Рішення від 06 липня 2026 р. у справі №320/45588/25 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2026 року м. Київ справа №320/45588/25

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в м. Києві у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом гр. ОСОБА_1 до Головного управління пенсійного фонду України у Запорізькій області, Головного управління пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся гр. ОСОБА_1 з позовом, в якому просить:

-визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області від 25.06.2025 №1047500101000 про відмову у призначенні йому пенсії за віком на пільгових умовах;

-визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 14.08.2025 №1047500101000 про відмову у призначенні йому пенсії за віком на пільгових умовах;

-зобов`язати Головне управління пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути його заяву від 07.08.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно п. «б» ст. 13 ЗУ «Про пенсійне забезпечення», зарахувавши до загального (трудового та страхового стажу) 38 років 8 місяців 10 днів, пільговий стаж роботи у Товаристві з додатковою відповідальністю «Сквирський цегельний завод «ПРОМІНЬ» на посаді «Садчика»/робітника в цеху випалювання цегли Сквирського цегельного заводу в наступні періоди: з 15.01.1992 по 08.09.2009 (17 років 07 місяців 23 дні); з 05.03.2010 по 01.11.2010 (7 місяців 26 днів); з 07.04.2011 по 26.01.2012 (9 місяців 19 днів); з 09.04.2012 по 07.08.2012 (03 місяці 28 днів); з 25.04.2013 по 09.01.2014 (8 місяців 14 днів); з 04.03.2014 по 16.09.2014 (6 місяців 12 днів); а загалом 20 років 08 місяців 02 дні, та призначити пенсію за віком на пільгових умовах після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах , з дня звернення за призначенням пенсії, а саме з 18.06.2025.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 18.06.2025 звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно п. «б» ст. 13 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» та надав всі необхідні документи.

Відповідачами прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно п. «б» ст. 13 ЗУ «Про пенсійне забезпечення».

Відповідачами подано до суду відзиви на позовну заяву, в якому проти позову заперечують та просять відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.09.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Судом встановлено, що позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач 18.06.2025 звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до ст.114 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 25.06.2025 №104750010100 позивачу відмовлено в призначенні пенсії на пільгових умовах у зв`язку з відсутністю стажу на роботах із шкідливими і важкими умовами праці відповідно до ст.114 Закону №1058.

Як слідує з рішення від 25.06.2025 № 104750010100, страховий стаж складає 33 роки 5 місяців 13 днів, у тому числі пільговий стаж за Списком №1 – 0 років, 0 місяців 0 днів, пільговий стаж за Списком №2 - 0 років, 0 місяців 0 днів.

Позивачу не зараховано:

період навчання з 01.09.1985 по 12.07.1988 згідно диплому НОМЕР_1 від 12.07.1988, оскільки відсутній підпис голови екзаменаційної комісії;

період роботи в колгоспі з 02.10.1989 по 08.01.1991 згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 12.08.1988, оскільки дату наказу про звільнення з роботи внесено з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Міністерством соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, а саме: дата звільнення з роботи (08.01.1991) календарно не відповідає даті наказу про звільнення (08.01.1992).

Додатково зазначено, що до пільгового стажу не враховано довідку №2025_06_01 від 05.06.2025 та довідку про відсутність атестації робочих місць №2025_06_02 від 05.06.2025, оскільки довідка №2025_06_01 від 05.06.2025 не відповідає Додатку 5 до «Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. №637, а саме не вказана Постанова «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах», номер списку, розділ, підрозділ професії (посади), код КП, що передбачено Списком №1 та №2; відсутній підпис головного бухгалтера підприємства та начальника відділу кадрів; відсутні атестації робочих місць, що передбачено Списком №1 та №2.

Позивач повторно 07.08.2025 звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Рішенням ГУ ПФУ у Вінницькій області від 14.08.2025 №104750010100 відмовлено позивачу у призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Як слідує з рішення від 14.08.2025, страховий стаж позивача становить 38 років 8 місяців 10 днів.

За доданими документами до страхового стажу зараховано усі періоди роботи позивача, при цьому стаж заявника, який дає право на пільгове пенсійне забезпечення, не визначено, оскільки ним не надано документів, що підтверджують пільговий характер.

Звернуто увагу, що довідка №2025_06_01 від 05.06.2025, видана ТДВ СЦЗ «Промінь», не взята до уваги, оскільки не містить інформації, визначеної Додатку 5 до «Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. №637.

Крім того, згідно довідки №2025_06_02 від 05.06.2025 документи щодо атестації робочого місця (наказ на проведення атестації, наказ про результати проведення атестації) за Списком №1 та Списком №2 відсутні.

Не погоджуючись з оскаржуваними рішеннями, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.

Статтею 46 Конституцій України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до п. 6 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон № 1058-IV) страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Приписи ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-IV визначають, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Приписи ч. 4 ст. 24 згаданого Закону визначають, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Судом враховується, що у законодавстві, яке діяло раніше (до 01.01.2004), зокрема, у Законі України “Про пенсійне забезпечення”, йдеться мова про стаж роботи, що дає право на призначення трудових пенсій (загальний трудовий стаж).

Зміст поняття “загальний трудовий стаж” є ширшим, ніж поняття “страховий стаж”, оскільки до першого включаються також періоди суспільно корисної діяльності, коли особа не підлягала загальнообов`язковому соціальному страхуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ЗУ “Про пенсійне забезпечення” громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

За правилами абз. 2 ч. 4 ст. 26 Закону № 1058-IV наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.

Стаття 56 ЗУ “Про пенсійне забезпечення” визначає, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 40 Закону № 1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

У свою чергу, положеннями ст. 65 ЗУ “Про пенсійне забезпечення” передбачено, що середньомісячний заробіток для обчислення пенсій береться за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд протягом усієї трудової діяльності незалежно від перерв у роботі та за період роботи починаючи з 1 липня 2003 року до моменту звернення за пенсією. Заробіток за період роботи до 1 липня 2003 року враховується на підставі документів про нараховану заробітну плату (виплати, дохід), виданих у встановленому законодавством порядку, а за період роботи починаючи з 1 липня 2003 року - за даними персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

У разі відсутності відомостей про заробітну плату (виплати, дохід) у системі персоніфікованого обліку подаються документи про нараховану заробітну плату (виплати, дохід), видані в установленому законодавством порядку.

Статтею 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення” передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 15.09.2021 у справі № 822/1362/18.

Наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 № 58 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція).

Згідно пп. 1.1 цієї Інструкції трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

До трудової книжки вносяться відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди (пп. 2.2 Інструкції).

Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону (пп. 2.3 Інструкції).

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення (пп. 2.4. Інструкції).

Як вбачається з матеріалів справи, для призначення пенсії за віком на пільгових умовах позивачем надано відповідачу, зокрема, трудову книжку від 12.08.1988 НОМЕР_2 .

До трудової книжки внесені, зокрема, записи:

період навчання з 01.09.1985 по 12.07.1988 ( запис №1);

період роботи в колгоспі з 02.10.1989 по 08.01.1991 (записи №1-№2).

Також, до вказаної трудової книжки внесені записи про трудову діяльність позивача у ТДВ «Сквирський цегельний завод «ПРОМІНЬ» з 15.01.1992 по 08.09.2009, з 05.03.2010 по 01.11.2010, з 07.04.2011 по 26.01.2012, з 09.04.2012 по 07.08.2012, з 25.04.2013 по 09.01.2014, з 04.03.2014 по 16.09.2014 (записи №3-№6, №9 - №10, №11-№12, №15-№16, №19-№20, №23-№24).

Щодо незарахування до страхового стажу позивача періодів навчання та роботи в колгоспі, суд зазначає таке.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 25.06.2025 №104750010100 не зараховано позивачу період навчання з 01.09.1985 по 12.07.1988 згідно диплому НОМЕР_1 від 12.07.1988, оскільки відсутній підпис голови екзаменаційної комісії та період роботи в колгоспі з 02.10.1989 по 08.01.1991 згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 12.08.1988, оскільки дату наказу про звільнення з роботи внесено з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Міністерством соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, а саме: дата звільнення з роботи (08.01.1991) календарно не відповідає даті наказу про звільнення (08.01.1992).

Суд зауважує, що відповідно до ч. 3 ст. 44 Закону № 1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Проте, як свідчать матеріали справи, жодної перевірки поданих позивачем документів з урахуванням вимог ч. 3 ст. 44 Закону № 1058-IV відповідачем проведено не було.

У розрізі наведеного суд бере до уваги висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі №754/14898/15-а, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Верховний Суд у постанові від 06.02.2018 у справі №677/277/17 зазначив, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 “Про трудові книжки працівників” відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій ця трудова книжка належить.

Відтак, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства та не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань з призначення пенсії за віком.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17.

Водночас, суд зазначає, що наявність сумнівів у відповідача, може бути підставою для перевірки, в ході якої має бути встановлено обставини, які перешкоджають зарахуванню періоду роботи до стажу, однак не можуть нівелювати відомості трудової книжки та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого стажу.

Вищевказане узгоджується з позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 06.03.2018, справа №127/9055/17. Крім того, суд також враховує відсутність вини позивача у наявних зауваженнях щодо заповнення записів у трудовій книжці відносно спірних періодів роботи, з огляду на те, що обов`язок належного оформлення таких документів покладається не на працівника, а на роботодавця чи інших уповноважених осіб, тому це не може позбавити громадян конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питання надання пенсії за віком.

Відтак, суд вважає необґрунтованими та безпідставними доводи ГУ ПФУ в запорізькій області щодо неврахування до страхового стажу позивача періоду за трудовою книжкою з 01.09.1985 по 12.07.1988 та з 02.10.1989 по 08.01.1991.

Крім того, суд звертає увагу, що рішенням ГУ ПФУ у Вінницькій області від 14.08.2025 періоди навчання з 01.09.1985 по 12.07.1988 та роботи у колгоспі з 02.10.1989 по 08.01.1991 були зараховані до страхового стажу позивача.

Щодо не зарахування до пільгового стажу роботи за Списком №2 відповідно до довідок про пільговий характер роботи, суд зазначає таке.

До трудової книжки від 12.08.1988 НОМЕР_2 внесені записи про трудову діяльність позивача у ТДВ «Сквирський цегельний завод «ПРОМІНЬ» з 15.01.1992 по 08.09.2009, з 05.03.2010 по 01.11.2010, з 07.04.2011 по 26.01.2012, з 09.04.2012 по 07.08.2012, з 25.04.2013 по 09.01.2014, з 04.03.2014 по 16.09.2014 (записи №3-№6, №9 - №10, №11-№12, №15-№16, №19-№20, №23-№24).

Управління Пенсійного фонду не зарахували вказані періоди роботи до пільгового стажу позивача, посилаючись на те, що довідка №2025_06_01 від 05.06.2025 та довідка про відсутність атестації робочих місць №2025_06_02 від 05.06.2025, оскільки довідка №2025_06_01 від 05.06.2025 не відповідає Додатку 5 до «Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. №637, а саме не вказана Постанова «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах», номер списку, розділ, підрозділ професії (посади), код КП, що передбачено Списком №1 та №2; відсутній підпис головного бухгалтера підприємства та начальника відділу кадрів; відсутні атестації робочих місць, що передбачено Списком №1 та №2.

Право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону (частина перша статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003).

Відповідно до статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 05.11.1991 №1788-ХІІ право на пенсію за віком на пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на роботах з особливо шкідливими й особливо важкими та із шкідливими і важкими умовами праці за Списками №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваними Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць.

Тобто, підставою для призначення пенсії за віком на пільгових умовах є не тільки наявність професії (посади) та виробництва в конкретному Списку, а й підтвердження відповідних умов праці працівника за результатами атестації робочих місць за умовами праці впродовж повного робочого дня установленого для такого виробництва, робіт, професій та посад.

Відсутність хоча б однієї із цих умов не дає права працівникові на таку пенсію.

Як зазначалося, згідно зі статтею 62 цього Закону основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Кабінетом Міністрів України 12.08.1993 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №637.

Відповідно до пункту 20 цього Порядку у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Згідно з пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

Як встановлено ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.

Відповідно до п. “б” ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 05.11.1991 № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-ХІІ) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Відповідно до ст. 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Згідно зі ст. 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Також згідно зі статтею 48 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідні положення містить і постанова Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993, якою затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).

Так, п. 1 Порядку № 637 встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно з п. 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові документи, зазначені у п.п. 3 та 20 Порядку № 637.

Відповідно до записів трудової книжки позивача зазначено записи щодо спірних місць роботи за списком № 2, зокрема:

з 15.01.1992 по 08.09.2009 – Сквирський цегельний завод (садчик, 4 разряд) (запис №3-№6),

з 05.03.2010 по 01.11.2010 – ЗАТ СЦЗ «Промінь» (садчик цегли, 4 разряд) (запис №9 - №10),

з 07.04.2011по 26.01.2012 – ЗАТ СЦЗ «Промінь» (садчик цегли, 5 разряд) (запис №11-№12)

з 09.04.2012 по 07.08.2012 – ЗАТ СЦЗ «Промінь» (садчик цегли, 5 разряд) (запис №15-№16),

з 25.04.2013 по 09.01.2014 -ТДВ СЦЗ «Промінь» (садчик цегли, 5 разряд) (запис №19-№20),

з 04.03.2014 по 16.09.2014 - ТДВ СЦЗ «Промінь» (садчик цегли, 5 разряд) (запис №23-№24).

Відповідно до пункту 3 Порядку застосування списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 383 від 18.11.2005 (далі - Порядок № 383) при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються списки, що були чинними на період роботи.

Постановою Кабінету Міністрів від 11 березня 1994 року № 162 “Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах” затверджено список № 2 виробництв, цехів, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, в якому у загальному розділі ХVІІ «Виробництво будівельних матеріалів, розділ 6 Виробництво глиняної цегли, черепиці та керамічних блоків, 2180600а (а Робітники), 2180600а-18105 (Садчики).

Згідно довідки Товариства з додатковою відповідальністю «Сквирський цегельний завод «ПРОМІНЬ» №2025_06_01 від 05.06.2025 на посаді «Садчика» / робітника в цеху випалювання цегли Сквирського цегельного заводу позивач працював у наступні періоди:

з 15.01.1992 по 08.09.2009 (17 років 07 місяців 23 дні);

з 05.03.2010 по 01.11.2010 (07 місяців 26 днів);

з 07.04.2011 по 26.01.2012 (09 місяців 19 днів);

з 09.04.2012 по 07.08.2012 (3 місяці 28 днів);

з 25.04.2013 по 09.01.2014 (08 місяців 14 днів);

з 04.03.2014 по 16.09.2014 (06 місяців 12 днів).

Враховуючи зазначене, професія Садчика передбачена у Списках № 2 діючих у спірні періоди роботи.

Враховуючи те, що вищевказана професія передбачена Списком № 2, чинними у період роботи позивача, то й робота на посадах "Садчик" надає право на пенсію за віком на пільгових умовах у разі виконання відповідних робіт упродовж повного робочого дня.

Поряд з вказаним, суд зазначає, що до пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

Вимоги щодо обов`язкового підтвердження документами умов праці до 21.08.1992 та проведення атестації після цієї дати є похідними від основної умови про внесення цієї професії до діючих списків.

Пунктом 4.2 Порядку № 383 встановлено, що результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

Відповідно до п. 10 Порядку № 383 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену п. 20 Порядку № 637.

Суд зазначає, що право на пенсійне забезпечення особи не повинно безумовно залежати від дій чи бездіяльності осіб, які ведуть облік трудового стажу своїх працівників і відповідно зберігають всю інформацію щодо проходження їх трудової служби на підприємстві, установі чи організації, здійснюють відповідні записи до трудової книжки, в разі необхідності видають необхідні довідки, відповідно до положень Порядку № 637.

Відповідно не можна вважати зазначені записи в трудовій книжці позивача недостатніми для встановлення обставин призначення на посаду, періоду роботи на призначеній посаді, саму посаду, професію, характер роботи та інші відомості, які надають можливість встановити чи спростувати належність особи до певного списку.

Також суд зазначає, що витребування пенсійним органом від заявника пенсіонера додаткових документів, згідно з положенням Порядку № 637, а саме: уточнюючих довідок, в яких має бути зазначено періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи: розділ, підрозділ, пункт, найменування спискiв або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видані зазначені довідки, можливо лише у тому випадку, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу (п. 20 Порядку № 637).

Суд вказує, що позивач не має нести відповідальності за дії чи бездіяльність органу та його посадової особи щодо порядку ведення трудової книжки, внесення до неї записів та виправлення, а також, суд ураховує, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Отже, період роботи позивача з 15.01.1992 по 08.09.2009 (17 років 07 місяців 23 дні); з 05.03.2010 по 01.11.2010 (7 місяців 26 днів); з 07.04.2011 по 26.01.2012 (9 місяців 19 днів); з 09.04.2012 по 07.08.2012 (03 місяці 28 днів); з 25.04.2013 по 09.01.2014 (8 місяців 14 днів); з 04.03.2014 по 16.09.2014 (6 місяців 12 днів) підлягають зарахуванню до пільгового стажу ОСОБА_1 .

За таких обставин суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області від 25.06.2025 №1047500101000 та рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 14.08.2025 №1047500101000 не відповідають критеріям законності, обґрунтованості та пропорційності, визначеним статтею 2 КАС України, що є підставою для визнання таких рішень протиправним та їх скасування.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання ГУ ПФУ у Вінницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, починаючи з 18.062025, суд враховує таке.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Так, у випадку невиконання обов`язку відповідачем, за наявності визначених законом умов, у суду виникають підстави для ефективного захисту порушеного права позивача шляхом, зокрема, зобов`язання відповідача вчинити певні дії, спрямовані на відновлення порушеного права, або шляхом зобов`язання прийняти рішення.

Проте, як і будь-який інших спосіб захисту, зобов`язання відповідача прийняти рішення може бути застосовано судом за наявності необхідних та достатніх для цього підстав.

Водночас, з огляду на встановлені судом обставини неналежного розгляду поданої позивачем заяви, суд не може дати оцінку дотриманню усіх, передбачених нормами пенсійного законодавства, умов для прийняття рішення про призначення пенсії, зокрема, розрахувати наявний страховий стаж та пільговий стаж особи, у суду відсутні підстави вважати, що виконано усі визначені законом передумови, необхідні для застосування такого способу захисту порушених прав, про який просить позивач.

Таким чином, суд вважає, що ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до загального стажу 38 років 8 місяців 10 днів, зарахувати до пільгового стажу позивача, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 періоди роботи з 15.01.1992 по 08.09.2009; з 05.03.2010 по 01.11.2010; з 07.04.2011 по 26.01.2012; з 09.04.2012 по 07.08.2012; з 25.04.2013 по 09.01.2014; з 04.03.2014 по 16.09.2014, повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.06.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” та прийняти рішення по суті з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

При цьому, суд вважає вищевказаний спосіб захисту достатнім, враховуючи обставини справи.

Доводи та заперечення відповідачів висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Частинами першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, положень проаналізованого законодавства, наявних у матеріалах справи доказів та встановлених судом обставин справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Відповідно до вимог частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн, який підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів пропорційно.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області від 25.06.2025 №1047500101000 про відмову у призначенні пенсії за віком.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 14.08.2025 №1047500101000 про відмову у призначенні пенсії.

Зобов`язати Головне управління пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 38 років 8 місяців 10 днів, зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 , що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 періоди роботи з 15.01.1992 по 08.09.2009; з 05.03.2010 по 01.11.2010; з 07.04.2011 по 26.01.2012; з 09.04.2012 по 07.08.2012; з 25.04.2013 по 09.01.2014; з 04.03.2014 по 16.09.2014, повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.06.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” та прийняти рішення по суті з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь гр. ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь гр. ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лапій С.М.