Рішення від 23 червня 2026 р. у справі №492/325/26 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

Справа № 492/325/26

Провадження № 2/521/5226/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2026 року Хаджибейський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого судді – Мазун І.А.,

за участю секретаря судового засідання – Гриневич І.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

До Хаджибейського районного суду міста Одеси звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 23 100,00 грн, а також стягнути суму сплаченого судового збору в розмірі 2 662,40 грн, судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 500,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 29.08.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання коштів у кредит №71339479, умовами якого встановлено, що Кредитодавець надає Позичальнику кредит в розмірі 7 000,00 грн. строком на 30 днів ( з 29.08.2025 по 27.09.2025 р.), із (фіксованою) процентною ставкою у розмірі 0.500 % які нараховується щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісія за надання кредиту складає 15.00% від суми наданого Кредиту (що у грошовому виразі складає 1 050,00 грн.). У разі порушення Позичальником/Відповідачем строків повернення кредиту (понадстрокове користування позикою) нараховується 4,00% пені на залишок заборгованості за тілом кредиту за кожен день понадстрокового користування.

Позивач свої зобов`язання за кредитними договорами – виконав, а Відповідач порушив обумовлені в договорах строки повернення кредиту, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість за договором № 71339479 від 29.08.2025 року в розмірі: 23 100,00 грн., зокрема: - 7 000,00 грн. – сума заборгованості за основною сумою боргу; - 1 050,00 грн. – сума заборгованості за процентами; - 1 050,00 грн. – сума заборгованості за комісією; - 14 000,00 грн. – сума заборгованості за пенею/неустойкою.

Оскільки відповідач у добровільному порядку заборгованість не сплачує, представник позивача вимушений звернутися з даним позовом до суду.

Ухвалою суду від 21 квітня 2026 року відкрито провадження по справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Вирішено питання щодо витребування доказів.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не викликались.

Відповідно до ст. 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи, справи, що виникають з трудових відносин, а також може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

За змістом ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Представником відповідача через систему «Електронний суд» 18.06.2026 року надіслано відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості просить задовольнити частково. А саме, Відповідач не погоджується із розміром заборгованості за Договором та визнає заборгованість за основною сумою боргу у розмірі 7 000 грн, а заборгованість за відсотками, неустойкою та комісією Відповідач вважає незаконними. Зазначає, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, перебуває на військовій службі, є учасником бойових дій, тому на нього поширюються пільги, в тому числі, передбачені ч. 15 ст. 14 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей”, тобто у Відповідача відсутній обов`язок щодо сплати процентів за користування кредитом, а також пені за прострочення виконання зобов`язання. Просила зменшити розмір витрат на правову допомогу.

23.06.2026 року до суду надійшла відповідь на відзив, де зазначає, що в матеріалах справи не підтверджено, наявності у позичальника права на пільги згідно із Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки Відповідач є військовослужбовцем, який проходить військову службу за контрактом та не має статусу мобілізованого. Щодо нарахування комісії за надання кредиту зазначив, що її нарахування є правомірним та таким, що повністю відповідає умовам укладеного між сторонами договору. Вказана комісія прямо передбачена положеннями Договору кредиту, з якими Позичальник був належним чином ознайомлений, погодився при його укладенні та прийняв на себе обов`язок їх виконання.

23.06.2025 року від представника позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій він просив у зв`язку з отриманням заперечень сторони Відповідача проти нарахування пені/неустойки, а також з метою забезпечення ефективного, швидкого та справедливого розгляду справи, Позивач вважає за доцільне зменшити позовні вимоги на суму пені. Зменшити розмір позовних вимог і вважати їх наступними: Стягнути з ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (код ЄДРПОУ 39861924, місцезнаходження юридичної особи: 08205, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33, банківські реквізити: НОМЕР_2 відкритий в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», код банку – 322001) суму заборгованості за Договором кредиту №«Договір» в розмірі 9 100,00 грн., з яких: - 7 000,00 грн. – сума заборгованості за основною сумою боргу; - 1 050,00 грн. – сума заборгованості за процентами; - 1 050,00 грн. – сума заборгованості за комісією; суму сплаченого судового збору в розмірі 2662.40 грн. та витрати понесені на професійну правничу допомогу в розмірі 4 500,00 грн.

Станом на дату розгляду справи на адресу суду клопотання про розгляд справи у загальному позовному провадженні чи про розгляд справи за участю сторін учасниками справи не подавалися.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше і, з урахуванням ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши наявні матеріали справи у їх сукупності, дослідивши письмові докази, надавши правовідносинам, що виникли між сторонами належну правову оцінку, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що 29.08.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання коштів у кредит №71339479, умовами якого встановлено, що Кредитодавець надає Позичальнику кредит в розмірі 7 000,00 грн. строком на 30 днів ( з 29.08.2025 по 27.09.2025 р.), із (фіксованою) процентною ставкою у розмірі 0.500 % які нараховується щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісія за надання кредиту складає 15.00% від суми наданого Кредиту (що у грошовому виразі складає 1 050,00 грн.). У разі порушення Позичальником/Відповідачем строків повернення кредиту (понадстрокове користування позикою) нараховується 4,00% пені на залишок заборгованості за тілом кредиту за кожен день понадстрокового користування.

Договір кредиту підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису/одноразовий ідентифікатор ‘78684, що був надісланий на вказану Відповідачем/Позичальником електронну адресу – elena.palzhok@gmail.com) у порядку визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Електронні підписи сторін зазначені в розділі реквізити сторін.

Кредитодавець ідентифікував Відповідача за посередництвом системи BankID НБУ – отримавши від "monobank" за згодою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) персональні данні останнього в тому числі електронну адресу на яку в подальшому направлялись одноразові ідентифікатори та встановив, що останній використав/наклав наступні електронні підписи одноразові ідентифікатори (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора) для підписання документів, а саме підпис '78684 - 29.08.2025 01:01:56, що підтверджується довідкою про ідентифікацію.

Позивач на виконання умов кредитного договору №71339479 від 29.08.2025 року, виконав свої зобов`язання, зокрема передав Відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 7 000,00 грн. шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок Відповідача № НОМЕР_3 , за посередництвом платіжної установи (ТОВ «ЕВРОПЕЙСЬКА ПЛАТІЖНА СИСТЕМА» діє на підставі ліцензії на надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку (платіжний інструмент для перерахування коштів на картковий рахунок фізичної особи), так як перерахунок коштів з банківського рахунку Кредитодавця на банківську картку фізичної особи технічно неможливий.

Наведене вище, підтверджується електронною платіжною інструкцією № 3b00966e5c60-4798-abdc-c3f8d6c05ae9 від 29.08.2025 року, яка у свою чергу є первинним бухгалтерським документом, що складений та підписаний в електронній формі.

Згідно довідки № КД-000027584 від 19.01.2026 р. ТОВ «ЕВРОПЕЙСЬКА ПЛАТІЖНА СИСТЕМА» (платіжна установа), підтверджує прийняття до виконання платіжної інструкції, наданої за допомогою АРІ-інтерфейсу ініціатором платіжної операції ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (код ЄДРПОУ 39861924), відповідно до умов договору про переказ коштів №ПВ30-09-20 /1. від 30.09.2020 р., укладеного між Компанією/ТОВ «ЕВРОПЕЙСЬКА ПЛАТІЖНА СИСТЕМА» та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та завершення наступної платіжної операції, зокрема 29.08.2025 року, сума 7 000,00 грн. за номером платіжної картки № НОМЕР_3 , номер платежу 3b00966e-5c60-4798-abdc-c3f8d6c05ae9.

Відповідно до відповіді АТ «Універсал Банк» на ухвалу суду про витребування доказів від 29.05.2026 року № БТ/Е-22549, вбачається, що на ім?я ОСОБА_1 (РНОКП: НОМЕР_1 ) Банком була емітована платіжна картка № НОМЕР_4 та відповідно до виписки про Рух коштів за картковим рахунком платіжної картки НОМЕР_4 за період з 29.08.2025 до 01.09.2025, вбачається, що було зарахування коштів 29.08.2025 року на суму 7000 UAH. (а.с. 91-92)

Згідно розрахунку заборгованості у відповідача виникла заборгованість за договором № 71339479 від 29.08.2025 року в розмірі: 23 100,00 грн., зокрема: - 7 000,00 грн. – сума заборгованості за основною сумою боргу; - 1 050,00 грн. – сума заборгованості за процентами; - 1 050,00 грн. – сума заборгованості за комісією; - 14 000,00 грн. – сума заборгованості за пенею/неустойкою.

Зокрема позивачем було надіслано заяву про зменшення позовних вимог, а саме в частині стягнення суми заборгованості за пенею/неустойкою у розмірі 14 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 205 ЦК України - Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно положень статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Згідно із ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі невиконання зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит " і сплатити проценти.

Частиною 1 ст.1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а в відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, звичайно ставляться.

Відповідно до ст.527,530 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Оскільки фактично отримані та використані відповідачем кредитні кошти на час звернення до суду не повернуті, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача тіла кредиту за договором № 71339479 в сумі 7000 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048, ч. 1 ст. 1049ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 ч. 1 ст.1048ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 зробила висновок про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст.1050ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до статті 1048 ЦК України проценти сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно достатті 1048 ЦК України.

Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № 71339479 від 29.08.2025 року, долученого позивачем до позовної заяви, нарахування процентів здійснювалось з 29.08.2025р. по 27.09.2025р.., що відповідає умовам кредитного договору та становить 1 050 грн. Тому, суд дійшов висновку, що проценти за користування кредитом, що становить 1 050 грн є обгрунтованими та підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо пільг військовослужбовцям та членам їх сімей, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції) військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Верховний Суд у постанові від 15 липня 2020 року у справі № 199/3051/14 (провадження № 61-10861св18) виклав висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей».

У цій постанові Верховний Суд зазначив, що Національний банк України листом від 02 вересня 2014 року № 18-112/48620 надав роз`яснення, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142.

Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.

З копії довідки від 03.11.2025р. про проходження служби у військовій частині НОМЕР_5 , яка долучена представником Відповідача, вбачається що Відповідач дійсно перебуває на військовій службі за контрактом.

Проте, в матеріалах справи не підтверджено, наявності у позичальника права на пільги згідно із Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки Відповідач є військовослужбовцем, який проходить військову службу за контрактом та не має статусу мобілізованого.

Положення ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» стосуються виключно мобілізованих позичальників та на спірні правовідносини не поширюються.

Зазначене узгоджується із правовими висновками, які містяться у постанові Верховного Суду від 04 вересня 2024 року у справі № 426/4264/19 (провадження № 61-7310св24

Таким чином надані представником відповідача копії документів не містять відповідних доказів звільнення ОСОБА_1 від нарахування штрафів, пені та процентів за користування кредитом в розумінні частини 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей».

Стягнення із відповідача комісії за надання кредиту, а саме за дії, які банк здійснює на власну користь (електронне інформування (нагадування) про здійснення щомісячних платежів по кредиту та процентах, надання інформації щодо стану заборгованості через дистанційні системи обслуговування, інформування позичальника про виникнення простроченої заборгованості консультування позичальника (як усне, так і письмове) щодо погашення заборгованості, своєчасності сплати платежів тощо), або за дії, які позичальник здійснює на користь банку, чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин, протирічить ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність». Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

Зазначене узгоджується з постановою Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 по справі № 363/1834/17 та не суперечить постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 по справі № 496/3134/19. Зокрема, у справі № 496/3134/19 суд касаційної інстанції констатував, що «умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» (п. 31.33).

Верховним Судом у постанові від 07 червня 2023 року в справі № 686/14530/15 зроблений висновок, що оскільки сплата позичальником винагороди за надання фінансового інструменту та винагороди за проведення додаткового моніторингу є платою за послуги, що супроводжують кредит в даному випадку, тому пункти договору, які передбачають сплату такої винагороди є нікчемними, у зв`язку з чим підстави для нарахування банком комісії на підставі нікчемних умов договору є безпідставними і вказані кошти не підлягають сплаті позичальником.

Таким чином, у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за комісією в розмірі 1 050,00 грн необхідно відмовити з наведених вище підстав.

З урахуванням викладеного в сукупності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором у частковому розмірі, який становить 8 050,00 гривень, з яких: заборгованість за тілом кредиту 7 000,00 гривень, заборгованість за відсотками 1 050,00 гривень.

Відповідно до ч. 6 ст. 81, ч. 1 ст. 89 ЦПК України доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00,§ 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд зважає на таке.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 січня 2021 року у справі № 596/2305/18-ц (провадження № 61-13608св20).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Враховуючи надані суду договір про надання правової допомоги № 20-08/25 від 20.08.2025 р., докази щодо обсягу наданих послуг, їх вартості, акту приймання-передачі № 4-МК від 05.02.2026 року, платіжної інструкції про оплату правничої допомоги суд приходить до висновку що витрати позивача на правову допомогу у сумі 4500 грн. є доведеними.

Тож, оцінюючи складність справи, співмірність вартості правничої допомоги до складності справи, не великий обсяг доказів наданих стороною позивача та часу затраченого на складення процесуальних документів, зважаючи на часткове задоволення позову, суд вважає, що надану правову допомогу слід зменшити до 3 000 грн.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За подання до суду даної позовної заяви через систему «Електронний суд», позивачем згідно вимог ст. 4 Закону України «Про судовий збір» сплачено судовий збір в розмірі 2662,40 грн. згідно платіжної інструкції № 6fbf84 від 06.03.2026 року.

У зв`язку з частковим задоволенням позову, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір пропорційно задоволеним вимогам, що становить 2 355,20 грн. (2 662,40 х (8 050,00/9 100,00)).

Керуючись ст. ст. 16, 525, 526, 530, 610, 611, 1048, 1049, 1054 ЦК України, ст. ст. 13, 263 - 265, 268, 272, 279, 354, 355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований: АДРЕСА_1 ) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (код ЄДРПОУ 39861924, місцезнаходження юридичної особи: 01010, м. Київ, площа Арсенальна, буд. 1Б, банківські реквізити: НОМЕР_2 відкритий в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», код банку – 322001) суму заборгованості за Договором кредиту № 71339479 від 29.08.2025 року в розмірі 8 050 (вісім тисяч п`ятдесят) гривень 00 копійок, що складається із заборгованості:

- 7 00,00 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу;

- 1 050,00 грн. – сума заборгованості за процентами.

В задоволенні інших заявлених позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований: АДРЕСА_1 ) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (код ЄДРПОУ 39861924, місцезнаходження юридичної особи: 01010, м. Київ, площа Арсенальна, буд. 1Б, банківські реквізити: НОМЕР_2 відкритий в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», код банку – 322001) витрати на правову допомогу у розмірі 3 000 (три тисячі) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований: АДРЕСА_1 ) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (код ЄДРПОУ 39861924, місцезнаходження юридичної особи: 01010, м. Київ, площа Арсенальна, буд. 1Б, банківські реквізити: НОМЕР_2 відкритий в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», код банку – 322001) витрати по оплаті судового збору у сумі 2 355 (дві тисячі триста п`ятдесят п`ять) гривень 20 копійок.

Рішення суду може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 24 червня 2026 року.

ГОЛОВУЮЧИЙ І.А.МАЗУН