Рішення від 18 березня 2026 р. у справі №759/31479/25 — Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/31479/25

пр. № 2/759/5821/26

19 березня 2026 року Святошинський районний суд м. Києва у складі судді П`ятничук І.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛА КОНСАЛТІНГ-ЮРИДИЧНА ФІРМА» про захист прав споживачів, стягнення матеріальної та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

23 грудня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Святошинського районного суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛА КОНСАЛТІНГ-ЮРИДИЧНА ФІРМА» про захист прав споживачів, стягнення матеріальної та моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 21 листопада 2025 року позивач звернулася до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛА КОНСАЛТІНГ-ЮРИДИЧНА ФІРМА». Після проведення консультації, юристи компанії запропонували укласти договір. 21 листопада 2025 року між позивачем та відповідачем укладено договір № 21.11.2025/2 про надання юридичних послуг. Предметом договору було надання позивачу послуг з підготовки пакету документів для реструктуризації кредитних заборгованостей і списання штрафних санкцій, по всіх кредиторах зазначених в переліку в виписці УБКІ, юридичний супровід замовника до повного виконання зобов`язань, в досудовому порядку, підготовка відзиву на позовну заяву кредитора з метою оскарження позовних вимог, дистанційний повний супровід в процесі підготовки до розгляду судової справи. Строк виконання умов договору - протягом 5-8 робочих днів з дня внесення авансу в розмірі 50% від суми договору. На виконання умов договору позивач внесла на рахунок відповідача аванс в розмірі 11000 грн. Оскільки відповідачем не виконано в строки визначені договором умови договору, позивач після численних дзвінків до відповідача, була змушена звернутися до правоохоронних органів із заявою про кримінальне правопорушення.

Позивач зазначає, що такі дії відповідача вплинули на її стан здоров`я, завдали їй моральної шкоди, яка проявилась у постійному нервовому напруженні, стресі, емоційному виснаженні, порушенні звичного ритму життя та відчутті правової невизначеності, у зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача також і моральну шкоду.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 02 лютого 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

27 лютого 2026 року відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позову посилаючись на те, що ним були виконані умови договору в повному обсязі та підготовлені документи направлені Новою Поштою та в додатку Телеграм, натомість позивач безпідставно відмовилася від отримання наданих послуг.

Також у поданому відзиві відповідач заперечував щодо стягнення моральної шкоди, оскільки вважає її безпідставною та недоведеною.

27 лютого 2026 року від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначила, що документи, які відповідач надав у відзиві не стосуються предмету доказування, просить врахувати ознаки недобросовісної процесуальної поведінки відповідача та встановити факт зловживання процесуальними правами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задовленню, з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 905 ЦК України, строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ч. 1 ст. 906 ЦК України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. За частиною другою статті 22 ЦК України, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Стаття 526 ЦК України встановлює загальні умови виконання зобов`язань та закріплює основний принцип виконання зобов`язань - принцип належного виконання, що стосується як суб`єктів, так і предмета, строку чи терміну, місця і способу виконання. Так, згідно її положень зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутність таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно приписів норм ст.ст. 623, 906 ЦК України, тягар доказування факту невиконання або неналежним виконанням договору про надання послуг покладається на замовника послуг.

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов`язання за договором про надання правової допомоги належним чином, сплатив обумовлену вартість послуг за надання юридичних послуг.

Зі скріншоту інструкції наданої позивачем, як доказ неналежного виконання відповідачем умов договору, вбачається, що строк виконання робіт зазаначений в інструкції, орієнтовний та може змінюватися в зв`язку з відключеннями світла.

Разом з цим судом встановлено, що в договорі № 21.11.2025/2 зокрема в п.7.1 зазначено, що договір наберає чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до моменту виконання юридичною фірмою обов`язків, передбачених договором. Інших строків виконання в договорі не прописано.

За своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, що регулюється Главою 63 ЦК України та загальними положенням про договір, передбаченими Главою 52 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Надаючи правову оцінку умовам договору, суд зазначає, що договір укладався за взаємною згодою та вільним волевиявленням сторін, підписуючи його, позивач погодився з умовами та розміром оплати за виконання з юридичних послуг, правочин недійсним у судовому порядку не визнавався, а тому діє презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України), умови правочину не оспорюються позивачкою.

Питання про розірвання договору впродовж цього часу не ставилось. В матеріалах справи відсутні відомості про те, що позивач зверталась із заявою про розірвання договору відповідно до п.7.2 договору № 21.11.2025/2

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

За ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 627 ЦК України закріплено принцип свободи договору, який полягає у визначенні за суб`єктом цивільного права можливості укладати договір або утримуватися від його укладання, а також визначати його зміст на свій розсуд відповідно до досягнутої з контрагентом домовленості.

Відповідно до ст. 903 ЦК України плата за договором про надання послуг здійснюється замовником у розмірі, встановленому договором.

Згідно зі ст. 906 ЦК України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором.

Виходячи з приписів норм ст. ст. 623, 906 ЦК України, тягар доказування факту невиконання або неналежного виконання договору про надання послуг покладається на замовника послуг.

За правилами ч. 1 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із ч.ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Під час розгляду справи доводи позивача про невиконання відповідачем умов договору про надання юридичних послуг, неналежне виконання умов договору не знайшли свого підтвердження.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відсутні правові підстави для стягнення з відповідача 11 000 грн. сплачених за договром про надання юридичних послуг №21.11.2025/2.

Щодо вимог позивача про відшкодування моральної шкоди, то вони є похідними від вимог про відшкодування матеріальної шкоди, у задоволенні яких судом відмовлено. Отже, частина позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, задоволенню також не підлягає.

В свою чергу суд зазначає, що договір про надання правової допомоги укладався за взаємною згодою та вільним волевиявленням сторін, підписуючи його, позивач погодився з умовами та розміром оплати послуг адвоката, правочин недійсним у судовому порядку не визнавався, а тому діє презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України), умови правочину не оспорюються позивачем.

З огляду на викладене, суд надходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 3, 4, 10, 13, 76-82, 89, 141, 223, 259, 263-265, 268ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛА КОНСАЛТІНГ-ЮРИДИЧНА ФІРМА» про захист прав споживачів, стягнення матеріальної та моральної шкоди - залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І. В. П`ятничук