Вирок від 06 липня 2026 р. у справі №482/1593/26 — Новоодеський районний суд Миколаївської області

07.07.2026

Справа № 482/1593/26

Номер провадження 1-кп/482/300/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2026 року м. Нова Одеса

Новоодеський районний суд Миколаївської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у спрощеному провадженні щодо кримінальних проступків в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 1-кп/482/300/2026 (справа №482/1593/26), внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025153280000007 від 04.02.2025 року, за обвинуваченням, -

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Новошмідтівка Новоодеського району Миколаївської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, на утриманні має одну неповнолітню дитину, офіційно не працюючого, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст.164 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 25.10.2011 ОСОБА_3 є батьком неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Статтею 21 Конституції України передбачено, що усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Статтею 51 (частина 3) Конституцією України проголошено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

У частині 2 статті 51 Конституції України зазначається, що батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття, аналогічне визначено і в статті 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до положень Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною, дитиною є кожна людська істота до досягнення 18-річного віку, якщо за законом, застосовуваним до даної особи, вона не досягає повноліття раніше; дитина, враховуючи її фізичну її розумову незрілість, потребує спеціальної охорони та турботи, включаючи належний правовий захист, як до, так і після народження. Європейська конвенція про здійснення прав дітей від 25 січня 1996 року також застосовується до дітей, які не досягли 1 8 років.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 26 квітня 2001 року № 2402-111 «Про охорону дитинства» дитиною є особа віком до 18 років (повноліття), якщо згідно з законом, застосовуваним до неї, вона не набуває прав повнолітньої, раніше (наприклад, внаслідок одруження); а дитинство це період розвитку людини до досягнення повноліття.

У відповідності до статті 12 Закону України «Про охорону дитинства», батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних можливостей, а також поважати достоїнства дитини, готувати її до самостійного життя й праці.

Відповідно до частини 1 статті 6 Сімейного кодексу України правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття.

Частиною 3 статті 182 Сімейного кодексу України, визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Згідно ч. 1 ст. 185 Сімейного кодексу України, той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані браги участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

На підставі рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 30.03.2023 справа (№ 482/192/23, провадження 2-н/482/98/2023), ОСОБА_3 повинен сплачувати аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи з 30.01.2023 року до досягнення дитиною повноліття.

Вказане рішення суду в апеляційному порядку не переглядалось та 30.03.2023 набрало законної сили. На підставі вказаного судового рішення видано виконавчий лист № 2-н/482/98/2023 від 30.03.2023 та відкрито виконавче провадження номер за АСВП: 71729700.

Однак, ОСОБА_3 , достовірно знаючи про необхідність виплати аліментів, маючи умисел, направлений на невиконання вказаного судового рішення, будучи попередженим про кримінальну відповідальність за злісне ухилення від сплати аліментів, ігноруючи вимоги державного виконавця Новоодеського відділу Державної виконавчої служби у Миколаївському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про необхідність виконання аліментних зобов`язань, грубо порушуючи обов`язки щодо необхідності утримання неповнолітнього сина, які покладені ira нього як батька, ч. 2 ст. 51 Конституції України та ст. 180 Сімейного кодексу України, у період часу з жовтня 2023 року по 01 червня 2026 року злісно ухилився від сплати аліментів на утримання свого неповнолітнього сина, а саме: без поважних причин офіційно не працював і не вживав заходів для офіційного працевлаштування, не звертався у місцевий центр зайнятості з приводу постановки на облік, протягом тривалого часу з метою ухилення від сплати аліментів не повідомляв у державну виконавчу службу відомості про місце своєї роботи та приховував фактичні доходи, не надавав будь-якої матеріальної допомоги на утримання дитини, в результаті чого утворилась заборгованість по сплаті аліментів на утримання дитини, більше, ніж за три місяці відповідного платежу в сумі 157631 грн.

Таким чином, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КК України, а саме в злісному ухиленні від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дитини (аліментів).

Як зазначено у ч. 2, 3 ст. 381 КПК України суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акту. Спрощене провадження щодо кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цього параграфа.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 382 КПК України суд у п`ятиденний строк з дня отримання обвинувального акту щодо вчинення кримінального проступку, а в разі затримання особи у порядку, передбаченому частиною четвертою статті 298-2 цього Кодексу, невідкладно вивчає його та додані до нього матеріали і ухвалює вирок. Вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України оскільки судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

До обвинувального акту додано письмову заяву обвинуваченого ОСОБА_3 , яка складена за участі захисника ОСОБА_5 , в якій ОСОБА_3 зазначає, що беззаперечно визнає свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, а саме в злісному ухиленні від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дитини (аліментів), згоден та не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини, згоден з розглядом обвинувального акту за його відсутності у спрощеному провадженні. Крім того, йому роз`яснено зміст встановлених досудовим розслідуванням обставин, а також те, що у разі надання згоди на розгляд обвинувального акту у спрощеному порядку він буде позбавлений права оскаржувати вирок в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

У вказаній заяві захисник ОСОБА_5 підтвердив добровільність беззаперечного визнання винуватості ОСОБА_3 , згоду останнього із встановленими у результаті досудового розслідування обставинами і згоду на розгляд обвинувального акту за його відсутності.

Обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , згідно зі ст. 66 КК України, не встановлено.

Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_3 відповідно до ст. 67 КК України с вчинення кримінального правопорушення щодо іншої особи, з якою винний перебував у сімейних відносинах (п. 6- 1 ч. 1 ст. 67 КК України) та вчинення кримінального правопорушення щодо малолітньої дитини (п. 6 ч. 1 ст. 67 КК України).

Зважаючи на положення ч. 2 ст. 50 КК України якою встановлено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, на положення статті 65 КК України, обираючи до обвинуваченого ОСОБА_3 вид і міру покарання, суд приймає до уваги характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України, є кримінальним проступком, особливості й обставини його вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; особу обвинуваченого, який на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, за місцем проживання негативної характеристики не має та вважає за необхідне призначити йому покарання в межах санкції статті обвинувачення у виді пробаційного нагляду на строк два роки.

Судові витрати відсутні.

Речові докази відсутні.

Запобіжний захід не обирався.

Керуючись ст. ст. 373-374, 381-382 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України та призначити йому покарання у виді у виді пробаційного нагляду на строк 2 (два) роки.

На підставі ст. 59-1 КК України покласти на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

Додатково покласти обов`язок: за направленням уповноваженого органу з питань пробації звернутися до органів державної служби зайнятості для реєстрації як безробітного та працевлаштуватися, якщо йому буде запропоновано посаду (роботу).

Контроль за поведінкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 покласти на уповноважений орган з питань пробації за місцем його проживання.

У відповідності до частини 1 статті 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Миколаївського апеляційного суду через Новоодеський районний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня проголошення, а обвинуваченим, який знаходиться під вартою, - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акту щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Головуючий суддя: ОСОБА_1