Рішення від 02 липня 2026 р. у справі №140/3877/26 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2026 року ЛуцькСправа № 140/3877/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Матвіюк Тетяни Степанівни в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 як законний представник ОСОБА_1 в його інтересах звернулася з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним рішення в частині відмови у встановленні статусу та видачі посвідчення члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби; зобов`язання вчинити дії щодо встановлення ОСОБА_1 статусу та видачі посвідчення члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 є неповнолітнім сином ОСОБА_3 , який у період з 21 березня 2022 року по 26 березня 2024 року проходив військову службу під час мобілізації та ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідок раптового погіршення здоров`я помер; причиною смерті ОСОБА_3 визначено гостру форму ішемічної хвороби серця (довідка про причину смерті №57); захворювання, яке призвело до смерті та причина смерті – так, пов`язані з проходженням військової служби (протокол засідання штатної військово-лікарської комісії від 23 грудня 2025 року). З метою отримання статусу та посвідчення члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, Матвіюк Т.С. в інтересах ОСОБА_1 звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Однак рішенням комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформленим протоколом від 20 лютого 2026 року, відмовлено у видачі відповідного посвідчення у зв`язку із тим, що згідно з висновком експерта у крові ОСОБА_3 виявлено етиловий спирт у концентрації 2,29%.

ОСОБА_2 таку відмову відповідача вважає протиправною та необґрунтованою, оскільки за приписами Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (далі – Закон №2011-XII) та Порядку видачі посвідчень членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 1993 року №379 (далі - Порядок №379), їх положення не поширюються на випадки, якщо смерть військовослужбовця настала внаслідок вчинення ним дій в стані алкогольного сп`яніння. Однак смерть військовослужбовця ОСОБА_3 не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп`яніння. При цьому сам факт знаходження військовослужбовця у стані алкогольного сп`яніння на час смерті не є підставою для відмови у видачі посвідчення.

З наведених підстав представник позивача просила позов задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом та розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України).

Відповідач, отримавши ухвалу про відкриття провадження (а.с.31), відзив на позов не подав.

Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши письмові докази, перевіривши доводи позову, суд встановив такі обставини.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 батьками ОСОБА_1 є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с.5).

ОСОБА_3 у періоди з 25 травня 2022 року по 19 жовтня 2022 року, з 26 жовтня 2022 року по 06 лютого 2023 року, з 14 лютого 2023 року по 30 травня 2023 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи у населеному пункті Петропавлівка Петропавлівської сільської громади Куп`янського району Харківської області, що підтверджується довідкою Військової частини НОМЕР_2 від 02 грудня 2024 року №660 (а.с.10).

Наказом командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройові частині) від 12 березня 2024 року №74 рядового за призовом по мобілізації ОСОБА_3 , який перебуває у розпорядженні командира бригади, призначеного наказом командувача військ оперативного командування “ ІНФОРМАЦІЯ_3 ” (по особовому складу) від 24 лютого 2024 року №73-РС на посаду старшого стрільця відділення охорони взводу охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_4 , вважати таким, що вибув до нового місця служби та його з 12 березня 2024 року виключено зі списків особового складу частини і всіх видів забезпечення (а.с.11).

Як видно з відпускного квитка від 21 березня 2024 року №58, рядовому ОСОБА_3 надано відпустку терміном на 15 календарних днів з 25 березня 2024 року по 10 квітня 2024 року (а.с.12).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер, про що 01 квітня 2024 року виконавчим комітетом Забродівської сільської ради видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3 ; місце смерті – місто Ковель (а.с.14).

За змістом листа ІНФОРМАЦІЯ_5 від 27 березня 2024 року №753 (сповіщення сім`ї №2) солдат ОСОБА_3 26 березня 2024 року близько 14:58, перебуваючи на автостанції №1 міста Ковель в маршрутному автобусі сполученням Львів-Ковель внаслідок раптового погіршення здоров`я помер (а.с.15).

Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть від 26 березня 2024 року №57 смерть ОСОБА_3 настала внаслідок гострої форми ішемічної хвороби серця (а.с.16).

Наказом від 22 квітня 2024 року №122 солдата ОСОБА_3 , старшого стрільця першого відділення третього взводу роти охорони першого відділу, через смерть, непов`язану з виконанням обов`язків з військової служби, виключено зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_6 та всіх видів забезпечення (а.с.13).

У висновку експерта №53 (а.с.18-19) вказано, що причиною смерті ОСОБА_3 є захворювання - гостра форма ішемічної хвороби серця, що супроводжувалася гострою ішемічною дистрофією міокарду, гіпертрофією міокарда, що в кінцевому результаті на фоні алкогольного сп`яніння призвело до розвитку гострої серцево-судинної недостатності, яка є безпосередньою причиною смерті; згідно з актом судово-медичного дослідження від 03 квітня 2024 року №324 в крові ОСОБА_3 виявлено етиловий спирт в кількості 2,29%, вищих спиртів не виявлено.

Постановою Ковельського районного управління поліції Головного управління національної поліції України у Волинській області від 30 квітня 2024 року кримінальне провадження №12024030550000439, розпочате 26 березня 2024 року за фактом смерті громадянина ОСОБА_3 , закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України - за відсутністю складу кримінального правопорушення (а.с.22).

Згідно з протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії 16 Регіональної військово-лікарської комісії (м. Львів) від 23 грудня 2025 року №2025-1223-1745-1893-7 захворювання солдата ОСОБА_3 , яке призвело до смерті, та причина смерті, ТАК, пов`язані з проходженням військової служби (а.с.20-21).

На заяву ОСОБА_2 щодо встановлення статусу та видачі ОСОБА_1 посвідчення “члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби” відповідач листом від 24 лютого 2026 року №1458 повідомив, що комісія ІНФОРМАЦІЯ_1 по встановленню статусу “члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби” прийняла рішення про відмову у встановленні такого статусу ОСОБА_1 , оскільки згідно з висновком експерта №53 у крові ОСОБА_3 виявлено етиловий спирт у концентрації 2,29% (а.с.23).

При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, систему їх соціального та правового захисту, гарантії військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах, сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни визначає та відносини у цій галузі регулює Закон №2011-XII.

За змістом статті 1 цього Закону соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 2 Закону №2011-XII передбачено, що ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону №2011-XII його дія поширюється, зокрема, на військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями, Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, розвідувального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань, правоохоронних та розвідувальних органів - громадян України, які виконують військовий обов`язок за межами України, у тому числі на території держави-агресора, під час їх безпосередньої участі у здійсненні та/або забезпеченні здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією проти України, а також на членів їх сімей.

Частиною другою статті 3 Закону №2011-XII встановлено, що його дія не поширюється на членів сімей військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які загинули чи померли під час проходження військової служби (зборів), проходження служби у резерві внаслідок вчинення ними кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо загибель (смерть) військовослужбовця, військовозобов`язаного чи резервіста сталася внаслідок вчинення ними дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп`яніння, чи є наслідком навмисного заподіяння собі військовослужбовцем, військовозобов`язаним чи резервістом тілесного ушкодження.

Згідно з частиною третьою статті 16 Закону №2011-XII військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби, за умов, визначених Законом України “Про військовий обов`язок і військову службу”.

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону України від 25 березня 1992 року №2232-XII “Про військовий обов`язок і військову службу” військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби: 1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); 2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; 3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника); 4) під час виконання державних обов`язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов`язки не були пов`язані з військовою службою; 5) під час виконання обов`язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.

Згідно з частиною шостою статті 18 Закону №2011-XII вдова (вдівець), батьки загиблого або померлого військовослужбовця, а також дружина (чоловік), у разі якщо вона (він) не взяла (не взяв) інший шлюб, та її (його) неповнолітні діти або повнолітні діти - особи з інвалідністю з дитинства, батьки військовослужбовця, який пропав безвісти під час проходження військової служби, мають право на пільги, передбачені цим Законом

Частиною тринадцятою статті 14 Закону №2011-XII передбачено, що особам, які мають право на пільги, гарантії та компенсації, передбачені цим Законом, видаються посвідчення. Форма та порядок видачі посвідчень встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Так Кабінетом Міністрів України 28 травня 1993 року прийнято постанову №379 “Про посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби” (Постанова №379).

Відповідно до пункту 1 Постанови №379 у первинній редакції посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби (надалі - посвідчення), видаються батькам, дружині або чоловіку та дітям указаних військовослужбовців за зразками згідно з додатками №1 і 2. Підставою для видачі посвідчення є документ, який підтверджує факт загибелі (смерті) чи пропажі безвісти військовослужбовця, виданий територіальним центром комплектування та соціальної підтримки.

З наведеного убачається, що в разі смерті військовослужбовця під час проходження військової служби, члени сімей військовослужбовців мають право на пільги, гарантії та компенсації, а також на отримання посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців.

При цьому Постанова №379 не має розширеного тлумачення підстав як для видання, так і відмови у видачі посвідчення, окрім як загибелі (смерті) чи пропажі безвісти під час проходження військової служби військовослужбовця.

Таким чином, визначальним є проходження військовослужбовцем військової служби та настання в цей проміжок часу відповідної події, як-то загибелі (смерті) чи зникнення безвісти.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22 грудня 2023 року №1366 до Постанови №379 внесено зміни, зокрема назву Постанови викладено у редакції “Про посвідчення членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби” та затверджено Порядок видачі посвідчень членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби, та форми посвідчень членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби (далі Порядок №379 у редакції чинній на час спірних правовідносин).

Згідно з пунктом 2 Порядку №379 посвідчення є документом, що підтверджує статус члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, на підставі якого надаються пільги, гарантії та компенсації, встановлені для таких осіб Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”.

Відповідно до пункту 3 Порядку №379 підставою для видачі посвідчення є:

витяг із наказу про виключення військовослужбовця із списків особового складу у зв`язку із смертю, визнанням його судом безвісно відсутнім чи оголошення померлим або копія такого наказу;

свідоцтво про смерть військовослужбовця або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім;

документ про причини та обставини смерті військовослужбовця (відповідний наказ (витяг із наказу), акт проведення розслідування, довідка про обставини травми (поранення, контузія, каліцтво) тощо), який підтверджує, що військовослужбовець загинув (помер) не внаслідок вчинення ним кримінального чи адміністративного правопорушення або що загибель (смерть) сталася не внаслідок вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп`яніння чи навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження;

постанова військово-лікарської комісії (крім випадків, коли військовослужбовець пропав безвісти).

Посвідчення видаються батькам, дружині (чоловіку) у разі, коли вона (він) не взяла (не взяв) інший шлюб, дітям, які не досягли повноліття, або повнолітнім дітям - особам з інвалідністю з дитинства військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти (і за рішенням суду визнані безвісно відсутніми) під час проходження військової служби (пункт 4 Порядку №379).

За змістом пунктів 5-6 Порядку №379 для отримання посвідчення особа із числа зазначених у пункті 4 цього Порядку (далі - заявник) звертається особисто або через свого представника із заявою (в довільній формі) до: територіального центру комплектування та соціальної підтримки - про видачу посвідчення члена сім`ї військовослужбовця Збройних Сил або Держспецтрансслужби, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби; уповноваженого структурного підрозділу (органу), на який покладаються функції з видачі посвідчень (далі - уповноважений орган) - про видачу посвідчення члена сім`ї військовослужбовця СБУ, Управління державної охорони, розвідувальних органів, Держспецзв`язку, Держприкордонслужби, Національної гвардії, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби.

У заяві зазначаються прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності) особи, яка звертається для отримання посвідчення, спосіб комунікації (поштова адреса та/або адреса електронної пошти, номер телефону), сімейні (родинні) відносини із військовослужбовцем, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, військове звання такого військовослужбовця, його прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), військове формування, у списках особового складу якого він/вона перебував/перебувала на дату смерті/зникнення безвісти.

Разом із заявою подаються:

копія документа, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документа, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус (за наявності технічної можливості доступу до відомостей про зазначені документи стосовно заявника копії таких документів заявником не подаються);

документи, що підтверджують сімейні (родинні) відносини із військовослужбовцем, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби (свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб, витяг із Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження або шлюб);

фотокартка члена сім`ї (крім дітей, які не досягли повноліття) розміром 2,5 х 3,5, де зображення обличчя має складати 65-70 відсотків фото;

висновок медико-соціальної експертної комісії або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи щодо повнолітньої дитини військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, про визнання її особою з інвалідністю з дитинства;

рішення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, селищної, сільської, районної в місті (у разі утворення) ради або суду про встановлення над дитиною-сиротою, дитиною, позбавленою батьківського піклування, опіки, піклування, влаштування у прийомну сім`ю або дитячий будинок сімейного типу (у разі здійснення опіки або піклування над дітьми військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, чи влаштування їх у прийомну сім`ю або дитячий будинок сімейного типу).

Згідно із пунктом 7 Порядку №379 для проведення перевірки інформації про військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, членів його сім`ї Міноборони, МВС, СБУ, Управління державної охорони, розвідувальні органи, Адміністрація Держспецзв`язку мають право отримувати інформацію з державних реєстрів шляхом надання безпосереднього доступу, електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до пункту 9 Порядку №379 посвідчення видається протягом 30 календарних днів з дня надходження відповідної заяви з усіма необхідними документами.

Дитині військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісті під час проходження військової служби, посвідчення видається до досягнення нею повноліття за формою згідно з додатком 2 до постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 1993 р. №379 (ЗП України, 1993 р., №10, ст. 220) - із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 22 грудня 2023 р. №1366 (пункт 9 Порядку №379).

За приписами пункту 11 Порядку №379 посвідчення не видається в тому разі, коли військовослужбовець загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби внаслідок вчинення ним кримінального чи адміністративного правопорушення або коли загибель (смерть) військовослужбовця сталася внаслідок вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп`яніння чи навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження.

Враховуючи наведене, положення Закону №2011-XII та Порядку №379 не поширюються, зокрема на членів сім`ї військовослужбовця, у разі коли такий помер під час проходження військової служби внаслідок вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення або коли загибель (смерть) військовослужбовця сталася внаслідок вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп`яніння чи навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження.

Спірні правовідносини у цій справі виниклиу зв`язку з відмовою у встановленні ОСОБА_1 (дитині) статусу члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби та видачі відповідного посвідчення на підставі пункту 2 статті 3 Закону №2011-XII. При прийнятті рішення відповідач покликався на висновок експерта №53, яким зафіксовано, що у крові ОСОБА_3 виявлено етиловий спирт у концентрації 2,29%.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує, що військовослужбовець ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуваючи у маршрутному автобусі сполученням Львів-Ковель та прямуючи зі служби у відпустку (надана на період з 25 березня 2024 року по 10 квітня 2024 року).

Вказана у лікарському свідоцтві про смерть від 26 березня 2024 року №57 причина смерті ОСОБА_3 – гостра форма ішемічної хвороби серця (а.с.16-17).

Згідно з протоколом засідання 16 регіональної військово-лікарської комісії (м. Львів) від 23 грудня 2025 року №2025-1223-1745-1893-7 захворювання солдата ОСОБА_3 , яке призвело до смерті, та причина смерті, ТАК, пов`язані з проходженням військової служби (а.с.20-21).

Як установлено пунктом 1.3 глави 1 розділу І Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за №1109/15800, далі - Положення №402, зі змінами), визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, які заподіяли військовослужбовцям смерть, є завданнями військово-лікарської експертизи.

Постанова військово-лікарської комісії про причинний зв`язок захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва), що зумовило безпосередню, основну причину смерті, приймається в одному із формулювань, вказаних у пунктах 21.5, 21.6 розділу II цього Положення, з обов`язковим додаванням перед словом “ТАК” або “НІ” слів “яке призвело до смерті, та причина смерті”. У випадках коли причину смерті не встановлено, ВЛК приймає постанову про причинний зв`язок смерті військовослужбовця (особи, звільненої з військової служби) з військовою службою, а у постанові про причинний зв`язок слова “Захворювання, поранення (травма, контузія, каліцтво), яке призвело до смерті, та причина смерті” не зазначаються (пункт 21.30 глави 21 розділу ІІ Положення №402).

Отже, військово-лікарська комісія встановлює причинний зв`язок захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва), яке призвело до смерті військовослужбовця.

Відповідачем не надано будь-яких доказів на підтвердження скасування чи внесення змін до постанови військово-лікарської комісії від 23 грудня 2025 року №2025-1223-1745-1893-7.

Відмова відповідача у видачі ОСОБА_1 пільгового посвідчення з підстав того, що в крові загиблого військовослужбовця виявлено концентрацію алкоголю (стан середнього ступеня алкогольного сп`яніння), не є обґрунтованою, оскільки матеріали справи не містять доказів, які б свідчили, що до смерті ОСОБА_3 призвело гостре алкогольне отруєння (коли стан алкоголю в крові від 3,0% і вище), а не наявне у нього захворювання. Навпаки, проаналізовані у справі документи вказують на те, що смерть військовослужбовця настала виключно через хворобу (патологічні стани) – гостра форма ішемічної хвороби серця (код І24.9).

Будь-яких належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що смерть військовослужбовця є наслідком (чи зумовлена дією) алкогольного, наркотичного або токсичного сп`яніння, відповідачем як суб`єктом владних повноважень суду не надано.

Суд наголошує, що на членів сім`ї не поширюються положення Закону №2011-XII лише у випадку, якщо смерть військовослужбовця є наслідком вчинення активних дій самим військовослужбовцем, який знаходиться у стані алкогольного сп`яніння. Сам факт знаходження військовослужбовця у стані алкогольного сп`яніння на час настання смерті не є підставою для відмови у видачі посвідчення.

З огляду на встановлені обставини суд дійшов висновку, що на ОСОБА_1 як сина військовослужбовця ОСОБА_3 , смерть якого згідно з постановою військово-лікарської комісії 23 грудня 2025 року №2025-1223-1745-1893-7 настала внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, поширюється дія Закону №2011-XII та Порядку №379.

Відтак, суд дійшов висновку про те, що відповідач безпідставно відмовив ОСОБА_1 в оформленні та видачі відповідного посвідчення дитини військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, у зв`язку із чим відповідно до наданих суду статтею 245 КАС України повноважень позовні вимоги необхідно задовольнити.

Як визначено частиною першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У зв`язку із задоволенням позову на користь ОСОБА_2 за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судові витрати у сумі 1331,20 грн, підтверджені квитанцією від 26 березня 2026 року №2.591420333.1, випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету (а.с.4, 28).

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_5 ) про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправною відмову комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 по розгляду питання встановлення (підтвердження) статусу “Член сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби”, оформлену протоколом від 20 лютого 2026 №17, щодо відмови ОСОБА_1 в оформленні та видачі посвідчення члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_7 вирішити питання оформлення та видачі ОСОБА_1 посвідчення дитини військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби.

Стягнути на користь ОСОБА_2 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 судові витрати у сумі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна грн 20 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ж.В. Каленюк