Рішення від 06 липня 2026 р. у справі №583/2127/26 — Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 583/2127/26

2/583/1230/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2026 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого судді Савєльєвої А.І.,

з участю секретаря судового засідання Доценко Т.Г.,

розглянувши у підготовчому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2 , до Чупахівської селищної ради Охтирського району Сумської області про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 через свого представника – адвоката Абрамовича О.В. звернулася до суду із зазначеним позовом, згідно з яким просить визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованій за адресою: АДРЕСА_1 , додатковий строк тривалістю 2 (два) місяці з дня набрання рішенням суду законної сили для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в селищі Чупахівка Охтирського району Сумської області.

Позовні вимоги мотивує тим, що позивачка народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Чупахівка Охтирського району Сумської області. Її батьками є ОСОБА_4 та ОСОБА_3 . З 1983 року ОСОБА_1 проживає в м. Києві і мало спілкувалася з батьками шляхом надсилання листів поштою. З 1990-х років в с. Чупахівка не приїздила, зв`язку з односельцями не тримала. Через незадовільний стан здоров`я позивачка майже не виходить на вулицю і не могла виїхати за межі м. Києва.

У грудні 2025 року до ОСОБА_1 звернулася сусідка матері ОСОБА_5 , яка повідомила, що живе по АДРЕСА_2 . Будинок АДРЕСА_2 , в якому проживала мати позивачки ОСОБА_3 і померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , стоїть покинутим, у ньому ніхто не живе з часу її смерті. До самої смерті ОСОБА_3 їй допомагала по господарству ОСОБА_5 , оскільки та проживала одиноко, без сторонньої допомоги, а позивачка до матері не приїжджала, зв`язку між ними не було. Також ОСОБА_5 повідомила позивачку про те, що у неї зберігаються правовстановлюючі документи на будинок, право власності не який не переоформлено в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3

ІНФОРМАЦІЯ_5 за місцем проживання ОСОБА_1 склала нотаріально посвідчену заяву до нотаріальної контори м. Охтирка про прийняття спадщини, відкриття спадкової справи та видачу свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно після смерті матері ОСОБА_3 .

Однак 21.03.2026 приватним нотаріусом Охтирського районного нотаріального округу Ковальчуком С.П. винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, посилаючись на те, що ОСОБА_6 пропустила шестимісячний строк для подачі заяви про прийняття спадщини та нотаріус порадив звернутися до суду з позовом про продовження строку прийняття спадщини.

Зазначає, що позивачка не звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини у шестимісячний строк з поважних причин, оскільки не знала про смерть матері та наявність спадкового майна. Крім того, позивачка проживає на великій відстані від місця знаходження спадкового майна. Тому просив визначити ОСОБА_1 додатковий строк тривалістю два місяці з дня набрання рішенням суду законної сили для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Чупахівка Охтирського району Сумської області.

Ухвалою судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 11.05.2026 відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

Позивач ОСОБА_1 та її представник – адвокат Абрамович О.В. у підготовче засідання не з`явився, надав заяву про проведення підготовчого засідання без їх участі, у якій просить прийняти рішення у справі в підготовчому засіданні у зв`язку з визнанням позову відповідачем. Крім того, долучив додаткові докази.

Представник відповідача Чупахівської селищної ради Охтирського району Сумської області у підготовче засідання не з`явився, про дату, час та місце підготовчого засідання повідомлений належним чином, від секретаря селищної ради Буряк Т.А. надійшла заява про розгляд справи без їх участі, у якій визнає позовні вимоги.

Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що на зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись із подіями процесу (див. серед іншого «Гуржій проти України», заява № 326/3, 01 квітня 2008 року, «Олександр Шевченко проти України», № 8771/02, § 27, 26 квітня 2007 року). Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02 грудня 2010 року у справі «Шульга проти України» № 16652/04).

Верховний Суд у постанові від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 зазначив про те, що якщо учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до положень ч.ч. 3,4 ст. 200 ЦПК України, у випадку визнання позову відповідачем за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення в порядку, встановленому ст. 206 ЦПК України.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_6 , її батьками є ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , що підтверджується копією з архівного витягу запису акта про народження №23, здійсненого виконавчим комітетом Чупахівської сільської ради Охтирського району Сумської області (а.с. 5).

Як вбачається з Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію смерті, ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 76 років в с. Чупахівка Охтирського району Сумської області, актовий запис № 24, від 05 травня 2000 року, зроблений Виконавчим комітетом Чупахівської селищної ради Охтирського району Сумської області (а.с. 7).

Відповідно до копії свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя від 01.10.1969 року та копії свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 30.04.1996 року, ОСОБА_3 була власником будинку по АДРЕСА_3 .

Позивачка у позові вказує, що зареєстрована і проживає з 22.02.1983 у АДРЕСА_1 і це підтверджується відміткою у паспорті ОСОБА_1 ( а.с. 12).

ОСОБА_1 звернулася із нотаріально посвідченою заявою до нотаріуса про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_3 (а.с. 10).

Як вбачається з копії постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії, приватним нотаріусом Охтирського районного округу Ковальчуком С.П. було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом в зв`язку з пропуском строку (а.с. 6).

За загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (ч.1 ст. 58 Конституції України) ЦК України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності, тобто з 1 січня 2004 року. Пленум Верховного Суду України у п.1 постанови «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7 роз`яснив, що відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинний на той час закон, зокрема, відповідні правила ЦК Української РСР 1963 року, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі, коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим кодексом.

Враховуючи, що спадщина після смерті ОСОБА_3 відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_4 , при вирішенні цієї справи підлягають застосуванню норми законодавства, чинного на час відкриття спадщини, а саме - Цивільного кодексу УРСР (далі - ЦК УРСР).

Статтею 524 ЦК УРСР встановлено, що спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

При спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого (частина перша статті 529 ЦК УРСР).

Для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини (ст. 548 ЦК УРСР) Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій.

Згідно із ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Згідно з пунктом 113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 14 червня 1994 року № 18/5 (в редакції, чинній станом на момент смерті спадкодавця - 04.05.2000), доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів чи відповідної місцевої державної адміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взято майно спадкодавця; довідка державної податкової служби, страховика чи іншого органу про те, що спадкоємцем після відкриття спадщини сплачувались податки або страхові платежі по обов`язковому страхуванню, квитанція про сплату податку, страхового платежу; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний в спадковому будинку (квартирі) в період шести місяців після смерті спадкодавця, та інші документи, що підтверджують факт вступу спадкоємця в управління чи володіння спадковим майном. Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном може бути наявність у спадкоємців ощадної книжки, іменних цінних паперів, квитанцій про здані в ломбард речі, свідоцтва про реєстрацію (технічного паспорта, реєстраційного талону) на автотранспортний засіб чи іншу самохідну машину або механізм, державного акта на право приватної власності на землю та інших документів, виданих відповідними органами на ім`я спадкодавця на майно, користування яким можливе лише після належного оформлення прав на нього. Ці документи приймаються державним нотаріусом з

урахуванням у кожному випадку всіх конкретних обставин і при відсутності заперечень з боку інших спадкоємців.

У постанові Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 305/235/17 (провадження № 61-11869св19) зазначено, що фактичний вступ у володіння частиною спадкового майна розглядається як прийняття всієї спадщини, з чого б вона не складалася і де б вона не знаходилась. Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідної місцевої державної адміністрації чи органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним; довідка державної податкової служби або страховика чи іншого органу про те, що спадкоємець після відкриття спадщини сплачував податки або страхові платежі з обов`язкового страхування; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який підтверджує, що спадкоємець був постійно прописаний (зареєстрований) у спадковому будинку (квартирі); інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

Разом з тим, стаття 550 ЦК УРСР передбачає, що строк для прийняття спадщини, встановлений статтею 549 цього Кодексу, може бути продовжений судом, якщо він визнає причини пропуску строку поважними.

Звертаючись до суду з позовом, представник позивача вказав, що причиною несвоєчасного звернення позивачки до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини є те, що вона не знала про смерть матері та наявність спадкового майна, а також стан здоров`я позивачки, її вік та проживання позивачки на великій відстані від місця знаходження спадкового майна.

Оцінка поважності причин пропуску строку прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17, у постановах Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17, від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16, від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18, від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18, від 17 серпня 2023 року у справі № 626/274/22, від 10 липня 2024 року у справі № 522/13476/23.

Вирішуючи питання поважності причин пропуску строку, визначеного статтею 549 ЦК УРСР для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються індивідуально в кожному конкретному випадку з огляду на обставини кожної справи .

Головною ознакою поважних причин є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини (постанова Верховного Суду від 31 липня 2024 року у справі № 706/275/22 (провадження № 61-12010св23)).

Саме по собі незнання про смерть спадкодавця, без установлення інших об`єктивних, непереборних, істотних труднощів на вчинення дій щодо прийняття спадщини, не свідчить про поважність пропуску зазначеного строку.

Разом з тим, у постанові від 14 вересня 2016 року в справі № 755/7357/15-ц Верховний Суд України зазначив, що за змістом статті 1272 ЦК України поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини вважаються причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення дій для прийняття спадщини.

Вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Пропуск строку для подання заяви про прийняття спадщини позбавляє спадкоємця можливості прийняти спадщину через нотаріальну контору і потребує пред`явлення ним позову про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини.

Вказане повною мірою відповідає Правовій позиції, висловленій Верховним Судом України в постанові від 06.02.2013 у справі № 6-167цс12.

Суд враховує, що позивачка ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем за законом (рідною донькою спадкодавця – спадкоємцем першої черги), який бажає прийняти спадщину. Поряд з цим, суд дійшов висновку про те, що, окрім необізнаності про смерть матері, позивачка ОСОБА_1 мала також інші об`єктивні та істотні труднощі, що унеможливили своєчасне вчинення нею дій для прийняття спадщини, зокрема: незадовільний стан здоров`я, передпенсійний вік позивачки на момент відкриття спадщини, той факт, що позивачка майже на виходить на вулицю, не має об`єктивної можливості виїжджати за межі міста Києва, проживає на великій відстані від місця знаходження спадкового майна.

Таким чином, аналізуючи приведені докази, даючи їм оцінку в їх сукупності, з урахуванням вищевказаних обставин, вирішуючи справу в межах заявлених вимог, за наявності доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог та відсутність заперечень відповідача, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог. Зважаючи на визнання позову відповідачем, яке не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд дійшов висновку про наявність підстав для визначення позивачці ОСОБА_1 додаткового строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 тривалістю два місяці з дня набрання рішенням законної сили.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 81,141,200,206,258,259,315,319,273,354,355 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2 , до Чупахівської селищної ради Охтирського району Сумської області про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини – задовольнити.

Визначити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованій за адресою: АДРЕСА_1 ) додатковий строк тривалістю 2 (два) місяці з дня набрання рішенням суду законної сили для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в селищі Чупахівка Охтирського району Сумської області.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А.І.Савєльєва