Рішення від 06 липня 2026 р. у справі №750/17053/25 — Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/17053/25

Провадження № 2/750/931/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2026 року м. Чернігів

Деснянський районний суд міста Чернігова у складі:

судді - Рахманкулової І.П.,

секретаря – Левченка К.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу,

в с т а н о в и в:

у грудні 2025 року Акціонерне товариство «Акцент-Банк» через систему «Електронний суд» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу в сумі 101684 грн.

Обґрунтовано позов тим, що 18.11.2024 року відповідач, будучи клієнтом Банку, уклав з Банком кредитний договір АВН0СТ155101347297, щодо надання кредиту у розмірі 55000 грн., строком на 60 місяців, зі сплатою процентів у розмірі 85,00% щорічно та комісії у розмірі 0,00 грн. Однак, відповідач взяті на себе зобов`язання щодо повернення кредитних коштів належним чином не виконував, у зв`язку з чим виникла заборгованість, яка відповідачем у добровільному порядку не погашена.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 23 грудня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження; визначено сторонам строк для подачі заяв по суті справи.

У встановлений судом строк відповідач відзив на позов не подав.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, при цьому просив розглядати справи без його участі, зазначивши, що позовні вимоги підтримує та не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач у судове засідання подав до суду заяву, в якій просив справу розглядати без його участі, зазначивши, що позовні вимоги не визнає та просить у його задоволенні відмовити.

Згідно із частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.

ОСОБА_1 18.11.2024 уклав з АТ «Акцент-Банк» кредитний договір АВН0СТ155101347297 щодо надання кредиту у розмірі 55000 грн., строком на 60 місяців, зі сплатою процентів у розмірі 85,00% щорічно та комісії у розмірі 0,00 грн. (а.с. 9-10 ).

Платіжна картка, що є доступом до поточного рахунку, на який зараховується сума кредиту № 5169155167143435. Загальна сума до повернення з урахуванням суми кредиту, відсотків та комісій (загальна вартість кредиту) становить 239386 грн. 79 коп. Погашення заборгованості за кредитом здійснюється шляхом зарахування коштів на рахунок НОМЕР_1 (п. 9, 10, 11 заяви).

18 листопада 2024 року відповідачем був підписаний паспорт споживчого кредиту «Швидка готівка», який підписано простим електронним підписом позичальника.

Згідно меморіального ордеру № TR.41609319.33009.3200 від 18.11.2024 банком було видано кредит на ім`я ОСОБА_1 у розмірі 55000 грн. (а.с.13).

Згідно витребуваної судом інформації з АТ «А-Банк» вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано платіжну карту № НОМЕР_2 . На зазначену картку 18.11.2024 здійснено зарахування коштів за кредитом "Швидака готівка" у розмірі 55000 грн.

Пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону є оригіналом такого документа.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позивачем зазначено, що свої зобов`язання за договором він виконав у повному обсязі та надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором, однак, відповідач свої зобов`язання належним чином не виконувала, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

Так, згідно розрахунку позивача, заборгованість відповідача за вказаним договором станом на 12 листопада 2025 року становить 101684 грн., до якої входить: 54888 грн. 33 коп. – загальний залишок заборгованості за кредитом, 42275 грн. 35 коп. – загальний залишок заборгованості за процентами, 4520 грн. 32 коп. – загальний залишок заборгованості за пенею (а.с. 13 на звороті).

Відповідачем вказаного розрахунку не спростовано.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частинами першою, другою статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно із частиною другою статті 615 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Як вбачається із здійсненого позивачем розрахунку заборгованості, останнім нараховано штрафні санкції відповідно до пункту 12 кредитного договору у сумі 4520 грн. 32 коп.

Відповідно дочастини 1 статті 14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 320/8618/15-ц).

У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (пункт 18Прикінцевих та перехідних положеньЦК України).

Верховний Суд вже робив висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК Українидо зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що:

- на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06 вересня 2023 року в справі № 910/8349/22);

- на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 706/68/23).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

2) в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Суд зауважує, що на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.

Зазначене відповідає висновкам Верховного Суду, наведеним у постанові від 31 січня 2024 року у справі № 183/7850/22.

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Воєнний стан неодноразово було продовжено.

З урахуванням викладеного, нарахування АТ «Акцент-Банк» штрафних санкцій відповідно до пункту 12 кредитного договору у сумі 4520 грн. 32 коп. є безпідставним.

Враховуючи норми закону та те, що відповідач свої зобов`язання за договором не виконав, наявну заборгованість у добровільному порядку не погасив, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість по тілу кредиту та відсотках, у зв`язку із чим позов підлягає частковому задоволенню.

Також, відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача належить стягнути витрати по сплаті судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 265, 279, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

позов Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_3 ) на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (місцезнаходження: вул. Батумська, 11, м. Дніпро; ідентифікаційний код юридичної особи – 14360080) заборгованість за кредитом у сумі 97163 грн. 68 коп. (дев`яносто сім тисяч сто шістдесят три грн. 68 коп.).

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» 2314 грн. 60 коп. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 07.07.2026.

Суддя І. П. Рахманкулова