Рішення від 06 липня 2026 р. у справі №160/29208/25 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2026 рокуСправа №160/29208/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфанової О.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , до ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,-

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якій позивач просить:

визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невключення до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток;

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 здійснити перерахунок грошової компенсації ОСОБА_1 за невикористані дні оплачуваних відпусток в загальній кількості 178 днів, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», та провести її виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток відповідачами не враховано суму додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, яку позивач отримував під час проходження військової служби як щомісячний додатковий вид грошового забезпечення, унаслідок чого розмір виплаченої компенсації є заниженим.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Відповідач-1 – ІНФОРМАЦІЯ_4 – подав відзив, у якому проти позову заперечує та зазначає, що є неналежним відповідачем. Посилаючись на Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154, він вказує, що районні територіальні центри є відокремленими підрозділами обласних, не мають у штаті фінансового підрозділу, а тому до його повноважень належить лише обчислення кількості днів невикористаних відпусток, тоді як обчислення та виплата грошової компенсації, зокрема вирішення питання про врахування додаткової винагороди, віднесені до повноважень ІНФОРМАЦІЯ_2 . Крім того, відповідач-1 вважає строк звернення до суду пропущеним, оскільки позивача було ознайомлено з наказами про виключення зі списків особового складу ще у 2023 році, і просить залишити позов без розгляду.

Відповідач-2 – ІНФОРМАЦІЯ_3 – правом на подання відзиву не скористався, що відповідно до частини 6 статті 162 КАС України не перешкоджає вирішенню справи за наявними матеріалами.

Відповідно до частини 1 статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За приписами частини 5 статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

За викладених обставин, у відповідності до вимог статей 258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу, за останнім місцем якої перебував у ІНФОРМАЦІЯ_5 , що перебуває на фінансовому забезпеченні ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 17.05.2023 № 137 позивачу нараховано грошову компенсацію за щорічну невикористану основну відпустку в кількості 80 днів за 2022 – 2023 роки та за щорічну невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій у кількості 98 днів за 2017 – 2023 роки, а всього – за 178 днів невикористаних відпусток.

Згідно з відповіддю ІНФОРМАЦІЯ_2 від 22.08.2025 додаткова грошова винагорода не враховувалася при розрахунку грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток. При цьому відповідно до довідок про грошове забезпечення позивач отримував додаткову грошову винагороду під час проходження військової служби.

Не погоджуючись із розміром нарахованої компенсації та вважаючи протиправним невключення до її розрахунку сум додаткової винагороди, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи справу по суті, надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Щодо доводів відповідача-1 про пропуск строку звернення до суду. Відповідно до частини 2 статті 233 Кодексу законів про працю України у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, працівник має право звернутися до суду в тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116 цього Кодексу), в якому має бути окремо зазначено розмір кожного виду виплати.

Верховний Суд у постанові від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23 (Судова палата з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду) сформулював висновок, що перебіг тримісячного строку обчислюється з моменту, коли особа набула достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених їй сум, тобто з одержання письмового документа з детальним зазначенням нарахованих і виплачених при звільненні сум. Наказ про виключення зі списків особового складу такою інформацією не є, оскільки лише вказує на необхідність виплати компенсації і не містить відомостей про складові, враховані при її обчисленні.

Достовірну та документально підтверджену інформацію про невключення до розрахунку сум додаткової винагороди позивач одержав лише з відповіді від 22.08.2025, з якого моменту й розпочався перебіг строку звернення до суду. Оскільки позов подано в межах цього строку, доводи відповідача-1 про його пропуск та про наявність підстав для залишення позову без розгляду відхиляються судом як необґрунтовані.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII до складу грошового забезпечення військовослужбовців належать посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Аналогічний склад грошового забезпечення визначено постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Механізм та умови виплати грошового забезпечення визначено Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 (далі – Порядок № 260). Згідно з пунктом 6 розділу XXXI Порядку № 260 розрахунок грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» на період дії воєнного стану військовослужбовцям запроваджено виплату додаткової винагороди. За своєю правовою природою ця щомісячна додаткова винагорода є додатковим видом грошового забезпечення, віднесеним до категорії винагород.

Верховний Суд у постанові від 23.09.2024 у справі № 240/32125/23 констатував, що пункт 6 розділу XXXI Порядку № 260 не містить жодних застережень щодо заборони урахування винагород до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір відповідної компенсації; навпаки, за приписами цієї норми до розрахунку включаються щомісячні додаткові види грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. Ураховуючи, що додаткова винагорода, запроваджена постановою № 168, є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, вона входить до складу грошового забезпечення (як розрахункова величина), з якого обчислюється розмір компенсації за всі невикористані дні оплачуваних відпусток. Наведений висновок послідовно підтримано Верховним Судом, зокрема у постановах від 07.11.2024 у справі № 240/23909/23 та від 20.12.2024 у справі № 240/21650/23.

Оскільки судом встановлено, що позивач під час проходження військової служби отримував додаткову винагороду, передбачену постановою № 168, ця винагорода підлягала врахуванню у складі грошового забезпечення при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні відпусток, а невключення відповідних сум призвело до заниження розміру компенсації. Посилання у відзиві на Інструкцію, затверджену наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 № 260, до уваги не береться, оскільки цей акт втратив чинність, а спірні правовідносини врегульовано Порядком № 260.

Разом з тим, вирішуючи питання про належного відповідача, суд враховує, що за Положенням про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (постанова Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154) обласні територіальні центри є юридичними особами публічного права із самостійним балансом та рахунками в органах Казначейства, а районні територіальні центри є їх відокремленими підрозділами. У штаті Металургійно-Довгинцівського об`єднаного районного територіального центру фінансовий підрозділ не передбачено, обчислення й виплата грошового забезпечення та компенсації здійснюються фінансовою службою ІНФОРМАЦІЯ_6 , а до повноважень районного центру належить лише обчислення кількості днів невикористаних відпусток.

За таких обставин невключення сум додаткової винагороди до складу грошового забезпечення при виплаті компенсації є наслідком бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_2 як уповноваженого фінансового органу. При цьому, Металургійно-Довгинцівський об`єднаний районний територіальний центр має повноваження на перерахунок компенсації за 178 днів невикористаних відпусток .

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень суд перевіряє, чи вчинені вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а також обґрунтовано, добросовісно та розсудливо. Згідно зі статтею 9 КАС України розгляд справ здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Частинами 1 та 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Належних і достатніх доказів правомірності обчислення компенсації без урахування додаткової винагороди відповідачами не надано. За приписами статті 90 КАС України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, а також оцінює достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши наявні у справі докази в сукупності, суд доходить висновку про часткове задоволення позову.

Позивача звільнено від сплати судового збору на підставі пункту 1 та пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», у зв`язку з чим питання про розподіл судового збору судом не вирішується.

Керуючись статтями 243-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невключення до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_3 (ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) здійснити перерахунок грошової компенсації ОСОБА_1 за невикористані дні оплачуваних відпусток в загальній кількості 178 днів, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», та провести її виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Єфанова