Постанова від 06 липня 2026 р. у справі №572/2642/24 — Рівненський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2026 року

м. Рівне

Справа № 572/2642/24

Провадження № 22-ц/4815/1218/26

Головуючий у Сарненському районному суді

Рівненської області: суддя Ведяніна Т.О.

Присяжні: Зіневич В.В., Волошина А.А.

Рішення суду першої інстанції

(повний текст) ухвалено:

13 березня 2026 року у м. Сарни

Сарненського району Рівненської області

Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий: Хилевич С.В.

судді: Ковальчук Н.М., Шимків С.С.

секретар судового засідання: Пиляй І.С.

учасники справи:

заявник – ОСОБА_1 ;

особа, щодо якої розглядається справа про визнання її недієздатною, - ОСОБА_2 ;

заінтересована особа – Орган опіки та піклування Сарненської міської ради Рівненської області;

за участі: представника ОСОБА_1 – адвоката Аврамишина Степана Володимировича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 13 березня 2026 року у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Орган опіки та піклування Сарненської міської ради Рівненської області; про визнання ОСОБА_2 недієздатною та встановлення опіки,

в с т а н о в и в:

У квітні 2024 року в суд звернувся ОСОБА_1 із заявою про визнання недієздатною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і встановлення над нею опіки, залучивши як заінтересовану особу Орган опіки та піклування Сарненської міської ради Рівненської області.

Мотивуючи заяву, ОСОБА_1 вказувалося, що ОСОБА_2 є рідною сестрою заявника та є особою з інвалідністю ІІ групи з дитинства. Вона не здатна до самообслуговування, обмежена у здатності до самостійної орієнтації, спілкування, контролю власної поведінки, усвідомлення своїх дій та керування ними, а тому потребує постійного догляду.

Звертає увагу, що між ними існують тісні сімейні та особисті стосунки, а виконання обов`язків опікуна іншими членами сім`ї неможливе, оскільки саме він здійснює догляд за сестрою та піклується про неї.

Рішенням Сарненського районного суду від 13 березня 2026 року заяву ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недієздатною внаслідок психічного захворювання строком на два роки з моменту набрання цим рішенням законної сили.

Відмовлено у задоволенні вимоги про призначення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , опікуном над ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Обов`язки опікуна над ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покладено на Орган опіки та піклування Сарненської міської ради Рівненської області.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 , вважаючи оскаржуване рішення частково незаконним і необґрунтованим, що фактично полягало у невідповідності висновків суду обставинам справи та порушенні норм процесуального права, просить його скасувати у частині відмови у задоволенні заяви та задовольнити її у цій частині.

Обґрунтовуючи її, зазначалося про хибність тверджень суду щодо того, що подання Органу опіки та піклування Сарненської міської ради містить виключно висновок стосовно необхідності призначення заявника опікуном над сестрою без його достатньої аргументації. При цьому помилково суд вказував про те, що органом опіки та піклування жодним чином не з`ясовувалися особисті стосунки між ОСОБА_1 і його сестрою, не встановлювалися обставини можливості виконання заявником повноважень опікуна, який є особою призовного віку та може бути мобілізованим на військову службу.

Між тим, зауважував, що перед затвердженням подання органом опіки та піклування призначалося засідання опікунської ради як дорадчого органу, де обговорювалися обставини справи і детально встановлювалося коло осіб, які можуть/не можуть бути рекомендовані для призначення опікуном, заслуховувалася думка матері щодо неможливості здійснення догляду, його пояснення як кандидата на призначення опікуном, з`ясовувалися особисті стосунки між ним та сестрою, а також інші обставини, істотні для прийняття рішення щодо призначення опікуна. Лише після цього було прийнято рішення рекомендувати його на призначення опікуном серед інших членів сім`ї. При цьому мати – ОСОБА_3 не може виконувати обов`язки опікуна за станом здоров`я, а сестра – ОСОБА_4 не може їх виконувати через наявність у неї малолітніх дітей, заперечивши проти цього.

Тому відмова суду у призначенні його опікуном сестри і тимчасове покладення обов`язків опікуна на Орган опіки та піклування Сарненської міської ради не спрямовані на забезпечення реалізації прав і інтересів недієздатної ОСОБА_2 та тягне за собою тривале врегулювання правовідносин і не захищає належним чином прав недієздатної особи, фактично залишаючи її без належної опіки.

Вважає, що судом при вирішенні заяви залишено без уваги висновки Верховного Суду у постановах від 27 листопада 2024 року у справі №341/1526/23, від 08 січня 2024 року у справі №753/1905/22, від 20 травня 2020 року у справі №736/1508/17, від 23 листопада 2021 року у справі №751/9572/19, від 28 лютого 2024 року у справі №372/3474/21, від 24 липня 2024 року у справі №727/597/24, від 28 травня 2025 року у справі №641/7190/23, а також Великої Палати Верховного Суду у постанові 04 липня 2018 року у справі №496/4271/16-а.

Заслухавши суддю-доповідача, думку осіб, які беруть участь у справі і з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи заявника, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги.

Згідно зі ст.ст. 263, 367 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив із доведеності та обґрунтованості вимог заявника в частині визнання ОСОБА_2 недієздатною.

Разом з тим висновком Органу опіки та піклування Сарненської міської ради стверджується, що заявник перебуває у родинних відносинах із особою, щодо якої вирішується питання про визнання недієздатною, жодних перешкод для виконання повноважень опікуна не має. При цьому встановлено, що ОСОБА_2 проживає в належних матеріально-побутових умовах, а ОСОБА_1 за станом здоров`я може виконувати обов`язки опікуна, судимості не має.

Проте подання органу опіки та піклування містить виключно висновок про необхідність призначення ОСОБА_1 опікуном над ОСОБА_2 без його достатньої аргументації, внаслідок чого не може бути прийняте судом. Так, Органом опіки та піклування Сарненської міської ради жодним чином не з`ясовувались особисті стосунки між ОСОБА_1 та особою, стосовно якої вирішується питання, не встановлювались обставини можливості виконання заявником повноважень опікуна, який є особою призовного віку та може бути мобілізованим на військову службу.

З такими висновками погоджується колегія суддів.

Як з`ясовано судом, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлено другу групу інвалідності безтерміново, причина інвалідності – інвалід дитинства, протипоказані психофізичні навантаження. Цей факт вбачається із довідки до акта огляду МСЕК серії РВН №057354 від 10 серпня 2004 року.

Висновком судово – психіатричної експертизи №264/25 від 06 жовтня 2025 року встановлено, що ОСОБА_2 страждає стійким психічним розладом – помірною розумовою відсталістю (F71 за міжнародною класифікацією хвороб 10 перегляду), внаслідок чого не здатна усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Отже, правильно задоволено заяву ОСОБА_1 у частині визнання ОСОБА_2 недієздатною.

Згідно із ст.293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи недієздатною.

Згідно із ч.1 ст.39. ст. 60 ЦК України – фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

Суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною.

Статтею 55, ч. 1 ст. 60, ч.ч. 4, 5 ст. 63 ЦК України передбачено, що опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника.

Опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки.

Суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.

При призначенні опікуна важливі і обов`язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряються органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна.

У постановах Верховного Суду від 27 листопада 2024 року у справі №341/1526/23, від 08 січня 2024 року у справі №753/1905/22 і від 28 травня 2025 року у справі №641/7190/23 зазначається, що можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряються органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна. Тому за наявності висновку органу опіки та піклування про доцільність призначення опікуном певної особи суд зобов`язаний лише перевірити відповідність цього висновку вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, зокрема чи складений такий висновок на підставі документів, передбачених Правилами опіки та піклування.

Призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинно відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно з вимогами Цивільного процесуального кодексу України. При внесенні подання орган опіки та піклування має врахувати якнайкращі інтереси особи, над якою встановлюється опіка. Обов`язковою умовою призначення судом конкретної фізичної особи опікуном над недієздатною фізичною особою є наявність подання органу опіки та піклування щодо доцільності призначення саме цієї особи опікуном.

Саме орган опіки та піклування на підставі звернення особи чоловічої статі призовного віку із заявою про призначення його опікуном недієздатної особи, враховуючи введений у державі воєнний стан та закріплений статтею 65 Конституції України обов`язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, повинен з`ясувати необхідність такого, уникаючи можливих зловживань у цьому питанні, та належним чином мотивувати своє подання про можливість призначення особи опікуном та, перш за все, необхідність такого.

Водночас сам собою факт можливої мобілізації для проходження особою військової служби не може слугувати підставою для відмови у призначенні її опікуном, оскільки законодавством України не запроваджено особливого порядку для встановлення опіки під час воєнного стану та не встановлено імперативної заборони призначення військовозобов`язаної особи опікуном над недієздатною фізичною особою.

Положення цивільного законодавства передбачають обов`язкове призначення опікуна над недієздатною особою і залишення особи, яка визнана недієздатною без призначеного опікуна призводить до унеможливлення реалізації такою особою будь-яких прав, а, отже, відсутність опікуна над недієздатною особою є порушенням, перш за все, її прав, що є неприпустимим у соціальній і правовій державі, якою є Україна.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №496/4271/16-а вказується, що рішення виконавчого комітету як органу опіки та піклування є дорадчим документом та не тягне за собою виникнення будь-яких прав чи обов`язків у осіб, яких рекомендовано призначити опікунами, таке рішення не порушує прав та обов`язків інших опікунів та підопічного. Правові наслідки для інших опікунів, підопічного виникають виключно в результаті постановлення рішення судом, в процесі чого саме і відбувається оцінка усіх доказів у сукупності, зокрема й оскаржуваного рішення органу опіки та піклування, яке не має наперед встановленої сили для суду, який розглядає справу і вирішує правове питання призначення опікуна недієздатній особі.

Як встановлено, заявник є рідним братом ОСОБА_2 .

Орган опіки та піклування Сарненської міської ради своїм поданням, що затверджене відповідним рішенням Виконавчого комітету Сарненської міської ради №91 від 19 лютого 2026 року "Про затвердження подання до суду про можливість призначення опікуна для недієздатної (обмежено дієздатної) особи", рекомендував призначити опікуном ОСОБА_2 її брата – ОСОБА_1 .

У поданні зазначено, що заявник перебуває у родинних відносинах із особою, щодо якої вирішується питання про визнання недієздатною, жодних перешкод для виконання повноважень опікуна не має. З`ясовано, що ОСОБА_2 проживає в належних матеріально-побутових умовах, а ОСОБА_1 за станом здоров`я може виконувати обов`язки опікуна, судимості не має.

Між тим, Органом опіки та піклування Сарненської міської ради жодним чином не з`ясовувались особисті стосунки між заявником та ОСОБА_2 , не встановлювались обставини можливості виконання ним повноважень опікуна тощо.

Тобто це подання містить виключно висновок про необхідність призначення ОСОБА_1 опікуном над ОСОБА_2 без його достатньої аргументації, через що його відхилено судом.

Крім того, Органом опіки та піклування Сарненської міської ради Рівненської області при складенні відповідного подання взагалі не досліджувалися і не з`ясовувалися питання можливості призначення опікуном ОСОБА_2 її матері – ОСОБА_3 чи її сестри – ОСОБА_4 , які проживають з нею однією сім`єю.

Звертається увага і на необґрунтованість заяви ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адже ОСОБА_2 присвоєно другу групу інвалідності безтерміново з 01 серпня 2004 року, про що стверджується довідкою Сер. МСЕ №057354 серії РВН від 10 серпня 2004 року.

Правовий режим воєнного стану в зв`язку із російською військовою агресією в Україні уведено з 05 год. 30 хвилин 22 лютого 2022 року.

Отже, протягом часу із 10 лютого 2017 року, тобто з дня досягнення заявником повноліття, і до червня 2024 року, тобто до відповідного звернення з заявою в суд при досягненні ним двадцяти п`яти років, питання визнання ОСОБА_2 недієздатною та встановлення над нею опіки тривалий час не вирішувалося взагалі, а ці обставини влаштовували як ОСОБА_1 , так і інших близьких родичів ОСОБА_2 . Тобто наведені факти дають підстави стверджувати, що визнання ОСОБА_2 недієздатною та встановлення над нею опіки безпосередньо пов`язується із тим, що ОСОБА_1 є особою призовного віку, і його можливою мобілізацією до Збройних Сил України.

За наведених обставин не можна погодитися і з аргументами автора апеляційної скарги про необхідність застосування висновків Верховного Суду. що викладені у постановах від 27 листопада 2024 року у справі №341/1526/23, від 08 січня 2024 року у справі №753/1905/22, від 20 травня 2020 року у справі №736/1508/17, від 23 листопада 2021 року у справі №751/9572/19, від 28 лютого 2024 року у справі №372/3474/21, від 24 липня 2024 року у справі №727/597/24, від 28 травня 2025 року у справі №641/7190/23, а також Великої Палати Верховного Суду у постанові 04 липня 2018 року у справі №496/4271/16-а.

З приводу доводів апеляційної скарги про порушення судом норм процесуального права, то апеляційний суд з ними не погоджується.

Так, згідно із абз. другим ч. 2 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Однак будь-яких фактів про процесуально-правові дефекти, що потягли би помилкове вирішення заяви, заявником надано не було, матеріали справи їх не містять, а апеляційним судом не було їх здобуто.

При цьому встановлено й відсутність обставин, які свідчили би про обов`язкове скасування судового рішення внаслідок існування підстав, передбачених ч. 3 ст. 376 ЦПК України.

В решті доводи апеляційної скарги колегією суддів також визнаються необґрунтованими, а тому відхиляються.

Повно і правильно з`ясувавши обставини справи та встановивши, що при вирішенні заяви до застосування не підлягають норми права, на застосуванні яких наполягав ОСОБА_1 , суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив заяву частково, відмовивши йому в частині встановлення опіки над ОСОБА_2 .

Справедливість, добросовісність та розумність відповідно до п. 6 ст. 3 ЦК України є одними із загальних засад цивільного законодавства.

Перегляд судового рішення у суді апеляційної інстанції забезпечує виконання головного завдання appelatio – дати новим судовим розглядом додаткову гарантію справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист. Ця гарантія полягає в тому, що сам факт другого розгляду дозволяє уникнути помилки, що могла виникнути при першому розгляді. Апеляція, по суті, є надання новим судовим розглядом додаткової гарантії справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист.

Підставою для залишення оскаржуваного рішення без змін відповідно до ст. 375 ЦПК України є додержання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при його ухваленні.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 13 березня 2026 року– без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено: 07 липня 2026 року.

Головуючий: С.В. Хилевич

Судді: Н.М.Ковальчук

С.С.Шимків