Рішення від 05 липня 2026 р. у справі №240/21615/26 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2026 року м. Житомир справа № 240/21615/26

категорія 105000000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Леміщака Д.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернулося Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із позовною заявою, в якій просить визнати протиправною та скасувати постанову в.о. начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Понамарьової Катерини від 03.06.2026 ВП № 79977565 про накладення штрафу у розмірі 5100 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 04.06.2026 Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області отримало постанову про накладення штрафу від 03.06.2026. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 29.01.2025 у справі № 240/14632/24 задоволено позов ОСОБА_1 . На виконання рішення Головне управління здійснило перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 31.07.2024 згідно вимог рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021 відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України “Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 230/96-ВР, у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком. За період з 31.07.2024 по 31.05.2026 нараховано доплату в розмірі 125467,95 грн та проведено виплати в межах бюджетного фінансування відповідно до чинного законодавства. Головне управління надало виконавцю листи про вжиті заходи щодо виконання рішення. Постанова про накладення штрафу не містить конкретних вказівок щодо способу перерахунку пенсії.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 15.06.2026 вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у судове засідання (у письмовому провадженні).

Відзив від відповідача на адресу суду в строки, передбачені статтею 162 КАС України, не надходив.

Частина 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У відповідності до положень ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами із прийняттям рішення відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України.

Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні) з особливостями, визначеними статтями 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив таке.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 29.01.2025 у справі № 240/14632/24 задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 . Визнано протиправними дії Головного управління щодо ненарахування та невиплати пенсії в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та зобов`язано провести перерахунок і виплату з 31.07.2024.

14.01.2026 державним виконавцем Понамарьовою К.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 79977565, яку Головне управління отримало 23.01.2026.

07.04.2026 державним виконавцем направлено вимогу, яку Головне управління отримало, на що листом від 17.04.2026 Головне управління повідомило про вжиті заходи для виконання рішення суду в межах наданої компетенції та бюджетного фінансування.

06.05.2026 в.о. начальника відділу примусового виконання рішень Понамарьовою К. В. винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 5100 грн.

Вважаючи постанову про накладення штрафу від 03.06.2026 ВП № 79977565 протиправною, позивач звернувся до суду.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Питання примусового виконання судових рішень регулюються Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII).

У відповідності до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

За правилами статті 26 Закону № 1404-VIIІ виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (частина 6 статті 26 Закону № 1404-VIII).

В силу пунктів 1 та 16 частини 3 статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону та накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних і посадових осіб у випадках, передбачених законом.

У відповідності до частин 1 та 2 статті 63 Закону № 1404-VIIІ за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Статтею 75 Закону № 1404-VIIІ передбачена відповідальність за невиконання рішення, що зобов`язує боржника вчинити певні дії. Зокрема, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Виходячи з наведених норм, правовою підставою накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання останнім судового рішення у встановлений строк без поважних причин. При цьому, застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження.

Водночас, така відповідальність настає за умови, що судове рішення не виконано боржником без поважних причин.

Вирішуючи питання про накладення штрафу, державний виконавець повинен встановити дві обставини: 1) факт виконання чи невиконання рішення; 2) у випадку невиконання рішення встановити причини невиконання. Отже, лише дійшовши висновку про відсутність поважних причин, державний виконавець вправі накласти штраф на боржника.

Встановлення таких обставин здійснюється шляхом виконання державним виконавцем своїх обов`язків та реалізації прав, передбачених статтею 18 Закону № 1404-VIII.

Верховний Суд у постанові від 31.05.2021 у справі № 560/594/20 зауважив, що невиконання пенсійним органом рішення суду дозволяє державному виконавцю вжити заходи реагування у вигляді накладення штрафу, проте необхідно встановити, що послугувало причиною до невиконання рішення суду на момент накладення штрафу. Якщо встановлено, що невиконання відбулось без поважних причин - наявні підстави для накладення штрафу, а у протилежному випадку (наявні реальні обставини, що є перешкодою до виконання), необхідно враховувати їх поважність та у кожному конкретному випадку виходити з цих обставин.

Перевіряючи наявність підстав для прийняття відповідачем оскаржуваної постанови про накладення штрафу на Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області за невиконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).

Отже, боржник зобов`язаний виконати судове рішення, яке набрало законної сили, в межах покладених на нього цим рішенням зобов`язань, вказаних в його резолютивній частині та враховувати при цьому висновки суду, зазначені в його мотивувальній частині, оскільки саме вона містить усі обставини справи та мотиви, з яких суд виходив при прийнятті рішення, і положення закону, яким він керувався з огляду на об`єкт порушеного права.

Як зазначалося вище, судовим рішенням зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії передбаченої статтею 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком.

Частиною 1 статті 26 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Положеннями статті 7 Закону України від 19.11.2024 № 4059-IX "Про Державний бюджет України на 2025 рік" встановлено, що з 01.01.2025 розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, становив 2361 гривню.

Статтею 7 Закону України від 03.12.2025 № 4695-IX "Про Державний бюджет України на 2026 рік" встановлено з 01.01.2026 розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, на рівні 2595 гривень.

А статтею 7 Закону України від 03.12.2025 № 4695-IX "Про Державний бюджет України на 2026 рік" встановлено з 01.01.2026 розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, на рівні 2595 гривень.

Вказане свідчить, що розмір присудженої пенсії є змінним та залежить від розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого законом про Державний бюджет на кожен відповідний рік.

Державний виконавець у межах виконавчого провадження неодноразово надсилав вимоги про необхідність повного виконання рішення. У відповідь позивач надавав пояснення, які зводяться до формального посилання на відсутність бюджетних асигнувань та черговість виплат, а також повідомляв про повне виконання рішення.

Позивач надав до матеріалів справи докази виконання рішення, зокрема розпорядження про перерахунок пенсії, згідно з яким з 01.01.2026 розмір пенсії ОСОБА_1 становить 23582,76 грн.

При цьому суд звертає увагу, що самим позивачем до матеріалів справи надано три витяги про перерахунок пенсії.

Так, відповідно до одного з них (від 09.06.2026 17:01)

Водночас відповідно до інших двох перерахунків (від 09.06.2026 16:50 та від 09.06.2026 16:58) розмір пенсії складає 21476,76 грн, у тому числі мінімальна пенсія інвалідам ЧАЕС - 18888,00 грн.

Наведене свідчить, що до 17:01 09.06.2026 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області для обрахунку пенсії застосовувалася розрахункова величина 2361,00 грн, що відповідає розміру мінімальної пенсії за віком на 2024-2025 роки.

Тобто розмір пенсії не відповідав актуальній величині мінімальної пенсії за віком, встановленій законом про Державний бюджет на 2026 рік.

Водночас навіть перерахунок з урахуванням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, на рівні 2595 гривень здійснено лише на підставі рішення № 918250165959 від 09.06.2026, тобто після дати винесення постанови про накладення штрафу.

Такий перерахунок з урахуванням актуального розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2026 рік", свідчить про те, що станом на 03.06.2026 боржник не забезпечив повного виконання судового рішення в частині щомісячного підвищення до пенсії у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком з урахуванням індексації та змін бюджетних показників.

Тобто суд встановив, що на момент винесення оскаржуваної постанови про накладення штрафу від 03.06.2026 ВП № 79977565 рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29.01.2025 у справі № 240/14632/24 щодо повного перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 у розмірі, що відповідає змінам мінімальної пенсії за віком, залишалося невиконаним у повному обсязі.

Таким чином, державний виконавець Понамарьова К. В., діючи на підставі матеріалів виконавчого провадження, у тому числі звернень стягувача ОСОБА_1 , вимог від 07.04.2026, а також відповідей боржника, які не спростовували факту невиконання рішення в повному обсязі, правомірно застосувала заходи примусового виконання та наклала штраф у розмірі 5100 грн за невиконання без поважних причин судового рішення у встановлений строк.

Надані самим позивачем докази підтверджують, що повний перерахунок з урахуванням розміру мінімальної пенсії на 2026 рік здійснено лише після винесення оскаржуваної постанови, а отже, дії державного виконавця відповідають вимогам статей 18, 63 та 75 Закону України "Про виконавче провадження" та є законними.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до переконання, що оскаржувана постанова державного виконавця від 03.06.2026 ВП № 79977565 про накладення штрафу є законною, обґрунтованою та прийнятою у відповідності до вимог Закону України "Про виконавче провадження".

У зв`язку з наведеним у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

Враховуючи відмову в задоволенні адміністративного позову, розподіл судових витрат у відповідності до частини 1 статті 139 КАС України судом не здійснюється.

Щодо строку вирішення даного спору суд зазначає, що частиною шостою статті 120 КАС України передбачено, що якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Керуючись статтями 2, 77, 90, 139, 242-246, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, 7, м. Житомир, Житомирський р-н, Житомирська обл., 10003, ЄДРПОУ 13559341) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (майдан Соборний, 1, м. Житомир, Житомирський р-н, Житомирська обл., 10014, ЄДРПОУ 45798761) відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 287, 296-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Д.М. Леміщак

Повний текст складено: 06 липня 2026 р.

06.07.26