Рішення від 06 липня 2026 р. у справі №320/18924/25 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2026 року м. Київ справа №320/18924/25

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за позовом гр. ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся гр. ОСОБА_1 з позовом, у якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить:

-визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області №104050003231 від 03.02.2025р. про відмову ОСОБА_1 у переведенні з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV на пенсію державного службовця відповідно до Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ "Про державну службу", прийняте за результатами розгляду заяви від 27.01.2025 року;

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Донецькій області зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 період роботи (служби) з 12.03.1996 по 03.07.2013, з 04.07.2013 по 01.05.2016 в органах Державної податкової служби України та перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV на пенсію державного службовця відповідно до Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ з 27.01.2025 року.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він звернувся до пенсійного органу із заявою про перехід на пенсії державного службовця, однак пенсійним органом йому було відмовлено.

Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує та просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.04.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Судом встановлено, що позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Київській області та отримує пенсію за віком відповідно до ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Позивачу 03.01.2025 виповнилося 62 роки.

Як слідує з матеріалів справи, позивача:

12.03.1996 року прийнято на посаду старшого державного податкового ревізора-інспектора у відділ аудиту юридичних осіб ДПІ по Баришівському району Київської області. Того ж дня позивач прийняв присягу державного службовця;

02.09.1996 року присвоєно спеціальне звання-інспектор державної податкової служби ІІ рангу;

26.11.1996 року у зв`язку з ліквідацією ДПІ по Баришівському району і утворенням ДПА в Баришівському районі переведено на посаду старшого державного податкового ревізора-інспектора відділу документальних перевірок юридичних осіб;

01.07.1997 року у зв`язку з реорганізацією і утворенням міжрайонної Баришівсько- Березанської ДПА переведено на посаду старшого державного податкового ревізора-інспектора відділу документальних перевірок;

24.02.1998 року Баришівсько-Березанську міжрайонну ДПА переіменовано в Баришівську ОДПІ в Київській області;

01.04.1998 року в зв`язку з реорганізацією структури переведено на посаду головного державного податкового ревізора-інспектора відділу документальних перевірок юридичних осіб;

19.02.2001 року в зв`язку з реорганізацією відділу призначено на посаду головного державного податкового ревізора-інспектора відділу податкового аудиту;

01.12.2001 року присвоєно спеціальне звання-інспектор податкової служби І рангу.

04.01.2005 року у зв`язку із зміною структури переведено на посаду головного державного податкового ревізора-інспектора відділу контрольно-перевірочної роботи.

26.12.2006 року у зв`язку із зміною структури та штатного розпису переведено на посаду головного державного податкового ревізора-інспектора відділу аудиту юридичних осіб;

03.03.2008 року у зв`язку із зміною структури та штатного розпису переведено на посаду головного державного податкового ревізора-інспектора відділу податкового контролю юридичних осіб;

01.03.2012 року Баришівську ОДПІ в Київській області реорганізовано в Баришівську ОДПІ Київської області, а позивача в порядку переведення призначено на посаду головного державного податкового ревізора-інспектора відділу податкового контролю;

03.07.2013 року звільнено з посади в порядку переводу до Переяслав- Хмельницької ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області;

04.07.2013 року призначено в порядку переведення на посаду головного державного ревізора-інспектора відділу камеральних перевірок управління податкового аудиту. Того ж дня присвоєно 13 ранг державного службовця;

31.12.2013 року присвоєно спеціальне звання інспектора податкової та митної справи І рангу.

07.02.2014 року у зв`язку із змінами в організаційній структурі та штатному розписі переведено на посаду головного державного ревізора-інспектора відділу організації та супроводження перевірок платників податків управління податкового аудиту.

15.01.2015 року у зв`язку з проведенням реорганізації переведено на посаду головного державного ревізора-інспектора відділу перевірок платників податків управління податкового аудиту Переяслав-Хмельницької ЛДПІ ГУ ДФС у Київськійобласті;

15.01.2016 року у зв`язку з введенням в дію переліку змін до структури та до штатного розпису призначено на посаду головного державного ревізора-інспектора відділу податкового аудиту Переяслав-Хмельницької ОДПІ ГУ ДФС уКиївській області;

04.08.2016 року звільнено з посади в порядку переведення до Броварської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області;

05.08.2016 року призначено в порядку переведення на посаду головного державного ревізора-інспектора відділу контрольно-перевірочної роботи управління податків і зборів з фізичних осіб Броварської ОБПІ ГУ ДФС у Київській області;

20.04.2017 року звільнений з займаної посади у зв`язку із скороченням штату.

14.12.2017 року призначено на посаду головного державного ревізора-інспектора відділу аудиту платників території обслуговування Броварської ОДПІ управління аудиту ГУ ДФС у Київській області;

21.08.2018 року переведено на посаду головного державного ревізора - інспектора відділу аудиту платників Баришівського, Бориспільського, Згурівського, Переяслав-Хмельницького, Яготинського районів, міст Березань, Бориспіль, Бровари, Переяслав-Хмельницький та Славутич управління аудиту;

11.03.2019 року присвоєно спеціальне звання-радник податкової та митної справи ІІІ рангу.

16.09.2019 року звільнено із займаної посади в зв`язку з переведенням до ГУ ДПС у Київській області;

17.09.2019 року призначено в порядку переведення на посаду головного державного ревізора-інспектора відділу перевірок платників Бориспільського, Броварського управлінь управління податкових перевірок трансферного ціноутворення та міжнародного оподаткування та присвоєно 5 ранг державного службовця;

17.09.2020 року переведено на посаду головного державного ревізора-інспектора Бориспільсько-Броварського відділу перевірок платників-юридичних осіб управління податкового аудиту;

13.01.2021 року звільнено в порядку переведення до ГУ ДПС у Київській області як відокремленого підрозділу ДПС;

14.01.2021 року призначено в порядку переведення на посаду головного державного ревізора-інспектора Броварського відділу перевірок платників-юридичних осіб управління податкового аудиту ГУ ДПС у Київській області як відокремленого підрозділу ДПС;

21.10.2021 року посаду «головний державний ревізор-інспектор» переіменовано на

посаду «головний державний інспектор»;

12.07.2022 року у зв`язку із змінами організаційної структури та штатного розпису переведено на посаду головного державного інспектора Броварськоговідділу перевірок платників управління податкового аудиту;

22.05.2023 року припинено державну службу та звільнено з займаної посади на підставі п.1 ч.1 ст.87 ЗУ «Про державну службу».

Позивач 27.01.2025 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області з заявою про перехід з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».

Рішенням ГУ ПФУ в Донецькій області від 03.02.2025 №104050003231 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», оскільки згідно трудової книжки посади, на яких працював позивач, не відносяться до категорії посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України « Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України.

Не погоджуючись з такою відмовою, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості.

Як слідує з оскаржуваного рішення, підставою для відмови позивачу у переході з пенсії за віком відповідно до ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до ЗУ «Про державну службу» є те, що позивач працював на посадах, що не відносяться до категорії посад державних службовців.

Відповідно до ч.1 ст. 25 ЗУ «Про державну службу» (закон втратив чинність на підставі Закону N 889-VIII від 10.12.2015) (далі – Закон №3723-XII) основними критеріями класифікації посад державних службовців є організаційно-правовий рівень органу, який приймає їх на роботу, обсяг і характер компетенції на конкретній посаді, роль і місце посади в структурі державного органу.

Згідно ст. 1 Закону №3723-XII державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів.

Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.

Спеціальним законом, що визначав статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності у період роботи позивача на відповідних посадах, був Закон України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року №509-XII (далі - Закон №509-XII).

Згідно з частиною п`ятою статті 15 Закону №509-XII правовий статус посадових осіб органів державної податкової служби, їх права та обов`язки визначаються Конституцією України, цим Законом, а в частині, що не регулюється ним, - Законом України «Про державну службу».

Частина сьома статті 15 Закону №509-XII визначає, що посадові особи органів державної податкової служби підлягають атестації.

Порядок атестації визначається центральним органом державної податкової служби.

Відповідно до ч. 8 ст. 15 Закону №509-XII посадовим особам органів державної податкової служби присвоюються спеціальні звання: головний державний радник податкової служби, державний радник податкової служби I рангу, державний радник податкової служби II рангу, державний радник податкової служби III рангу, радник податкової служби I рангу, радник податкової служби II рангу, радник податкової служби III рангу, інспектор податкової служби I рангу, інспектор податкової служби II рангу, інспектор податкової служби III рангу.

Частина 4 ст. 15 Закону №509-XII передбачає, що службові особи державних податкових інспекцій не мають права займатися підприємницькою діяльністю, а також працювати за сумісництвом на підприємствах, в установах і організаціях (крім наукової та викладацької діяльності).

Тобто цією нормою було установлено умови, за яких особи не можуть бути службовцями податкових органів, які кореспондуються з вимогами статті 12 Закону №3723-XII щодо обмежень, пов`язаних із прийняттям на державну службу та її проходженням.

Згідно ст. 6 Закону №509-XII видатки на утримання органів державної податкової служби визначаються Кабінетом Міністрів України і фінансуються з державного бюджету.

Із аналізу вказаних норм слідує, що посадові особи державної податкової служби, яким за наслідками атестації присвоєно спеціальні звання та які обіймають посади в державних органах для виконання завдань і функцій держави (зокрема у сфері податкової політики), одержують заробітну плату за рахунок державного бюджету, - дійсно перебувають на державній службі та є державними службовцями.

Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Згідно з абз. 2 п. 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 року №283 (чинного до набрання законної сили Законом №889-VIII, далі - Порядок №283) до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв`язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.

Зважаючи на те, що як Законом №889-VIII, так і нормами раніше чинних Законів №3723-XII, №509-ХІІ та Порядку №283 було передбачено зарахування до стажу державної служби роботу (службу) на посадах керівних працівників і спеціалістів в органах державної податкової служби та її територіальних органів, враховуючи те, що позивач з 12.03.1996 року безперервно працював в органах державної податкової служби, обіймав відповідні посади для виконання завдань і функцій держави (у сфері податкової політики), а також те, що одержував заробітну плату за виконувану роботу за рахунок державного бюджету, то періоди роботи (служби) позивача з 12.03.1996 по 01.05.2016 на посадах податкової служби підлягають до зарахування до стажу державної служби.

З приводу посилань відповідача на те, що обійманні позивачем посади не належать

до посад, віднесених до категорій посад державних службовців, визначених статтею

25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, оскільки йому як

посадовій особі контролюючих органів присвоювались спеціальні звання, а не ранги

державної служби, суд зазначає таке.

Згідно з п. 344.1 ст. 344 ПК України пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу».

При цьому, період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.

Відповідно до пунктів 343.1 - 343.2 статті 343 ПК України посадовим особам контролюючих органів присвоюються такі спеціальні звання:

головний державний радник податкової та митної справи;

державний радник податкової та митної справи I рангу;

державний радник податкової та митної справи II рангу;

державний радник податкової та митної справи III рангу;

радник податкової та митної справи I рангу;

радник податкової та митної справи II рангу;

радник податкової та митної справи III рангу;

інспектор податкової та митної справи I рангу;

інспектор податкової та митної справи II рангу;

інспектор податкової та митної справи III рангу;

інспектор податкової та митної справи IV рангу;

молодший інспектор податкової та митної справи.

Положення про спеціальні звання та порядок їх присвоєння, співвідношення з рангами державних службовців, розмір надбавок за спеціальне звання затверджуються Кабінетом Міністрів України.

У разі присвоєння посадовій особі спеціального звання відповідно до пункту 343.1 цієї статті надбавка за ранг державного службовця не виплачується.

Процедуру присвоєння спеціальних звань посадовим особам органів доходів і зборів та осіб, уповноважених їх присвоювати, визначено Порядком присвоєння спеціальних звань посадовим особам органів доходів і зборів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.10.2013 року №839, що був чинним до 16.10.2020 року (далі -Порядок №839).

Згідно з пунктом 9 Порядку №839 посадовій особі, яка перебувала на державній службі та вперше призначена на посаду в органах доходів і зборів, присвоюється спеціальне звання за посадою, на яку призначено особу, з урахуванням встановленого співвідношення рангів державних службовців. Особам, які приймаються на роботу до органів доходів і зборів та яким раніше присвоєно спеціальні звання державної податкової або митної служби, спеціальні звання присвоюються з урахуванням співвідношення, визначеного законом.

Згідно пункту 4 Порядку №839 до строку перебування у спеціальному званні зараховується період роботи в органах доходів і зборів у спеціальному званні (ранзі державного службовця), а також строк перебування у спеціальному званні (ранзі державного службовця) посадових осіб державної податкової та державної митної служби, крім посадових осіб, яким у період роботи в органах доходів і зборів спеціальне звання було присвоєно достроково.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2016 року №306 «Питання присвоєння рангів державних службовців та співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями» (далі - Постанова №306) затверджено Порядок присвоєння рангів державних службовців, співвідношення рангів державних службовців і військовими званнями,дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями згідно з додатками 1-10.

Виходячи з викладеного, посадові особи контролюючих органів, у даному випадку - податкового органу, віднесені до державних службовців з певними особливостями, тобто з присвоєнням спеціальних звань, які відповідають певним категоріям та рангам державних службовців.

Тобто, спеціальні звання посадових осіб органів державної податкової служби прирівнюються до рангів державного службовця, визначених Постановою №306.

Отже, посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».

У постановах Верховного Суду від 19.06.2018 року у справі №465/7218/16-а та від 13.12.2018 року у справі №539/1855/17 зазначено, що доводи органу Пенсійного фонду про те, що позивач не має права на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» у зв`язку з тим, що йому присвоєно спеціальне звання як посадовій особі контролюючого органу, а тому його посада не відноситься до категорії посад державної служби, є безпідставними та повністю спростовуються положеннями статті 344 Податкового кодексу України та Порядку №283.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема, порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначаються Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII (надалі - Закон від 10.12.2015 № 889-VIII).

Відповідно до ст. 90 Закону від 10.12.2015 № 889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до п. 2 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону від 10.12.2015 № 889-VIII, з набранням чинності вказаного Закону втратив чинність Закон України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-ХІІ (надалі - Закон від 16.12.1993 № 3723-ХІІ), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Відповідно до пункту 10 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону від 10.12.2015 № 889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом аймають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Перелік посад державної служби, які займали особи з числа колишніх державних службовців, що належать до певної категорії посад, передбачених цим Законом, визначається Кабінетом Міністрів України (пункт 11 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону від 10.12.2015 № 889-VIII).

Відповідно до пункту 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону від 10.12.2015 № 889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Згідно з ч. 1 ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Тобто, за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-XII, але у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Аналогічний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 року у справі № 822/524/18 та постановах Верховного Суду від 15.12.2020 року у справі № 560/2398/19, від 01.12.2020 року у справі №466/6057/17.

Судом встановлено, що позивач має відповідний стаж на посаді державної служби понад 20 років на момент звернення до відповідача йому виповнилося 62 роки та станом на 01.05.2016 року він працював на посадах, віднесених до посад державних службовців (понад 10 років), а отже наявні правові підстави для призначення пенсії за віком згідно ст. 37 Закону України «Про державну службу» №3723-XII.

Відповідно до п. 4 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 року № 622, пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що позивач має право на переведення з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» з 27.01.2025, а отже, оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

В частині відповідача ГУ ПФУ у Київській області суд дійшов висновку про відмову у позові, оскільки відсутні позовні вимоги до даного відповідача.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч наведеним вимогам відповідач не надав суду достатніх беззаперечних доказів щодо правомірності своїх дій, а тому заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 968,00 грн, отже, такі понесені витрати підлягають присудженню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області.

Керуючись ст. ст. 243-246, 250, 255, 382 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області №104050003231 від 03.02.2025р. про відмову ОСОБА_1 у переведенні з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV, на пенсію державного службовця відповідно до Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ "Про державну службу", прийняте за результатами розгляду заяви від 27.01.2025 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Донецькій області зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 період роботи (служби) з 12.03.1996 по 03.07.2013, з 04.07.2013 по 01.05.2016 в органах Державної податкової служби України та перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV на пенсію державного службовця відповідно до Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ з 27.01.2025 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь гр. ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) грн 00 коп за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лапій С.М.