Рішення від 06 липня 2026 р. у справі №490/7100/25 — Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/7100/25

н\п 2/490/685/2026

Центральний районний суд м. Миколаєва

вул. Захисників Миколаєва, 41/12, м. Миколаїв, 54607 тел. (0512) 53-31-08

e-mail: inbox@ct.mk.court.gov.ua, web: ct.mk.court.gov.ua Код ЄДРПОУ 02892528

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2026 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Саламатіна О.В., розглянувши в спорядку спрощеного позовного провадження повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 , про стягнення 3% річних та інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов`язання,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2025 року ТОВ «Цикл Фінанс» звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 користь ТОВ «ФК «Цикл Фінанс» суму в розмірі – 50 927,82 грн - 3% річних та інфляційні втрати за невиконання грошового зобов`язання за рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 22.12.2008 у справі №2-1-12871/2008, а також та понесені судові витрати.

В обгрунтування позову позивач вказав, що 06.04.2007 р. між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є АТ «Райффайзен Банк» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір №014/08-112/62576 (далі – Кредитний договір), відповідно до якого Банк надав кредит у розмірі 21740,00 дол. США, зі строком до 06.04.2014 року, та зі ставкою за користування кредитом в розмірі 13,50% річних.

18 січня 2024 року між АТ «Райффайзен банк» та АТ «Оксі Банк» укладено договір відступлення права вимоги №114/2-66, відповідно до якого АТ «Оксі Банк» набуло права вимоги за Кредитним договором.

18 січня 2024 року між АТ «Оксі Банк» та ТОВ «Цикл фінанс» укладено Договір відступлення права вимоги №114/2-66-1, відповідно до якого ТОВ «Цикл Фінанс» набуло права вимоги за Кредитним договором.

22.12.2008 рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва у справі №2-1-12871/2008 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором №014/08-112/62576 від 06.04.2007 року в розмірі 151867,55 грн, судові витрати у розмірі 1548,67 грн, а всього 153416,22 грн.

29 січня 2009 року Центральним районним судом м. Миколаєва видано виконавчий лист Миколаєва у справі №2-1-12871/2008. 03 квітня 2009 року Відділом Державної виконавчої служби Миколаївського районного управління юстиції відкрито виконавче провадження № 12179185. При виконанні виконавчий лист було втрачено.

29.08.2014 року ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва виданий дублікат виконавчого листа у справі №2-1-12871/2008.

Згідно відмітки на дублікаті виконавчого листа 17.09.2016 р. дублікат виконавчого листа повернуто Центральним відділом державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Одеса) на підставі п. 5 статті 47 ЗУ «Про виконавче провадження» у зв`язку із неможливістю встановити місце проживання, перебування боржника. Відмітки про стягнення суми заборгованості відсутні.

16.09.2024 р. Приватним виконавцем виконавчого округу Миколаївської області Баришніковим А.Д. винесено повідомлення про повернення виконавчого листа №2-1-12871/2008 стягувачу без прийняття до виконання на підставі пункту 8 частини 4 статті 4 ЗУ «Про виконавче провадження», оскільки стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску.

Також позивач вказує, що нарахування фінансових санкцій – 3% річних (згідно ст. 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), до початку введення карантину здійснювалось в межах строку позовної давності – 3 роки тобто з 02.04.2017 року і повинно було закінчитись 01.03.2020 року.

Розрахунок 3% річних (ст. 625 ЦК України) за порушення зобов`язання з повернення кредиту, що зафіксовано в рішенні суду, в розмірі 13 291,53 гривень розраховані за період: 02 квітня 2007 р. – 01 березня 2020 р. Індекс інфляції нараховувався також за період: 02 квітня 2007 р. – 01 березня 2020 р. та складає 37636,29 гривень.

Таким чином, сторона позивача вважає, що 3% річних та інфляційні втрати за невиконання грошового зобов`язання, що підлягають стягненню, складають 50 927,82 гривні.

Також, представник позивача зазначає, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді 3% річних та інфляційних втрат не є санкцією передбаченою умовами договору за неналежне виконання умов договору та не входять до складу основного зобов`язання, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника. Грошове зобов`язання на яке нараховується фінансова санкція 3% річних та інфляційних втрат, виникло на підставі рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 22.12.2008 у справі №2-1-12871/2008, а тому надається лише рішення суду, умови кредитного договору в даній справі не застосовуються

За такого, враховуючи вищевказане ТОВ «Цикл Фінанс» просить суд позовні вимоги задовольнити та стягнути з відповідача 3% річних та інфляційні втрати за невиконання грошового зобов`язання за рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 22.12.2008 у справі №2-1-12871/2008 в розмірі – 50 927,82 грн, а також судові витрати у розмірі 3028,00 гривень.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.08.2025 року дану справу передано на розгляд судді Черенковій Н.П.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 02.09.2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за вищезазначеним позовом. Розгляд справи постановлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 08.12.2025 року витребувано: у приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Баришнікова А.Д. інформацію щодо виконання виконавчого листа №2-1-12871, виданого Центральним районним судом м. Миколаєва 22 жовтня 2014 року, а саме: залишок суми заборгованості, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 , а також копії матеріалів виконавчого провадження №62147578; у ТОВ «Цикл Фінанс» дані щодо виконання виконавчого листа №2-1-12871, виданого Центральним районним судом м. Миколаєва 22 жовтня 2014 року.

29.12.2025 року ТОВ «Цикл Фінанс» на виконання вимог ухвали Центрального районного суду м. Миколаєва від 08.12.2025 року наддало витребувану інформацію.

Розпорядженням керівника апарату суду від 23.02.2026 року було призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв`язку з поданням суддею Черенковою Н.П. заяви про відставку та відрахування її зі штату суду.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.02.2026 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Саламатіна О.В.

23.02.2026 року справу передано судді Саламатіну О.В.

Ухвалою судді від 26.02.2026 року прийнято до свого провадження цивільну справу №490/7100/25 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 , про стягнення 3% річних та інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов`язання, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач, який повідомлявся судом про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, не скористався своїм процесуальним правом та не направив суду відзив на позовну заяву, із викладенням заперечень проти позову.

Враховуючи рішення ЄСПЛ у справі «В`ячеслав Корчагін проти Росії» (№12307/16), яким визначено, що якщо повістку було направлено за однією з відомих адрес, а особа ухиляється від її отримання то особа може стежити за ходом справи з офіційних джерел, таких як веб-сторінка суду, а тому права такої особи щодо розгляду справи у його відсутності, порушені не були.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною правової системи України, кожна особа має право на справедливий судовий розгляд справи. Це право включає в себе доступність до правосуддя.

В той же час, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Також, Рішенням Європейського суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши та перевіривши всі аргументи сторін викладені ними в документах по суті справи та докази в їх сукупності, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 06.04.2007 між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Миколаївської обласної дирекції та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір №014/08-112/62576, відповідно до якого Банк надав кредит в сумі 21740,00 дол. США під 13,5% річних строком до 06.04.2014 року.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 22.12.2008 року у справі №2-1-12871/2008 з ОСОБА_1 стягнуто на користь ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором №014/08-112/62576 від 06.04.2007 року, а саме: заборгованість за кредитом 151867,55 грн, судові витрати в сумі 1548,67 грн, а всього 153416,22 грн.

18 січня 2024 року між АТ «Райффайзен банк» та АТ «Оксі Банк» укладено договір відступлення права вимоги №114/2-66, відповідно до якого АТ «Оксі Банк» набуло права вимоги за Кредитним договором.

18 січня 2024 року між АТ «Оксі Банк» та ТОВ «Цикл фінанс» укладено Договір відступлення права вимоги №114/2-66-1, відповідно до якого ТОВ «Цикл Фінанс» набуло правав вимоги за Кредитним договором.

За рішенням суду у справі №2-1-12871/2008 Центральним районним судом м. Миколаєва 29.01.2009 року видавався виконавчий лист, який в подальшому був втрачений.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 29.08.2014 троку виданий дублікат виконавчного листа, який 17.09.2016 р. повернуто Центральним відділом державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Одеса) на підставі п. 5 статті 47 ЗУ «Про виконавче провадження» у зв`язку із неможливістю встановити місце проживання, перебування боржника. Відмітки про стягнення суми заборгованості відсутні.

Постановою Миколаївського апеляційного суду по справі №2-1-12871/2008 від 13.02.2024 року визнано неправомірними та скасовано постанови приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Баришнікова А.Д. у виконавчому провадженні №62147578 з виконання виконавчого листа №2-1-12871 від 21.05.2020 року про відкриття виконавчого провадження. (підстава – пропущений встановлений законом строк пред`явлення ВД до виконання).

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина четверта статті 82 ЦПК України).

Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду (частина сьома статті 82 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 320/4938/17 (провадження №61-26396св18) зазначено, що преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішення у такій справі правовідносини. Не потребують доказування обставини, встановлені рішенням суду, тобто ті обставини, щодо яких мав місце спір і які були предметом судового розгляду. Не має преюдиційного значення оцінка судом конкретних обставин справи, які сторонами не оспорювалися, мотиви судового рішення, правова кваліфікація спірних відносин. Преюдиційне значення можуть мати ті факти, щодо наявності або відсутності яких виник спір, і які, зокрема зазначені у резолютивній частині рішення. Преюдиційні обставини є обов`язковими для суду, який розглядає справу.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5ЦК України). Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 року у справі №686/21962/15-ц, у постанові Великої Палати Верховного Суду по справі № 703/2718/16-ц від 19 червня 2019 року. Отже, положення статті 625 ЦК України передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з деліктного зобов`язання та рішення суду.

Згідно правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постановах від 19 червня 2019 року у справі №646/14523/15-ц, від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Тлумачення частини першої статті 509, частини першої статті 267, статті 625 ЦК України свідчить, що:

1) натуральним є зобов`язання вимога в якому, не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку, але добровільне виконання якої не є безпідставно набути майном;

2) конструкція статті 625 ЦК України щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат розрахована на її застосування до такого грошового зобов`язання, вимога в якому може бути захищена в судовому (примусовому) порядку;

3) кредитор в натуральному зобов`язанні не має права на нарахування 3% річних та інфляційних втрат, оскільки вимога в такому зобов`язанні не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку.

Матеріалами справи встановлено, що 16.02.2024 року приватним виконавцем виконавчого округу Миколаївської області Баришніковим А.Д. було направлено АТ «Райффайзен Банк Аваль» повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання на підставі того, що Постановою Миколаївського апеляційного суду по справі №2-1-12871/2008 від 13.02.2024 року визнано неправомірними та скасовано постанови приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Баришнікова А.Д. у виконавчому провадженні №62147578 з виконання виконавчого листа №2-1-12871 від 21.05.2020 року про відкриття виконавчого провадження. (підстава – пропущений встановлений законом строк пред`явлення ВД до виконання).

У постановах від 23 листопада 2022 року у справі № 285/3536/20, від 18 березня 2020 року у справі № 442/398/15-ц Верховний Суд зауважив, що натуральним зобов`язанням (obligatio naturalis) є зобов`язання, вимога в якому не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку (оскільки боржник заявив про застосування позовної давності та вона застосована судом), але добровільне виконання якої не є безпідставно набутим майном. Конструкція статті 625 Цивільного кодексу України щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат розрахована на її застосування до такого грошового зобов`язання, вимога в якому може бути захищена в судовому (примусовому) порядку. Кредитор в натуральному зобов`язанні не має права нараховувати 3% річних та інфляційні втрати, оскільки вимога в такому зобов`язанні не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 757/44680/15-ц).

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від18 вересня 2024 року у справі № 761/26741/22, суд враховує, що можливість примусового стягнення кредитором заборгованості, про стягнення якої ухвалено рішення суду, вичерпується після закінчення строку пред`явлення до виконання виконавчого документа, якщо такий строк не було поновлено в установленому законом порядку. Ігнорування кредитором обставин закінчення строку пред`явлення рішення суду до виконання щодо стягнення заборгованості призвело б до надання стягувачу можливості безпідставно уникнути законодавчої вимоги щодо встановлених законом строків та призвело б до безпідставного перебування боржника у невизначеному стані понад встановлений законом час, що порушило б принцип правової визначеності як один із основоположних аспектів верховенства права.

За такого, враховуючи, що строк для пред`явлення до виконання виконавчого листа на виконання рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 22.12.2008 року у цивільній справі №2-1-12871/2008 про стягнення з ОСОБА_1 кредитної заборгованості сплив, доказів переривання такого строку чи його поновлення позивачем не надано, суд дійшов висновку, що відсутні правові підстави для стягнення у цій справі 3% річних та інфляційних втрат з ОСОБА_1 , адже вимога кредитора про стягнення з нього заборгованості за кредитним договором у цьому зобов`язанні не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку.

У статтях 12, 81 ЦПК України зазначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).

Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підтверджені належними, достатніми доказами, а тому не підлягають задоволенню.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, а тому відсутні підстави для стягнення з відповідачки на користь позивача судових витрат.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1-23, 76-81, 89, 95, 141, 258-259, 263-265, 352-355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» (код ЄДРПОУ: 43453613, адреса: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ), про стягнення 3% річних та інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов`язання, залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Саламатін