Рішення від 05 липня 2026 р. у справі №340/480/23 — Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/480/23

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кравчук О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ; НОМЕР_2 )

до Головного управління ДПС у Кіровоградській області Державної служби України (код ЄДРПОУ 43995486; адреса: вул. Велика Перспективна, 55, м. Кропивницький, 25006)

про визнання протиправними і скасування наказу, податкових повідомлень-рішень, стягнення шкоди.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Кіровоградській області (далі - відповідач, ГУ ДПС, контролюючий орган), в якому просить:

- визнати протиправним наказ в.о. начальника Головного управління ДПС у Кіровоградській області від 06.12.2021 № 1486-п про проведення відповідно до підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 та пункту 200.11 статті 200 ПК України документальної позапланової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 (у прохальній частині позовної заяви цей наказ помилково зазначено як «№ 1489-г», однак з опису обставин справи та доданих до позову документів вбачається, що йдеться саме про наказ від 06.12.2021 № 1486-п, копія якого додана до матеріалів справи);

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.01.2022 № 0000/167/0708 (форма «В4»);

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.01.2022 № 0000/168/0708 (форма «Р»);

- стягнути з відповідача на користь позивача 20100,00 грн на відшкодування шкоди, заподіяної неправомірними рішеннями відповідача щодо винесення зазначених податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що документальна позапланова виїзна перевірка, за результатами якої складено акт від 20.12.2021 № 4443/11-28-07-08/ НОМЕР_1 та прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, проведена контролюючим органом з порушенням установленого Податковим кодексом України (далі-ПК України) порядку, а саме: перевірку фактично здійснено в приміщенні контролюючого органу (м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 55), а не за місцезнаходженням позивача чи місцем здійснення ним господарської діяльності (смт Компаніївка, вул. Паркова, 31), як цього вимагає підпункт 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України для документальних виїзних перевірок. Посадова особа контролюючого органу протягом визначеного наказом від 06.12.2021 № 1486-п строку (з 07 по 13 грудня 2021 року) на місцезнаходження позивача не виходила, у зв`язку з чим, на переконання позивача, обов`язку надати первинні документи, пов`язані з предметом перевірки (пункт 85.2 статті 85 ПК України), у нього не виникло, а фактично проведена перевірка є не виїзною, а невиїзною документальною перевіркою, право на проведення якої за такою підставою ПК України контролюючому органу не надає.

Позивач вважає, що встановлене порушення порядку проведення перевірки є самостійною підставою для визнання протиправними та скасування прийнятих за її результатами податкових повідомлень-рішень, незалежно від оцінки висновків контролюючого органу по суті виявлених порушень, і посилається у зв`язку з цим на постанови Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 820/2993/16 та від 16.06.2023 у справі № 815/3559/15.

Окремим доводом позивач зазначає, що наказ від 06.12.2021 № 1486-п прийнято з порушенням строку, встановленого пунктом 200.11 статті 200 ПК України, оскільки цей наказ призначає перевірку одночасно двох звітних періодів – вересня та жовтня 2021 року, а рішення про проведення документальної перевірки за наведеною підставою має бути прийнято не пізніше закінчення граничного строку проведення камеральної перевірки відповідної податкової декларації. Позивач наводить розрахунок, за яким граничний строк для прийняття рішення про перевірку декларації за вересень 2021 року сплив 19.11.2021, тоді як оскаржуваний наказ видано лише 06.12.2021, тобто після спливу цього строку.

Крім того, позивач посилається на порушення відповідачем пункту 85.4 статті 85 ПК України (недотримання строку в п`ять робочих днів до закінчення перевірки для подання запиту про надання копій документів), пункту 85.5 статті 85 ПК України (вилучення оригіналу договору фінансового лізингу від 06.09.2021 № 00024353, який дотепер не повернуто позивачу) та зазначає, що висновок акта перевірки про умисність дій позивача є необґрунтованим і упередженим.

На обґрунтування вимоги про відшкодування шкоди позивач посилається на пункт 21.3 статті 21, пункти 114.1, 114.2, 114.4 статті 114, пункти 128.1, 128.2 статті 128 ПК України, статтю 56 Конституції України та статті 1173, 1174 Цивільного кодексу України, зазначаючи, що неправомірними рішеннями контролюючого органу (наказом та податковими повідомленнями-рішеннями) позивачу заподіяно шкоду, розмір якої визначено ним у сумі трьох мінімальних заробітних плат, встановлених станом на дату прийняття наказу (6 700,00 грн х 3 = 20 100,00 грн).

Крім того, позивач заперечує по суті виявлені перевіркою порушення, зазначаючи, що придбаний ним на умовах фінансового лізингу (договір від 06.09.2021 № 00024353, укладений з ТОВ «Порше Лізинг Україна») легковий автомобіль Volkswagen Arteon R-Line 2.0 TDI 4MOTION, д.н.з. НОМЕР_3 , введено в експлуатацію та використовується у господарській діяльності позивача, на підтвердження чого позивач посилається на наказ від 09.09.2021 № 45 «Про введення в експлуатацію основних засобів» та журнал обліку виїздів/приїздів автотранспорту. Позивач також зазначає, що неподання ним у визначений строк повідомлення за формою № 20-ОПП саме по собі не свідчить про невикористання транспортного засобу у господарській діяльності.

Відповідач проти задоволення позову заперечив, подавши відзив на позовну заяву, у якому вказав таке.

Документальну позапланову виїзну перевірку позивача проведено на підставі наказу ГУ ДПС у Кіровоградській області від 06.12.2021 № 1486-п та направлення від 06.12.2021 № 2226, з якими позивач ознайомлений під підпис 06.12.2021, з підстав, визначених підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 та пунктом 200.11 статті 200 ПК України (декларування від`ємного значення з податку на додану вартість на суму, що перевищує 100 000,00 грн, за вересень та жовтень 2021 року), в межах строку, встановленого пунктом 200.11 статті 200 ПК України.

Відповідач наголошує, що саме позивач 08.12.2021 подав та зареєстрував у контролюючому органі за вх. № 21754/6 письмову заяву такого змісту: «В зв`язку з відсутністю офісного приміщення прошу провести перевірку в приміщенні контролюючого органу», тобто перевірку проведено в приміщенні ГУ ДПС саме за зверненням (волевиявленням) позивача, а не з ініціативи або в інтересах контролюючого органу. Факт подання і реєстрації цієї заяви, на переконання відповідача, спростовує доводи позивача про те, що вона ним не подавалася.

Під час перевірки використано документи, надані позивачем особисто, перелік яких наведено в пункті 2.11 акта перевірки; інших документів позивач не подавав. За результатами перевірки встановлено, що позивачем занижено податкові зобов`язання з ПДВ за вересень 2021 року на суму 234 587,00 грн внаслідок ненарахування, всупереч вимогам підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України, податкових зобов`язань за операцією з придбання легкового автомобіля Volkswagen Arteon R-Line 2.0 TDI 4MOTION, який не використовується у господарській діяльності платника податку, що призвело до завищення від`ємного значення з ПДВ за вересень 2021 року на 135 427,00 грн та за жовтень 2021 року на 126 263,00 грн.

Відповідач звертає увагу, що 09.12.2021 позивачу особисто вручено запит № 9736/6/11-28-07-08-14 щодо надання документів на підтвердження використання спірного автомобіля в господарській діяльності та в оподатковуваних операціях, а також інформації про стан товарно-матеріальних цінностей і дебіторської/кредиторської заборгованості. На вказаний запит позивач не надав жодних документів чи пояснень. За обліковими даними ГУ ДПС (відомості за формою № 20-ОПП), станом на час перевірки легковий автомобіль Volkswagen Arteon R-Line 2.0 TDI 4MOTION у переліку об`єктів оподаткування позивача не значився.

Відповідач також зазначає, що акт документальної перевірки не містить формулювань, на які посилається позивач у позовній заяві (щодо перевірки законності декларування сум, заявлених до бюджетного відшкодування), оскільки перевірка проводилася виключно з підстави, визначеної підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 ПК України, – у зв`язку з декларуванням від`ємного значення з ПДВ, без заявлення сум до відшкодування з бюджету.

Щодо розподілу судових витрат відповідач зазначає, що заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу (30 000,00 грн) не є співмірним із складністю справи, обсягом та часом, витраченим представником на виконання відповідних робіт, з огляду на що просить відмовити у стягненні витрат на правничу допомогу в заявленому розмірі.

В інших заявах по су ті позовних вимог, що були подані суду, представники сторін підтримали раніше заявлені позиції.

Ухвалою суду від 27 лютого 2023 року відкрите провадження у справі; справу вирішено розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою від 15 травня 2023 року вирішено перейти до розгляду справи у загальному позовному провадженні.

У судовому засіданні 29 квітня 2024 року суд ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши у відкритому судовому засіданні представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно і неупереджено оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

На підставі направлення від 06.12.2021 року № 2226 та наказу Головного управління ДПС у Кіровоградській області від 06.12.2021 року № 1486-п, виданих з підстав, визначених підпунктом 19-1.1.6 пункту 19-1.1 статті 19-1, підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 та пунктом 200.11 статті 200 ПК України, відповідачем призначено проведення документальної позапланової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за вересень та жовтень 2021 року від`ємного значення з податку на додану вартість. Дата початку перевірки – 07.12.2021 року, тривалість - п`ять робочих днів.

08.12.2021 року до контролюючого органу за вх. № 21754/6 надійшла письмова заява від імені ФОП ОСОБА_1 такого змісту: «В зв`язку з відсутністю офісного приміщення прошу провести перевірку в приміщенні контролюючого органу». Заява зареєстрована відповідачем у встановленому порядку. Належних та допустимих доказів на спростування факту подання цієї заяви позивачем (зокрема, висновку почеркознавчої експертизи, заяви про підробку доказу в порядку статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) тощо) матеріали справи не містять; клопотань про призначення відповідної експертизи учасниками справи не заявлено.

09.12.2021 року позивачу особисто вручено під підпис запит контролюючого органу № 9736/6/11-28-07-08-14, яким запропоновано надати документальне підтвердження використання легкового автомобіля Volkswagen Arteon R-Line 2.0 TDI 4MOTION в операціях, що є господарською діяльністю чи об`єктом оподаткування ПДВ, а також інформацію про стан товарно-матеріальних цінностей та дебіторської/кредиторської заборгованості. Доказів надання позивачем відповіді на вказаний запит або документів на його виконання матеріали справи не містять.

За результатами перевірки складено акт від 20.12.2021 № 4443/11-28-07-08/2853720190, яким встановлено заниження позивачем податкових зобов`язань з ПДВ за вересень 2021 року на 234 587,00 грн внаслідок ненарахування податкових зобов`язань, передбачених підпунктом «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України, за операцією придбання (отримання на умовах фінансового лізингу за договором від 06.09.2021 № 00024353 з ТОВ «Порше Лізинг Україна») легкового автомобіля Volkswagen Arteon R-Line 2.0 TDI 4MOTION вартістю 1 407 521,00 грн, у тому числі ПДВ 234 587,00 грн, який використовується не в господарській діяльності платника податку. Внаслідок цього порушення завищено від`ємне значення з ПДВ, задеклароване позивачем: за вересень 2021 року – на 135 427,00 грн, за жовтень 2021 року – на 126 263,00 грн.

У зв`язку з неприбуттям позивача для підписання акта перевірки 20.12.2021 року складено акт № 563/11-28-07-08/2853720190 про неможливість вручення та підписання акта документальної перевірки, а сам акт перевірки надіслано позивачу засобами поштового зв`язку.

На підставі висновків акта перевірки відповідачем 18.01.2022 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0000/168/0708 (форма «Р»), яким позивачу визначено грошове зобов`язання з ПДВ у розмірі 108 324,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 27 081,00 грн;

- № 0000/167/0708 (форма «В4»), яким зменшено від`ємне значення суми ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду.

Зазначені податкові повідомлення-рішення отримано позивачем 15.02.2022 (згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення), і з відповідною скаргою до контролюючого органу вищого рівня позивач не звертався.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується принципом офіційного з`ясування всіх обставин справи (стаття 9 КАС України) та виходить з такого.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Документальною виїзною перевіркою (підпункт 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України) вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка, тоді як документальною невиїзною є перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Підстави для проведення документальної позапланової перевірки визначені пунктом 78.1 статті 78 ПК України. Зокрема, підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 ПК України передбачено таку підставу, як подання платником податків декларації, в якій заявлено від`ємне значення з податку на додану вартість, що становить більше 100 тис. грн. Спеціальний порядок реалізації цієї підстави встановлений пунктом 200.11 статті 200 ПК України, згідно з яким контролюючий орган має право протягом 60 календарних днів, що настають за граничним строком подання податкової декларації, а в разі якщо така декларація подана після закінчення граничного строку – з дня її фактичного подання, провести документальну перевірку платника податку в порядку, передбаченому підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 ПК України.

Судом встановлено, що наказ Головного управління ДПС у Кіровоградській області від 06.12.2021 № 1486-п та направлення від 06.12.2021 № 2226 прийняті саме на підставі підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 та пункту 200.11 статті 200 ПК України у зв`язку з декларуванням позивачем за вересень та жовтень 2021 року від`ємного значення з ПДВ на суму, що перевищує 100 тис. грн (135 427,00 грн та 126 263,00 грн відповідно), а декларації з ПДВ за вересень та жовтень 2021 року подано 14.10.2021 та 18.11.2021, тобто перевірку призначено та розпочато (07.12.2021) в межах установленого абзацом першим пункту 200.11 статті 200 ПК України 60-денного строку, що настає за граничним строком подання відповідної податкової декларації. Разом з тим абзац другий пункту 200.11 статті 200 ПК України встановлює окрему вимогу: рішення про проведення документальної перевірки має бути прийнято не пізніше закінчення граничного строку проведення камеральної перевірки відповідної податкової декларації. Питання дотримання цієї окремої вимоги, з огляду на те, що воно є предметом самостійної позовної вимоги про визнання наказу протиправним, досліджується судом.

Відповідно до пункту 82.2 статті 82 ПК України тривалість документальних позапланових виїзних перевірок фізичних осіб – підприємців не повинна перевищувати 5 робочих днів. Наказом від 06.12.2021 № 1486-п тривалість перевірки позивача визначено саме в межах 5 робочих днів (з 07.12.2021), що відповідає наведеній нормі.

Обов`язок платника податків надати посадовим особам контролюючого органу в повному обсязі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки, встановлений пунктом 85.2 статті 85 ПК України, а копії таких документів (за наявності обставин, визначених пунктом 85.4 статті 85 ПК України) надаються з дотриманням вимог щодо їх засвідчення. Оформлення результатів документальних перевірок регулюється статтею 86 ПК України: за наслідками перевірки складається акт (у разі встановлення порушень) або довідка (за їх відсутності), який протягом строків, визначених пунктом 86.3 статті 86 ПК України, реєструється контролюючим органом та вручається платнику податків, а в разі неможливості вручення – надсилається засобами поштового зв`язку в порядку, визначеному статтею 42 ПК України.

Судом встановлено, що за результатами перевірки складено акт від 20.12.2021 № 4443/11-28-07-08/2853720190 (з огляду на виявлені порушення), позивача повідомлено про необхідність його підписання, а у зв`язку з неприбуттям позивача для підписання акта складено акт від 20.12.2021 № 563/11-28-07-08/2853720190 про неможливість вручення, після чого акт перевірки надіслано позивачу засобами поштового зв`язку відповідно до статті 42 ПК України, що відповідає порядку, встановленому статтею 86 ПК України.

З огляду на викладене, суд встановлює, що документальну позапланову виїзну перевірку позивача призначено за наявності визначеної ПК України підстави (підпункт 78.1.8 пункту 78.1 статті 78, абзац перший пункту 200.11 статті 200 ПК України), з дотриманням порядку та тривалості її проведення (пункт 82.2 статті 82 ПК України) та оформлення результатів (стаття 86, стаття 42 ПК України). Порушень процедури проведення перевірки в частині місця, порядку допуску та оформлення її результатів, які могли б бути самостійною підставою для визнання протиправними оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, судом не встановлено.

Абзацом другим пункту 200.11 статті 200 ПК України встановлено, що рішення про проведення документальної перевірки платника податку з підстави, визначеної підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 ПК України, має бути прийнято не пізніше закінчення граничного строку проведення камеральної перевірки відповідної податкової декларації. Відповідно до пункту 76.3 статті 76 ПК України камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, – за днем їх фактичного подання.

Щодо податкової декларації з ПДВ за вересень 2021 року № 9305724772 (подана 14.10.2021): відповідно до пункту 203.1 статті 203 ПК України граничним строком її подання є 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного місяця, тобто 20.10.2021. Тридцятиденний строк для проведення камеральної перевірки цієї декларації, обчислений з наступного дня (21.10.2021), закінчився 19.11.2021. Оскаржуваний наказ від 06.12.2021 № 1486-п в частині призначення перевірки податкового періоду вересень 2021 року прийнято після спливу зазначеного строку, тобто з порушенням вимоги абзацу другого пункту 200.11 статті 200 ПК України.

Щодо податкової декларації з ПДВ за жовтень 2021 року № 9350020087 (подана 18.11.2021): граничний строк її подання (20.11.2021) припадав на вихідний день (суботу), у зв`язку з чим відповідно до пункту 203.1 статті 203 ПК України переносився на наступний робочий день – 22.11.2021 (понеділок). Тридцятиденний строк для проведення камеральної перевірки цієї декларації закінчився 22.12.2021. Оскаржуваний наказ від 06.12.2021 № 1486-п в частині призначення перевірки податкового періоду жовтень 2021 року прийнято в межах зазначеного строку, тобто з дотриманням вимоги абзацу другого пункту 200.11 статті 200 ПК України.

Оскільки оскаржуваний наказ є єдиним актом, що без розмежування призначає перевірку одночасно двох податкових (звітних) періодів – вересня та жовтня 2021 року, суд перевірив дотримання строку, встановленого абзацом другим пункту 200.11 статті 200 ПК України, окремо щодо кожного з цих періодів. Щодо податкового періоду жовтень 2021 року строк дотримано. Щодо податкового періоду вересень 2021 року формальний розрахунок строку свідчить про прийняття наказу з незначним (близько двох тижнів) перевищенням цього строку.

Оцінюючи правові наслідки встановленого періоду відхилення від строку, суд враховує, що не кожне порушення контролюючим органом строків або інших процедурних вимог, установлених ПК України, автоматично тягне визнання відповідного рішення протиправним: визначальне значення має те, чи вплинуло таке порушення на можливість платника податків реалізувати свої права під час перевірки, на повноту й об`єктивність перевірки, а також чи є таке порушення істотним з огляду на його наслідки. Норма абзацу другого пункту 200.11 статті 200 ПК України спрямована передусім на дисциплінування контролюючого органу щодо оперативності прийняття рішень за наслідками камеральної перевірки, а не є преклюзивним строком, сплив якого позбавляє контролюючий орган компетенції на призначення перевірки за наявності самостійної, чітко визначеної законом матеріальної підстави (підпункт 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 ПК України), яка в даній справі, безперечно, існувала (від`ємне значення з ПДВ перевищувало 100 тис. грн за обома звітними періодами).

Позивач не навів і не довів, яким чином незначне (у межах двох тижнів) перевищення строку прийняття наказу вплинуло на його права під час перевірки, на можливість подати документи чи заперечення, або на об`єктивність і повноту перевірки: наказ та направлення вручені позивачу завчасно, право на участь у перевірці забезпечено, встановлений законом п`ятиденний строк проведення перевірки дотримано, акт перевірки складено та вручено (надіслано) з дотриманням вимог ПК України. За таких обставин встановлене відхилення від строку, передбаченого абзацом другим пункту 200.11 статті 200 ПК України, не є достатньою і самостійною підставою для визнання наказу від 06.12.2021 № 1486-п протиправним, а позовна вимога в цій частині задоволенню не підлягає.

Доводи позивача щодо порушення відповідачем пункту 85.4 статті 85 ПК України (надання платнику податків менше п`яти робочих днів на виконання запиту про надання документів) та пункту 85.5 статті 85 ПК України (вилучення оригіналу договору фінансового лізингу від 06.09.2021 року №00024353) судом враховуються, проте не спростовують наведеного вище висновку про відсутність підстав для визнання наказу протиправним: жодних доказів того, що ці обставини вплинули на права позивача під час перевірки чи на об`єктивність і повноту її результатів, матеріали справи не містять, а такі доводи можуть свідчити щонайбільше про окремі недоліки в діяльності контролюючого органу, які не є достатніми для визнання наказу протиправним у цілому чи в частині.

Щодо суті виявлених контролюючим органом, які стали підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх ввезенні на митну територію України) та послуг, а також придбанням (будівництвом, спорудженням, створенням) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Разом з тим за приписами підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання, якщо придбані товари/послуги, необоротні активи використовуються в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку. Отже, збереження права на податковий кредит, сформований за операцією придбання необоротного активу (транспортного засобу), поставлене в залежність від факту використання такого активу в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Судом встановлено, що під час проведення перевірки позивач на запит контролюючого органу від 09.12.2021 № 9736/6/11-28-07-08-14 документів на підтвердження використання спірного автомобіля в господарській діяльності не надав, у зв`язку з чим відповідно до пункту 44.6 статті 44 ПК України такі документи вважалися відсутніми у позивача на час складення податкової звітності за перевірений період.

Разом з тим, позивачем після завершення перевірки, зокрема під час судового розгляду справи, надано наказ від 09.09.2021 року № 45 «Про введення в експлуатацію основних засобів», яким автомобіль Volkswagen Arteon R-Line 2.0 TDI 4MOTION, державний номер НОМЕР_3 , введено в експлуатацію з метою виробничого використання та якому присвоєно інвентарний номер 101514467, а також журнал обліку виїздів/приїздів автотранспорту. Оцінюючи допустимість та доказове значення цих документів, суд виходить з такого.

Приписи пункту 44.6 статті 44 ПК України визначають наслідки ненадання платником податків документів саме для цілей контролюючого органу під час прийняття ним рішення за результатами перевірки, і не встановлюють заборони для платника податків надати відповідні документи суду в межах судового розгляду справи про оскарження прийнятого рішення, так само як не звільняють суд від обов`язку дослідити та оцінити всі подані учасниками справи докази у їх сукупності (частина перша статті 9, статті 72-79, 90 КАС України). Належність та допустимість наказу від 09.09.2021 року № 45 і журналу обліку виїздів/приїздів автотранспорту як доказів відповідачем не спростована, клопотань про витребування додаткових доказів на спростування відображених у них відомостей або про надання цим доказам оцінки контролюючим органом при їх фактичному оприлюдненні у справі відповідач не заявляв.

Дослідивши зазначені документи в сукупності з іншими наявними у справі доказами: договором фінансового лізингу від 06.09.2021 року № 00024353, актом приймання-передачі транспортного засобу від 09.09.2021 року, податковою накладною від 09.09.2021 року № 3069, суд доходить висновку, що вони підтверджують реальність операції з отримання автомобіля в лізинг та його фактичне введення в експлуатацію і використання позивачем саме з метою провадження господарської діяльності. Відповідач не подав суду жодних доказів на спростування змісту наказу від 09.09.2021 № 45 чи записів у журналі обліку виїздів/приїздів автотранспорту, не навів конкретних обставин, які б свідчили про використання спірного автомобіля позивачем у особистих, невиробничих цілях, а обмежився лише посиланням на факт ненадання цих документів під час перевірки.

Доводи відповідача про те, що станом на час перевірки відомості про спірний автомобіль були відсутні в обліку контролюючого органу за формою № 20-ОПП, суд враховує, однак зазначає, що відповідно до статей 63, 117 ПК України неподання платником податків форми № 20-ОПП у встановлений строк тягне за собою самостійну відповідальність, визначену ПК України, та саме по собі не спростовує факту використання майна в господарській діяльності платника податку, встановленого судом на підставі наведених вище первинних документів.

За таких обставин, з урахуванням наданих позивачем і досліджених судом у судовому засіданні доказів, суд доходить висновку, що позивачем доведено факт використання автомобіля Volkswagen Arteon R-Line 2.0 TDI 4MOTION у власній господарській діяльності в перевіреному періоді (вересень-жовтень 2021 року), а відтак підстави для нарахування податкових зобов`язань з ПДВ за підпунктом «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України та, відповідно, для зменшення задекларованого позивачем від`ємного значення з податку на додану вартість – відсутні.

Суд враховує, що адміністративне судочинство спрямоване на встановлення об`єктивної істини у справі на підставі повного та всебічного дослідження наявних доказів, а не на формальне підтвердження висновків контролюючого органу, зроблених ним у межах перевірки на підставі обмеженого кола документів, наданих платником податків на момент її проведення. Оскільки в ході судового розгляду встановлено, що висновок контролюючого органу про невикористання спірного автомобіля в господарській діяльності позивача не відповідає дійсним обставинам справи, суд не може залишити акт перевірки та прийняті на його підставі податкові повідомлення-рішення в силі лише з формальних міркувань щодо моменту подання підтвердних документів.

За таких обставин суд доходить висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 18.01.2022 № 0000/168/0708 та № 0000/167/0708 є необґрунтованими по суті, оскільки ґрунтуються на висновку контролюючого органу, який спростований дослідженими судом доказами, а тому підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Щодо позовної вимоги про відшкодування шкоди, завданої позивачеві протиправними рішеннями контролюючого органу, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 128.1 статті 128 ПК України податковими правопорушеннями контролюючих органів є протиправні рішення, дії або бездіяльність контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб, вчинення яких є підставою для відшкодування шкоди особі, чиї права порушені. Пунктом 128.2 статті 128 ПК України визначено вичерпний перелік таких порушень, зокрема: прийняття незаконного рішення, що призвело до безпідставної відмови в набутті або втрати особою статусу платника податку; порушення строків повернення бюджетного відшкодування або строків проведення камеральної перевірки, якщо це призвело до порушення строків повернення сум бюджетного відшкодування; прийняття рішення про використання майна платника як джерела погашення податкового боргу; перешкоджання звільненню майна з-під режиму тимчасового затримання; незаконне застосування арешту майна або коштів; безпідставне внесення або несвоєчасне внесення (невнесення) даних про наявність або відсутність податкового боргу платника податків.

Позивач вважає, що у спірному випадку мало місце безпідставне внесення посадовими (службовими) особами контролюючого органу даних про наявність податкового боргу платника податків. Проте застосування цього положення передбачає, що відповідне рішення контролюючого органу є протиправним саме як податкове правопорушення контролюючого органу, тобто наслідком неправомірних, недобросовісних дій або бездіяльності його посадових осіб, а не будь-яке скасування рішення судом незалежно від його причин.

Судом вище встановлено, що податкові повідомлення-рішення від 18.01.2022 № 0000/167/0708 та № 0000/168/0708 на момент їх прийняття були обґрунтованими, виходячи з наявних на той час у контролюючого органу відомостей: позивач на належним чином вручений йому запит контролюючого органу від 09.12.2021 № 9736/6/11-28-07-08-14 не надав жодних документів на підтвердження використання автомобіля в господарській діяльності. Скасування судом цих податкових повідомлень-рішень зумовлене виключно тим, що позивач надав докази використання автомобіля в господарській діяльності (наказ від 09.09.2021 № 45, журнал обліку виїздів/приїздів автотранспорту) вже після завершення перевірки, під час судового розгляду справи, а не тим, що контролюючий орган діяв протиправно, недобросовісно чи з порушенням установленої процедури на момент прийняття оскаржуваних актів.

За таких обставин скасування податкових повідомлень-рішень цим судовим рішенням не є наслідком податкового правопорушення контролюючого органу у розумінні пунктів 128.1, 128.2 статті 128 ПК України, а є результатом переоцінки судом обставин справи з урахуванням додаткових доказів, поданих самим позивачем на стадії судового розгляду. Позивач, крім того, не надав суду жодних доказів (зокрема, витягу з інтегрованої картки платника) на підтвердження факту фактичного внесення контролюючим органом даних про податковий борг до відповідного інформаційного ресурсу, обмежившись лише посиланням на це у своїх поясненнях, що є недостатнім для визнання цієї обставини встановленою (частина перша статті 77 КАС України).

Суд також зазначає, що здійснений позивачем розрахунок заявленої суми (3 х 6 700,00 грн = 20 100,00 грн) не відповідає порядку визначення розміру відшкодування, встановленому пунктом 128.2 статті 128 ПК України, оскільки ґрунтується на кількості оскаржуваних актів, що не відповідає переліку підстав, передбачених цією нормою, та на розмірі мінімальної заробітної плати станом на дату прийняття наказу (06.12.2021), тоді як норма прямо пов`язує розмір відшкодування з розміром мінімальної заробітної плати станом на дату визнання відповідного рішення, дії чи бездіяльності незаконними.

За таких обставин підстави для задоволення позовної вимоги про відшкодування шкоди відсутні.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Позивачем заявлено до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000,00 грн. Відповідно до частини п`ятої статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим на надання відповідних послуг, обсягом наданих послуг та ціною позову і значенням справи для сторони. Врахувавши предмет спору, обсяг виконаної представником позивача роботи (складення позовної заяви, збір та подання додаткових доказів на підтвердження використання транспортного засобу в господарській діяльності, складення додаткових пояснень у порядку частини п`ятої статті 159 КАС України), заперечення відповідача щодо співмірності заявленого розміру витрат, а також правові позиції, викладені у постанові Верховного Суду від 22.12.2018 у справі № 826/856/18 та в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «East/West Alliance Limited проти України» (пункт 269) щодо необхідності доведення фактичності й обґрунтованості понесених витрат, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають стягненню на користь позивача, до 15 000,00 грн як співмірний складності справи та обсягу наданої правничої допомоги.

На підставі частин першої, третьої статті 139 КАС України (8640,43 грн), судовий збір, сплачений позивачем при поданні адміністративного позову, підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог (1/2).

Керуючись статтями 2, 9, 72– 79, 90, 132, 134, 139, 241– 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, статтями 78, 85, 86, 128, 200 Податкового кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ; 28400) до Головного управління ДПС у Кіровоградській області Державної служби України (код ЄДРПОУ 43995486; адреса: вул. Велика Перспективна, 55, м. Кропивницький, 25006) про визнання протиправними і скасування наказу, податкових повідомлень-рішень, стягнення шкоди - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області від 18.01.2022 року № 0000/168/0708 (форма «Р») та від 18.01.2022 року № 0000/167/0708 (форма «В4»).

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ ВП 43995486) судовий збір у розмірі 4320,22 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення в порядку, передбаченому статтею 295 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду О.В. КРАВЧУК