Рішення від 06 липня 2026 р. у справі №522/7594/24-Е — Приморський районний суд м. Одеси

Суд: Приморський районний суд м. Одеси

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них:

Дата: 06 липня 2026 р.

Справа: №522/7594/24-Е

Суддя: Косіцина В. В.

Справа №522/7594/24-Е

Провадження №2/522/1302/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суду м. Одеси у складі:

головуючої – судді Косіциної В.В.,

за участі секретаря судового засідання – Гресько Б.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Луганській області, Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, Департаменту архітектури, містобудування та земельних відносин Одеської міської ради, Одеської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю «ОДЕСЬКИЙ ЗЕМЕЛЬНИЙ ЦЕНТР», Приватного Акціонерного Товариства «АЛЬБАТРОС» про визнання дії незаконними та скасування рішення про затвердження проекту відведення земельної ділянки,-

ВСТАНОВИВ:

13 травня 2024 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Луганській області, Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради, Одеської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю «ОДЕСЬКИЙ ЗЕМЕЛЬНИЙ ЦЕНТР», Приватного Акціонерного Товариства «АЛЬБАТРОС» про визнання дії незаконними та скасування рішення про затвердження проекту відведення земельної ділянки, у якому позивач просив:

- визнати незаконними дії ГУ Держгеокадастру в Луганській області та скасувати рішення (висновок) від 12.08.2019 №5494 про розгляд та затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,5700 га за адресою: АДРЕСА_1 та надання її в оренду ПАТ «АЛЬБАТРОС» в строкове платне володіння, користування земельною ділянкою, площею 0,5700 га за адресою: АДРЕСА_1 ;

- визнати незаконними дії та скасувати рішення (висновок) Департаменту архітектури та містобудування від 18.07.2019 №01-11/2347-183 про розгляд та затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,5700 га за адресою: АДРЕСА_1 та надання її ПАТ «АЛЬБАТРОС» у строкове володіння, користування земельною ділянкою, площею 0,5700 га за адресою: АДРЕСА_1 ;

- визнати незаконним та скасувати рішення Одеської міської ради від 18.09.2019 №5567-VII «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,5700 га за адресою: АДРЕСА_1 та надання її в оренду ПАТ «АЛЬБАТРОС» в строкове платне володіння, користування земельною ділянкою площею 0,5700 га за адресою: АДРЕСА_1 ;

- скасувати державну реєстрацію земельної ділянки, площею 0,5700 на за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер – 5110137500:28:004:0004 з одночасним скасуванням кадастрового номеру і записів в поземельній книзі про державну реєстрацію земельної ділянки.

За результатами автоматизованого розподілу справи між суддями, справа передана на розгляд судді Ковтун Ю.І.

16 травня 2024 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла заява представника позивача – адвоката Зуєвої Ірини Іванівни про долучення доказів, у якому заявник просив долучити до матеріалів справи квитанцію про сплату судового збору.

Ухвалою суду від 03 червня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Встановлено, що розгляд справи здійснюватиметься в порядку загального позовного провадження. Надано відповідачам 15-ти денний строк для подання відзиву. Підготовче засідання призначено на 03 липня 2024 року.

17 червня 2024 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшло клопотання ГУ Держгеокадастру в Одеській області про закриття провадження у справі, у якій заявник просив закрити провадження в частині позовних вимог до ГУ Держгеокадастру в Одеській області.

17 червня 2024 року до Приморського районного суду м. Одеси від ГУ Держгеокадастру в Одеській області надійшов відзив, у якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову.

20 червня 2024 року до Приморського районного суду м. Одеси від ГУ Держгеокаджастру у Луганській області надійшов відзив, у якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову.

20 червня 2024 року до Приморського районного суду м. Одеси від Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради надійшов відзив, у якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову.

У підготовче засідання, призначене на 03 липня 2024 року учасники справи – не з`явилися. Підготовче засідання відкладено на 22 серпня 2024 року.

18 липня 2024 року до Приморського районного суду м. Одеси від ПрАТ «АЛЬБАТРОС» надійшов відзив, у якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову.

У підготовче засідання, призначене на 22 серпня 2024 року з`явився представник позивача, представник ГУ Держгеокадастру в Одеській області, представник ГУ Держгеокадастру у Луганській області та представник ПрАТ «АЛЬБАТРОС». Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання відкладено розгляд справи до 27 серпня 2024 року.

27 серпня 2024 року до Приморського районного суду м. Одеси від представника позивача – адвоката Зуєвої Ірини Іванівни надійшло заперечення на клопотання про закриття провадження у справі, у якому заявник просив відмовити у задоволенні клопотання про закриття провадження та продовжити розгляд справи.

У підготовче засідання, призначене на 27 серпня 2024 року учасники справи – не з`явилися.

У підготовче засідання, призначене на 22 серпня 2024 року з`явився представник позивача, представник ГУ Держгеокадастру у Луганській області та представник ПрАТ «АЛЬБАТРОС». Ухвалою суду від 09 жовтня 2024 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 14 листопада 2024 року.

У судове засідання, призначене на 14 листопада 2024 року учасники справи – не з`явилися. Судове засідання відкладено на 21 січня 2025 року.

У судове засідання, призначене на 21 січня 2025 року учасники справи – не з`явилися. Судове засідання відкладено на 25 лютого 2025 року.

25 лютого 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси від представника ПрАТ «АЛЬБАТРОС» - адвоката Бойко Ганни Володимирівни надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У судове засідання, призначене на 25 лютого 2025 року з`явився представник позивача, представник ГУ Держгеокадастру в Одеській області, представник ГУ Держгеокадастру у Луганській області. Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання задоволено клопотання представника ПрАТ «АЛЬБАТРОС», відкладено розгляд справи на 02 квітня 2025 року.

Судове засідання, призначене на 02 квітня 2025 року не відбулося у зв`язку із відсутністю в приміщенні суду електропостачання. Наступне судове засідання відкладено на 13 травня 2025 року, та пізніше відкладено на 16.07.2025, та на 03.09.2025.

Ухвалою суду від 03 вересня 2025 року замінено відповідача – Департамент архітектури та містобудування Одеської міської ради на Департамент архітектури, містобудування та земельних відносин ОМР. Відкладено розгляд справи на 05 листопада 2025 року.

У судове засідання, призначене на 05 листопада 2025 року учасники справи – не з`явилися. Судове засідання відкладено на 20 січня 2026 року.

Судове засідання, призначене на 20 січня 2026 року не відбулося у зв`язку із перебуванням головуючої на лікарняному,

На підставі розпорядження керівника апарату Приморського районного суду м. Одеси – Шарага А.О. від 21.04.2026 року №819/26, було проведено повторний автоматизований розподіл справи між суддями, за наслідками якого вона передана на розгляд судді Косіциній В.В.

Ухвалою суду від 22 квітня 2026 року справу прийнято до провадження. У зв`язку зі зміною складу суду розпочато судовий розгляд справи з початку. Призначено проведення судового засідання на 02 червня 2026 року. Визнано явку позивача у наступне судове засідання обов`язковою.

01 червня 2026 року до Приморського районного суду м. Одеси від представника ПрАТ «АЛЬБАТРОС» - адвоката Бойко Ганни Володимирівни надійшло клопотання про долучення доказів, у якому заявник просив долучити до матеріалів справи копію рішення Приморського районного суду м. Одеси від 19.07.2023 та постанову Одеського апеляційного суду від 07.10.2025.

У судове засідання, призначене на 02 червня 2026 року з`явився представник позивача, представник ГУ Держгеокадастру в Одеській області, представник ГУ Держгеокадастру у Луганській області, представник ОМР, представник ПрАТ «АЛЬБАТРОС». Інші учасники справи у судове засідання – не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.

Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання суд перейшов до стадії ухвалення рішення. Встановлено, що текст рішення буде проголошено 12 червня 2026 року.

Суд дослідивши матеріали справи встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Щодо клопотань про закриття провадження у справі, суд зазначає наступне.

17 червня 2024 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшло клопотання ГУ Держгеокадастру в Одеській області про закриття провадження у справі, у якій заявник просив закрити провадження в частині позовних вимог до ГУ Держгеокадастру в Одеській області.

Також, 18 липня 2024 року разом із відзивом ПрАТ «АЛЬБАСТРОС» надійшло клопотання про закриття провадження у справі, у якому заявник просив закрити провадження у справі.

Клопотання представника ГУ Держгеокадастру в Одеській області мотивовано тим, що в провадження Приморського районного суду м. Одеси уже перебувала цивільна справа №522/20408/20, предметом якої було скасування рішення кадастрового реєстратора та запис в реєстрі. Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 19.07.2023 року у задоволенні вказаного позову було відмовлено. Оскільки, позовні вимоги є тотожними, відповідач просив закрити провадження у справі.

На вказані обставини як на одну із підстав для закриття провадження у справі посилається представник ПрАТ «АЛЬБАСТРОС».

Проте, суд не може погодитися з такими доводами з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Для застосування вказаної підстави для закриття провадження у справі необхідна наявність водночас трьох складових, а саме: тотожних сторін спору, тотожного предмета позову, тотожної підстави позову, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.

Зазначена підстава для закриття провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом тотожного спору, який вже розглянуто і остаточно вирішено по суті, оскільки після набрання рішенням суду законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав.

Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Закриття провадження у справі у цьому разі можливе лише за умови, що позов, з приводу якого ухвалено рішення, яке набрало законної сили, є тотожним з позовом, який розглядається.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 761/7978/15-ц зазначено, що необхідність застосування пункту 2 частини першої статті 205 ЦПК України (2004 року) зумовлена, по-перше, неприпустимістю розгляду судами тотожних спорів, в яких одночасно тотожні сторони, предмет і підстави позову, та, по-друге, властивістю судового рішення, що набрало законної сили (стаття 223 ЦПК України).

За змістом наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно співпадають сторони, підстава та предмет спору. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову – це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. У матеріальному розумінні предмет позову – це річ, щодо якої виник спір.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 вказано, що предмет позову – це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову – це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову – це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасно зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Разом з тим не вважаються зміною підстави позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15.

Аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 28 липня 2021 року у справі № 640/9380/19, від 15 листопада 2021 року у справі № 428/9280/20, від 21 грудня 2021 року у справі № 295/983/21.

Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

Верховний Суд в своїй постанові від 25 квітня 2019 року у справі №540/406/19, від 22 травня 2019 року у справі №640/7778/18 (провадження № 61-48585св18) зазначив, що закриття провадження у справі разі можливе за умови, що рішення, яке набрало законної сили, є тотожним позову, який розглядається, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів. Відповідно до наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

Так, предметом спору у справі №522/20408/20 було, зокрема :

- визнання незаконним та скасування рішення Одеської міської ради від 18 вересня 2019 року № 5567-VІІ «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,5700 га, за адресою: АДРЕСА_1 та надання її в оренду ПрАТ «АЛЬБАТРОС» у строкове платне володіння (кадастровий номер: 5110137500:28:004:0004)»;

- зобов`язання Головне управління Держгеокадастру України в Одеській області скасувати рішення кадастрового реєстратора та запис у Державному земельному кадастрі земельної ділянки площею 0,5700 га кадастровий номер 5110137500:28:004:0004, адреса: АДРЕСА_1 та закрити Поземельну книгу;

Предметом спору у справі №522/7594/24-Е є, зокрема:

- визнання незаконним та скасування рішення Одеської міської ради від 18.09.2019 №5567-VII «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,5700 га за адресою: АДРЕСА_1 та надання її в оренду ПАТ «АЛЬБАТРОС» в строкове платне володіння, користування земельною ділянкою площею 0,5700 га за адресою: АДРЕСА_1 ;

- скасування державну реєстрацію земельної ділянки, площею 0,5700 на за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер – 5110137500:28:004:0004 з одночасним скасуванням кадастрового номеру і записів в поземельній книзі про державну реєстрацію земельної ділянки.

Дійсно, предмет спору в частині зазначених позовних вимог є тотожним.

Проте, підставами позову у справі №522/20408/20 були незаконні, на думку позивача дії Одеської міської ради.

В той же час як підставами позову у справі є посилання на незаконність дій Держгеокадастру в Луганській області та Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради (у зв`язку з чим, заявлені вимоги про визнання протиправними та скасування скасувати рішень (висновків) від 12.08.2019 №5494 та від 18.07.2019 №01-11/2347-183.

У зв`язку з чим, суд вважає, що підстави позову у справах №522/7594/24-Е та №522/20408/20 не є тотожними.

Представник ПрАТ «АЛЬБАТРОС» у клопотанні про закриття провадження у справі також посилається на те, що частина позовних вимог не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Вказане мотивовано тим, що оскільки позивач оскаржує дії ГУ Держгеокадастру в Луганській області та Департаменту архітектури та містобудування ОМР, прийняті органами державної влади та місцевого самоврядування в межах публічних повноважень, а тому, оскарження таких дій можливе лише в порядку адміністративної юрисдикції.

Згідно зі статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Судова юрисдикція – це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства – цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Статтею 19 ЦПК України визначено, що у порядку цивільного судочинства загальні суди вирішують справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, зокрема спори, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також із інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Отже, у порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, що виникають із приватноправових відносин, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Публічно-правовий спір – це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи (пункт 2 частини першої статті 4 КАС України).

Суб`єкт владних повноважень – це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення – публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов`язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов`язаних із реалізацією публічної влади.

Публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, надавати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Основною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 805/4505/16-а, провадження № 11-574апп18).

Публічно-правовий спір має також особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Таким чином, вирішення питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ у кожній конкретній справі залежить від характеру спірних правовідносин.

Разом із цим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

До таких правових висновків Велика Палата Верховного Суду дійшла у постановах: від 27 листопада 2018 року у справі № 820/3534/17 (провадження № 11-870апп18), від 26 лютого 2020 року у справі № 304/284/18 (провадження № 14-517цс19), від 07 липня 2020 року у справі № 438/610/14-ц (провадження № 14-577цс19) та інших.

В даному конкретному випадку, позивач оскаржуючи зазначені рішення зазначає про те, що спірні рішення були прийняті на підставі недостовірних відомостей, які полягають у тому, що належність житлових приміщень за адресою: АДРЕСА_2 належать замовнику, тоді як на думку позивача, саме він є фактичним власником таких приміщень.

Тобто, мета вказаного позову у сукупності з усіма позовними вимогами полягає у захисті майнового інтересу позивача.

Тому, з урахуванням того, підстави позову у справах №522/7594/24-Е та №522/20408/20 не є тотожними, а мета вказаного позову у сукупності з усіма позовними вимогами полягає у захисті майнового інтересу позивача, суд доходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотань ГУ Держгеокадастру в Одеській області та ПрАТ «АЛЬБАТРОС» про закриття провадження у справі.

Щодо розгляду позовних вимог по суті, суд зазначає наступне.

Виконавчий комітет Одеської міської ради депутатів трудящих 20 червня 1947 прийняв рішення № 756 «Про можливість залишення 2-й держвзуттєвій фабриці на старому місті по вул. Чичеріна і 13-ти річчя Міліції», яким вирішено: відновлення 2-ї держвзуттєвої фабрики допустити на довоєнній території; підтвердити права на земельну ділянку площею 1,9 га на 2-й Держвзуттєвій фабриці в попередніх межах, відповідно до схеми, яка додається; запропоновано дирекції 2-ї Держвузттєвої фабрики скласти проект забудови дільниці, погодити генплан забудови дільниці, проект будівель, огорожі і благоустрою; запропонувати Управлінню Головного Архітектора міста оформити відведення земельної ділянки договором безстрокового користування після надання погоджених документів.

Рішення виконавчого комітету Одеської міської ради народних депутатів від 20.06.1947 № 756 підтверджує право на користування земельною ділянкою ВАТ «АЛЬБАТРОС», правонаступника Одеського державного виробничого взуттєвого підприємства, згідно із рішенням виконавчого комітету Жовтневої районної ради народних депутатів м. Одеси від 20.05.1993 № 763, про що свідчить лист Державного агентства земельних ресурсів України від 24.09.2012.

Згідно статуту Відкритого акціонерного товариства «АЛЬБАТРОС», Товариство створено шляхом перетворення державного взуттєвого підприємства.

Приватне акціонерне товариство «АЛЬБАТРОС» є новим найменуванням та правонаступником прав та обов`язків Публічного акціонерного товариства «АЛЬБАТРОС», що є правонаступником Відкритого акціонерного товариства «АЛЬБАТРОС».

06 листопада 1997 року між Відкритим акціонерним товариством «АЛЬБАТРОС» та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу, за п. 1 якого, ВАТ «Альбатрос» продав, а гр. ОСОБА_1 купив 102/1000 частин нежилого приміщення під АДРЕСА_1 та складається в цілому з льоху; приміщень першого поверху, зазначених у плані індексами «1-1», «2», «3», «4», «5», «6», «7», «8», «9», «10», «11», «12», «13», «14», «1А», приміщень другого поверху – «1-15», «16», «17», «18», «19», «20»; основною площею 970,8 кв.м, загальною площею 1648,5 кв.м. Договір посвідчено державним нотаріусом Шостої одеської державної нотаріальної контори Гнатюк Т.А. та зареєстровано в реєстрі за № 2-4669.

09 липня 1998 року між Відкритим акціонерним товариством «АЛЬБАТРОС» та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу, за п. 1 якого, ВАТ «Альбатрос» продав, а гр. ОСОБА_1 купив 44/1000 частин нежилого приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 72,9 кв.м, та складається з другого поверху кабінети – 1-21, 1-24, 1-25, підсобне приміщення – 1-22, коридор 1-23, склад – 1-26. Договір посвідчено державним нотаріусом Шостої одеської державної нотаріальної контори Гнатюк Т.А. та зареєстровано в реєстрі за № 2-5226.

Площа придбаних ОСОБА_1 частин нежилих приміщень за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі вказаних двох договорів купівлі-продажу складає 241,05 кв.м (102/1000 від загальної площі 1648,5 кв.м: становить 168,15 кв.м + 72,9 кв.м).

25 квітня 2001 року між Одеською міською радою та ОСОБА_1 укладено Договір на право ідеальної частки в користуванні земельною ділянкою. Згідно п. 1.1. Одеська міська рада на підставі ст. 3, 10, 23, 30 Земельного кодексу України засвідчує, а Землекористувач приймає право на тимчасове довгострокове користування 146/1000 частки земельною ділянки, площею 1799,80 кв.м, що складає 262,8 кв.м по АДРЕСА_3 відповідно до плану земельної ділянки, що прикладається. Згідно п. 1.2 Договору право на ідеальну частку визначається відповідно до «Положення про порядок розрахунку плати за користування земельними ділянками і за ідеальну частку в землекористуванні в м. Одесі», затвердженого рішенням Одеської міської ради № 702-ХХІІІ від 29.02.00 р. і засвідчується терміном на 10 років для експлуатації стоматологічної клініки. Вказаним договором встановлено плату за землю, права і обов`язки сторін.

До вказаного Договору наданий план тимчасового землекористування з позначенням ідеальної частки ПП ОСОБА_1 в землекористуванні площею 262,80 кв.м.

Крім того, в договорі зазначено (п. 1.2), що право на ідеальну частку засвідчується терміном на 10 років для експлуатації стоматологічної клініки. Пунктом 4.5 Договору закріплено, що за три місяці до закінчення терміну дії цього договору Землекористувач зобов`язаний узгодити з Міськрадою умови пролонгації цього договору (укладення договору на новий термін), при цьому умови ідеальної частки в користуванні земельною ділянкою визначаються Міськрадою.10-річний термін з дня укладення договору сплив 25.04.2011 року і відомостей про його продовження (пролонгацію) суду не представлено.

Виконавчим комітетом Одеської міської ради 29 вересня 2004 року видано свідоцтво про право приватної власності ОСОБА_1 на нежилу будівлю, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 та в цілому складається з нежилої будівлі літ. «Д1», загальною площею 331,1 кв.м, відображеної у технічному паспорті від 27.04.2004. Свідоцтво видано на підставі розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 21.09.2004 № 3132. (т. 1 а.с. 20зв.)

Одеська міська рада рішенням № 4652-VІІ від 24.04.2019, з урахування рішення Одеської міської ради № 4780- VІІ від 12.06.2019, надала дозвіл ПрАТ «АЛЬБАТРОС» на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтованою площею 0,5700 га за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення – В.02.10 для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури, вид використання – для будівництва та обслуговування житлових багатоповерхових будинків з торгівельними приміщеннями.

ТОВ «Одеський земельний центр» на підставі договору від 06.05.2019 № 06-01/05-2019 виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ПрАТ «АЛЬБАТРОС» для будівництва та обслуговування житлових багатоповерхових будинків з торгівельними приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , підставою розробки проекту зазначено – рішення ОМР від 24.04.2019 № 46-52-УП (зі змінами від 12.06.2019 № 4780-УП.)

Департаментом архітектури та містобудування 18.07.2019 за № 01-11/2347-183 надано висновок по проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та погоджено межі земельної ділянки, також вважали за можливе передання земельною ділянки, площею 0,5700 га в оренду ПрАТ «АЛЬБАТРОС», цільове призначення – для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури, вид використання – для будівництва та обслуговування житлових багатоквартирних будинків з торгівельними приміщеннями.

Вказане встановлене у постанові Одеського апеляційного суду від 07 жовтня 2025 року у справі № 522/20408/20.

06.08.2019 на розгляд експерту державної експертизи Головного управління Держгеокадастру у Луганській області Семенюк Людмилі Вікторівні за принципом екстериторіальності у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 31.08.2016 № 580 надійшов на розгляд «Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду Приватному акціонерному товариству «АЛЬБАТРОС» для будівництва і обслуговування житлових багатоквартирних будинків з торгівельними приміщеннями у АДРЕСА_1 ».

12.08.2019 експерт державної експертизи розглянувши проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок підготував висновок про розгляд документації із землеустрою № 5497/82-19 яким погодив вищезазначений проект.

Вказане підтверджується відповіддю ГУ Держгеокадастр у Луганській області на адвокатський запит від 06.03.2024 №29-12-0.32-673/2-24.

Земельна ділянка площею 0,5700 га з кадастровим номером 5110137500:28:004:0004 зареєстрована 19.08.2019 відділом у м. Одесі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, про що свідчить витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

Департаментом архітектури та містобудування 30.08.2019 за № 01-11/3064-212оз надано висновок по проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, цільове призначення якої змінюється, та вважає за можливе зміну цільового призначення земельної ділянки (кадастровий номер 5110137500:28:004:0004), площею 0,3956 га в оренду терміном на 20 років ТОВ «АЛЬБАТРОС-ІНВЕСТ» за адресою: АДРЕСА_1 , на цільове призначення – для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури, вид використання – для будівництва та обслуговування житлових багатоповерхових будинків з торгівельними приміщеннями.

18 вересня 2019 року Одеською міською радою прийнято рішення № 5167-VІІ «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,5700 га, за адресою: АДРЕСА_1 та надання її в оренду Приватному акціонерному товариству «АЛЬБАТРОС», яким зокрема вирішила: затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер: 5110137500:28:004:0004), площею 0,5700 га (землі житловою та громадської забудови), за адресою: АДРЕСА_1 ; надати ПрАТ «АЛЬБАТРОС» земельну ділянку, вказану в п. 1 цього рішення, в оренду на 20 років, цільове призначення – В.02.10 для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури, вид використання – для будівництва та обслуговування житлових багатоповерхових будинків з торгівельними приміщеннями; затвердити проект договору оренди землі між Одеською міською радою та ПРАТ «АЛЬБАТРОС».

02 жовтня 2019 року між Одеською міською радою, яка діє від імені Територіальної громади м. Одеси, та Приватним акціонерним товариством «АЛЬБАТРОС» укладено договір оренди землі, згідно п. 1.1 якого орендодавець на підставі Закону України «Про оренду землі» та рішення Одеської міської ради № 5167-VІІ від 18.09.2019 передає, а орендар приймає у строкове, платне володіння, користування земельну ділянку площею 0,5700 га, місце розташування: АДРЕСА_1 . Договір зареєстровано в реєстрі за № 488 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Калгановою М.В.

Департаментом архітектури та містобудування 10.10.2019 за № 01-11/3631-239пз надано висновок по проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, погоджено межі земельної ділянки, площею 0,1306 га за адресою: АДРЕСА_4 та передача в оренду терміном на 20 років ТОВ «АЛЬБАТРОС-ІНВЕСТ».

11 грудня 2019 року Одеська міська рада прийняла рішення № 5562-VІІ «Про припинення договору оренди землі, укладеного між Одеською міською радою та ПРАТ «АЛЬБАТРОС», шляхом його розірвання та надання ТОВ «АЛЬБАТРОС-ІНВЕСТ» в оренду земельної ділянки, площею 0,5700 га, за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення – для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури, вид використання – для будівництва та обслуговування житлових багатоповерхових будинків з торгівельними приміщеннями», яким затвердила: припинити договір оренди землі, укладений між Одеською міською радою та ПРАТ «АЛЬБАТРОС», щодо земельної ділянки (кадастровий номер: 5110137500:28:004:0004), площею 0,5700 га, за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений 02.10.2019 р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Калгановою В.М. в реєстрі за № 488, право оренди зареєстровано 02.10.2019 р. за № 33500353, шляхом його розірвання; надати ТОВ «АЛЬБАТРОС-ІНВЕСТ» в оренду земельну ділянку.

22 січня 2020 року між Одеською міською радою, яка діє від імені Територіальної громади м. Одеси, та Приватним акціонерним товариством «АЛЬБАТРОС» укладено договір про розірвання Договору оренди землі, посвідченого «02» жовтня 2019 року Калгановою М.В. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, по реєстрі за № 488.

22 січня 2020 року між Одеською міською радою, яка діє від імені Територіальної громади м. Одеси, та Товариством з обмеженою відповідальністю «АЛЬБАТРОС-ІНВЕСТ» укладено договір оренди землі, згідно п. 1.1 якого, орендодавець на підставі Закону України «Про оренду землі» та рішення Одеської міської ради № 5562-VІІ від 11.12.2019 передає, а орендар приймає у строкове, платне володіння, користування земельну ділянку площею 0,5700 га, місце розташування: АДРЕСА_1 . Згідно п. 3.1 Договору, договір укладено терміном до «02» жовтня 2039 року, для будівництва та обслуговування житлових багатоповерхових будинків з торгівельними приміщеннями. Договір посвідчено та зареєстровано в реєстрі за № 21 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Калгановою М.В.

20 лютого 2020 року затверджено Наказом департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради за № 01-06/34 містобудівні умови та обмеження проектування об`єкта будівництва АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 .

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, на земельній ділянці, площею 0,57 га кадастровий номер 5110137500:28:004:0004 розміщено наступні об`єкти з реєстраційними номерами: 1818720551101, 1831350051101, 1840409351101, 1834787251101, 1915442751101, 1829329051101, 1836936951101, 1438996651101, 1827689751101, 1916433751101, 1820416351101.

Вказане встановлене у постанові Одеського апеляційного суду від 07 жовтня 2025 року у справі № 522/20408/20.

Як вже було встановлено, Департаментом архітектури та містобудування 18.07.2019 за № 01-11/2347-183 надано висновок по проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та погоджено межі земельної ділянки, також вважали за можливе передання земельною ділянки, площею 0,5700 га в оренду ПрАТ «АЛЬБАТРОС», цільове призначення – для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури, вид використання – для будівництва та обслуговування житлових багатоквартирних будинків з торгівельними приміщеннями.

Також, встановлено, що 06.08.2019 на розгляд експерту державної експертизи Головного управління Держгеокадастру у Луганській області Семенюк Людмилі Вікторівні за принципом екстериторіальності у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 31.08.2016 № 580 надійшов на розгляд «Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду Приватному акціонерному товариству «АЛЬБАТРОС» для будівництва і обслуговування житлових багатоквартирних будинків з торгівельними приміщеннями у АДРЕСА_1 ». 12.08.2019 експерт державної експертизи розглянувши проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок підготував висновок про розгляд документації із землеустрою № 5497/82-19 яким погодив вищезазначений проект.

Проте, оскаржувані висновки, що прийняті ГУ Держгеокадастру у Луганській області та Департаменту архітектури та містобудування не є рішенням суб`єктів владних повноважень та не породжують будь-яких правових наслідків.

Відповідно до ч.7 ст. 186 ЗК України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування, інші суб`єкти, визначені цією статтею, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання документації із землеустрою безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про її погодження або про відмову в погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері. Строк дії таких висновків є необмеженим.

При цьому, висновок про погодження проекту землеустрою є актом одноразової дії, та вичерпує свою з моменту прийняття рішення про затвердження проекту землеустрою або відмову у його затвердженні, а тому, не можуть бути самостійним предметом спору, а оцінка їх відповідності вимогам чинного законодавства повинна проводитися під час вирішення питання про законність/незаконність прийнятого рішення про затвердження проекту землеустрою, у зв`язку з чим, у задоволенні позову в цій частині.

У позовній заяві позивач посилається на те, що в супереч вимогам законодавства, документація із землеустрою в супереч ст.29 Закону України «Про землеустрій» не містить в собі достовірну інформацію про будівлі та споруди, що знаходяться на земельній ділянці, яка передається в оренду.

Проте, відповідно до ст.29 Закону України «Про землеустрій», в редакції, чинній на момент затвердження оскаржуваних висновків та прийняття Одеською міською радою оскаржуваного рішення, документація із землеустрою включає в себе текстові та графічні матеріали і містить обов`язкові положення, встановлені завданням на розробку відповідного виду документації. Документація із землеустрою розробляється на основі завдання на розробку відповідного виду документації, затвердженого замовником. Склад, зміст і правила оформлення кожного виду документації із землеустрою регламентуються відповідною нормативно-технічною документацією з питань здійснення землеустрою.

Тобто, вказаною нормою, в редакції на момент прийняття оскаржуваних висновків, так і рішення Одеської міської ради в якості вимог до документації із землеустрою не застосовувалася вимога зазначати інформацію про будівлі та споруди, що знаходяться на земельній ділянці, яка передається в оренду.

Редакція норми ст.29 Закону України «Про землеустрій», на яку позивач посилається в якості визнання протиправними та скасування рішень з`явилася у вказаному законі лише в редакції від 27.05.2021, тобто, майже через два роки з моменту прийняття оскаржуваних рішень.

Позивач також посилається на те, що відповідно до ст.50 Закону України «Про землеустрій», проект землеустрою мав містити письмову згоду землевласника (землекористувача) земельної ділянки.

Відповідно до ст.50 Закону України «Про землеустрій», в редакції, чинній на момент затвердження оскаржуваних висновків та прийняття Одеською міською радою оскаржуваного рішення, проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду.

Проте, позивач разом із позовом не надав доказів на підтвердження того, що він є власником або користувачем земельної ділянки, щодо якої було складено оскаржувані рішення та оскаржуване рішення.

Відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 10 Земельного кодексу України від 18.12.1990 (в редакції станом на день укладення договору від 25.04.2001) до відання міських Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить: передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування, в тому числі на умовах оренди, у порядку, встановленому статтями 17 і 19 цього Кодексу.

Згідно частин 1 статті 42 ЗК України від 18.12.1990 (в редакції станом на день укладення договору) громадяни, яким жилий будинок, господарські будівлі та споруди і земельна ділянка належать на праві спільної сумісної власності, використовують і розпоряджаються земельною ділянкою спільно. Використання і розпорядження земельною ділянкою, що належить громадянам на праві спільної часткової власності, визначаються співвласниками цих об`єктів і земельної ділянки пропорційно розміру часток у спільній власності на даний будинок, будівлю, споруду.

Згідно частин статті 22 ЗК України від 18.12.1990 (в редакції станом на день укладення договору) право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі» (в редакції на час укладення договору) оренда землі - це засноване на договорі строкове, платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Положення ст. 13 Закону України «Про оренду землі» (в редакції на час укладення договору) визначають договір оренди землі угода сторін про взаємні зобов`язання, відповідно до яких орендодавець за плату передає орендареві у володіння і користування земельну ділянку для господарського використання на обумовлений договором строк.

Згідно ст. 2 Закону України «Про плату за землю» (в редакції на час укладення договору) використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.

Частиною 1 статті 15 Закону України «Про плату за землю» (в редакції на час укладення договору) встановлено, що власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

У постанові Одеського апеляційного суду від 07.10.2025 у справі № 522/20408/20 суд встановив, що договір на право ідеальної частки в користуванні земельною ділянкою від 25.07.2001, укладений між ОМР та позивачем не передбачений ані Законами України «Про оренду землі», «Про плату за землю» (які були чинні на час укладення договору), ані Земельним кодексом України. Договір від 25.01.2001 не є договором оренди, а свідчить лише про фактичне землекористування позивача, що виникло в день укладення такого договору, про що прямо зазначено у п. 1.1. Договору, та яким встановлено плату за землю – 146/1000 частки земельної ділянки, пощею 1799,80 кв.м, що скадає 262,8 кв.м по АДРЕСА_3 , відповідно до плану земельної ділянки, що прикладається, і його метою є оплата за фактичне користування ідеальною часткою земельної ділянки, ОСОБА_1 зобов`язаний вносити плату за ідеальну частку при користування земельною ділянкою щомісяця (п. 2.1.).

Згідно із частиною 1 статті 125 ЗК України (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Стаття 22 ЗК України від 18.12.1990 (в редакції станом на день укладення договору) встановлювала, що право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Згідно із статтею 23 цього Кодексу право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Так, згідно висновку експерта від 26.03.2024 №251/24, нежитлова будівля АДРЕСА_2 , яка згідно свідоцтва про право власності від 29.09.2004 належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , розташована на земельній ділянці, яка відведена в оренду ПрАТ «АЛЬБАТРОС».

Проте, позивачем не надано доказів на підтвердження того, що він у встановленому законом порядку набув право власності або право користування на вказану земельну ділянку, зокрема, вжив заходів щодо встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

У позовній заяві позивач зазначає про те, що оскільки він набув право власності на об`єкт нерухомого майна, то автоматично набуває право на земельну ділянку.

Дійсно, відповідно до ч.1 ст.120 ЗК України в редакції, чинній на момент розгляду справи, у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта до набувача такого об`єкта без зміни її цільового призначення.

В той же час, відповідно до ч.1 ст.120 ЗК України в редакції, чинній на момент набуття об`єкта нерухомого майна у власність, при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.

Проте, позивачем не надано доказів на підтвердження того, що між ним та третіми особами було укладено будь-який цивільно-правовий договір, за яким земельна ділянка під об`єктом нерухомого майна була б передана йому у власність або у користування.

Як вже було зазначено, договір на право ідеальної частки в користуванні земельною ділянкою від 25.07.2001, укладений між ОМР та позивачем не передбачений ані Законами України «Про оренду землі», «Про плату за землю» (які були чинні на час укладення договору), ані Земельним кодексом України, а тому, не є договором оренди.

Суд також зауважує, що зміна норм чинного законодавства, а саме, ч.1 ст.120 ЗК України не призвело до автоматичного набуття позивачем права на земельну ділянку, а вимагало від нього вчинення певних дій задля легалізації права на вказану земельну ділянку.

Проте, позивачем не надано доказів на підтвердження того, що він вчиняв будь-які дії задля легалізації такого права та в цілому набуття права власності або права користування на вказану земельну ділянку, а тому, підстави вважати, що при розробці проекту землеустрою він повинен був би надати нотаріальну згоду – відсутні.

Щодо затвердження висновку саме ГУ Держгеокадастром в Луганській області, то порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлювався статтею 123 цього Кодексу (у редакції від 01.01.2019).

Законом України «Про землеустрій» (у редакції від 01.01.2019) визначено правові та організаційні основи діяльності у сфері землеустрою, які спрямовані на регулювання відносин, які виникають між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами із забезпечення сталого розвитку землекористування.

Згідно статті 50 вказаного Закону проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України. Також в даній статті зазначено перелік документів, який мусить мати проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Де окрім іншого зазначено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки повинен включати в себе матеріали погодження проекту землеустрою. Частиною 6 статті 186 Земельного кодексу України (у редакції від 01.01.2019) встановлено, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, і затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідно до Тимчасового порядку взаємодії між територіальними органами Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру на період реалізації пілотного проекту із запровадження принципу екстериторіальності погодження проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки територіальними органами Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру під час погодження проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 серпня 2016 року № 580, система електронного документообігу Держгеокадастру за принципом випадковості вибирає територіальний орган Держгеокадастру, який здійснюватиме погодження проекту землеустрою, та не пізніше наступного робочого дня з дня надходження проекту землеустрою передає відповідному територіальному органу Держгеокадастру матеріали, зазначені у пункті 5 цього Порядку. Розгляд та погодження або відмова у погодженні проектів землеустрою здійснюються працівниками територіальних органів Держгеокадастру, які вибрані за принципом випадковості системою електронного документообігу Держгеокадастру.

З урахуванням змісту вказаної постанови, будь-який територіальний орган Держгеокадастру мав змогу здійснювати розгляд питання про погодження проекту землеустрою.

Тому, враховуючи те, що позивач не довів наявність будь-яких порушень, пов`язаних із прийняттям рішення про затвердження проекту землеустрою, беручи до уваги те, що вимога про скасування державної реєстрації є похідною вимогою, а вимоги про визнання незаконним та скасування висновків не можуть бути самостійним предметом позову, оскільки, такі висновки вичерпують свою дію з моменту прийняття рішення про затвердження проекту землеустрою, суд доходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст.2, 4, 12, 13, 27, 64, 76, 81, 95, 133, 141, ч.4 ст. 223, ч. 2 ст. 247, 258-259, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Луганській області, Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, Департаменту архітектури, містобудування та земельних відносин Одеської міської ради, Одеської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю «ОДЕСЬКИЙ ЗЕМЕЛЬНИЙ ЦЕНТР», Приватного Акціонерного Товариства «АЛЬБАТРОС» про визнання дії незаконними та скасування рішення про затвердження проекту відведення земельної ділянки – залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 30-ти днів з дати складання повного тексту рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 07 липня 2026 року.

Суддя Косіцина В.В.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua