наведених у ньому підстав та просила її позов задовольнити.

В судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з`явилася з невідомих суду причин, згідно матеріалів справи перебуває за кордоном, з клопотаннями про участь в судовому засіданні дистанційно, до суду не зверталася.

В судовому засіданні третя особа ОСОБА_4 просила позов ОСОБА_1 задовольнити посилаючись на обґрунтованість заявлених позовних вимог.

В судове засідання третя особа - ОСОБА_3 не з`явилася з невідомих суду причин, хоча була належним чином повідомлена про день, час та місце розгляду справи; в телефонному режимі відмовилась від участі у судовому засіданні дистанційно, з іншого приміщення суду або з власних технічних засобів.

В судове засідання представник третьої особи – виконавчого комітету Покровської районної в місті ради, не з`явився, в своїх заявах просив проводити розгляд справи у його відсутність та врахувати надані ним письмові пояснення.

У відповідності до ч. 3 ст. 211, ч. 1 ст. 223 ЦПК України суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність відповідачки, третьої особи – ОСОБА_3 , представника третьої особі – виконавчого комітету Покровської районної в місті ради.

Заслухавши позивача ОСОБА_1 , третю особу – ОСОБА_4 , дослідивши письмові докази, суд дійшов наступних висновків.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судому передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (аналогічні норми містить ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 47 Конституції України, ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦК України, співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до ч. 1 ст. 405 ЦК України члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.

Відповідно до ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

У відповідності до статті 64 ЖК України члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім`ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов`язки, як наймач та члени його сім`ї.

Постановою від 16.11.2016 року Верховний Суд України вирішував справу №6-709цс16 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням, і зняття з реєстрації та вказав на те, що положення статей 383, 391, 405 ЦК України, статей 150, 156 у поєднанні зі статтею 64 ЖК УРСР передбачають право вимоги власника про захист порушеного права власності на житлове приміщення, будинок, квартиру тощо від будь яких осіб, у тому числі осіб, які не є і не були членами його сім`ї, а положення статті 405 ЦК України, статей 150, 156 ЖК УРСР регулюють взаємовідносини власника жилого приміщення та членів його сім`ї, зокрема у випадку втрати власником права власності, припинення з ним сімейних відносин або відсутності члена сім`ї власника без поважних причин понад один рік.

Відповідно до ч. 1 ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 19.01.1990 року зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.5); зазначена квартира на праві приватної спільної сумісної власності, відповідно до свідоцтва № НОМЕР_1 , виданого 25.11.1999 року, належить: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (а.с.7); в спірній квартирі згідно відомостей Реєстру Криворізької міської територіальної громади від 12.05.2025 року, крім співвласників зареєстрована: з 16.08.2007 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.9), яка є дочкою співвласника ОСОБА_3 .

Згідно Акту від 13.05.2025 року, складеного за участю сусідив сторін, підписи яких засвідчені головою ОСББ «Заріччя, 70», ОСОБА_2 з січня 2023 року не проживає в квартирі за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.10,16).

Згідно довідки № 53 від 12.05.2025 року комунальні платежі за спірну квартиру (крім вартості інтернету) сплачує ОСОБА_1 (а.с.11).

Згідно заяви власника житла про зняття особи із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), позивач ОСОБА_1 12.05.2025 року зверталась до Департаменту адміністративних послуг виконкому Криворізької міської ради відділу реєстрації місця проживання фізичних осіб у Покровському районі, в якій просила зняти задеклароване/зареєстроване місце проживання (перебування) ОСОБА_2 , але отримала відмову, оскільки відсутня згода всіх співвласників житла (а.с.6).

Згідно наданих сторонами доказів, між позивачкою з одного боку, та її дочкою ОСОБА_3 , її онукою ОСОБА_2 , склались неприязні стосунки, у зв`язку з чим за місцем проживання сторін 23 рази за викликом приїжджали співробітники патрульної поліції, складались протоколи про адміністративні правопорушення (а.с.69-86,101-103,106,124,137-151,176-192).

07.05.2026 року Покровським районним судом міста Кривого Рогу у цивільній справі № 212/10825/25 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , третя особа: ОСОБА_2 , про усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом вселення та встановлення порядку користування квартирою, ухвалено рішення, яким позов задоволено частково, зобов`язано ОСОБА_1 та ОСОБА_4 усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_5 квартирою за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом вселення ОСОБА_3 до квартири та передачі від неї ключів.

Згідно Довідки від 28.03.2023 року № 3003-5002675502 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, ОСОБА_2 , з 28.03.2023 року як внутрішньо переміщена особа зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.68).

Згідно інформації наданої Головним центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 24.03.2026 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , 18.06.2023 року виїхала за кордон через пункт пропуску «Устилуг», та на територію України не поверталась (а.с.217).

Отже, з наданих сторонами доказів судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 досягла повноліття, ІНФОРМАЦІЯ_5 як внутрішньо переміщена особа була зареєстрована у м. Києві; 18.06.2023 року виїхала за кордон та до теперішнього часу на Україну не поверталась, матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що відповідач має бажання повернутися до України та проживати в спірній квартирі, а також не зверталась до суду із позовом про відновлення свого права на проживання в спірній квартирі.

За таких підстав, суд вважає доведеним, що відповідач з 28.03.2023 року, тобто понад рік не проживає в спірній квартирі, що призводить до порушення прав позивача, як співвласника спірної квартири, яка вимушена сплачувати комунальні платежі за відповідачку, тобто суд вважає доведеним право позивача на звернення до суду із зазначеним позовом, та права позивача підлягають відновлення шляхом усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном шляхом визнання Відповідача такою, що втратила право користуватися житловим приміщенням, що є належним способом захисту порушених прав позивача, що відповідає сталій судовій практиці Верховного Суду.

При цьому посилання третьої особи ОСОБА_3 , на те, що вона здійснювала перекази позивачці з метою сплати комунальних платежів (а.с.86-100), суд визнає такими, що не заслуговують на увагу, враховуючи, що надані платіжні документи не містять посилання на те, що це саме грошові кошти на здійснення комунальних платежів.

Посилання Відповідачки, та третьої особи – ОСОБА_3 на те, що вони вимушені були покинути спірну квартиру, оскільки Позивач чинили їм перешкоди у користуванні спірною квартирою, суд до уваги не приймає, оскільки Відповідач ще у 2023 році виїхала за кордон та не заявляє про намір повернутися до спірної квартири, та в разі повернення до м. Кривого Рогу може відновити своє право на проживання в спірній квартирі, як член сім`ї співвласника; третя особа – ОСОБА_3 також виїхала до м. Києва де з 25.11.2023 року зареєструвалась як внутрішньо переміщена особа, де проживає та працює до теперішнього часу.

За таких підстав, суд визнає позов ОСОБА_1 обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

З огляду на вищевикладене, керуючись ст. ст. 4 - 13, 17, 18, 76 -83, 89, 263-265, 273, 352 – 355 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: виконавчий комітет Покровської районної у місті ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням – задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складений 07.07.2026 року.

Суддя: Ю. В. Ведяшкіна