Рішення від 06 липня 2026 р. у справі №487/3769/26 — Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/3769/26

Провадження № 2/487/2760/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.07.2026 Заводський районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого - судді Лагоди А.А.,

за участю секретаря судового засідання – Мамчур К.Е.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщені суду цивільну справу за позовом представника позивача ОСОБА_1 адвоката Лугвеневої Лариси Сергіївни до ОСОБА_2 , про стягнення аліментів на утримання дитини у зв`язку із навчанням,

ВСТАНОВИВ:

18.05.2026 сторона позивача звернулась до суду з позовом про стягнення аліментів до ОСОБА_2 . Позовні вимоги мотивовано тим, що сторони перебували у шлюбі. Від даного шлюбу мають дітей – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 сплачував аліменти на утримання дітей згідно з судовим наказом Заводського районного суду м.Миколаєва від 12.11.2024 року справа №487/9171/24 у розмірі 1/3. З досягнення ОСОБА_4 повноліття стягнення припинилися. ОСОБА_4 навчається у Миколаївському фаховому коледжу культури і мистецтв Миколаївської обласної ради на 3 курсі, денна форма навчання. ОСОБА_4 зареєстрована та проживає разом з матір`ю ОСОБА_1 . Відповідач зобов`язаний утримувати повнолітню доньку, яка продовжує навчатися після досягнення повноліття, що зумовило позивача звернутись до суду.

Ухвалою суду від 21.05.2026 справу прийнято до розгляду та призначено до судового засідання за правилами спрощеного позовного провадження.

23.06.2026 до суду від представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Ксенжик К.В. надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві представник відповідача не погоджується із заявленим розміром позовних вимог, просить визначити розмір аліментів на утримання доньки на період її навчання у твердій грошовій сумі в розмірі 1000,00 грн. Відзив мотивований тим, що позивачем у позовній заяві жодним чином не обґрунтовано та не розраховано бюджет реальних щомісячних витрат дитини на навчання, не надано доказів наявності платної форми навчання (контракту) чи відсутності отримання стипендії. Більш того згідно наданої довідки про навчання ОСОБА_4 навчається на бюджетній формі навчання та отримує стипендію. ОСОБА_2 офіційно не працевлаштований, не має постійного чи стабільного джерела заробітку, власного майна не має та орендує квартиру в якій живе сам. Отримання випадкових підробітків є нестабільним, тому стягнення аліментів у частці (1/6) від неіснуючого доходу призведе до штучного нарахування боргу за середньою заробітною платою по регіону, що є непомірним тягарем для відповідача. ОСОБА_2 має великі проблеми із здоров`ям, а саме: як вбачається із Епікризу до стаціонарної історії хвороби №1718/193 має діагнози захворювань, а саме: галюциноз органічного генезізу внаслідок ураження головного мозку, гіпертонічна хвороба 1 ступені, цефалгія, епілептичний синдром, зниження когнективних функцій, епілептиформі напади. За такого, відповідач потребує постійного лікування та витрачання значних коштів на своє лікування, та в подальшому планує подавати документи для отримання групи інвалідності, оскільки його хвороба є невиліковною та самостійно сплачувати своє лікування в повному обсязі не має можливості. Що стосується наявності у відповідача іншої неповнолітньої дитини на утриманні хочу зазначити наступне: як зазначає сам позивач у позовній заяві, у них також є менша неповнолітня донька — ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На її утримання з нього вже стягуються аліменти згідно з судовим наказом Заводського районного суду м. Миколаєва від 12.11.2024 (справа №487/9171/24). Обов`язок утримувати неповнолітню ОСОБА_5 є пріоритетним за законом. Сплата аліментів одночасно на двох дітей у стані безробіття позбавить його мінімальних засобів для існування.

03.07.2026 до суду від представника позивача ОСОБА_1 адвоката Лугвеневої Л.С. надійшла відзив на відзив. Адвокат Лугвенева Л.С. зазначає, що стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років. При цьому треба брати до уваги, те, що донька сторін ОСОБА_4 навчається на денній формі навчання, що суттєво ускладнює її можливості працевлаштування та отримання самостійного доходу. Сімейним кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов`язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. Розмір аліментів , який визнається відповідачем 1000 грн., це сума яка не може компенсувати жодних витрат доньки відповідача, окрім проїзду до навчального закладу. Мінімальні потреби у харчуванні та одягу, витрат на навчання (методичні матеріали, конспекти, спеціалізована література, мобільний зв`язок, інтернет та ін.) у такому випадку буде повністю покладено на позивачку, що порушує принцип рівності прав та обов`язків батьків. Крім того, прожитковий мінімум для працездатних осіб у 2026 році складає 3 328 грн. З моменту досягнення 18 річчя та по сьогодні, тобто 4 місяці, відповідач в добровільному порядку (після закриття виконавчого провадження за судовим наказом про стягнення аліментів) не перерахував жодної гривні на утримання дитини.

Позивач та її представник до судового засідання не з`явились. Представник подала заяву, якою просить розглядати справу за її відсутності, наполягає на задоволення позову.

Відповідач та його представник до судового засідання не з`явились. Представник подала заяву, якою просить розглядати справу за її відсутності, наполягає на задоволення позову.

Враховуючи, що всі особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явились, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи по суті, прийшов до наступного.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у ОСОБА_2 та ОСОБА_1 народилась донька ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 .

Судовим наказом Заводського районного суду м. Миколаєва по справі 487/9171/24 від 12.11.2024, з відповідача на користь позивача було стягнуто аліменти на утримання доньок ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку відповідача, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, щомісячно, починаючи з 21.10.2024 і до досягнення дітьми повноліття.

Згідно з довідкою Миколаївського фахового коледжу культури і мистецтв Миколаївської обласної ради №59 від 16.03.2026 ОСОБА_4 є студентом 3 курсу за спеціальністю «хореографія», форма навчання денна. Термін навчання з 01.09.2023 по 30.06.2027.

Відповідно до довідки про реєстрацію місця проживання від 07.04.2021 в кв. АДРЕСА_1 , з огляду на місце реєстрації позивача, також зареєстрована ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

В ч. 1 ст.3 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини 1989 року, що 27 вересня 1991 року набула чинності для України, наголошується, що в усіх діях щодо дітей незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.27 Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно з частиною 1 статті 28 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року) держави-учасниці визнають право дитини на освіту, і з метою поступового досягнення здійснення цього права на підставі рівних можливостей вони, зокрема: а) вводять безплатну обов`язкову початкову освіту; b) сприяють розвиткові різних форм середньої освіти, як загальної, так і професійної, забезпечують її доступність для всіх дітей та вживають таких заходів, як введення безплатної освіти та надання у випадку необхідності фінансової допомоги; с) забезпечують доступність вищої освіти для всіх на підставі здібностей кожного за допомогою всіх необхідних засобів; d) забезпечують доступність інформації і матеріалів у галузі освіти й професійної підготовки для всіх дітей; е) вживають заходів для сприяння регулярному відвіданню шкіл і зниженню кількості учнів, які залишили школу.

Відповідно до частини 1 статті 53 Конституції України кожен має право на освіту.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина 3 статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» ).

Статтею 199 Cімейного кодексу України (надалі «СК України») визначено, що якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Таким чином, суд звертає увагу на те, що відповідно до норм СК України батьки мають рівні права та обов`язки щодо своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчання та зобов`язані утримувати повнолітніх дітей до досягнення ними двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Даний позов пред`явлено про стягнення з відповідача на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання.

Відповідно до частини 1 статті 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.

При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином (частина 2 статті 200 СК України).

Згідно з статтею 201 СК України до відносин між батьками і дочкою щодо надання їм утримання застосовуються норми статей 187, 189 - 192 і 194 - 197 цього Кодексу.

При визначенні розміру аліментів суд враховує обставини, передбачені ст. 182 Сімейного кодексу України, до яких відносяться: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно з ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Також відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Зміст ст. 200 Сімейного Кодексу вказує про те, що суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Повнолітній доньці сторін ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виповнилось 18 років, однак вона продовжує навчання у зв`язку з чим потребує матеріальної допомоги.

Згідно довідки №59 від 16.03.2023 директора Миколаївського фахового коледжу культури і мистецтв Миколаївської обласної ради, ОСОБА_4 є студенткою 3 курсу, денної форми навчання, зарахована у 2023, за освітньою програмою «хореографія», з терміном навчання з 01.09.2023 по 30.06.2027.

Суд приходить до висновку, що на момент звернення до суду ОСОБА_4 досягла повноліття але не досягла 23 років. ОСОБА_4 продовжує навчання на денній формі, що позбавляє її можливості працевлаштуватися та одержувати певний дохід, у зв`язку з чим вона потребує матеріальної допомоги.

У постанові від 16.02.2022 у справі №381/2423/20 Верховний Суд виснував, що стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, потрібних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.

Суд вважає, що відповідач має можливість надавати доньці матеріальну допомогу та будучи батьком дитини він не може бути звільнений від обов`язку утримувати повнолітню доньку, яка продовжує навчання до закінчення навчання, або досягнення нею 23 річного віку, протилежного матеріали справи не містять.

При вирішенні питання про розмір аліментів, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, суд врахував положення перелічених вище норм діючого законодавства у сукупності з наданими доказами, обов`язку обох батьків в рівній мірі нести витрати по утриманню повнолітньої дитини, розмір прожиткового мінімуму, який поступово збільшується, та дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково, стягнувши аліменти на користь позивача в розмірі 1/8 частини заробітку (доходу) відповідача.

Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Сторона позивач звернулась до суду 18.05.2026, тому з цієї дати слід стягувати аліменти.

Згідно п.1 ч.1 ст. 430 ЦПК України рішення про стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Крім того, з відповідача підлягає стягненню судовий збір в дохід держави у сумі 1331,20 грн., відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.10, 18, 23, 76, 279, 258, 259, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов представника позивача ОСОБА_1 адвоката Лугвеневої Лариси Сергіївни до ОСОБА_2 , про стягнення аліментів на утримання дитини у зв`язку із навчанням – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/8 (однієї восьмої) заробітку (доходу) ОСОБА_2 , щомісячно до 30.06.2027 починаючи з 18.05.2026, і до припинення ОСОБА_4 навчання, але не більше як до досягнення нею двадцяти трьох років.

В іншій частині позову відмовити за необґрунтованістю.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 1331,20 грн.

Відповідно до ст. 430 ЦПК України допустити негайне виконання рішення суду в межах сплати платежу за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Суддя А.А. Лагода