Рішення від 23 червня 2026 р. у справі №127/29239/25 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/29239/25

Провадження № 2/127/6444/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2026 рокумісто Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Бойко В.М.,

при секретарі Іщенко А.С.,

представника позивача Данілова О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Вінниця в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебуває цивільна справа за вищевказаним позовом.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 07 червня 2016 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєструвала шлюб з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у Центральному відділі державної реєстрації шлюбів Головного територіального управління юстиції у місті Києві, актовий запис № 968. Від цього шлюбу мають спільну дитину - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка проживає разом зі мною. ОСОБА_1 з неповнолітньою донькою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживаю за межами України, за адресою: АДРЕСА_1 ( АДРЕСА_1 ) підтвердження реєстрації від 23.07.2025, фактично проживаю зі своєю матір`ю ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_2 ( АДРЕСА_2 ). Відповідач фактично проживає і зареєстрований за межами України за адресою: АДРЕСА_1 ( АДРЕСА_1 ). Відповідач не надає ніякої матеріальної допомоги на утримання дитини, проживає окремо, тому позивачка вимушена звернутися з цим позовом до суду.

02.09.2025 року ОСОБА_1 заернулась до Верховного Суду із клопотанням про визначення підсудності щодо даної справи.

Ухвалою Верховного суду від 05.09.2025 року підсудність даної справи визначено Вінницькому міському суду Вінницької області.

17.09.2025 року протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим визначено Бойко В.М.

Ухвалою суду від 29.09.2025 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін з роз`ясненням процесуальних прав учасників справи, зокрема, щодо надання у визначені строки відповідачем відзиву на позов, а позивачем письмової відповіді на такий відзив.

21.01.2026 року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив, що позовні вимоги він не визнає у повному обсязі з огляду на наступне. Зазначив, що у відповідача є неповнолітня дитина від першого шлюбу, та відповідач має обов`язок зі сплати аліментів щомісячно на утримання неповнолітньої дитини від першого шлюбу, а задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі поставить відповідача у скрутне матеріальне становище, а сукупний розмір аліментів на 2 дітей буде складати більше половини доходу відповідача. ОСОБА_3 на даний час ніде не працює, перебуває на соціальному утриманні у Федеративній Республіці Німеччина. Майновий стан відповідача не дозволяє йому забезпечувати свою життєдіяльність на належному рівні, а розмір аліментів, що перевищує визначені законом межі є дискримінаційним. Оскільки у відповідача є дві дитини, які потребують матеріального забезпечення, то 1/3 частина його доходу (заробітку) має розподілятися між обома дітьми в рівних частинах – по 1/6 частині від доходу (заробітку) відповідача. Тому просить суд стягнути з нього на утримання дитини аліменти у розмірі 1/6 частки від частки від його доходу, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно.

22.01.2026 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, де зазначено, що позивач не згоден з вимогами та їх обгрунтуванням, викладеним у вказаному відзиві, вважає їх безпідставними та протиправними, такими, що не підлягають задоволенню, а тому просить задоволити заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив задовольнити.

Відповідач та його представник в судове засідання не з`явились, повідомлялись належним чином.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом по справі встановлені наступні юридичні факти та відповідні їм правовідносини.

07.06.2016 року сторони по справі зареєстрували шлюб, про що складено відповідний актовий запис №968, серія НОМЕР_1 . (а.с.9).

Судом встановлено, що відповідно до Свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 народилася ОСОБА_5 . Батьками записані – ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (а.с.8).

Сторони проживають за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою про реєстрацію місця проживання згідно параграфа 18 п. 2 Федерального закону про реєстрацію місця проживання від 23 липня 2025 року. На підтвердження вказаного додано належним чином завірені копії її перекладу на українську мову.

В судовому засіданні встановлено, що на даний час сторони не підтримують шлюбні відносини та проживають окремо. Дитина ОСОБА_5 проживає разом з матір`ю.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 3 Конвеції ООН про права дитини (Конвенції), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Статтею 18 Конвенції проголошено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до ч. 1 ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. (ч. 1 ст. 181 СК України).

Абзацом 1 п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15.05.2006 року постановлено, що за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

Відповідно до ст.150 Сімейного кодексу України визначені обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, а саме: батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, готувати до самостійного життя.

Відповідно до ч.3 ст. 181 СК України встановлено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері батька або у твердій грошовій сумі.

Стаття 183 СК України встановлено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Згідно із ч. 2 ст. 184 СК України, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Враховуючи те, що позивачка просить стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання дитини у частці від доходу відповідача, з урахуванням положень статті 181 СК України, розмір аліментів слід визначити у частці від доходу відповідача.

Відповідно до частини першої статті 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідно до ст. 182 СК України, при визначені розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів та інші обставини, що мають істотне значення.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» передбачено, що вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

При винисені рішення суд звертає увагу на наступне.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1, ч. 5, ч. 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 77 ЦПК України установлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно зі ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Разом з тим, відповідачем не подано суду доказів, які б свідчили про його неможливість сплачувати аліменти у розмірі частки від його доходу, а навпаки, вказав про його бажання та моживість матеріально утримувати доньку.

Тому, враховуючи вікову категорію дитини та звичайні її потреби, суд вважає, що розмір аліментів в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку відповідача, щомісячно, є необхідним та достатнім для утримання неповнолітньої доньки від одного з батьків, враховуючи матеріальне становище відповідача, який має змогу сплачувати визначений судом розмір аліментів.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що враховуючи зміст ст. ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. У зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. Дана правова позиція міститься в Постанові Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 462/4973/15-ц.

Таким чином, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, а також враховуючи що відповідно до ч.2 ст. 182 СК України визначено, що мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, суд вважає що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи те, що позивачка була звільнена від сплати судового збору, згідно ст.141 ЦПК України, судовий збір слід стягнути з відповідача в сумі 1 211,20 грн. на користь держави.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 81, 141, 279, 263-265 ЦПК України ст.ст. 150, 181, 182, 183, 184, 191, Сімейного кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягувати з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , щомісячно аліменти у розмірі 1/4 частки від його доходу на утримання неповнолітньої дитини – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 02.09.2025 року й до досягнення цією дитиною повноліття, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , судовий збір в сумі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок на користь держави.

В частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити рішення до негайного виконання.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущенного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4

Повний текст рішення складено 29.06.2026.

Суддя: