Рішення від 02 липня 2026 р. у справі №760/22536/25 — Голосіївський районний суд міста Києва

Справа №760/22536/25

Провадження № 2/752/6338/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

03.07.2026 року Голосіївський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді Чекулаєва С.О.,

за участі секретаря Ільніцької І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу

за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітніх дітей:

ОСОБА_2 та ОСОБА_3

до ОСОБА_4 та

ОСОБА_5

треті особи: Орган опіки та піклування Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації, Орган опіки та піклування Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації

про вселення та зобов`язання не чинити перешкоди

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , яка діє в інтересах своїх неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (надалі за текстом також - позивач) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (надалі за текстом також - відповідачі), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації, Орган опіки та піклування Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, в якому просила суд:

-вселити позивачів ОСОБА_3 та ОСОБА_6 в квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

Стислий виклад позиції позивача

Вимоги позивача обґрунтовуються тим, що вона з 11.10.2008 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_7 підчас якого в них народилося двоє дітей: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

17.02.2022 вказаний вище шлюб було розірвано, а ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_7 помер.

Після смерті ОСОБА_7 відкрилася спадщина на нерухоме майно, а саме квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

Неповнолітні ОСОБА_8 та ОСОБА_10 набули право власності у порядку спадкування на частку кожний у вказаній вище квартирі від частки померлого батька.

Відповідачі у справі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 також є співвласниками квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач вказує, що відповідачі чинять перешкоди в користуванні житлом, ведуть себе агресивно, не дозволяють вселитися дітям у вказану квартиру.

Враховуючи викладене, позивач просить суд захистити права дітей, які є співвласниками вказаної вище квартири та вселити згідно судового рішення.

Стислий виклад позиції відповідачів

У поданому до суду відзиві представник відповідачів вказує, що шлюбні відносини між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 були припинені восени 2021 року. Спільні діти проживали та проживають разом із ОСОБА_1 .

Після смерті ОСОБА_7 , який раптово помер ІНФОРМАЦІЯ_3 позивач подала заяву до приватного нотаріуса про прийняття спадщини в інтересах неповнолітніх дітей. Пізніше відповідні заяви про прийняття спадщини були подані і відповідачами.

У лютому 2025 року відповідачі звернулися до ОСОБА_1 , як законного представника дітей із пропозицією про викуп їх часток у нерухомому майні, за ціною 1 045 000,00 гривень, що відповідала ринковій вартості.

Листом 11.03.2025 позивач повідомила позивачів проте, що вона незгодна із запропонованою ціною, та вказала, що вартість належних дітям часток у праві власності на квартиру становить 33 000,00 доларів США.

Відповідачі також вказують, що вони не чинять перешкоди у користуванні дітьми квартирою, водночас, дійсною причиною спору вважають те, що позивач не погоджується на запропоновану відповідачами ціну викупу належних дітям часток у праві власності на зазначену квартиру.

Враховуючи викладене, а також те, що малолітні ОСОБА_8 та ОСОБА_9 не є членами сім`ї відповідачів, оскільки, під час перебування у шлюбі ОСОБА_7 та ОСОБА_1 разом із своїми дітьми проживали окремо та вели окреме господарство відповідачі просять суд відмовити у задоволенні позову.

Процесуальні дії у справі

24.10.2025 відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями головуючим суддею у справі визначений суддя Голосіївського районного суду міста Києва Чекулаєв С.О.

24.10.2025 ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва відкрито провадження у справі, за правилами загального позовного провадження.

26.03.2026 ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідачів про витребування доказів.

26.03.2026 ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва закрите підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 24.06.2026.

У судовому засіданні 24.06.2026, після судових дебатів, суд, керуючись положеннями статті 244 ЦПК України, оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та відклав ухвалення та проголошення судового рішення на 03.07.2026.

Фактичні обставини встановлені судом

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_7 , після смерті якого належне йому майно успадкували відповідачі та його діти.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 04.12.2024, зареєстровано в реєстрі №4381, суд встановив, що право власності на спадщину, яка складається, серед іншого, з частки квартири АДРЕСА_2 належить батькам померлого: ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та дітям померлого: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 і ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі по частці кожному.

Таким чином, суд встановив, що ОСОБА_3 та ОСОБА_6 належить на праві власності по 1/16 частці у квартирі АДРЕСА_2 .

Квартири АДРЕСА_2 складається з двох кімнат, має загальну площу 64,8 кв.м., житлову площу 35,1 кв.м.

З матеріалів справи вбачається, що позивач, діючи в інтересах своїх дітей зверталася до Служби у справах дітей та сім`ї Солом`янської та Голосіївської державних адміністрацій для вирішення питання щодо вжиття заходів щодо усунення перешкод у користуванні спадковим майном та надання доступу до квартири, право власності на яку мають діти.

Окрім цього, з наданих відповідачами доказів вбачається, що відповідачі зверталися до ОСОБА_1 із пропозицією про викуп часток у праві власності, що належать неповнолітнім ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 і ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Мотиви, з яких суд дійшов висновків та закон, яким керувався суд

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Відповідно до частини першої статті 316 ЦК України, право власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 317 ЦК України передбачено, що власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливає місце проживання власника та місцезнаходження майна.

У відповідності до статті 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і порядку, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

У статті першій Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997 № 475/97 ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. Найбільш ефективним і поширеним способом відновлення порушених прав та законних інтересів власника є судовий захист. Судовий захист права власності у порядку цивільного судочинства здійснюється за вимогами, серед яких: про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном; про відшкодування шкоди, заподіяної майну, або збитків, завданих порушенням прав власника; про визнання недійсними договорів та про визнання договорів дійсними - у випадках, передбачених ЦК.

Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Частина третя статті 358 ЦК України, надає кожному із співвласників право вимагати надання йому у володіння та користування конкретної частини майна в натурі, в розмірі, адекватному їх часткам у праві спільної часткової власності. У принципі, можливе виділення у володіння та користування співвласників також таких частин у спільному майні, які не співпадатимуть з їх ідеальними частками.

Згідно з положеннями статті 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь яких усунень свого порушеного права від будь яких осіб будь яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення ким саме спричинено порушене право та з яких підстав, зазначено в постанові від 16 листопада 2016 року у справі № 6-709цс16 Верховний Суд України.

Суд встановив, що ОСОБА_3 та ОСОБА_6 належить на праві власності по 1/16 частці у квартирі АДРЕСА_2 .

Інші частки у вказаній квартирі належать відповідачам.

Хоча в судовому засіданні відповідачі і не висловлювали безпосередніх заперечень щодо проживання дітей у вказаній квартирі, водночас, ОСОБА_4 стверджував, що у квартирі знаходяться його речі, а тому проживання дітей є ускладненим.

Окрім того, відповідачі вказували на неналежний стан квартири, що також на їх переконання є перешкодою для проживання у квартирі дітей.

На думку суду, та обставина, що сторони справи не змогли досягти згоди між собою до моменту розгляду спору судом по суті свідчить проте, що відповідачі дійсно не надають згоди на проживання своїх онуків у квартирі АДРЕСА_2 та чинять їм у цьому перешкоди.

Аргументацію представника відповідачів, як підстави для відмови у задоволенні позову, про те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_6 не є членами сім`ї відповідачів суд вважає необґрунтованою, оскільки право власника житла користуватися таким житлом, зокрема вселитися та проживати у ньому не залежить від наявності або відсутності сімейних відносин з іншими співвласниками також житла.

Також суд звертає увагу, що згідно предмету спору, що розглядається в межах справи №760/22536/25 суд не вирішує питання, щодо наявності або відсутності права вселення та проживання у квартирі АДРЕСА_2 ОСОБА_1 .

Відповідно до статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Встановлено пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України, що загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно положень статей 12, 13 ЦПК України, учасники справи, мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На основі всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються позивач та відповідачі, як на підставу заявлених вимог та заперечень підтверджених доказами, перевіреними в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов до висновку, що малолітні ОСОБА_3 та ОСОБА_6 дійсно є власниками по 1/16 частці у квартирі АДРЕСА_2 , проте, не можуть нею користуватися (вселитися та проживати) оскільки відповідачі чинять їм у цьому перешкоди, а тому даний позом є обґрунтований та підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат

Питання про розподіл судових витрат між сторонами суд вирішує відповідно до положень статті 141 ЦПК України.

Згідно з частиною другою статті 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору підтверджуються квитанцією АТ «ТАСКОМБАНК» ID:2849-4992-3380-9225 від 14.08.2025 згідно якої позивач сплатила судовий збір у розмірі 1 211,20 гривень.

Таким чином, з відповідачів на користь позивача належить стягнути по 605,60 гривень з кожного.

Окрім того, згідно положень частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 та 6 ст. 137 ЦПК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з частиною третьою статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Суд приймає до уваги позицію викладену у додатковій Постанові Великої Палати Верховного Суду № 755/9215/15-ц (провадження 14-382цс19) від 19.02.2020 загалом, та зокрема щодо обов`язку доведення неспівмірності витрат, які покладаються на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Крім цього, щодо принципу змагальності, який знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частини п`ятої та частини шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Схожі висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) від 27.06.2018, постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду № 753/15687/15-ц від 14.11.2018, № 753/15683/15 від 26.09.2018 та постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду № 910/3929/18 від 18.06.2019.

Суд враховує, що відповідно до частин першої та третьої статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи, у прохальній частині позову міститься вимога про стягнення з відповідачів витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 гривень.

У тексті позовної заяви позивач вказує, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи становить 21 211,20 гривень.

На підтвердження надання правничої допомоги у визначеному розмірі, до матеріалів справи позивачем долучено:

- копію договору про надання правової допомоги від 11.08.2025 укладеного між адвокатом Влащенком Олегом Анатолійовичем та ОСОБА_1 , згідно пункту 4.1. якого визначено вартість послуг адвоката у розмірі 20 000,00 гривень;

- копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю адвоката Влащенко Олега Анатолійовича №179;

- копію ордера на надання правничої допомоги.

Суд бере до уваги, що як зазначено у постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Суд також бере до уваги те, що відповідачі своїм правом на подачу письмових заперечень, а також на звернення з клопотанням про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката не скористалися, хоча положеннями пункту 6 статті 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності відповідних витрат покладено саме на відповідачів.

Метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання сторони утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача. Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова Верховного Суду від 30.01.2023 № 910/7032/17).

Так, Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової Постанови Великої Палати Верховного Суду № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) від 19.02.2020.

Отже, при визначенні суми відшкодування, суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Враховуючи зазначене, результат розгляду справи в суді (задоволення позову), оцінивши подані позивачем докази на підтвердження понесених судових витрат, предмет позову, складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також врахувавши поведінку сторони під час розгляду справи та відсутність клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, суд вважає що заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу підлягає задоволенню у визначеному ним розмірі - у сумі 20 000,00 гривень що у даній справі відповідає критеріям розумності, співмірності, обґрунтованості та пропорційності до предмета спору.

Таким чином, з відповідачів підлягає до стягнення на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі по 10 000,00 гривень з кожного.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76, 77, 78, 81, 259, 261, 265, 273, 354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

позов ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , треті особи: Орган опіки та піклування Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації, Орган опіки та піклування Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації про вселення та зобов`язання не чинити перешкоди - задовольнити.

Вселити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_4 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 ; АДРЕСА_4 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 (десять тисяч) 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_5 (РНОКПП: НОМЕР_3 ; АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 ; АДРЕСА_4 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 (десять тисяч) 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: С.О. Чекулаєв