Окрема думка від 29 червня 2026 р. у справі №159/1490/17 — Волинський апеляційний суд

Справа № 159/1490/17 Провадження № 11-кп/802/441/26 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Доповідач: ОСОБА_2

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

О К Р Е МА ДУМКА

30 червня 2026 року місто Луцьк

Судді Волинського апеляційного суду ОСОБА_2

на ухвалу Волинського апеляційного суду від 30.06.2026

(кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_3 на ухвалу Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 13 квітня 2026 року щодо ОСОБА_4 )

В провадженні Волинського апеляційного суду перебувало кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_3 на ухвалу Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 13 квітня 2026 року щодо ОСОБА_4 ..

Ухвалою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 13 квітня 2026 року вказане клопотання задоволено частково, ОСОБА_4 звільнено від відбування покарання призначеного вироком Ковельського міськрайонного суду від 29 вересня 2017 року, з врахуванням вироку Тернопільського апеляційного суду від 28 вересня 2020 року, яким вирок Ковельського міськрайонного суду від 29 вересня 2017 року скасований в частині призначеного покарання з застосуванням ст.75 КК України та засуджено ОСОБА_4 до чотирьох років позбавлення волі, у зв`язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку.

Своє рішення суд мотивував тим, що відомостей про ухилення ОСОБА_4 від відбування покарання призначеного вироком суду відсутні, а неодноразове оголошення засудженого в розшук, не спростовує відсутність ухилення останнього від відбування покарання, враховуючи, присутність засудженого при розгляді кримінального провадження та апеляційних скарг в судах першої, апеляційної інстанції трьох областей та звернення до ВС, в зв`язку з чим відсутні підстави вважати, що перебіг строку давності зупинявся чи переривався.

У поданій апеляційній скарзі прокурор вважає ухвалу суду незаконною. Посилається на те, що засуджений ОСОБА_4 не відбув покарання через ухилення від виконання. Вказує на те, що факт ухилення засудженого від виконання вироку, підтверджується заведенням оперативно-розшукової справи про розшук ОСОБА_4 .. Крім того, засудженого оголошено в розшук не під час слухання кримінального провадження, а на підставі вироку суду яким йому призначено реальне покарання у виді позбавлення волі. Просить ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_4 відмовити.

Ухвалою Волинського апеляційного суду від 30.06.2026 апеляційну скаргу прокурора задоволено, оскаржувану ухвалу скасовано та постановлено нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання ОСОБА_4 про звільнення його від відбування покарання, у зв`язку з закінченням строків давності виконання вироку суду та скасування розшуку – відмовлено.

З таким судовим рішенням колегії суддів Волинського апеляційного суду я, як член колегії суддів, не погоджуюсь, а тому на підставі ч.3 ст.375 КПК України вважаю за необхідне викласти письмово окрему думку.

Доводи апеляційної скарги засудженого, на моє переконання, є обґрунтованими.

Також слід відмітити, що суд першої інстанції не в повній мірі дотримався вимог, передбачених ст.370 КПК України.

Так, у своєму клопотанні засуджений просив звільнити його від відбування покарання на підставі ч.3 ст.80 КК України та припинити його розшук (а.п.1-12).

Крім того, під час розгляду справи судом першої інстанції засуджений подав до суду клопотання про скасування розшуку особи та припинення міжнародного розшуку через Інтерпол (а.п.109).

Однак, суд першої інстанції, задовольняючи клопотання засудженого частково, взагалі не прийняв рішення щодо клопотання про скасування розшуку та припинення міжнародного розшуку ОСОБА_4 ..

При цьому, в оскаржуваному судовому рішенні місцевий суд послався на приписи ст.303 КПК України і зазначив, що постанова слідчого про оголошення в міжнародний розшук оскарженню не підлягає.

Проте, положення ст.303 КПК України визначають перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування.

В даному кримінальному провадженні стадія досудового розслідування давно завершена і вирок щодо ОСОБА_4 набрав законної сили, то посилання суду на положення ст.303 КПК України є безпідставними, оскільки стадія досудового розслідування давно закінчена.

На мій погляд суд першої інстанції мав вирішити і клопотання засудженого щодо припинення розшуку та припинення міжнародного розшуку.

Однак, суд вказані клопотання не вирішив, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, адже перешкодили суду ухвалити законне та обгрунтоване судове рішення.

Положеннями ч.1 ст.412 КПК України передбачено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

А тому на моє переконання ухвалу суду першої інстанції слід було скасувати та призначити новий розгляд клопотання в суді першої інстанції.

Також при прийнятті рішення судом апеляційної інстанції слід було і врахувати те, що Міністерством юстиції Республіки Польща було прийнято рішення про відмову в екстрадиції ОСОБА_4 до України, а також те, що на даний час отримати інформацію про перетин Державного кордону України ОСОБА_4 неможливо, так як така інформація зберігається в базі даних «Аркан» лише за останні 5 років (а.п.118-119).

Таким чином, аналізуючи усі наведені обставини та матеріали провадження, вважаю, що місцевим судом допущені істотні порушення вимог кримінального процесуального законодавства, які в своїй сукупності перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення, оскільки суттєво порушено процедуру судового розгляду. Тому ухвала суду першої інстанції підлягала скасуванню із призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.

Суддя Волинського апеляційного суду ОСОБА_2