Постанова від 11 червня 2026 р. у справі №712/15680/25 — Черкаський апеляційний суд

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/821/250/26 Справа № 712/15680/25 Категорія: ч. 4 ст. 130 КУпАП Головуючий у І інстанції Пронька В. В. Доповідач в апеляційній інстанції Белах А.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2026 року м. Черкаси

Суддя Черкаського апеляційного суду Белах А.В., за участю захисника Халупка В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу правопорушника ОСОБА_1 на постанову Соснівського райсуду м. Черкаси від 3.02.2026 р., якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживає

АДРЕСА_1

притягнуто до адмінвідповідальності за ст. 124, ч. 4 ст.130 КУпАП та на нього накладено стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 34000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три рік, стягнуто судовий збір в розмірі 665,6 грн., -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до постанови суду, 8.11.2025 р. о 13:30 год. в м. Черкаси, вул. Максима Залізняка, буд. 29/3 водій ОСОБА_1 керував автомобіль Volkswagen Passat, р/номер НОМЕР_1 , (власник ОСОБА_2 ), не був уважним, не контролював дорожню обстановку, рухаючись заднім ходом, не впевнився в безпечності свого маневру, внаслідок чого здійснив наїзд на припаркований автомобіль Toyota Corolla, р/номер НОМЕР_2 , (власник ОСОБА_3 ), в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Крім того, 8.11.2025 р. о 13:30 год. в м. Черкаси, вул. Максима Залізняка, буд. 29/3, водій ОСОБА_1 керував автомобіль Volkswagen Passat, р/номер НОМЕР_1 , та вживав алкоголь (коньяк) після ДТП з його участю. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився у встановленому законом порядку у лікаря-нарколога, висновок № 469, діагноз - алкогольне сп`яніння, чим порушив п. 2.10. є), 2.9. а) ПДР.

Не погоджуючись з постановою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду в частині його притягнення до адмінвідповідальності за ч. 4 ст. 130 КУпАП та закрити провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи, неправильне встановлення фактичних обставин та недоведеність складу адмінправопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП, належними та допустимими доказами. На думку апелянта, суд першої інстанції надав неналежну оцінку зібраним доказам, порушив норми матеріального і процесуального права, а мотивувальна частина оскаржуваної постанови має формальний характер. Окрім цього, апелянт зазначає про безпідставний розгляд справи за відсутності захисника, чим було порушено його право на захист, та вказує на порушення порядку проведення медичного огляду на стан сп`яніння. З огляду на викладене, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі.

ОСОБА_1 належним чином повідомлений про дату і час судового засідання, що підтверджено довідкою про доставку повідомлення у мобільний додаток Viber ( а. пр. 143), зі слів адвоката на день розгляду справи він перебуває на військовій службі в ЗСУ, жодних клопотань суду апеляційної інстанції не подавав, його інтереси представляє захисник Халупко В.М., тому апеляційний суд вважає за можливе розглянути справу без участі правопорушника.

Заслухавши доповідь судді, захисника Халупко В.М., який підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, вивчивши матеріали справи про адмінправопорушення, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши мотиви і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. При цьому, він не обмежений її доводами, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, також апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

Згідно ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право:

1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін;

2) скасувати постанову та закрити провадження у справі;

3) скасувати постанову та прийняти нову постанову;

4) змінити постанову.

Так, відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адмінправопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адмінправопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом закону, протокол про адмінправопорушення, пояснення особи, свідків, висновок експерта тощо, є документами, що офіційно засвідчує подію адмінправопорушення і, відповідно до ст. 251 КУпАП, є джерелами доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин справи та правильне її вирішення. Протокол про адмінправопорушення складається відповідно до ст. ст. 254-256 КУпАП.

Згідно вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адмінправопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

При цьому суд повинен дати оцінку не тільки даним, що додані до протоколу про адмінправопорушення, але й доказам, які представлені особою в порядку захисту. Досліджуючи всі наявні докази суддя дає їм об`єктивну оцінку з точки зору їх достовірності та ступеню підтвердження чи спростування обставин, що характеризують діяння особи як правопорушення.

Суд, який розглядав справу, ці вимоги закону виконав в повному обсязі.

Суд першої інстанції правильно встановив, що 8.112025 р. о 13:30 год. у м. Черкаси по вул. Максима Залізняка, поблизу буд. № 29/3 водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Volkswagen Passat, р/номер НОМЕР_1 , не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою та перед початком руху заднім ходом не впевнився, що це буде безпечним і не створить перешкод іншим учасникам руху. Внаслідок чого він здійснив наїзд на припаркований автомобіль Toyota Corolla, р/номер НОМЕР_2 , що призвело до механічних пошкоджень обох транспортних засобів та завдання матеріальних збитків. Окрім цього, після вчинення ДТП, ОСОБА_1 в порушення встановленої законом заборони вжив алкогольні напої до проведення уповноваженою особою медичного огляду для встановлення стану сп`яніння. Огляд водія на стан алкогольного сп`яніння проведено лікарем-наркологом та згідно з висновком медичного огляду № 469, у ОСОБА_1 встановлено діагноз - алкогольне сп`яніння. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги пунктів 2.9. а), 2.10. є) та 10.9.ПДР, за що передбачена відповідальність за ст. 124 та ч. 4 ст. 130 КУпАП.

Постановою суду ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адмінправопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, проте в цій частині постанова суду не оскаржується.

Відповідно до ст. 9 КУпАП, адмінправопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адмінвідповідальність.

Відповідно до вимог п. 2.10 є) ПДР, у разі причетності до ДТП водій зобов`язаний до проведення медичного огляду не вживати без призначення медичного працівника алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, які входять до офіційно затвердженого складу аптечки).

Відповідно до диспозиції ч. 4 ст. 130 КУпАП, адмінвідповідальність настає у випадку вживання особою, яка керувала транспортним засобом, після ДТП за її участю алкоголю, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адмінправопорушень підтверджується даними протоколів про адмінправопорушення, якими зафіксовані обставини вчинення правопорушень серії ЕПР1 № 507081 від 8.11.2025 р. ( а. пр. 1), ЕПР 1 №507024 від 8.11.2025 р. ( а. пр. 41), направленням на медичний огляд на стан сп`яніння, в якому вказані ознаки сп`яніння - запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів ( а. пр. 4), висновком № 469 КНП «ЧОПНД», яким встановлено діагноз алкогольне сп`яніння ( а. пр. 5), схемою місця ДТП від 8.11.2025 р. ( а. пр. 43) та відеозаписом оглянутим в судовому засіданні як суду першої, так і апеляційної інстанції ( а. пр. 9).

На відеозапису з нагрудних відеокамер працівників поліції, який був досліджений судом апеляційної інстанції, зафіксовано спілкування працівників поліції та ОСОБА_1 , який пояснює працівникам поліції механізм ДТП, про факт вживання алкоголю в стані стресу після ДТП, також зафіксовано як ОСОБА_1 намагався покинути місце події, після чого були застосовані кайданки для запобігання втечі та забезпечення безпеки під час подальших дій правниками поліції.

Суд першої інстанції встановив на підставі наданих доказів, що ОСОБА_1 вживав алкоголь вже після настання події ДТП, що підтверджується відеозаписом, долученим до матеріалів справи, на якому зафіксовані пояснення на підставі яких працівниками поліції складено протоколи про адмінправопорушення.

Після перегляду відеозапису подій, апеляційний суд не вбачає в діях працівників поліції будь-яких дій, які можуть бути кваліфіковані як протиправні або вчинені з порушенням будь- яких інструкцій.

Обов`язок дієздатного громадянина, як суб`єкта правовідносин – це юридично закріплена в нормативно-правових актах міра належної та необхідної суспільно-правової поведінки, яка полягає в необхідності здійснення дій активного або пасивного характеру. Ніякі обставини чи причини не звільняють громадянина від виконання цих обов`язків, порушення відповідних заборон має наслідком відповідну юридичну відповідальність.

Таким чином, апеляційний суд не вбачає в діях працівників поліції порушень вимог нормативно-правових актів, а навпаки вони склали відповідні процесуальні документи для притягнення винної особи до юридичної відповідальності.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р. Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Суд правильно кваліфікував дії ОСОБА_1 за ст. 124 та за ч. 4 ст. 130 КУпАП, а саме порушення учасником дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило ДПТ, та вживання алкоголю після ДТП, чим останній порушив вимоги п. 10.9. та п. 2.10. є) ПДР.

Європейський суд з прав людини зазначав, що право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі «Ґірвісаарі проти Фінляндії»).

Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції виніс незаконну постанову щодо нього у зв`язку з порушеннями норм матеріального права є необґрунтованими та спростовуються дослідженими та наведеними в постанові суду першої інстанції доказами.

Аргументи апеляційної скарги мають ознаки надмірного формалізму, не спростовують встановлені судом першої інстанції у справі фактичні обставини, зводяться до власного тлумачення положень закону, переоцінки доказів і незгоди апелянта з висновками суду щодо їх оцінки, а отже й не є підставами для скасування вірного по суті судового рішення.

Стосовно доводів апеляції про порушення права на захист під час розгляду справи в суді першої інстанції, то апеляційний суд звертає увагу, що справа неодноразово призначалась до розгляду, але 27.11.2025 р., 16.12.2025 р., 8.01.2026 р., 27.01.2026 р. надходили клопотання від захисників (адвокати Шох К.А. та Халупко С.В.) про відкладення розгляду справи, які були задоволені судом.

3.02.2026 р. також надійшла заява від захисника Халупка С.В. про відкладення розгляду, яка була розглянута судом та суд, вмотивувавши своє рішення тим, що захисник не надав підтверджуючих документів про підстави відкладення, розглянув справу без участі сторін, що не суперечить вимогам ст. 268 КУпАП.

Згідно ст. 266 КУпАП та вказаних вище нормативних актів, визначений порядок проведення огляду на стан сп`яніння в медичному закладі. Виключно лікар відповідної кваліфікації та фаху, після проведення відповідного огляду людини (водія), встановлює медичний діагноз – наявність чи відсутність сп`яніння, що є однією з підстав для притягнення особи до відповідальності.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що відповідно до Розділу ІІІ Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» вбачається, що огляд у закладах охорони здоров`я для виявлення стану сп`яніння проводиться лікарем. Після цього проводиться лабораторне дослідження (за допомогою приладів), метою якого є виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричинювати стан сп`яніння. Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, видається на підставі акту медичного огляду, у якому, серед іншого, зазначаються ознаки сп`яніння особи, що безпосередньо виявлені та встановлені лікарем, за результатами огляду на стан сп`яніння та лабораторних досліджень встановлюється діагноз, який також вноситься до акту медичного огляду. Тобто, огляд особи щодо виявлення стану сп`яніння проводиться саме лікарем закладу охорони здоров`я, а не приладом. Прилад лише фіксує кількісні показники парів етилового спирту щодо ступеню стану сп`яніння, а лікар під час огляду особи виявляє та фіксує ознаки сп`яніння. Тому проведення лабораторного дослідження зразків біологічного середовища людини не слід ототожнювати з поняттям «медичний огляд», а як вбачається з відеозапису, працівниками поліції на місці зупинки транспортного засобу повідомлено ОСОБА_1 про виявлені у нього ознаки алкогольного сп`яніння, в медзакладі йому також було роз`яснено порядок проходження огляду, за наслідками якого було складено відповідні документи, які були предметом дослідження суду першої інстанції, їм надано відповідну оцінку, з якою погоджується і апеляційний суд.

Апеляційний суд не вбачає таких розбіжностей у спеціалізації лікаря, який проводив огляд правопорушника у медичному закладі, на що вказує апелянт та які мають істотне значення для правильного вирішення справи та встановлення вини особи, тому що огляд проводився у закладі охорони здоров`я, який визначений відповідними нормативними актами, підстав для визнання такого огляду недійсним, як вказує апелянт через відсутність доказів про метрологічну перевірку технічного приладу, апеляційний суд не вбачає, тому що в суді першої інстанції ці обставини були перевірені та не знайшли свого підтвердження, не наведені такі підстави і в апеляції.

Крім того, апеляційний суд вважає необґрунтованими посилання апеляції та в численних клопотаннях захисників на особливий статус правопорушника як суб`єкта, тому що в матеріалах справи відсутні докази того, що він має відношення до ЗСУ.

Стосовно доводів апеляції про порушення хронології складання висновку у медичному закладі, то ці обставини були ретельно перевірені судом першої інстанції та суд не встановив порушень порядку проведення огляду, визнав висновок за результатами огляду належним доказом у справі, з таким висновком погоджується і апеляційний суд.

Також, суд першої інстанції на підставі пояснень правопорушника, які зафіксовані на відеозаписі, правильно встановив, що ОСОБА_1 вживав алкогольні напої після вчинення ДТП, до приїзду працівників поліції та проведення огляду у медичному закладі. Крім пояснень самого ОСОБА_1 , працівники поліції встановили у нього наявність ознак стан сп`яніння, які відображені у направленні до медичного закладу, а також були встановлені лікарем при проведенні огляду і відображені у акті медичного огляду (змазана мова, млява міміка, пальце-носова проба-невпевнено, присутній запах алкоголю з рота). Доводи апеляції про те, що суд має встановити точний час вживання алкоголю, кількість вжитого алкоголю, «ступінь» алкогольного сп`яніння, провести аналіз фізіологічних процесів абсорбції алкоголю в організмі особи - апеляційний суд вважає такими, що не стосуються предмету розгляду судами даної справи та не впливають на кваліфікацію дій правопорушника.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду з приводу того, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адмінправопорушень доведена сукупністю доказів, вони є логічними, послідовними та узгоджуються з іншими матеріалами провадження.

Таким чином, з урахуванням наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що підстав для задоволення апеляційної скарги по суті немає, а постанова суду першої інстанції є законною, обґрунтованою і скасуванню або зміні не підлягає.

Будь-які докази, які б могли переконати суд у відсутності події та складу адмінправопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП, в матеріалах справи про притягнення ОСОБА_1 до адмінвідповідальності відсутні, апелянтом суду апеляційної інстанції не надані. Інші доводи апелянта, викладені ним в апеляційній скарзі, сприймаються судом як спроба уникнути відповідальності, оскільки безспірних та переконливих доказів, які б могли об`єктивно спростувати його винність у вчиненні вказаного правопорушення, суду не надано.

Таким чином, з урахуванням наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що підстав для задоволення апеляційної скарги по суті немає, а постанова суду першої інстанції є законною, обґрунтованою і скасуванню або зміні не підлягає.

При накладенні стягнення, суд першої інстанції у відповідності до вимог ст. ст. ст. 33- 36 КУпАП, вірно врахував всі обставини справи, врахував наслідки порушення ПДР, які скоєні ОСОБА_1 ступінь його вини, майновий стан та призначив останньому стягнення в межах санкції статті, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа зазначених, тому підстав для зміни чи скасування постанови суду немає.

Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови суду, як і підстав для закриття провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП в даному випадку апеляційним переглядом не встановлено, тож, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Соснівського райсуду м. Черкаси від 3.02.2026 р., якою ОСОБА_1 визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 та ч. 4 ст. 130 КУпАП – залишити без змін, а його апеляційну скаргу – залишити без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Белах А.В.