Рішення від 05 липня 2026 р. у справі №240/24770/24 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2026 року м. Житомир справа № 240/24770/24

категорія 112010200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Черняхович І.Е., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 10.07.2024 №063350009513 про проведення відрахування, коштів за період з 21.01.2023 по 31.05.2023 та з 03.05.2024 по 30.06.2024 у розмірі 31467,48 гривень;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повернути на його корить кошти, що були незаконно утримані під час виконання рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 10.07.2024 №063350009513.

На обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що з 06.10.2020 отримував пенсію за вислугу років відповідно до п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", а з 03.05.2024 його було переведено на пенсію за віком, як учасника бойових дій, відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Вказав, що з 21.01.2023 його було призвано на військову службу по мобілізації. Однак, проходження ним вказаної військової служби було розцінено пенсійним органом, як його працевлаштування. Відтак, у зв`язку із працевлаштуванням Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області прийняло рішення від 10.07.2024 №063350009513 про утримання з нього переплати починаючи з серпня 2024 року повного погашення надміру виплаченої суми пенсії за період з 21.01.2023 по 31.05.2023 та з 03.05.2024 по 30.06.2024 в розмірі 31467,48 гривень. Позивач наголошує, що отримання ним грошового забезпечення у зв`язку з проходженням військової служби по мобілізації не свідчить про його працевлаштування, поняття працевлаштування та мобілізація не є тотожними. Крім того зазначає, що відрахування виплаченої надміру суми пенсії можливе лише у зв`язку із зловживаннями з боку пенсіонера та призначенням йому пенсії на підставі недостовірних даних, формування яких залежало від самого пенсіонера. Водночас, проходження військової служби по мобілізації обумовлене введенням в країні воєнного стану, а тому, з об`єктивних причин, не може жодним чином свідчити про наявність у нього умислу на отримання пенсії без законних для цього підстав, а тим більше, для висновку про працевлаштування позивача та приховування вказаного факту. Враховуючи зазначене позивач вважає рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 10.07.2024 №063350009513 про утримання з нього переплати протиправним, а тому він звернувся з даним позовом до суду.

Ухвалою суду провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області подало до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечувало проти заявлених позовних вимог. Аргументуючи свою позицію управління вказало, що ОСОБА_1 з 06.10.2020 отримував пенсію за вислугу років згідно пункту 2-1 розділу ХV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням вимог пункту «е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (як працівник охорони здоров`я). Стаття 7 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачає, що пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію. У випадку працевлаштування за спеціальністю, виплата пенсії припиняється. Так, при відпрацюванні списків працюючих згідно даних системи персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб, ОСОБА_1 з 01.06.2023 було призупинено виплату пенсії до з`ясування. В подальшому, згідно наданих документів, а саме довідки військової частини НОМЕР_1 , було встановлено, що ОСОБА_1 працював капітаном медичної служби та перебував на службі з 21.01.2023, а згідно витягу з наказу від 14.05.2023 №202 він з 14.05.2023 прийнятий ординатором лікувального відділення медичної роти військової частини НОМЕР_1 . Згідно наказу Міністерства оборони України від 23.03.2017 №168 медична рота військової частини відноситься до лікарняних закладів охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України, а тому лікарі та медичний персонал медичної роти мають право на пенсію за вислугу років. Вказане свідчить, що позивач у період з 21.01.2023 по 31.05.2023 працюв на посадах та в закладах, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, у зв`язку з чим виникла надміру виплачена суму пенсії, яка й утримується на підставі рішення від 10.07.2024 №23592/03-16. З огляду на зазначене, відповідач стверджував, що оскаржуване рішення є правомірним, а тому просив відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до положень ст. 257 та ст. 262 КАС України суд розглядає дану справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області. Із 06.10.2020 позивач отримував пенсію за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", як працівник охорони здоров`я. Починаючи з 03.05.2024 позивача переведено на пенсію за віком, як учасника бойових дій, відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Згідно даних військового квитка серії НОМЕР_2 та інформації, вказаної в довідці від 13.10.2024 №10986/245, з 21 січня 2023 року ОСОБА_1 проходить військову службу по мобілізації на посаді ординатора лікувального відділення медичної роти військової частини НОМЕР_1 .

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснювалось відпрацювання списків працюючих пенсіонерів в системі персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб, під час якого був встановлений факт проходження ОСОБА_1 військової служби. У зв`язку із цим із 01.03.2023 виплату пенсії ОСОБА_1 було призупинено з`ясування обставин його працевлаштування.

10 липня 2024 року Головне управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області прийняло рішення №23592/03-16 про утримання з ОСОБА_1 надміру виплачених сум пенсії в розмірі 31467,48 гривень.

Обґрунтовуючи вказане рішення від 10.07.2024 №23592/03-16 Головне управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області в його тексті вказало, що за наслідками розгляду пенсійної справи ОСОБА_1 №063350009513 було встановлено, що у зв`язку із несвоєчасним повідомленням пенсіонером про працевлаштування на роботу утворилась надміру виплачена сума пенсії за період з 21.01.2023 по 31.05.2023 та з 03.05.2024 по 30.06.2024 у розмірі 31467,48 гривень, яка підлягає поверненню. Крім того управління вказало, що у разі добровільного не повернення ОСОБА_1 коштів протягом місяця з дня його повідомлення про прийняття цього рішення, надміру виплачені кошти утримуватимуться в розмірі 20 % пенсії щомісячно, починаючи з 01.08.2024 до повного погашення.

Вважаючи прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області рішення від 10.07.2024 №23592/03-16 про утримання надміру виплачених сум пенсії протиправним, а свої права порушеними, ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами пунктів 1, 6 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Спеціальним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом, є Закон України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).

Відповідно до ч. 1 ст. 50 №1058-IV суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Відрахування з пенсії провадяться в установленому законом порядку на підставі судових рішень, ухвал, постанов і вироків (щодо майнових стягнень), виконавчих написів нотаріусів та інших рішень і постанов, виконання яких відповідно до закону провадиться в порядку, встановленому для виконання судових рішень (абз. 1 ч. 2 ст. 50 Закону №1058-IV).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 103 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII) суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім`ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.

Відрахування на підставі рішень органу, що призначає пенсії, провадяться в розмірі не більше 20 процентів пенсії понад відрахування з інших підстав.

Зловживанням з боку пенсіонера в розумінні частини першої статті 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є, зокрема, подання ним документів з явно неправильними відомостями, про які йому було достовірно відомо.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.09.2018 у справі № 340/644/15-а та від 21.02.2020 у справі №173/424/17 (2-а/173/41/2017).

Механізм повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, визначений Порядком повернення сум пенсії, виплачених надміру, та списання сум переплат пенсії, що є безнадійними до стягнення, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України №6-4 від 21 березня 2003 року, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України від 15 травня 2003 року №374/7695 (далі – Порядок №6-4).

Відповідно до п. 3 Порядку №6-4 суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України чи в судовому порядку відповідно до статті 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішення про стягнення приймає територіальний орган Пенсійного фонду України, в якому пенсіонер перебуває на обліку як одержувач пенсії.

Отже, повернення надмірно сплачених сум пенсій передбачає стягнення зазначених сум за рішенням пенсійного органу лише у випадку, якщо така надмірна виплата відбулась з вини пенсіонера, а саме через зловживання, зокрема, у випадку надання ним недостовірної інформації або взагалі ненадання відповідної інформації.

В контексті вищезазначеного суд зауважує, що статтею 50 Закону №1058-IV та положеннями Порядку №6-4 прямо передбачені дві умови за наявності яких підлягає відрахуванню (утриманню) надміру виплачена сума пенсії, зокрема з підстав: зловживання з боку пенсіонера та подання страхувальником недостовірних даних.

Вказана позиція узгоджується з правовими висновками Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеними в постанові від 25 жовтня 2021 року у справі № 554/4736/17.

Отже, відрахування виплаченої надміру суми пенсії (доплати) можливе лише за двох умов, зокрема, зловживання з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних.

Під час розгляду даної справи жодних зловживань з боку пенсіонера щодо подання недостовірних даних або подання ним документів з явно неправильними відомостями, про які йому достовірно відомо чи подання страхувальником недостовірних даних, судом не встановлено, а також відповідачем не надано суду будь-яких доказів наявності його вини чи зловживань при отриманні пенсії.

Підставою для прийняття відповідачем оскаржуваного рішення від 10.07.2024 №23592/03-16 було не здійснення позивачем повідомлення про його працевлаштування.

Відповідно до статті 102 Закону №1788-XII на пенсіонерів покладено обов`язок повідомляти органу, що призначає пенсії, про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати. У разі невиконання цього обов`язку і одержання у зв`язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу, що призначає пенсії, заподіяну шкоду.

Положеннями п. 3 ч. 2 ст. 16 Закону №1058-IV передбачено, що застрахована особа зобов`язана повідомляти територіальні органи Пенсійного фонду про зміну даних, що вносяться до її персональної облікової картки в системі персоніфікованого обліку та Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування, виїзд за межі держави та про обставини, що спричиняють зміну статусу застрахованої особи, протягом десяти днів з моменту їх виникнення.

Відповідно до п. 2.5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, у разі працевлаштування (навчання) особи, якій призначено пенсію, такою особою протягом 10 днів надається органу, що призначає пенсію, довідка про прийняття на роботу (навчання).

Згідно з абз. 2 п. 2.21 Порядку №22-1 у разі працевлаштування (початку діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування) після призначення пенсії особа повідомляє орган, що призначає пенсію, про дату працевлаштування (початок діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування), вид зайнятості (укладення трудового договору, цивільно-правового договору, реєстрація як фізичної особи - підприємця, провадження незалежної професійної діяльності) шляхом подання відповідної заяви згідно з цим Порядком.

Отже, наведеними нормами визначено прямий обов`язок пенсіонера повідомляти органи Пенсійного фонду про зміну статусу застрахованої особи в тому числі про працевлаштування.

Матеріалами справи підтверджується, що з 21 січня 2023 року ОСОБА_1 проходить військову службу по мобілізації в медичній роті військової частини НОМЕР_1 .

Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області вважає, що проходження позивачем військової служби по мобілізації є працевлаштуванням, про яке позивач зобов`язаний був повідомити пенсійний орган, однак не здійснив такого повідомлення, що й зумовило виплату йому пенсії в надмірному розмірі.

Надаючи правову оцінку таким висновкам пенсійного органу, суд зазначає наступне.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України», на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, дія якого в подальшому була неодноразово продовжена та наразі триває.

Воєнний стан в розумінні положень статті 1 Закону України від 12.05.2015 №389-VIII "Про правовий режим воєнного стану" - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Окрім того, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 року №69/2022 "Про загальну мобілізацію" було постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.

За приписами Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу.

Матеріалами справи також підтверджується, що ОСОБА_1 з 21.01.2023 призваний на військову службу під час мобілізації, в особливий період.

Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» у статті 1 визначає, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії:

- допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць;

- призовники - особи, приписані до призовних дільниць;

- військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;

- військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;

- резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Таким чином, з 21.01.2023 ОСОБА_1 набув статусу військовослужбовця.

Відповідно до визначення терміну «працюючий пенсіонер», в розумінні Закону №1058-IV, це особа, якій призначено пенсію та яка є застрахованою відповідно до пунктів 1-7, 11-13 частини першої статті 11 цього Закону.

Стаття 11 Закону №1058-IV визначає осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню.

Так, загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають, зокрема, військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової служби), поліцейські, особи рядового і начальницького складу, у тому числі ті, які проходять військову службу під час особливого періоду, визначеного законами України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та «Про військовий обов`язок і військову службу» (п. 11 ч. 1 ст. 11 ЗУ №1058-IV).

За змістом статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Відповідно Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок (частина 1 ст. 4 цього Закону).

Платниками єдиного внеску є, у тому числі, підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, військові частини та органи, які виплачують грошове забезпечення, допомогу по тимчасовій непрацездатності, допомогу у зв`язку з вагітністю та пологами, допомогу, надбавку або компенсацію відповідно до законодавства для таких осіб: військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, у тому числі тих, які проходять військову службу під час особливого періоду, визначеного законами України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та «Про військовий обов`язок і військову службу" (ст. 4 цього Закону).

Відтак, Закон № 1058-IV відносить до працюючих пенсіонерів осіб, які отримують пенсію, однак проходять військову службу під час особливого періоду, визначеного законами України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та «Про військовий обов`язок і військову службу».

Вказані висновки суду узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 04.12.2024 у справі №340/1173/23.

З огляду на зазначене правове регулювання суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 , як військовослужбовець, який проходить військову службу по мобілізації, є особою, яка підпадає під визначення працюючого пенсіонера, а тому мав обов`язок повідомити територіальні органи Пенсійного фонду про своє працевлаштування (початок діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування), тобто в даному випадку про початок проходження військової служби по мобілізації.

Разом з тим, слід зазначити, що Верховний Суд вже аналізував норми права, якими врегульовано питання повернення надміру виплачених сум пенсії. Зокрема, у постанові від 25.10.2021 у справі №554/4736/17 Верховний Суд зазначив, що відповідальність може бути покладена на громадянина на підставі частини 1 статті 103 Закону №1788-ХІІ виключно внаслідок зловживання з боку пенсіонера, яке може полягати, зокрема, в поданні ним документів з явно неправильними відомостями.

Тобто, умовою є свідомі, активні та навмисні дії з боку пенсіонера, які призвели до надмірної виплати йому пенсії.

Враховуючи зазначене, для правильного вирішення питання про утримання надміру сплачених сум пенсії необхідним є встановлення наявність свідомих, активних та навмисних дій з боку пенсіонера, які призвели до надмірної виплати йому пенсії.

Суд бере до уваги, що станом на момент призначення ОСОБА_1 пенсії (06.10.2020) у п. 4.2 Порядку №22-1 передбачав, що при прийнятті від особи документів орган, що призначає пенсію, серед іншого, видавав такій особі пам`ятку (додаток 4), за змістом якої пенсіонери зобов`язані повідомляти органи Пенсійного фонду про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсійної виплати або припинення її виплати: про вступ на роботу, звільнення з роботи, реєстрацію або зняття з обліку як фізичної особи - підприємця.

Водночас, у розрізі ознак зловживання пенсіонера (свідомі, активні та навмисні дії) колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що встановлення недобросовісної поведінки пенсіонера безпосередньо залежить від практичної можливості повідомити пенсійний орган про працевлаштування.

Надаючи оцінку можливості подачі ОСОБА_1 до пенсійного органу, довідки про прийняття на роботу у визначений законом строк, суд бере до уваги, що під час проходження військової служби по мобілізації позивач брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, у зв`язку із чим йому був наданий статус учасника бойових дій та видано відповідне посвідчення серії НОМЕР_3 від 28.03.2024.

На думку суду вказані обставини впливали на наявність у позивача можливості повідомити пенсійний орган про його працевлаштування (проходження військової служби), а тому приходить до висновку про відсутність недобросовісної поведінки та зловживань з боку позивача, які призвели до надмірної виплати пенсії.

Зважаючи на встановлені обставини справи, які підтверджені відповідними доказами та з урахуванням того, що статтею 50 Закону № 1058-IV визначений вичерпний перелік підстав для утримання надміру виплачених сум пенсій, яких у ході розгляду справи встановлено не було, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 10.07.2024 №23592/03-16 про утримання з ОСОБА_1 надміру виплачених сум пенсії є протиправним та підлягає скасуванню.

Застосовуючи механізм захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повернути ОСОБА_1 кошти, що були утриманні на підставі рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 10.07.2024 №23592/03-16.

Таким чином, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

З наявної у матеріалах справи квитанції вбачається, що позивачем під час звернення до суду з вказаними позовом було сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 гривень.

Таким чином, беручи до уваги норми ч. 1 ст. 139 КАС України, суд приходить до висновку, що понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору в повному обсязі підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статями 2, 9, 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 262, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, 7, м. Житомир, 10003; код ЄДРПОУ 13559341) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 10.07.2024 №23592/03-16 про утримання з ОСОБА_1 надміру виплачених сум пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повернути ОСОБА_1 кошти, що були утриманні на підставі рішення від 10.07.2024 №23592/03-16.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн (тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.Е.Черняхович