Постанова від 17 червня 2026 р. у справі №161/19342/24 — Волинський апеляційний суд

Справа № 161/19342/24 Головуючий у 1 інстанції: Плахтій І. Б.

Провадження № 22-ц/802/798/26 Доповідач: Осіпук В. В.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Осіпука В. В.,

суддів – Киця С. І., Федонюк С. Ю.,

з участю секретаря судового засідання Губарик К. А.,

представника заінтересованої особи Огородника О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , приватний виконавець виконавчого округу Волинської області Пирога Сергій Степанович, про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України, за апеляційною скаргою представника заінтересованої особи ОСОБА_2 – ОСОБА_4 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 квітня 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеною заявою.

Покликався на те, що ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 жовтня 2024 року його тимчасово обмежено у праві виїзду за межі України без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, до виконання зобов`язань, покладених на нього згідно з рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 травня 2021 року у справі № 161/12593/20, про стягнення з нього 50000 доларів США заборгованості за договором позики та 9812 грн 14 коп. судового збору та рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 листопада 2021 року у справі № 161/16885/21, про стягнення боргу за договором позики

Боржник вказував, що він є особою з інвалідністю III групи, встановленою довічно на підставі довідки Волинського обласного бюро МСЕК серія 12 ААА № 745434 у зв`язку з загальним захворюванням, належно виконує зобов`язання, а факти ухилення від виконання зобов`язань відсутні. Зокрема, у межах виконавчого провадження, після реалізації належної йому частки у нерухомому майні, з нього було стягнуто 498603 грн 63 коп. У зв`язку із чим, станом на 22 грудня 2025 року, залишок заборгованості за виконавчим провадженням № 66034875 складає 38959,75 доларів США.

Також боржник зазначав, що постановою приватного виконавця Пироги С.С. від 13 липня 2021 року було здійснено звернення стягнення на його доходи у розмірі 20% від виплат, які він отримує від ФОП ОСОБА_5 . Оскільки все наявне у нього нерухоме майно було реалізовано, то, на його думку, жодних доказів, які б свідчили про його ухилення від виконання зобов`язань по сплаті грошових коштів на підставі рішення суду наразі немає.

Крім того, ОСОБА_1 вказував, що у нього існує нагальна необхідність в отриманні медичної допомоги у клініці в Німеччині у зв`язку із погіршенням його стану здоров`я, а тому його виїзд за межі України є вимушеним і нагально необхідним з огляду на підтверджений онкологічний діагноз. Зволікання з отриманням медичної допомоги при злоякісному новоутворенні безпосередньо загрожує його життю та здоров`ю.

Вважаючи, що обмеження його у праві виїзду за межі України жодним чином не сприяє виконанню судового рішення, і на даний час відсутні будь-які підстави, які б свідчили, що він свідомо ухиляється від виконання рішення суду, ОСОБА_1 просив суд скасувати його тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, встановлене щодо нього ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 жовтня 2024 року у справі №161/19342/24.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 квітня 2026 року заяву боржника ОСОБА_1 задоволено.

Скасовано тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, застосоване стосовно громадянина України ОСОБА_1 застосоване ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 жовтня 2024 року у справі №161/19342/24..

В апеляційній скарзі представник стягувача ОСОБА_2 – ОСОБА_4 , покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив апеляційний суд скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 , встановленого ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 жовтня 2024 року, не відповідають обставинам справи, оскільки боржником рішення суду не виконано і ним самостійно не вчиняються будь-які дії спрямовані на його виконання. Примусове стягнення із заробітної плати боржника ОСОБА_1 на виконання рішення суду та незначне зменшення суми заборгованості, не свідчить про добросовісність виконання останнім зобов`язань, покладених на нього відповідним рішенням у зв`язку з чим апелянт вважав, що суд дійшов передчасного висновку про необхідність скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 .

У відзиві на апеляційну скаргу представник заявника ОСОБА_1 – ОСОБА_6 просив оскаржувану ухвалу суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши пояснення представника заінтересованої особи, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.

Постановляючи ухвалу про задоволення заяви боржника ОСОБА_1 у даній справі, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні підстави вважати, що останній ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, а обмеження його у праві виїзду за межі України не сприяє виконанню судового рішення.

Такий висновок суду є правильний.

Згідно із ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Закон України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв`язання спорів у цій сфері.

Статтею 6 зазначеного Закону встановлено вичерпний перелік підстав для тимчасового обмеження у праві виїзду громадян України за кордон, зокрема, коли громадянин України ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

Пунктом 19 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець може звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника-фізичної особи або керівника боржника-юридичної особи за межі України - у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням.

Відповідно до ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні. Суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України, як захід забезпечення виконання судового рішення, може бути застосоване судом у разі, якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні. При цьому, суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника.

Встановлено, що ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 жовтня 2024 року тимчасово обмежено боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, до повного виконання зобов`язань, покладених на нього згідно рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 травня 2021 року у справі № 161/12593/20, про стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ОСОБА_2 50000 доларів США заборгованості за договором позики та 9812 грн 14 коп. судового збору та рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 листопада 2021 року у справі № 161/16885/21, про стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь відповідача ОСОБА_3 5 900 000 грн. боргу за договором позики.

На виконання зазначеного виконавчого документа постановою приватного виконавця Пироги С.С. у ВП № 66034875 від 13 липня 2021 року звернено стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 від виплат, які здійснює йому ФОП ОСОБА_5 у розмірі 20% до погашення загальної суми боргу 1514393 грн 35 коп.

Також, як вбачається з відповіді наданої приватним виконавцем Пирогою С.С., станом на 22 грудня 2025 року, з боржника ОСОБА_1 в межах виконавчого провадження № 66034875, за рахунок реалізації нерухомого майна останнього, було стягнуто 498603 грн 63 коп. Загальний залишок заборгованості за цим виконавчим провадженням становить 38959,75 доларів США

Звертаючись до суду з даною заявою, боржник ОСОБА_1 вказував, що підставою для обмеження його у праві виїзду за межі України була наявність значної заборгованості за виконавчим документом, яка стягується приватним виконавцем у примусовому порядку. Необхідність скасування застосованого щодо нього ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 жовтня 2024 року зазначеного заходу забезпечення виконання судового рішення останній обґрунтовував відсутністю самого факту ухилення від виконання зобов`язань, зменшенням суми заборгованості, яка стягується, а також тим, що дана заборона позбавляє його можливості в отриманні належної медичної допомоги у клініці в Німеччині.

Зокрема з наявних в матеріалах справи письмових доказів слідує, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю III групи, встановленою довічно на підставі довідки Волинського обласного бюро МСЕК серія 12 ААА № 745434 у зв`язку з загальним захворюванням. 05 лютого 2026 року сімейним лікарем йому було видано електронне направлення № 2174-6780-0573-8237 на консультацію хірурга-онколога з діагнозом - злоякісне новоутворення шкіри та злоякісне новоутворення шкіри тулуба.

З метою отримання кваліфікованого лікування боржник записаний на прийом до TUM Klinikum Rechts der Isar в Німеччині на 27 квітня 2026 року. Факт запису підтверджується відповідним підтвердженням запису (Terminbestatigung), підписаним координатором Анною Цумбах.

Отже, суд першої інстанції, на думку колегії суддів, вірно вважав, що враховуючи часткове виконання рішення суду, відсутність доказів ухилення від виконання зобов?язань, здійснення регулярних відрахувань із доходу боржника, наявність потреби в отриманні медичної допомоги за кордоном, є підстави для скасування тимчасового обмеження щодо боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України.

Враховуючи вищезазначені норми матеріального і процесуального права та встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що зазначені в апеляційній скарзі доводи про порушення судом першої інстанції норм процесуального права не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи, являються особистим суб`єктивним тлумаченням представником стягувача окремих положень процесуального закону та є такими, що не впливають на законність оскаржуваної ухвали.

Відповідно до положень ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала постановлена судом з додержанням норм процесуального права, а тому підстав для її зміни чи скасування не вбачає.

Доводи апеляційної скарги не спростовують вірних висновків суду.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-382, 389 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу представника заінтересованої особи ОСОБА_2 – ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді