Рішення від 28 червня 2026 р. у справі №760/2348/25 — Солом'янський районний суд міста Києва

С О Л О М ' Я Н С Ь К И Й Р А Й О Н Н И Й С У Д М І С Т А К И Є В А

вул. Максима Кривоноса, 25, м. Київ, 03037; тел. (044) 298-59-37

вул. Грушецька, 1, м. Київ, 03113; тел.: (044) 298-59-52

e-mail: inbox@sl.ki.court.gov.ua, web: https://sl.ki.court.gov.ua

код ЄДРПОУ: 02896762

_________________________________________________________________________________________

Провадження 2/760/14/26

В справі 760/2348/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

І. Вступна частина

29 червня 2026 року в місті Києві

Солом`янський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Коробенка С.В.

за участю секретаря судового засідання Левіцької Н.О.

представника Позивача - адвоката Гули М.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Солом`янський районний у місті Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Служба у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації.

ІІ. Описова частина

28 січня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення її батьківських прав відносно малолітнього сина сторін - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що з Відповідачкою у зареєстрованому шлюбі не перебував, спільно з нею не проживав. Приблизно з двомісячного віку дитини Відповідачка фактично самоусунулася від виконання батьківських обов`язків, не цікавилася долею сина та зникла з його життя, у зв`язку з чим обов`язки з утримання, догляду та виховання дитини в повному обсязі взяв на себе Позивач. За твердженням Позивача, майже за п`ять років мати жодного разу не бачила сина, не цікавиться станом його здоров`я, розвитком та успіхами, матеріальної чи іншої допомоги не надає, хоча перешкод у спілкуванні з дитиною не існує. Позивач також зазначив, що син має вади здоров`я, потребує підвищеної уваги, медичного догляду та реабілітації, які забезпечуються виключно Позивачем та членами його родини.

Позивач послався на те, що 18.05.2022 Відповідачка нотаріально посвідчила заяву, у якій повідомила, що не заперечує проти позбавлення її батьківських прав щодо малолітнього сина та проти його усиновлення, і просила розглядати справу за її відсутності. Крім того, Позивач зазначив, що раніше Відповідачка постановою Солом`янського районного суду міста Києва від 23.07.2019 у справі № 760/12630/19 була притягнута до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а заочним рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 21.01.2022 у справі № 760/27205/21 позбавлена батьківських прав щодо трьох інших своїх дітей. Сам Позивач є учасником бойових дій та з 29.04.2022 проходить військову службу під час мобілізації.

У первісній редакції позову Позивач, поряд із вимогою про позбавлення батьківських прав, просив також виключити відомості про матір з актового запису про народження дитини № 2401. Третя особа - Солом`янський районний у місті Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) - подала пояснення, у яких заперечила проти цієї вимоги, зазначивши, що при позбавленні батьківських прав відомості про батьків з актового запису не виключаються, а у графі «Для відміток» робиться відповідний запис, у зв`язку з чим виключення відомостей про матір суперечить статті 164 Сімейного кодексу України та Правилам державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 № 52/5.

13.03.2025 представник Позивача подала заяву про зміну предмета позову, виклавши позовні вимоги в новій редакції, а саме просила позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітнього сина та внести відомості про позбавлення батьківських прав до Державного реєстру актів цивільного стану громадян. Таким чином, вимога про виключення відомостей про матір з актового запису Позивачем не підтримувалася.

Ухвалою суду від 31.01.2025 відкрито загальне позовне провадження у справі. Протокольною ухвалою суду від 04.06.2025 до участі у справі як третю особу залучено Службу у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації - за місцем фактичного проживання дитини. Ухвалою суду від 14.04.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Відповідачка ОСОБА_2 правом на подання відзиву не скористалася. Нотаріально посвідченою заявою від 18.05.2022 вона повідомила, що не заперечує проти позбавлення її батьківських прав щодо сина та проти його усиновлення, і просила розглядати справу за її відсутності. На засідання комісії з питань захисту прав дитини та до служб у справах дітей Відповідачка неодноразово викликалася, проте не з`являлася і пояснень по суті справи не надавала.

Орган опіки та піклування - Голосіївська районна в місті Києві державна адміністрація, за місцем фактичного проживання дитини, надав суду висновок від 09.04.2026 № 100-5307 про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно сина, складений з урахуванням рекомендацій Комісії з питань захисту прав дитини (протокол від 18.03.2026 № 6). Клопотанням від 10.04.2026 Служба у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації просила долучити зазначений висновок до матеріалів справи, врахувати його при ухваленні рішення та розглядати справу без участі її представника.

У судовому засіданні представник Позивача підтримала позовні вимоги в редакції заяви про зміну предмета позову та просила їх задовольнити. Треті особи в судове засідання своїх представників не направили, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином; Служба у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації подала клопотання про розгляд справи без участі її представника.

ІІІ. Мотивувальна частина

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Позивача, оцінивши зібрані докази в їх сукупності, суд установив наведені нижче обставини та дійшов відповідних висновків.

Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_3 , батьками якого є Позивач ОСОБА_1 та Відповідачка ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 20 червня 2020 року Солом`янським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 2401. У зареєстрованому шлюбі батьки дитини не перебували та спільно не проживали.

Сукупністю наявних у справі доказів підтверджується, що приблизно з двомісячного віку дитини Відповідачка фактично самоусунулася від участі у вихованні, догляді та утриманні сина, після чого Позивач забрав дитину до місця свого проживання.

Малолітній ОСОБА_3 з перших місяців життя і донині постійно проживає разом із батьком, бабусею з боку батька ОСОБА_5 та тіткою за адресою: АДРЕСА_1 ; саме батько та члени його родини забезпечують повсякденний догляд, виховання, розвиток та утримання дитини.

Встановлено також, що дитина має вади здоров`я: у зв`язку з уродженим незрощенням верхньої губи у віці близько п`яти місяців (21.08.2020) дитині проведено хірургічне втручання, 16.12.2024 проведено повторне оперативне втручання; дитина потребувала реабілітації внаслідок кривошиї та відвідує логопеда. Організацію лікування, реабілітації та супровід дитини під час медичних процедур забезпечує Позивач та члени його родини. Згідно з характеристикою закладу дошкільної освіти (ясла-садок) № 513 міста Києва дитина відвідує заклад із вересня 2022 року, а інтерес до питань її виховання та розвитку виявляють виключно батько та бабуся. Декларацію про вибір лікаря для дитини укладено бабусею з боку батька; до закладу охорони здоров`я з приводу стану здоров`я дитини мати жодного разу не зверталася.

За результатами роботи психолога з родиною дитини у період з 08.01.2026 по 02.02.2026 (п`ять консультацій) установлено, що у дитини сформована прихильність до батька та баби з боку батька, до якої дитина звертається «мама», тоді як прихильність до біологічної матері ОСОБА_2 у дитини не сформована, про біологічну матір дитина не питає. Зазначене узгоджується з іншими доказами у справі та свідчить про відсутність будь-якого фактичного зв`язку дитини з Відповідачкою.

Поведінка Відповідачки до народження цієї дитини також характеризує її ставлення до батьківських обов`язків. Постановою Солом`янського районного суду міста Києва від 23.07.2019 у справі № 760/12630/19 ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у зв`язку з ухиленням від виконання батьківських обов`язків. Заочним рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 21.01.2022 у справі № 760/27205/21 ОСОБА_2 позбавлено батьківських прав щодо трьох інших її дітей. Наведене свідчить про сталий характер ухилення Відповідачки від виконання батьківських обов`язків.

Обстежити умови проживання Відповідачки за зареєстрованим місцем проживання не виявилося можливим, оскільки за відповідною адресою двері ніхто не відчинив; на засідання комісії з питань захисту прав дитини та до служб у справах дітей Відповідачка, незважаючи на неодноразові виклики, не з`являлася та пояснень не надавала.

Вирішуючи спір по суті, суд керується наведеними нижче нормами матеріального права, текст яких наводить дослівно.

Згідно з частинами першою та другою статті 150 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до частини другої статті 151 Сімейного кодексу України батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини.

Згідно з частиною четвертою статті 155 Сімейного кодексу України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до частини другої статті 157 Сімейного кодексу України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з дитиною.

Згідно з частиною першою статті 164 Сімейного кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Згідно зі статтею 166 Сімейного кодексу України позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.

Відповідно до частин четвертої-шостої статті 19 Сімейного кодексу України при розгляді судом спорів, зокрема щодо позбавлення батьківських прав, обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим або суперечить інтересам дитини.

Відповідно до статті 171 Сімейного кодексу України дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні спору, що стосується її прав, зокрема при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав.

Частинами першою та другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року закріплено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини; дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя.

Зміст поняття ухилення від виконання батьківських обов`язків розкрито у пунктах 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав». Згідно з наведеними роз`ясненнями позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце тоді, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, не спілкуються з нею в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не виявляють інтересу до її внутрішнього світу, не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Застосовуючи наведені норми та роз`яснення до встановлених обставин, суд доходить висновку, що багаторічне самоусунення Відповідачки від виховання й утримання сина - яке триває з перших місяців життя дитини, тобто фактично з 2020 року, і станом на час розгляду справи становить близько шести років, - є наслідком саме її свідомого вибору, а не дії об`єктивних, не залежних від неї перешкод. Відповідачка є працездатною особою, проживає в місті Києві, не позбавлена можливості підтримувати з дитиною зв`язок, цікавитися її життям, навчанням і станом здоров`я та брати участь в її утриманні. Жодних перешкод у спілкуванні із сином з боку Позивача матеріали справи не містять, що підтверджується відсутністю відповідних звернень Відповідачки до органів поліції, органу опіки та піклування чи до суду. За таких умов тривале невиконання Відповідачкою материнських обов`язків свідчить про винне, свідоме нехтування ними.

Винний і свідомий характер ухилення Відповідачки підтверджується сукупністю досліджених доказів: характеристикою закладу дошкільної освіти, відомостями закладу охорони здоров`я, висновком психолога про відсутність у дитини прихильності до біологічної матері, фактом попереднього притягнення Відповідачки до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а також фактом попереднього позбавлення її батьківських прав щодо трьох інших дітей. Зазначені обставини у їх сукупності утворюють сталу модель поведінки Відповідачки, яка свідомо обрала самоусунення від материнства.

Висновок суду про винний характер ухилення узгоджується зі сталою практикою Верховного Суду. У постанові від 30 травня 2018 року у справі № 553/2563/15-ц Верховний Суд роз`яснив, що ухилення від виконання обов`язків з виховання дитини в розумінні пункту 2 частини першої статті 164 Сімейного кодексу України може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Верховний Суд послідовно наголошує, що позбавлення батьківських прав є крайнім, виключним і надзвичайним заходом впливу на недобросовісних батьків, який застосовується лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у їхніх діях (зокрема, постанови Верховного Суду від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18, від 23 грудня 2020 року у справі № 522/21914/14, від 22 листопада 2023 року у справі № 1915/2789/12, від 7 лютого 2024 року у справі № 455/307/22).

Водночас Верховний Суд сформулював правову позицію, згідно з якою позбавлення батьківських прав батька чи матері, які, починаючи з моменту народження дитини, фактично самоусунулися (ухилилися) від її виховання, не піклувалися про її фізичний і духовний розвиток, навчання та підготовку до самостійного життя, відповідає найкращим інтересам дитини. Установлені у цій справі обставини - самоусунення Відповідачки від виховання сина з перших місяців його життя та відсутність будь-якого фактичного материнського піклування протягом близько шести років - повністю відповідають наведеній правовій позиції.

Оцінюючи нотаріально посвідчену заяву Відповідачки від 18.05.2022 про незаперечення проти позбавлення її батьківських прав та проти усиновлення сина, суд виходить із того, що сама по собі згода матері на позбавлення її батьківських прав не може бути покладена в основу судового рішення як єдина чи самостійна підстава для задоволення позову. Питання про позбавлення батьківських прав вирішується судом лише після повного й об`єктивного з`ясування фактичних обставин справи. Водночас висловлена Відповідачкою позиція оцінюється судом у сукупності з усіма іншими доказами, які самостійно та незалежно від цієї заяви підтверджують свідоме й тривале ухилення матері від виконання батьківських обов`язків, і у взаємозв`язку з установленими обставинами додатково підтверджує відсутність у Відповідачки наміру змінити своє ставлення до дитини. Зазначений підхід узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2025 року у справі № 147/277/24, відповідно до якого свідоме й тривале ухилення одного з батьків від виконання батьківських обов`язків у поєднанні з його згодою на позбавлення батьківських прав є достатньою підставою для позбавлення таких прав.

Окремої уваги суду потребують обставини, пов`язані з проходженням Позивачем військової служби. Установлено, що Позивач є учасником бойових дій та з 29.04.2022 проходить військову службу під час мобілізації, а в позовній заяві наводилися доводи щодо потреби організувати оздоровлення дитини за межами України, для чого потрібна згода матері на перетин дитиною державного кордону. Суд наголошує, що підставою для позбавлення Відповідачки батьківських прав є виключно її власна винна поведінка - тривале, безперервне та свідоме самоусунення від виховання й утримання сина, яке розпочалося ще з перших місяців життя дитини у 2020 році, тобто задовго до мобілізації Позивача і жодним чином із нею не пов`язане. Поведінка Відповідачки не зумовлена воєнними обставинами чи проходженням Позивачем військової служби; навпаки, ухилення матері від материнських обов`язків передувало як зверненню до суду, так і мобілізації Позивача, і триває безперервно протягом усього життя дитини.

Суд враховує, що у період воєнного стану особливої обережності потребує оцінка тих ситуацій, у яких відсутність участі одного з батьків у житті дитини могла б бути зумовлена воєнними обставинами; проте у цій справі винна поведінка Відповідачки є самостійною, тривалою та не пов`язаною з воєнним станом. Питання проходження військової служби, наявності підстав для відстрочки від призову під час мобілізації, а також перетину дитиною державного кордону вирішуються в іншому порядку компетентними органами і до предмета цього спору не належать. Позбавлення батьківських прав є заходом захисту прав та інтересів дитини, а не інструментом вирішення питань, що стосуються військового обов`язку одного з батьків чи організації виїзду дитини за кордон, і не може застосовуватися з такою метою. Суд вирішує справу виключно з огляду на винну поведінку Відповідачки та найкращі інтереси дитини.

Вирішуючи питання про можливість обмежитися попередженням Відповідачки про необхідність змінити ставлення до виховання дитини з покладенням на орган опіки та піклування контролю за виконанням нею батьківських обов`язків (пункт 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3), суд доходить висновку, що в обставинах цієї справи такий захід був би формальним і не відповідав би найкращим інтересам дитини. Ухилення Відповідачки має не тимчасовий, а тривалий, безперервний та усвідомлений характер і триває з перших місяців життя дитини. За цей час Відповідачка мала численні можливості змінити свою поведінку, проте жодної з них не використала, до того ж раніше вже була притягнута до адміністративної відповідальності за ухилення від батьківських обов`язків та позбавлена батьківських прав щодо трьох інших дітей. Наведене свідчить про неможливість зміни ставлення Відповідачки до дитини в кращу сторону, що виключає доцільність застосування попередження.

Згідно зі статтею 171 Сімейного кодексу України суд враховує думку дитини при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав. Малолітній ОСОБА_3 з огляду на вік (близько шести років) не може повноцінно висловити свою думку щодо спору; водночас за висновком психолога у дитини відсутня прихильність до біологічної матері, а особою, яку дитина сприймає як «маму», є бабуся з боку батька. Суд бере до уваги, що з огляду на вік позиція дитини не може розглядатися як єдина підстава для вирішення спору, проте встановлені психологом обставини підтверджують повну відсутність фактичного зв`язку дитини з Відповідачкою.

Відповідно до частин четвертої-шостої статті 19 Сімейного кодексу України обов`язковою є участь у справі органу опіки та піклування, який подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору. Висновок органу опіки та піклування має для суду рекомендаційний характер; суд може не погодитися з ним, якщо він є недостатньо обґрунтованим або суперечить інтересам дитини. У цій справі орган опіки та піклування за місцем фактичного проживання дитини - Голосіївська районна в місті Києві державна адміністрація - висновком від 09.04.2026 № 100-5307, складеним з урахуванням рекомендацій Комісії з питань захисту прав дитини (протокол від 18.03.2026 № 6), дійшов висновку про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав як такого, що відповідає інтересам дитини. Зазначений висновок є повним, обґрунтованим, ґрунтується на відомостях, одержаних у результаті обстеження умов проживання та оцінки потреб дитини, і відповідає її найкращим інтересам, у зв`язку з чим суд погоджується з ним та кладе його в основу свого рішення.

Оцінюючи найкращі інтереси дитини, суд бере до уваги, що Відповідачка свідомо й остаточно самоусунулася від життя сина та не має наміру змінювати своє ставлення до нього. Збереження формального юридичного зв`язку дитини з матір`ю, яка усвідомлено відмовилася від виконання материнських обов`язків, не відповідає інтересам дитини, оскільки створює стан правової невизначеності та перешкоджає стабілізації становища дитини, яка з огляду на стан здоров`я потребує підвищеної уваги, догляду та піклування. За таких умов позбавлення Відповідачки батьківських прав відповідає якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Враховуючи сукупність установлених обставин - тривале, безперервне та свідоме ухилення Відповідачки від виконання батьківських обов`язків з перших місяців життя дитини, повну відсутність із її боку участі у вихованні, утриманні та житті сина, відсутність у дитини будь-якої прихильності до біологічної матері, попереднє притягнення Відповідачки до адміністративної відповідальності та попереднє позбавлення її батьківських прав щодо трьох інших дітей, позицію органу опіки та піклування, висловлену у висновку про доцільність позбавлення батьківських прав, а також найкращі інтереси дитини, - суд доходить висновку про наявність достатніх підстав, передбачених пунктом 2 частини першої статті 164 Сімейного кодексу України, для позбавлення Відповідачки батьківських прав. Позовні вимоги в частині позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про внесення відомостей про позбавлення батьківських прав до Державного реєстру актів цивільного стану громадян суд зазначає таке. Відповідно до пункту 33 розділу 3 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 № 52/5, на підставі рішення суду про позбавлення батьківських прав у графі «Для відміток» актового запису про народження робиться відповідний запис, а відповідні відомості одночасно вносяться до Державного реєстру актів цивільного стану громадян; при цьому відомості про батьків з актового запису не виключаються. Отже, внесення відомостей про позбавлення батьківських прав до зазначеного реєстру є правовим наслідком позбавлення батьківських прав, що здійснюється відповідним відділом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі цього рішення суду. У зв`язку з тим, що така процедура відбувається згідно із вимогами чинного законодавства, окреме зазначення про це у судовому рішенні не вимагається.

Відповідно до статті 141 Цивільного процесуального кодексу України з урахуванням задоволення позову понесені Позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 1.211,20 грн підлягають стягненню з Відповідачки.

ІV. Резолютивна частина

Керуючись статтями 19, 150, 151, 155, 157, 164, 165, 166, 171 Сімейного кодексу України, статтею 3 Конвенції про права дитини, статтями 12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд вирішив:

1. Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

2. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1.211,20 грн.

3. Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

4. Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

Відповідачка: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_3 ;

Третя особа: Солом`янський районний у місті Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), бульвар Вацлава Гавела, буд. 1/28, м. Київ, 03067, код ЄДРПОУ 26087820;

Третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, просп. Повітрофлотський, буд. 41, м. Київ, 03020, код ЄДРПОУ 37485506;

Третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, вул. Велика Васильківська, буд. 58, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 37413735.

Суддя: