Постанова від 01 липня 2026 р. у справі №758/10916/25 — Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/10916/25

3/758/616/26

Категорія 156

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2026 року місто Київ

Суддя Подільського районного суду міста Києва Ларіонова Н.М., за участю захисника ОСОБА_1 – адвоката Карасьової Х.І., розглянувши матеріали, які надійшли від Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

за ч. 1 ст.130 КУпАП, -

В С Т А Н О В И В:

08 липня 2025 року о 17 год. 45 хв. ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «BMW», д.н.з. НОМЕР_2 , за адресою: вул. Набережно-Хрещатицька, що у Подільському районі м. Києва, з ознаками наркотичного сп`яніння (поведінка, що не відповідає дійсності, звужені зіниці очей, що не реагують на світло), відмовилася від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку у лікаря-нарколога. Своїми діями ОСОБА_1 порушила п. 2.5 ПДР України.

Від захисника ОСОБА_1 – адвоката Цибульського В.В. надійшли письмові заперечення в яких зазначено, що ОСОБА_1 не відмовляється від проходження огляду на стан сп`яніння на місці та протокол складений з численними порушеннями та вважає, що у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП відсутній склад та події адміністративного правопорушення, у зв`язку із чим просить провадження по справі закрити.

Захисник ОСОБА_1 – адвокат Карасьова Х.І. при розгляді просила суд закрити провадження в справі з тих підстав, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, а протокол складений з численними порушеннями, з огляду на те, що у ОСОБА_1 не було ознак наркотичного сп`яніння, працівники поліції діяли упереджено. Також зазначила, що ОСОБА_1 не відмовлялася від проходження огляду, але оскільки остання побоювалася повітряної тривоги, та бажала проїхати до медичного закладу самостійно. Крім того, підтримала письмові заперечення адвоката Цибульського В.В.

Постановою Подільського районного суду міста Києва від 27 травня 2026 року року в задоволенні клопотанні захисника ОСОБА_1 – адвоката Цибульського В.В. про призначення та проведення судово-психологічної експертизи було відмовлено.

В ході розгляду справи було заявлено клопотання захисником ОСОБА_1 – адвокатом Карасьова Х.І. про призначення та проведення судово-психологічної експертизи, суд зазначає, що аналогічне клопотання вже було предметом дослідження та вирішення судом у даній справі. Оскільки захисником не наведено нових обставин чи додаткових правових підстав, які б спростовували попередні висновки суду або вказували на необхідність повторного розгляду цього питання, у задоволенні клопотання слід відмовити у зв`язку з його необґрунтованістю.

Заявлено усне клопотання захисника ОСОБА_1 – адвоката Карасьова Х.І. про виклик та допит інспекторів поліції, суд не вбачає, оскільки їхні пояснення детально зафіксовані у відповідних рапортах та матеріалах справи, а обставини правопорушення підтверджуються відеозаписом з місця події.

Суддя, вислухавши захисника, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дійшов висновків.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За змістом ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.

В той же час, ст. 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою КМУ №1306 від 10.10.2001, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Частина 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Статтею 266 КУпАП визначено чіткий порядок огляду водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Зокрема, як вбачається з ч. 2, ч. 3 ст. 266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, доводиться доказами, що містяться в матеріалах справи, зокрема:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 385641 від 08.07.2025 року /в якому викладені обставини вчинення правопорушення/;

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;

- письмовими пояснення ОСОБА_1 , в яких вказано, що вона не має часу і змоги на разі не може поїхати до лікаря-нарколога з причини, що у неї стрес і летять шахеди….

- інформацією, яка розміщена на CD – диску, на якому детально зафіксовано обставини, за яких було запропоновано особі пройти огляд на виявлення стану наркотичного сп`яніння та з яких причин особа такий огляд не пройшла.

Суддя вважає, що працівниками поліції було правомірно та у відповідності до вимог КУпАП зафіксовано відмову водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння.

Суддя звертає увагу, що факт відмови водія від проходження огляду на стан сп`яніння за своїм правовим змістом є правопорушенням, а не процесуальною дією, яка дозволяє виявити волевиявлення особи, яка підозрюється у керуванні транспортним засобом у стані сп`янінням щодо її бажання проходити огляд на стан наркотичного сп`янінням у встановленому законом порядку.

Таким чином, сукупність досліджених судом доказів поза розумним сумнівом свідчить про те, що ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом з ознаками наркотичного сп`яніння, відмовилася від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан сп`яніння, чим порушила вимоги п. 2.5 ПДР України та вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Суд розцінює критично пояснення захисника, оскільки вони спростовуються дослідженими судом доказами. Також суддя вважає, що заперечення захисника вини у вчиненні вказаного правопорушення, в той час коли докази свідчать про протилежне, є наміром уникнути відповідальності ОСОБА_1 за вчинення правопорушення.

З відеозапису з боді камери поліцейського достеменно встановлено, що водію ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку в закладі охорони здоров`я. На зазначену пропозицію ОСОБА_1 відповіла відмовою, мотивуючи це згодою на проходження тесту за допомогою спеціального технічного засобу «Alcotest Drager» на місці зупинки транспортного засобу. Проте, відповідно до технічних характеристик та нормативно-правових актів, прилад «Alcotest Drager» призначений виключно для виявлення алкоголю в видихуваному повітрі та технічно не здатний встановити (виявити) стан наркотичного сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів.

Таким чином, виявлена ОСОБА_1 згода на використання приладу «Drager» за одночасної відмови від проходження медичного огляду в закладі охорони здоров`я для перевірки на наркотичне сп`яніння, є фактичною відмовою від проходження огляду на стан сп`яніння в цілому».

Сама відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння на місці засвідчує про факт вчинення нею адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, наслідком якого є складення протоколу про адміністративне правопорушення.

У рішенні по справі «ОГаллоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Законодавство України передбачає сувору заборону водіям керувати транспортними засобами у стані алкогольного сп`яніння.

Згідно з положеннями ст. 16 Закону України «Про дорожній рух», водій зобов`язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.

Так, керування транспортним засобом в стані алкогольного чи іншого сп`яніння є найбільш тяжким порушенням у сфері безпеки дорожнього руху. Тяжкість обумовлена ступенем суспільної небезпеки, яка завдається вказаним діянням. Водій у стані сп`яніння є загрозою для життя та здоров`я інших учасників дорожнього руху: водіїв, пішоходів, велосипедистів, а також і для самого себе та власності третіх осіб.

Дослідивши матеріали справи, суддя дійшов висновку, що ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП і повинна нести передбачену законом відповідальність.

Приймаючи дане рішення суд керується принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» та у рішенні «Авшар проти Туреччини». Зокрема, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Так, зокрема, винуватість водія поза розумним сумнівом доводиться обставинами, викладеними в протоколі про адміністративне правопорушення. Вказані докази оцінені судом за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та справедливістю.

За таких обставин, суддя вважає доведеним порушення водієм пункту 2.5 Правил дорожнього руху України та вчинення нею адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до ст. 33 КУпАП, з урахуванням обставин скоєння правопорушення та його наслідків, беручи до уваги, що ОСОБА_1 вчинила найбільш грубе та небезпечне порушення вимог ПДР, діяв при цьому умисно, до правопорушника необхідно застосувати адміністративне стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Суддя вважає, що саме таке обране їй стягнення, відповідно до ст. 23 КУпАП, буде мірою відповідальності та застосовано з метою виховання порушника в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, та запобігати вчиненню нових.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Згідно п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладання адміністративного стягнення стягується судовий збір у розмірі 0,2 прожиткового мінімуму на одну працездатну особу, що на час винесення судом рішення становить 665,60 грн., в зв`язку з чим, відповідно до вимог ст.4 Закону України «Про судовий збір» з правопорушника підлягає стягненню в дохід держави судовий збір у вказаному розмірі.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 40-1, 130, 221, 283, 284, 285, 287-289, 291 КУпАП, ст. 5 Закону України «Про судовий збір», -

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнути із ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови до Київського апеляційного суду через Подільський районний суд міста Києва.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

В разі подання апеляційної скарги постанова набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Штраф має бути сплачений добровільно не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу після набрання нею законної сили, а в разі оскарження постанови, не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У разі несплати штрафу у добровільному порядку у встановлений строк, копія постанови буде направлена до відділу державної виконавчої служби для примусового виконання.

Строк пред`явлення постанови до виконання – три місяці з дня набрання постановою законної сили.

Згідно зі ст. 308 КУпАП у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з порушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та витрати на облік правопорушення.

Суддя Н. М. Ларіонова