Рішення від 02 липня 2026 р. у справі №522/16342/25 — Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/16342/25

Провадження № 2-др/522/100/26

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2026 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючої судді Науменко А.В.,

за участю секретаря - Зелінська К.Ю.

розглянувши заяву представника позивача – Приймачука Сергія Івановича про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі № 522/16342/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Державний реєстратор Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровської району Одеської області Єрошенко Олександр Борисович про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В:

19 травня 2026 року судом ухвалено рішення у даній справі, яким позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Державний реєстратор Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровської району Одеської області Єрошенко О.Б. про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії задоволено у повному обсязі.

До суду 27 травня 2026 року надійшла заява представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Приймачука С.І. про ухвалення додаткового рішення, оскільки судом не вирішено питання про судові витрати.

Ухвалою суду від 01 червня 2026 року заяву прийнято до провадження.

Заявник обґрунтовує заяву тим, що у провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебувала справа №522/16342/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Державний реєстратор Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровської району Одеської області Єрошенко О.Б. про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, де професійну правничу допомогу позивачу надає адвокат Приймачук С.І. на підставі договору про надання правової (правничої) допомоги №04.04/13-2025 від 04 квітня 2025 року. Заявник вказує на право сторони на відшкодування понесених витрат на правову допомогу, розмір яких підтверджується зокрема актом №1 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 22 травня 2026 року, копіями банківських квитанцій про оплату ОСОБА_1 послуг правничої допомоги. Дана сума включає консультування, аналіз обставин справи визначення правової проблеми, направлення адвокатських запитів, підготовка та подача позовної заяви та клопотання про витребування доказів, пошук експертної організації та замовлення проведення судової будівельно-технічної експертизи; виїзд за адресою нерухомого майна для надання доступу експерту до об`єкта дослідження; отримання висновку експерта, участь у судових засіданнях, написання заяви про ухвалення додаткового судового рішення та її подача до суду.

Заявник стверджує, що детальний опис робіт та фактичне надання послуг повністю відповідають критеріям дійсності та необхідності, у зв`язку з чим витрати у розмірі 41 000 гривень підлягають стягненню з відповідача, а також такому стягненню підлягають витрати на проведення судової будівельно-технічної експертизи у розмірі 20 000 гривень.

У судове засідання призначене на 03.07.2026 з`явився представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Приймачук С.І., який просив задовольнити вимоги його заяви у повному обсязі, з підстав викладених у ній.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник адвокат Лисевич С.В., а також відповідач Державний реєстратор Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровської району Одеської області Єрошенко О.Б. про дату та час судового засідання належним чином сповіщались, заперечень щодо ухвалення додаткового рішення суду не надали, в судове засідання не з`явились.

Згідно з вимогами ч. 4 ст. 270 ЦПК України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи.

Суд заслухавши пояснення сторони позивача, дослідивши матеріали заяви приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 19 травня 2026 року позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Визнано протиправним та скасовано рішення Державного реєстратора Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області, ОСОБА_3 від 24 грудня 2021, індексний номер рішення 62587167, на підставі якого за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна, який розташовано за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 44 кв. м, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1583354614123.

Закрито розділ у Державному реєстрі прав на об`єкт нерухомого майна №254930651100, дата та час державної реєстрації: 24.12.2021, 20:20:21, підстава: технічний паспорт, серія та номер: ТІ01:4535-2836-6291-5581, виданий 22.12.2021, видавник: ЄДЕССБ, відомості внесено до реєстру 24.12.2021, 20:30:57, ОСОБА_3 , Сергіївська селищна рада Білгород-Дністровського району Одеської області, Одеська обл., індексний номер рішення: 62587167 та припинено речове право: 45930452.

Відповідно до ч. 5 ст. 265 ЦПК України у резолютивній частині рішення вирішується питання про розподіл судових витрат.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч. 2 ст. 270 ЦПК України заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

З тексту рішення вбачається, що судом не вирішено питання про розподіл судових витрат, а тому наявні підстави для ухвалення додаткового рішення у справі.

Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог

Статтею 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення претензії чи позову (ч. 2 ст. 16 ЦПК України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

З матеріалів справи вбачається, що в межах розгляду даної справи представником позивача був адвокат АБ «Іванченко та партнери» Приймачук С.І., докази чого наявні в матеріалах справи.

Між АБ «Іванченко та партнери» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання правової (правничої) допомоги №04.04/13-2025 від 04 квітня 2025 року.

Умовами п. 6.3. Договору визначено, що вартість послуг, що надаються відповідно до цього Договору, становить 41 000 гривень.

Відповідно до п. 6.7. Договору, Клієнт здійснює авансування витрат у розмірі 20 000 гривень.

ОСОБА_1 виконано обов`язок щодо авансування витрат у розмірі 20 000 гривень, що підтверджується квитанцією від 09.04.2025.

26.11.2025 ОСОБА_1 було сплачено другу частину грошових коштів у розмірі 21 000 (двадцять одна тисяча) гривень, що підтверджується квитанцією АТ «Ощадбанк» від 26.11.2025.

22.05.2026 між АБ «Іванченко та партнери» та ОСОБА_1 було підписано Акт здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) №1, відповідно до якого АБ «Іванченко та партнери» на підставі договору про надання правової допомоги №04.04/13-2025 від «04» квітня 2025 року надало ОСОБА_1 послуги правничої допомоги, які прийняті ОСОБА_1 .

Разом з тим, суд враховує, що у постанові Верховного Суду від 28 вересня 2022 року у справі №534/14/20 (провадження № 61-6638св22) зроблено висновки про те, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: їх дійсність; необхідність; розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Верховний Суд, аналізуючи реальність (дійсність та необхідність), а також обґрунтованість розміру витрат на правничу допомогу, надану стороні під час розгляду справи у суді першої інстанції, врахував, що адвокат є кваліфікованим юристом з повною вищою юридичною освітою, який має стаж роботи в галузі права не менше двох років, тому надані адвокатом такі послуги, як: опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні відносини, вивчення відповідної судової практики, визначення правової позиції у справі; складання клопотань про долучення до матеріалів справи письмових доказів; складання вступного слова не є тими послугами, які є необхідними, а тому такі послуги не можуть бути враховані при розподілі судових витрат, понесених стороною.

Загальну вартість послуг (гонорар) адвоката, сторонами визначено у розмірі 41 000 гривень.

Разом із тим законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 137 ЦПК України.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

Крім того, суд враховує позицію Верховного Суду у постановах від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19, в яких зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У додатковій постанові Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Таким чином, враховуючи критерій реальності адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, характер та складність виконаної адвокатом роботи, кількість відвіданих судових засідань, кількості складених і поданих до суду процесуальних документів, з урахуванням конкретних обставин справи, керуючись принципами верховенства права, справедливості та пропорційності, суд вважає необхідним частково задовольнити заявлений до стягнення розмір витрат на правничу допомогу, та стягнути з відповідача на користь позивача 20 000 гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Щодо витрат на проведення експертизи суд зауважує наступне.

Приписами ч. 2, 3 ст. 102 ЦПК України передбачено, що предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Відповідно до приписів ст. 106 ЦПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов`язки, що експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.

Згідно з постановою Великої Палати Верховного Суду від 22.11.2023 року № 712/4126/22 (14-123цс23) відшкодування витрат за проведення експертизи не обмежується випадком її призначення та проведення після відкриття провадження у справі. Відтак сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування витрат за експертизу, проведену до подання позову, якщо такі витрати пов`язані з розглядом справи, зокрема якщо судом враховано відповідний висновок експерта як доказ. Відмова у відшкодуванні судових витрат за проведення експертизи стороні, на користь якої ухвалене судове рішення (особливо, якщо суд врахував відповідний висновок експерта як доказ), не узгоджується із засадами розумності, добросовісності, справедливості та правової визначеності, а також не забезпечує конструкцію передбачуваності застосування процесуальних норм, отже, не є такою, що відповідає принципу верховенства права.

Крім цього, Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові виснувала, що витрати, пов`язані із залученням експертів та проведенням експертизи, належать до судових витрат.

З аналізу вищевикладеного, суд зазначає, що та сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування витрат за проведену експертизу, якщо такі витрати пов`язані з розглядом справи, зокрема якщо судом враховано відповідний висновок експерта як доказ.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). Крім того, у рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Позивачем було понесено витрати з проведення судової будівельно-технічної експертизи, розмір яких складає 20 000 гривень, що підтверджується рахунком №893 від 27.04.2026 ТОВ “Одеський регіональний центр незалежних експертиз”, які були сплачені позивачем, що підтверджується квитанцією від 28.04.2026.

Відповідно до положень ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що додаткове рішення це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов`язані з порушенням вимог щодо його повноти. Тобто додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення у справі. У разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі № 914/2848/22).

Таким чином, керуючись засадами розумності, добросовісності, справедливості та правової визначеності, зважаючи на те, що при ухваленні рішення судом було враховано Висновок судового експерта №893 судової будівельно-технічної експертизи по справі №522/16342/25 від 08.05.2026 як доказ, однак не вирішено питання відшкодування витрат за проведення вказаної експертизи під час ухвалення рішення, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на проведення експертизи у розмірі 20 000 гривень.

Враховуючи, що при ухвалені рішення судом не було вирішено питання щодо розподілу судових витрат, а тому наявні усі підстави для ухвалення додаткового рішення по справі щодо часткового задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення.

Керуючись ст. ст. 133, 141, 270 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Заяву представника позивача – Приймачука Сергія Івановича про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі № 522/16342/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Державний реєстратор Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровської району Одеської області Єрошенко Олександр Борисович про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії – задовольнити.

Ухвалити по справі № 522/16342/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Державний реєстратор Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровської району Одеської області Єрошенко Олександр Борисович про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії додаткове рішення.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20000,00 гривень, а також витрати на проведення судової будівельно-технічної експертизи у розмірі 20 000 гривень.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення додаткового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього додаткового рішення.

Суддя: А.В. Науменко

Повний текст рішення складено 07.07.2026 року.

Суддя: А.В. Науменко

03.07.2026