Рішення від 05 липня 2026 р. у справі №490/3626/26 — Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/3626/26

н\п 2/490/3197/2026

Центральний районний суд м. Миколаєва

вул. Захисників Миколаєва, 41/12, м. Миколаїв, 54607 тел. (0512) 53-31-08

e-mail: inbox@ct.mk.court.gov.ua, web: ct.mk.court.gov.ua Код ЄДРПОУ 02892528

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2026 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Саламатіна О.В., за участю секретаря судового засідання Рябой Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ВТБ Банк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Грищенко Людмила Анатоліївна, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про зняття арешту з майна,

ВСТАНОВИВ:

06.08.2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом до Акціонерного товариства «ВТБ Банк» про зняття арешту з майна, в якому просив зняти арешт з нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_1 , який був накладено в межах виконавчого провадження державним виконавцем Центрального ВДВС ММУЮ.

В обгрунтування позову, ОСОБА_1 вказав, що він є сином ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та маючи намір отримати спадок, який залишився після смерті батька, а також здійснити реєстрацію права власності на частину квартири, позивач звернувся до приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Грищенко Л.А. із заявою про прийняття спадщини. Однак, листом від 01.07.2024 р. приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Грищенко Л.А. повідомила, що при підготовці документів до видачі свідоцтва про право на спадщину за законом було виявлено арешт на невизначене майно, все нерухоме майно боржника ОСОБА_2 , код: НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 . Реєстраційний номер обтяження: 10955436. Згідно п.п. 4.18 глави 10 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» якщо на спадкове майно накладено арешт судовим чи слідчим органами, видача свідоцтва про право на спадщину затримується до зняття арешту.

При цьому, позивач стверджує, що відсутня можливість встановити факт сплати заборгованості за виконавчими провадженнями №25197400, оскільки матеріали виконавчого провадження знищено у зв`язку з закінченням терміну зберігання згідно з пунктом 8.19 розділу 8, пункту 9.9 розділу 9 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 25.12.2008 №2274/5. Таким чином відсутні підстави для зняття арешту та припинення обтяження №10955436 (лист №84840 від 15.07.2024 р.).

Виходячи з вищевикладеного, оскільки позивач в інший спосіб, крім звернення до суду з позовом про зняття арешту захистити своє порушене право не має змоги, на час звернення із позовною заявою до суду за наявності арешту, накладеного на майно, порушується право власності позивача на спадкове майно, порушене право позивача підлягає судовому захисту в заявлений спосіб шляхом припинення дії відповідних обтяжень.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, з метою захисту свого порушеного права, позивач змушений звернутись до суду та просить зняти арешт нерухомого майна, а саме: квартира, трикімнатна, адреса: АДРЕСА_3 , який було накладено, в межах виконавчого провадження, реєстраційний номер обтяження: 10955436.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.04.2026 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Саламатіна О.В.

23.04.2026 року матеріали справи передано на розгляд судді.

Ухвалою судді від 27.04.2026 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі, розгляд справи постановлено проводити в порядку загального позовного провадження, почато підготовче провадження з дня постановлення цієї ухвали та призначено проведення підготовчого засідання на 05.06.2026 року.

08.05.2026 року приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Грищенко Л.А. подала до суду заяву, в якій просила підготовче засідання призначене на 05.06.2026 року проводити без її участі.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 05.06.2026 року було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, також було закрито закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 06.07.2026 року.

09.06.2026 року представник Центрального відділу ДВС у м. Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України - Куліков В.О. подав до суду пояснення, в яких зазначив, що зазначений позов не визнає, вважає його необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. Так, в ході моніторингу автоматизованої системи виконавчого провадження встановлено, що на виконання у відділі перебувало виконавче провадження №25197400 з примусового виконання виконавчого листа №2-14-1038/09 виданого 11.06.2009 року Центральним районним судом м. Миколаєва про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на користь ВАТ «ВТБ Банк» в особі Миколаївської філії заборгованості за кредитним договором - 27 048,72 грн та витрат у розмірі 150,24 грн з кожного. Боржником у виконавчому провадженні №25197400 визначено ОСОБА_2 . 05.05.2011 року державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. 13.04.2013 року державним виконавцем, керуючись п. 5 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції що діяла на час винесення постанови), винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу, у зв`язку з неможливістю встановити особу боржника, з`ясувати місце проживання боржника.

Станом на 04.03.2026 виконавчий лист №2-14-1038/09 виданий 11.06.2009 року Центральним районним судом м. Миколаєва на виконанні не перебуває, відомості щодо сплати заборгованості за вищевказаним виконавчим документом до відділу не надходили. Встановити факт сплати заборгованості за виконавчими провадженнями №25197400 відсутня можливість, виконавчий збір та витрати виконавчого провадження не стягувались. Враховуючи викладене, відсутні підстави для зняття арешту з майна боржника. Позивачем не надано жодних доказів повного та фактичного виконання виконавчих документів на підставі яких відкривалося виконавче провадження №25197400 на користь ПАТ "ВТБ Банк" в особі Миколаївської філії, так і після їх звершення.

Отже, в даному випадку мова йде про повернення виконавчого документа саме стягувачу. Відповідно до законодавства, за таких обставин, виконавче провадження не є закінченим, після якого могли б настати правові наслідки, передбачені частиною другою статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції до 05.10.2016 року), ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження».

11.06.2026 року представниця АТ «ВТБ Банк» - Кустова Т.В. подала до суду додаткові пояснення у справі, в яких зазначила, що відповідно до архівних даних облікових систем в ПАТ «ВТБ Банк» наявний контрагент ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), який виступав поручителем по кредитному договору від 27.12.2007 року №083/2007, укладеному з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ). Право вимоги за даним кредитним договором відступлене ТОВ «ЕОС Фінанс Україна» (ЄДРПОУ 37534301) згідно договору відступлення права вимоги №14/03-12 від 29.03.2012 до дати запровадження тимчасової адміністрації у банку (28.11.2018 року).

15.06.2026 року приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Грищенко Л.А. подала до суду заяву в якій просила розгляд справи проводити без її участі.

Сторони в судове засідання 06.07.2026 року не з`явилися.

В пункті 3 прохальної частини позовної заяви міститься клопотання представниці позивача про розгляд справи без участі сторони позивача.

Якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (Постанова ВС від 24.10.2024 у справі №752/8103/13-ц).

За такого, суд вважає, що підстав для відкладення розгляду справи немає, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення рішення, адже основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних у справі письмових доказів, що відповідає приписам ст. 223 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши та перевіривши всі аргументи сторін викладені ними в документах по суті справи та докази в їх сукупності, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 26.03.2009 року у справі №14-1038/09 позов ВАТ "ВТБ Банк" в особі Миколаївської філії до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором було задоволено частково та розірвано кредитний договір №083/2007, укладений 27 грудня 2007 року між ВАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_3 ; розірвано договір поруки № 083/2007, укладений 26 грудня 2007 року між ВАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_2 ; стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на користь ВАТ "ВТБ Банк" в особі Миколаївської філі заборгованість за кредитом у розмірі 27048 (двадцять сім тисяч сорок вісім) грн. 72 коп.

Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 12.11.2009 року у справі 22ц-2428/09 рішення Центрального районного суду від 26 березня 2009 р. в частині розірвання кредитного договору №083/2007, укладеного 27 грудня 2007 р. між ВАТ «ВТ Банк» та ОСОБА_3 та договору поруки №083/2007, укладеного 27 грудня 2007 р. між ВАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_2 скасовано, в іншій частині залишено без змін.

11.06.2009 року на виконання рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 26.03.2009 року у справі №14-1038/09 було видано виконавчий лист.

17.03.2011 року державним виконавцем Центрального ВДВС м. Миколаїв ГТУЮ у Миколаївській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №25197400.

05.05.2011 року державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

13.04.2013 року державним винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 5 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження».

ІНФОРМАЦІЯ_2 боржник ОСОБА_2 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого 14.12.2021 року відділом ДРАЦС у місті Миколаєві ПМУМЮ (м. Одеса), актовий запис №4990.

09.05.2024 року, на підставі заяви ОСОБА_1 , приватним нотаріусом Миколаївського МНО Грищенко Л.А. заведено спадкову справу №50/2024 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , а саме: 1/3 частки в праві спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_1 .

01.07.2024 року приватним нотаріусом Миколаївського МНО Грищенко Л.А. надано ОСОБА_1 повідомлення спадкоємцю №219/02-14/50/2024, згідно якого при підготовці документів до видачі свідоцтва про право на спадщину за законом було виявлено арешт на невизначене майно, все нерухоме майно боржника ОСОБА_2 , код: НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 . Реєстраційний номер обтяження: 10955436. Згідно п.п. 4.18 глави 10 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» якщо на спадкове майно накладено арешт судовим чи слідчим органами, видача свідоцтва про право на спадщину затримується до зняття арешту.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №382035858, сформованого приватним нотаріусом Грищенко Л.А. 07.06.2024 року, слідує, що квартира АДРЕСА_1 , належить на праві спільної часткової власності 1/3 частка ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності серії НОМЕР_4 від 11.12.2009 року та 2/3 частки позивачу ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину №974, виданого 22.12.2011 приватним нотаріусом Стадніченко С.А.

При цьому, відносно квартири АДРЕСА_1 зареєстровано обтяження, тип обтяження: арешт нерухомого майна; реєстраційний номер обтяження: №10955436; зареєстровано 18.03.2011 08:55:53 за №10955436 реєстратором: Миколаївська філія державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України; підстава обтяження: постанова про відкриття виконавчого провадження з накладанням арешту на майно боржника, 25197400, 11.06.2009, Центральним ВДВС ММУЮ державним виконавцем Ткаченко О.В.; об`єкт обтяження: невизначене майно, все нерухоме майно боржника; власник: ОСОБА_2 ; обтяжувач: Центральний відділ державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції.

Позивач ОСОБА_1 є сином померлого боржника ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 .

Як вбачається з відповіді №2651833 від 27.04.2026 року Акціонерне товариство «ВТБ Банк» перебуває в стані припинення.

У своїх додаткових поясненнях представниця АТ «ВТБ Банк» - Кустова Т.В. зазначала, що право вимоги за кредитним договором №083/2007 від 27.12.2007 року, в якому ОСОБА_2 виступав поручителем було відступлене ТОВ «ЕОС Фінанс Україна» згідно договору відступлення права вимоги №14/03-12 від 29.03.2012 року до дати запровадження тимчасової адміністрації у банку (28.11.2018 року).

Як вбачається з відповіді №2987339 від 06.07.2026 року діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕОС Фінанс Україна» припинено.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно зі ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Законодавець у ч. 1 ст. 16 ЦК України встановив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч. 2 цієї ж статті визначено способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Статтею 41 Конституції України передбачено право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно зі статтею 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте, попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 червня 2016 року № 5 "Про судову практику в справах про зняття арешту з майна", позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Згідно з частиною 2 статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", підставою для реєстрації припинення обтяження є в тому числі й рішення суду, що набрало законної сили.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) – це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою статті 6 Закону України "Про виконавче провадження" установлено, що державний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно із положеннями статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виходячи зі змісту статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Положеннями статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець виносить постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання рішення, якщо така постанова не виносилася під час відкриття виконавчого провадження, та не пізніше наступного робочого дня із дня виявлення майна.

Відповідно до частин 3, 4 та 5 статті 60 Закону України "Про виконавче провадження" з майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту. Копії постанови державного виконавця про зняття арешту з майна надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту. У всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду. До підстав зняття арешту також належать закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження.

Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом (частина перша статті 50 Закону України "Про виконавче провадження"). Так, частиною другою зазначеної статті передбачено, що у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника. Відсутність відкритого виконавчого провадження з виконання рішення суду дає підстави для звільнення майна з під арешту.

Такий висновок суду узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 27 березня 2020 року у справі № 817/928/17.

Предметом спору в даній справі є зняття арешту з усього майна, яке є спадковим майном ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , право на яке доводить позивач.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №463/5896/14-ц зазначено, що: "кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (статті 15, 16 ЦК України). Цивільне право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За змістом ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

У відповідності до ч.ч. 1, 3 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Частиною 1 ст. 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за отриманням свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.

Підпунктами 4.15. та 4.18. п. 4 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністра юстиції України за №296/5 від 22.02.2012, передбачено, що видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна. Якщо на спадкове майно накладено арешт судовим чи слідчими органами, видача свідоцтва про право на спадщину затримується до зняття арешту.

Вимоги позивачів, що ґрунтуються на їх праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту. Така позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15 травня 2013 року № 6-26цс13.

Більше того, наявність протягом тривалого часу не скасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 2-356/12, від 03 листопада 2021 року у справі № 161/14034/20, від 22 грудня 2021 року у справі № 645/6694/15.

Згідно ч. 4 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження", підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду (ч.5 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження").

Відповідно до пункту 3 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» визначено, що застосовуючи положення статті 391 ЦК України, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов`язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із того, що відповідно до положень статей 391, 396 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 листопада 2019 року у справі №643/3614/17 (провадження № 14-479цс19) вказано, що вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин, відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 квітня 2019 року у справі № 661/624/16-ц (провадження № 14-618цс18) викладено висновки про те, що у разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, має право звернутися до суду з позовом як про визнання права власності на майно, на яке накладено арешт, та зняття з нього арешту, так і з позовом лише про зняття з такого майна арешту, якщо підтверджено приналежність арештованого майна на праві власності позивачу та відсутність оспорювання або невизнання такого права.

Подібні правові висновки наведено Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 30 травня 2018 року у справі №640/7794/16-ц, від 22 серпня 2018 року у справі №658/715/16-ц, а в постановах Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №922/1334/17, від 02.10.2018 у справі №916/3108/17, від 05.03.2019 у справі №903/206/18, від 30.09.2019 у справі №908/1532/18, від 04.10.2023 року у справі №337/2402/22 (провадження №61-7442св23, від 06.02.2023 року у справі №463/2924/22 (провадження №61-11005св22), від 30.11.2023 року у справі №459/2046/20 (провадження №61-18675св21), від 14.02.2024 року у справі №754/11116/22 (провадження №61-14490св23).

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Виходячи з викладеного вище, на час звернення з заявою до суду за наявності арештів (обтяжень), накладених на майно, порушується право позивача на отримання спадщини, а підстав для продовження обтяження на майно суд не вбачає, тому право позивача підлягає судовому захисту у заявлений ним спосіб шляхом зняття арешту з майна.

Керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 76, 81, 89, 247, 263-265, 354-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_6 ) до Акціонерного товариства «ВТБ Банк» (код ЄДРПОУ: 14359319, адреса: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 17), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ: 35065742, адреса: 54030, м. Миколаїв, вул. Артилерійська, буд. 18), приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Грищенко Людмила Анатоліївна (адреса: 54009, м. Миколаїв, вул. Велика Морська, буд. 111/1), Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (код ЄДРПОУ: 21708016, адреса: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 17), про зняття арешту з майна, задовольнити.

Зняти арешт з нерухомого майна, а саме трикімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_3 , який було накладено постановою про відкриття виконавчого провадження з накладенням арешту на майно боржника №25197400 від 11.06.2009 року державним виконавцем Центрального ВДВС ММУЮ Ткаченко О.В., реєстраційни номер обтяження: 10955436.

Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Саламатін