Постанова від 05 липня 2026 р. у справі №274/6156/25 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №274/6156/25 Головуючий у 1-й інст. Хуторна І. Ю.

Категорія 84 Доповідач Павицька Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2026 року Житомирський апеляційний суд в складі:

головуючого Павицької Т.М.,

суддів Шалоти К.В., Шевчук А.М.

за участю секретаря судового засідання Трикиши Ю.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференціїв в м. Житомирі цивільну справу №274/6156/25 за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Міністерство оборони України, Бердичівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Бер?ди?чів?сько?му районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту смерті, за апеляційною скаргою представника Міністерства оборони України – Балтак Дмитра Олеговича на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 10 березня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Хуторної І.Ю. в м. Бердичеві,

в с т а н о в и в :

У вересні 2025 року ОСОБА_4 звернулася до суду із заявою та з урахуванням заяви про виправлення описки, просила встановити факт смерті громадянина України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання військового обов`язку щодо захисту незалежності та територіальної цілісності України у Донецькій області, поблизу міста Бахмут. Свої вимоги заявниця обґрунтовувала тим, що є дружиною ОСОБА_5 . Згідно зі сповіщенням близьких родичів загиблого, ОСОБА_5 загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 в Донецькій області поблизу міста Бахмут. Відповідно до пояснень, долучених до матеріалів службового розслідування, смерть настала внаслідок артилерійського обстрілу, а саме поранення голови. Заявниця зверталася до Бердичівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану з метою отримання свідоцтва про смерть, однак у зв`язку з відсутністю документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою, у державній реєстрації смерті було відмовлено. Про загибель чоловіка заявниці повідомлено у серпні 2025 року в ІНФОРМАЦІЯ_3 , де їй також було вручено матеріали службового розслідування щодо обставин його загибелі. Отримання свідоцтва про смерть у відділі державної реєстрації актів цивільного стану є неможливим, оскільки смерть настала на тимчасово окупованій території України / у зоні ведення бойових дій, де відсутня можливість отримання належного медичного документа, що є підставою для державної реєстрації смерті відповідно до статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану». Відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 120 від 23 квітня 2024 року зазначена територія відноситься до тимчасово окупованих територій України / територій ведення бойових дій. З огляду на надані докази, вважає, що наявні підстави для встановлення факту смерті ОСОБА_5 із визначенням датою смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , а місцем смерті - Донецька область, поблизу міста Бахмут. Встановлення факту смерті необхідне заявниці для отримання свідоцтва про смерть у встановленому законом порядку.

Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 10 березня 2026 року заяву ОСОБА_4 задоволено. Встановлено факт смерті громадянина України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Княжин, Чуднівського району Житомирської області, який загинув під час проходження військової служби та виконання військового обов`язку щодо захисту незалежності та територіальної цілісності України поблизу міста Бахмут Донецької області - 03 грудня 2022 року.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, представник Міністерства оборони України – Балтак Д.О. подав апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви. На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що вищенаведене рішення суду першої інстанції не відповідає обставинам даної справи, порушує та прямо су?перечить нормам матеріального та процесуального права. Встановлення факту смерті фізичної особи на підставі пункту 8 частини першої статті 315 ЦПК України можливе лише тоді, якщо суд на підставі незаперечних доказів ствердить, тобто доведе обставини, які вірогідно свідчать про смерть особи у точно визначений час, за яких настала смерть, і факт неможливості реєстрації органом державної факту смерті. Таким чином оголошення фізичної особи померлою – це ствердження судовим рішенням припущення про смерть цієї особи, тобто констатація високого ступеня ймовірності смерті. Підставою для оголошення особи померлою є не факти (докази), які напевне свідчать про її загибель, а обставини, що дають підставу припускати смерть такої особи. З огляду на викладене, виходячи зі змісту положень статей 43, 46 ЦК України, статей 305, 306 ЦПК України, необхідно прийти до висновку про те, що за наявності припущень про факт смерті фізичної особи, у тому числі у зв`язку з воєнними діями, без достовірних доказів, які свідчать про цей факт, правильним буде звернення до суду із заявою про оголошення судом особи померлою (частина друга статті 46 ЦК України), а не із заявою про встановлення факту смерті цієї фізичної особи (пункт 8 частини першої статті 315 ЦПК України). Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 28 лютого 2024 р. у справі № 506/358/22 (провадження № 61 7094св23). В свою чергу, наявні у матеріалах справи докази у своїй сукупності достовірно не свідчать про смерть ОСОБА_5 , а лише дають підстави для обґрунтованого припущення смерті за обставин, що підтверджені цими доказами, які можуть свідчити про смерть останнього. З огляду на це, підстав для задоволення заяви про встановлення факту смерті особи за пунктом 8 частини першої статті 315 ЦПК України немає. Разом з тим, з огляду на встановлені у цій справі обставини та наявність у заявника вірогідного припущення про смерть фізичної особи, заявник не позбавлений можливості звернутися до суду із заявою про оголошення судом даної особи померлою на підставі частини другої статті 46 ЦК України. Подібні за змістом висновки зроблені у постановах Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 28 квітня 2024 у справі № 506/358/22, від 02 квітня 2025 у справі № 753/11685/24 та від 08 жовтня 2025 у справі № 357/9150/24. Отже, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про наявність підстав для задоволення заяви про встановлення факту смерті.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задовлленню з огляду на наступне.

Встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , зареєстрували шлюб 08 липня 1995 року, згідно із свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_1 .

Відповідно до витягу із наказу командира в/ч НОМЕР_2 від 16.11.2022 –військовослужбовця військової служби за призивом під час мобілізації ОСОБА_5 прийнято на посаду стрільця-помічника гранатометника військової частини НОМЕР_2 з 16.11.2022 року.

Згідно з довідкою від 18.06.2025 солдат ОСОБА_6 із 28.11.2022 до 02.12.2022 брав участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Донецькій області Бахмутський район, Бахмутська міська територіальна громада.

Відповідно до сповіщення сім`ї від 04.01.2023 Начальник ІНФОРМАЦІЯ_4 повідомив ОСОБА_4 що її чоловік ОСОБА_5 пропав безвісти під час виконання військового обов`язку щодо захисту незалежності та територіальної цілісності України 03.12.2022 поблизу населеного пункту Бахмут Донецької області.

Наказом від 03.12.2022 командира в/ч НОМЕР_2 призначено службове розслідування за фактом зникнення безвісти солдата ОСОБА_5 .

Згідно з рапортом від 03.12.2022 тво командира роти ОСОБА_7 , адресованого командиру в/ч НОМЕР_2 , що виконуючи бойове завдання поблизу міста Бехмут Донецької області під час мінометного обстрілу отримав поранення несумісні із життям солдат ОСОБА_5 . Тіло загиблого виявили солдат ОСОБА_8 та солдат ОСОБА_9 .

Відповідно до пояснювальної записки ОСОБА_10 від 22.12.2022, радіотелефоніста 1 стрілецького взводу 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 він об 18-00 год. 03.12.2022 знаходився на позиціях «Вольт 2» разом із ОСОБА_11 . Потім поступила команда евакуювати бійців з позицій «Вольт 1» поранених і «200». Підійшовши на позицію «Вольт 1» побачив, що бойові позиції були зруйновані і там знаходився поранений боєць, якого він знав в обличчя. Заглянувши в зруйнований бліндаж він побачив ОСОБА_5 з їх роти, з ним був ще один боєць і вони не подавали ознак життя. Солдат ОСОБА_12 заліз в бліндаж, перевірити ознаки життя бійців і сповістив, що вони мертві. Одного бійця вони почали евакуйовувати, проте їх група була обстріляна. Можливості евакуації солдата ОСОБА_5 не мали, так як знаходилися під щільним мінометним обстрілом.

Відповідно до пояснювальних записок ОСОБА_13 від 18.12.2022 та від 19.12.2022, стрільця- 2 стрілецької роти, будучи на позиції «Вольт 2», він отримав від командира роти наказ евакуювати поранених з позиції «Вольт 1». Він і ОСОБА_14 пішли на евакуацію. Біля позиції «Вольт 1» побачили сильно зруйнований окоп та трьох вбитих бійців. Серед них він виявив тіло солдата ОСОБА_5 , який мав велику діру в голові, пробиту каску та понівечене тіло. Пульс у солдата ОСОБА_5 був відсутній та по цьому він зробив висновок, що він мертвий.

У журналі бойових дій НОМЕР_3 окремого стрілецького батальйону 05.12.2022 вказано, що згідно із рапортами командирів підрозділів виявлено відсутність, серед інших, помічника гранатометника ОСОБА_5 .

Відповідно до акта службового розслідування тво заступника командира військової частини НОМЕР_2 - Відповідно до доповіді 03 грудня 2022 року стало відомо, що близько 09-00 год. 03.12.2022 в результаті штурму передових позицій військової частини НОМЕР_2 ворожими військами Збройних Сил російської федерації поблизу АДРЕСА_1 з бою не вийшов стрілець-помічник гранатометника 1 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 солдат ОСОБА_5 .

Під час проведення службового розслідування встановлені наступні факти та обставини.

З пояснення солдата ОСОБА_13 , стрільця- санітара 2 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 стало відомо, що він отримав наказ командира роти про евакуацію поранених та загиблих з позиції «Вольт 1». Приблизно об 19-00 год. 03.12.2022 на позиції «Вольт 1» він виявив тіло солдата ОСОБА_5 , який мав велику рану голови. Пульсу та інших ознак життя не було. Можливості евакуації тіла солдата ОСОБА_5 не мали, так як знаходилися під щільним мінометним обстрілом.

З пояснення солдата ОСОБА_10 , радіотелефоніста 1 стрілецького взводу 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 , стало відомо, що близько 18-00 год. 03.12.2022 знаходячись на позиціях «Вольт 2» отримав наказ командира роти евакуацію поранених та загиблих з позицій «Вольт 1». Приблизно об 19-00 год. 03.12.2022 на позиції «Вольт 1» виявив тіло солдата ОСОБА_5 без ознак життя, а саме відсутність пульсу та виявив в голові велику рану. Можливості евакуації солдата ОСОБА_5 не мали, так як знаходилися під щільним мінометним обстрілом.

Стрілець-помічник гранатометника 1 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 солдат ОСОБА_5 перебував на позиції «Вольт-1» військової частини НОМЕР_2 та виконував бойове завдання 03.12.2022 року відповідно до бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 від 26.06.2022 року №76.

Також службовим розслідуванням не встановлено вини будь-яких у посадових осіб військової частини НОМЕР_2 в загибелі солдата ОСОБА_5 .

Причинами та умовами, що сприяли загибелі є здійснення збройними силами російської федерації масованого обстрілу позицій військової частини НОМЕР_2 «Вольт-1» поблизу ВОП «Голуб».

Відповідно до результатів проведення службового розслідування, запропоновано: проведення службового розслідування по факту зникнення безвісти солдата ОСОБА_5 завершити. Скласти Акт про настання смерті солдата ОСОБА_5 .

Згідно із наказом тво командира військової частини НОМЕР_2 від 31.12.2022 № 1048 по факту зникнення ОСОБА_5 - проведення службового розслідування по факту зникнення безвісти солдата ОСОБА_5 вважати завершеним. Скласти акт про настання смерті солдата ОСОБА_5 .

За фактом зникнення 03.12.2022 військовослужбовця в/ч військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_5 , 25 грудня 2022 року органом досудового розслідування – Бердичівським РВП Головного управління Національної поліції у Житомирській області внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023060480000039 за частиною першою статті 115 КК України.

Факт зникнення безвісти військовослужбовця ОСОБА_5 за особливих обставин підтверджується витягом з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин № 20250616-3024 від 16.06.2025 року.

Об`єднаний центр з координації пошуку та звільнення військовополонених, незаконно позбавлених волі осіб внаслідок агресії проти України при Службі безпеки України в листі від 24.02.2026, повідомив, що Об`єднаний центр створює і веде облік оборонців України, які перебувають у полоні держави-агресора, та незаконно позбавлених волі осіб внаслідок агресії проти України, здійснює координацію заходів щодо пошуку, звільнення таких категорій осіб.

В Об`єднаному центрі наявна інформація про факт зникнення військовослужбовця ОСОБА_5 .

Під час взаємодії з органами, які уповноважені на розшук осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, міжнародними організаціями фактичні дані про місцезнаходження ОСОБА_5 , перебування його у полоні держави-агресора тощо Об`єднаним центром не отримувались.

Свідок ОСОБА_13 у суді першої інстанції пояснив, що з ОСОБА_15 разом служили у в/ч НОМЕР_4 із середини листопада 2022 року. 03 грудня 2022 року їх вивели на позицію за містом Бахмут, то бути позиції «Вольт 1» чи « ІНФОРМАЦІЯ_5 ». Там був сильний обстріл і ніхто не виходив на зв`язок. Він, ОСОБА_14 та ОСОБА_8 пішли за наказом командира, перевірити позицію та евакуювати бійців. На місці вони виявили трьох поранених та трьох загиблих. Одного загиблого вони евакуювали. У ОСОБА_16 була проламана каска. Його було поранено в голову. Він бачив, що ОСОБА_5 загинув. Проте не було можливості забрати тіло, бо їх стали обстрілювати і надалі та позиція була захоплена ворогом.

Свідок ОСОБА_10 пояснив, що він із ОСОБА_15 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , в 43 батальйоні. У грудні чи в листопаді 2022 року, приїхали в Білецьке, там проходила перша навчальна підготовка. Потім їх відправили в Бахмут. Вони були на різних позиціях, він у «Вольт 2», а ОСОБА_17 був на позиції «Вольт 1». Вони готувалися до штурму. Потім прийшла людина і сказала, що «Вольт 1» розбомбили і треба було йти збирати хлопців. Вони були ближче до ворога. Коли вони підійшли до позицій, то виявили, що там було 2 чи 3 поранених і, здається, двоє вбитих. Один із них ОСОБА_17 . У Білика не було половини затилка, його поранено в голову. Він, як бойовий медик, може відрізнити загиблого від пораненого. Одного вбитого вони забрали. Коли евакуювали, по них ворог відкрив вогонь. Можливості забрати ОСОБА_18 уже не було.

Задовольняючи заяву, суд першої інстанції дійшов висновку, що факт смерті ОСОБА_5 підтверджено матеріалами службового розслідування за фактом його зникнення та послідовними показаннями свідків.

Перевіряючи законність оскаржуваного судового рішення, колегія суддів враховує наступне.

Частиною першою статті 293 ЦПК України визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України встановлення фактів, що мають юридичне значення, здійснюється в порядку окремого провадження. Особливістю окремого провадження є те, що воно спрямоване на з`ясування необхідних фактів за відсутності правового спору.

Чинний ЦПК України містить чотири процедури, наслідком яких є ухвалення судового рішення, на підставі якого органи державної реєстрації актів цивільного стану можуть видати свідоцтво про смерть, зокрема:

-встановлення факту смерті особи в певний час в разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті (пункт 8 частини першої статті 315 ЦПК України);

-встановлення факту смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (пункт 9 частини першої статті 315 ЦПК України);

-встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України або на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан (стаття 317 ЦПК України);

-визнання фізичної особи померлою (статті 305-309 ЦПК України).

Вказані процедури є відмінними між собою та мають певні особливості.

Пунктом 8 частини 1 статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Відповідно до частини 1 статті 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов`язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.

Згідно частини 4 статті 317 ЦПК України ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, підлягає негайному виконанню.

Відповідно до статті 319 ЦПК України у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт. Рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у постанові № 5 від 31.03.1995 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

У відповідності з частин 3, 4 статті 49 ЦК України, державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану", державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою. Заява про державну реєстрацію смерті подається не пізніше трьох днів з дня настання смерті або виявлення трупа, а в разі якщо неможливо одержати документ закладу охорони здоров`я або судово-медичної установи, - не пізніше п`яти днів. Державна реєстрація смерті за заявою, поданою у строки, визначені частиною другою цієї статті, та до закінчення одного року з дня настання смерті, проводиться за останнім місцем проживання померлого, за місцем настання смерті чи виявлення трупа або за місцем поховання. Державна реєстрація смерті проводиться за місцем проживання заявника у разі: 1) якщо заява надійшла після закінчення одного року з дня настання смерті; 2) встановлення у судовому порядку факту смерті; 3) звернення для реєстрації смерті особи, оголошеної судом померлою. Державна реєстрація смерті проводиться за заявою родичів померлого, представників органу опіки та піклування, працівників житлово-експлуатаційних організацій, адміністрації закладу охорони здоров`я, де настала смерть, та інших осіб.

Пунктом 1 глави 5 розділу III Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України 18.10.2000 № 52/5 встановлено, що підставою для державної реєстрації смерті є: лікарське свідоцтво про смерть (форма №106/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за №1150/13024 (далі - лікарське свідоцтво про смерть); фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о), форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.08.2006 №545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024 (далі - фельдшерська довідка про смерть); лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; рішення суду про оголошення особи померлою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.

У відповідності до правового висновку викладеного в постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05.12.2022 в справі №490/6057/19-ц - встановлення факту, що має юридичне значення, щодо загибелі військовослужбовця під час захисту Батьківщини внаслідок збройної агресії російської федерації проти України можливе лише у судовому порядку, оскільки законодавець не визначив іншого, позасудового способу встановлення причинно-наслідкового зв`язку між смертю військовослужбовця та військовою агресією російської федерації. Від встановлення факту загибелі військовослужбовця при виконанні військової служби внаслідок збройної агресії російської федерації проти України залежить виникнення та реалізація особистих та майнових прав заявника як члена сім`ї загиблого військовослужбовця.

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі №638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Аналіз змісту заяви ОСОБА_4 у справі, яка переглядається, свідчить про те, що заявниця просить суд встановити факт смерті її чоловіка ОСОБА_5 (військовослужбовця) під час виконання обов`язків військової служби в районі бойових дій, пов`язаних із захистом Батьківщини, з метою отримання свідоцтва про його смерть.

Матеріалами справи підтверджується, що разом із заявою про встановлення факту смерті, заявницею надано рапорт від 03.12.2022 тво командира роти ОСОБА_7 , акт службового розслідування тво заступника командира військової частини НОМЕР_2 .

Також заявницею надано наступні копії документів: копію сповіщення сім`ї №1501 від 04 січня 2023 року начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 про те, що ОСОБА_5 пропав безвісти 03 грудня 2022 року при виконанні завдання; копію витягу з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин № 20250616-3024 від 16.06.2025 року, копії письмових пояснень військовослужбовців від 18 та 19 грудня 2022 року, які підтверджують факт загибелі ОСОБА_5 під час виконання бойового завдання у певний час, місці та за певних обставин.

Зі змісту акту службового розслідування від 03.12.2022 вбачаєтся, що причинами та умовами, що сприяли загибелі ОСОБА_5 є здійснення збройними силами російської федерації масованого обстрілу позицій військової частини НОМЕР_2 «Вольт-1» поблизу ВОП «Голуб».

Відповідно до результатів проведення службового розслідування, запропоновано: проведення службового розслідування по факту зникнення безвісти солдата ОСОБА_5 завершити. Скласти Акт про настання смерті солдата ОСОБА_5 .

Згідно із наказом тво командира військової частини НОМЕР_2 від 31.12.2022 № 1048 по факту зникнення ОСОБА_5 - проведення службового розслідування по факту зникнення безвісти солдата ОСОБА_5 вважати завершеним. Скласти акт про настання смерті солдата ОСОБА_5 .

Виходячи з викладеного та аналізуючи надані докази у їх сукупності, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення заяви ОСОБА_4 .

Доводи апеляційної скарги щодо обрання неналежного способу захисту заявницею, є неприйнятними, оскільки судом першої інстанції на підставі незаперечних доказів достовірно встановлено факт смерті військовослужбовця ОСОБА_5 у певний час і за певних обставин, а також неможливість здійснення заявником реєстрації цього факту державним органом.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Доводи апеляційної скарги щодо незаконності рішення місцевого суду, наведені у скарзі, не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які ґрунтовно, повно викладені у мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди апелянта з висновками щодо їх оцінки.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального та процесуального права є необґрунтованими, а рішення суду є законним та ґрунтується на встановлених обставинах справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

За приписами пункту 1 частини 1 стаття 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відтак, у відповідності до положень статті 375 ЦПК України, колегія дійшла висновку про наявність підстав для залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення місцевого суду без змін.

Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи, немає.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу представника Міністерства оборони України – Балтак Дмитра Олеговича залишити без задоволення.

Рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 10 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 07 липня 2026 року.

Головуючий Т.М. Павицька

Судді К.В. Шалота

А.М. Шевчук