Рішення від 06 липня 2026 р. у справі №522/8200/26 — Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/8200/26

Провадження № 2/522/8089/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси

в складі: судді Бондар В.Я.,

за участі секретаря судового засідання Костинюк В.В.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

ВСТАНОВИВ:

Позивач в особі представника 12.05.2026 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що шлюб сторін вичерпав себе і вони не проживають однією сім`єю, спільне господарство не ведуть, сторони втратили почуття любові та взаєморозуміння, мають різні погляди на життя.

Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 21.05.2026 відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з призначенням судового засідання на 06.07.2026.

У судове засідання 06.07.2026 сторони не з`явилися, про час та місце судового розгляду повідомлялися належним чином. Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подав до суду заяву, у якій просив суд позовну заяву задовольнити, справу розглядати без його особистої участі. ОСОБА_2 подала до суду заяву, у якій визнала позовні вимоги, просила справу розглядати без її особистої участі.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повне судове рішення виготовлене 07 липня 2026 року.

Дослідивши матеріали, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позов, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 19 вересня 2009 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб, про що Третім Приморським відділом реєстрації актів цивільного Одеського міського управління юстиції, складено актовий запис №300, про що свідчить свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 .

У батьків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася донька – ОСОБА_4 , що вбачається з свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 .

Дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню, тому що родина фактично розпалася і її відновлення неможливо, при обставинах, зазначених позивачем, шлюбний союз фактично розпався, а також той факт, що один з подружжя або обоє мають право звернутися із заявою в суд про розірвання шлюбу й це право підлягає судовому захисту.

Одночасно, суд вважає, що подальше спільне життя чоловіка й жінки та збереження шлюбу суперечить інтересам сторін, тому що сторони подружні відносини припинили й спільного господарства не ведуть, даний факт має істотне значення.

Шлюб – це сімейний добровільний та рівноправний союз жінки та чоловіка, їх спільність, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану та спрямований на створення сім`ї.

Добровільність шлюбу – одна з основних його засад.

Загальна декларація прав людини у ч. 2 ст. 16 містить положення, за яким шлюб може укладатися тільки при вільній і повній згоді сторін, що одружуються, а за ст. 23 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, жоден шлюб не може бути укладений без вільної і цілковитої згоди тих, що одружуються.

За аналогією можливо зробити висновок, що й подальше існування сім`ї як добровільного союзу у разі відсутності добровільної згоди чоловіка чи жінки на такий союз – сім`ю – шлюб, не може мати місце, а також, приймаючи бажання й право одного з них розірвати шлюб не може бути незаконно порушене або одного з подружжя не можливо насильно, без його волі змусити перебувати у таких зареєстрованих як шлюб відносинах.

Принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії реєстрації шлюбу. Добровільність шлюбу, тобто наявність вільної згоди, - це його довічна риса. Саме добровільністю шлюбу зумовлена можливість його розірвання.

За ст. 51 Конституції України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.

Як вбачається з пояснень позивача зазначеної вільної згоди між сторонами по справі не має.

Чинне законодавство України забороняє примушування до шлюбу. Примушування – значить добиватися певної поведінки від особи за допомогою фізичного або психічного насильства.

Закріплені у законодавстві права дружини та чоловіка на повагу до своєї індивідуальності є засобом захисту психологічно слабшого у шлюбі від психічного диктату чи навіть агресії дружини, чоловіка або іншої особи. Воно схиляє до толерантності, терпимості у шлюбі, спрямовує кожного з них на спокійне, інтелігентне залагодження колізії індивідуальних рис характеру, життєвих звичок.

Однією з причин припинення шлюбу є його розірвання.

Шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.

Оскільки шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка, розірвання шлюбу може відбутися за їхньою спільною заявою або за заявою когось з них.

У ході розгляду справи, судом була перевірена наявність відповідних підстав для розірвання шлюбу, суд переконався у дійсному волевиявленні позивача.

Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, оскільки було встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам подружжя, що має істотне значення.

Відповідно до ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Згідно зі ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них.

З матеріалів справи вбачається, що сім`я розпалась, позивач наполягає на розірванні шлюбу. Подальше сумісне проживання суперечить інтересам позивача, що має істотне значення. Тому, позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 76-81, 258, 263, 265, 266 ЦПК України, ст.ст. 110, 112, 113, 114 СК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу – задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований Третім Приморським відділом реєстрації актів цивільного Одеського міського управління юстиції, актовий запис №300 від 19 вересня 2009 року.

Шлюб між ОСОБА_1 між ОСОБА_2 вважати розірваним у день набрання чинності цим рішенням.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 07 липня 2026 року.

Суддя В.Я.Бондар