Постанова від 06 липня 2026 р. у справі №953/8965/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Єдиний унікальний номер 953/8965/25

Номер провадження 22-ц/818/1680/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2026 року м. Харків

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого судді - Мальованого Ю.М.,

суддів – Пилипчук Н.П., Яцини В.Б.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» на рішення Київського районного суду м. Харкова від 30 жовтня 2025 року в складі судді Бородіної Н.М. по справі № 953/8965/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2025 року ТОВ «Кошельок», звернулось з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з останньої на свою користь заборгованість за кредитним договором №3632908029-589293 від 19 січня 2022 року в розмірі 13 189,82 грн, а також судовий збір у розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначав, що 19 січня 2022 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кошельок» (далі- ТОВ «Кошельок») було укладено договір № 3632908029-589293 про надання коштів у позику, за допомогою веб-сайту, який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Кошельок», в рамках якої реалізується технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, в тому числі і на умовах фінансового кредиту (далі Договір), на умовах строковості, зворотності, платності, за яким Відповідач зобов`язавсь повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов та правил, зазначених у договорі.

Позичальнику було надано одноразовий ідентифікатор, для підписання кредитного договору. Відповідно до умов Кредитного Договору, ТОВ «Кошельок» взяло на себе зобов`язання надати ОСОБА_1 кредит для задоволення особистих потреб на наступних умовах: - сума кредиту, становить 5000,00 грн; - початковий строк кредитування, становить 12 днів; - дисконтна відсоткова ставка, становить 0,01% на добу за початковий строк кредитування визначений п. 3.6., п. 3.7. договору; базова процентна ставка становить 2,2% на добу за продовжений строк користування кредитом, визначений п.3.5, п.3.6, п.3,7, п.3.8 договору. Згідно п. 3.6. та п. 3.7. кредитного договору, строк користування кредитними коштами було продовжено на 90 днів, тобто з 15 березня 2022 року до 12 червня 2022 року, за ставкою 2,2% на добу. Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши ОСОБА_1 кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору та перерахував грошові кошти на банківську картку № НОМЕР_1 . Однак Відповідач не виконала свої зобов`язання за укладеним договором - не повернула кредит та не сплатила проценти, у зв`язку з чим, станом на момент звернення до суду у Відповідача утворилась заборгованість у розмірі 13 189,82 грн, які позивач просить стягнути з відповідача.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 30 жовтня 2025 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» заборгованість за кредитним договором № 3632908029-589293 у розмірі 3466,00 грн, судовий збір в сумі 636,61 грн та суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2628,00 грн.

В інші частині, в задоволені позову – відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок», в інтересах якого діє Гурський Г.Ю., звернулось з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, та неповним дослідженням матеріалів справи просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування зазначає, що відповідач, по-перше, здійснив дії, які чітко свідчить про його свідомий вибір та волевиявлення на укладання Договору, по-друге, без цих дій саме з боку відповідача - укладання договору було б неможливе. Тобто без входу відповідача на вебсайт позивача, без отримання ним SMS- повідомлення для входу в особистий кабінет, без здійснення входу на веб-сайт до особистого кабінету, без отримання SMS повідомлення з одноразовим ідентифікатором для підписання угоди, тобто без виконання відповідачем всього алгоритму дій, необхідних для отримання кредиту, кредитний договір між ним та ТОВ «Кошельок» не був би укладений, тобто сторони не досягли би згоди щодо усіх істотних умов правочину, а кредитні кошти не були б перераховані на банківську картку, що зазначив відповідач. Отже, саме така тривала послідовність дій сторін забезпечила виконання позивачем своїх обов`язків за Договором щодо перерахування грошових коштів за реквізитами, що були зазначені відповідачем.

Зазначає, що сторони в Договорі не погоджували два різних строка кредитування, що мало б наслідком неправильне, а то й різне тлумачення та розуміння позичальником (12 днів або 102 дні), проте сторони в Договорі погодили умови та порядок подовження строку користування кредитом, і ці умови чіткі, зрозумілі та недвозначні: спочатку кредит наданий на 12 днів з нарахуванням процентів за пільговою ставкою, а при неповерненні кредиту до 12-го дня, тобто продовженні користування ним Договором передбачена можливість подовження цього строку до 102 днів (12 плюс 90 днів) з нарахуванням з 13-го дня до 102-го процентів вже за іншою ставкою; погодження таких умов не сталося під впливом помилки чи обману та відповідало внутрішній волі відповідача, відтак, тлумачення зазначених умов Договору як неясних і проти позивача на користь відповідача (правило Contra proferentem ) є безпідставним.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною 3 статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Суд апеляційної інстанції розглядає апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» на рішення Київського районного суду м. Харкова від 30 жовтня 2025 року в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на підставі частини 1 статті 369 ЦПК України.

Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідачкою не виконано умови договору позики, у зв`язку з чим наявні підстави для стягнення заборгованості в межах передбаченого договором строку кредитування.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 19 січня 2022 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Кошельок» було укладено договір № 3632908029-589293 за допомогою веб-сайту (https://koshelok.ua/), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Кошельок», в рамках якої реалізується технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле.

На виконання зазначених вимог, позичальнику було надано наступний одноразовий ідентифікатор 5593 для підписання кредитного договору № 3632908029-589293 від 19 січня 2022 року.

Відповідно до умов Кредитного Договору, ТОВ «Кошельок» взяло на себе зобов`язання надати ОСОБА_1 кредит для задоволення особистих потреб на таких умовах: сума кредиту, становить 5000,00 грн ( п. 1.1. договору); строк кредитування становить 12 днів, (далі – лояльний період), початком якого є дата підписання договору, а закінченням є дата зарахування на поточний рахунок кредитодавця ( п. 2.1. договору, р. 3., р. 4 паспорту кредиту, п. 1. графіку розрахунків).

Згідно п.1.3.2, п. 1.3.3, п.1.3.3.1 договору проценти за користування кредитом 6 грн, які нараховуються за ставкою 0,01 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 2,20 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Дисконтна процентна ставка за користування кредитом становить 0,01 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом на строк лояльного періоду.

Згідно з п. 3.4. Договору відповідно до вимог частини 4 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» сукупна вартість кредиту для позичальника (у процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової (процентної) ставки за кредитом та вартості всіх послуг, пов`язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладенням цього Договору, за умови дотримання позичальником Графіку розрахунків, що є Додатком цього Договору, становить 5006,00 грн, або 100,12% від суми отриманого кредиту та включає в себе проценти за користування кредитом 6 грн або 0,12% від суми кредиту.

ТОВ «Кошельок» виконало взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши ОСОБА_1 кредит відповідно до умов укладеного Кредитного договору та перерахував грошові кошти на картковий її рахунок НОМЕР_1 .

Пунктом 3.6. кредитного договору, за якими позичальник була попередньо ознайомлена та погодилася, встановлено, що сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого Кредиту після закінчення лояльного періоду користування кредитом є відкладальною обставиною, в розумінні ст. 212 ЦК, що має наслідком подовження строку користування Кредитом на умовах визначених п. 3.7. та п. 3.8., п.3.9

Згідно з п. 3.8 Договору з наступного дня після закінчення лояльного періоду позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 803% річних, що становить 2,2% в день від суми кредиту за кожен день користування ним.

Відповідно до листа Центрального відділення ПАТ «МТБ Банк» у м. Києві від 15 липня 2025 року № 07/605-07/357, надано підтвердження директору ТОВ «Кошельок», що 19 січня 2022 року о 19:23:06 з сумою платежу 5000,00 грн операція була успішно проведена через систему «xPay» та зарахована на картку№ НОМЕР_1 (ID транзакції НОМЕР_2 , ID кредиту НОМЕР_3 , ID заявки на кредит 589293).

На підтвердження вищевказаного ТОВ «ТАС ЛІНК» надано повідомлення, що 19 січня 2022 року було проведено успішне зарахування на карту клієнта (ордер ID транзакції с4bc210f-6304-4f65-9449-61e84aa22ffd) про зарахування коштів клієнту в сумі 5000,00 грн, опис замовлення видача кредитних коштів, договір займу № 3632908029-589293.

Крім того, згідно листа супервайзера з обробки звернень клієнтів й держорганів ГО АТ КБ «Приватбанк» Косенка А.С. від 10 жовтня 2025 року № 20.1.0.0.0/7-251007/90043-БТ, на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_1 . Також АТ КБ «Приватбанк» надано виписку по картці № НОМЕР_1 за період з 18 січня 2022 року по 30 квітня 2022 року, з якої вбачається зарахування на вказану карту 19 січня 2022 року 5000,00 грн.

Відповідно до детального розрахунку заборгованості за Договором № 3632908029-589293 від 19 січня 2022 року, заборгованість ОСОБА_1 становить 13 189,82 грн, з яких: 4896,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 6 грн - заборгованість за відсотками в межах лояльного періоду; 9723,82 грн заборгованість за відсотками за продовжений строк користування позикою.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Пунктами 5-7 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

За змістом статті 12 цього Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З договору № 3632908029-589293 про надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, укладеного ОСОБА_1 з ТОВ «Кошельок» 19 січня 2022 року, вбачається, що у відповідності до вимог частини 1 статті 638 ЦК України між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлено в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатору, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.

Отже, відповідач уклав електронний договір та підписав такий у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» (електронним підписом одноразовим ідентифікатором), а тому договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідачем не надано доказів на спростування фактів укладення договору, отримання кредитних коштів у розмірі 5000,00 грн та неповернення кредиту.

З доводів апеляційної скарги ТОВ «Кошельок» вбачається, що позивач не погоджується з рішенням суду першої інстанції лише в частині відмови у стягненні процентів за користування позикою у розмірі 9723,82 грн, за продовжений строк користування позикою.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики в разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Як наслідок, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України, оскільки в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 цього Кодексу, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Такі висновки викладені також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року в справі № 310/11534/13-ц, в постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року по справі № 300/438/18.

Задовольняючи частково позовні вимоги ТОВ «Кошельок» про стягнення заборгованості, суд першої інстанції правильно вказав, що за змістом ст. 1048 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування.

Як вбачається із умов кредитного договору, сума (загальний розмір) кредиту становить 5000,00 грн. Кредит надається строком на 12 діб (п. 2.1 договору). Відсотки за користування кредитом за дисконтною ставкою становлять 0,01% на добу.

Отже, строк кредитування за договором був погоджений сторонами та становив 12 днів. У подальшому сторони не укладали угод про продовження строку дії договору і не погоджували новий строк кредитування. Доказів того, що позичальник ініціював продовження строку користування кредитом та зміну дати повернення всієї суми кредиту, матеріали справи не містять.

За даних обставин суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, з яким погоджується й апеляційний суд, що нарахування та стягнення процентів за користування позикою та кредитом поза визначеним кредитним договором строком суперечить вимогам ЦК України та висновкам Верховного Суду.

Доводи апеляційної скарги ТОВ «Кошельок» щодо продовження строку кредитування до 90 днів на підставі п. 3.7 договору у зв`язку з продовженням користування кредитом позичальником колегія суддів відхиляє, виходячи з наступного.

Так, згідно п. 3.6 - 3.8 договору сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення лояльного періоду користування кредитом є відкладальною обставиною, в розумінні ст. 212 ЦК України, що має наслідком подовження строку користування кредитом на наступних умовах: зобов`язання щодо повернення основної суми переносяться на наступний день після закінчення лояльного періоду, але не більше ніж на 90 днів після закінчення лояльного періоду; з наступного дня після закінчення лояльного періоду позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 803 % річних, що становить 2,2 % в день від суми кредиту за кожен день користування ним.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на час закінчення лояльного періоду – 30 січня 2022 року відповідач свої зобов`язання перед кредитором щодо повернення кредиту дійсно не виконав.

Проте неповернення кредиту у визначений договором строк – до 30 січня 2022 року, свідчить не про продовження строку договору, як це зазначено в п. 3.6 договору, а про неналежне виконання позичальником своїх зобов`язань.

Як наслідок, п. 3.8 договору визначено відповідну процентну ставку 2,2 % в день від фактичного залишку користування кредитом у межах нового строку кредиту, якщо після закінчення лояльного періоду позичальник продовжує користуватися кредитними коштами.

Крім того, згідно п. 3.9 договору з наступного дня після закінчення лояльного періоду у відповідності до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3 % річних від простроченої суми.

Зі змісту вказаних положень договору вбачається, що зазначені проценти договір пов`язує з неповерненням у встановлений договором строк кредитних коштів, а відтак по суті це є санкцією для позичальника.

У постанові Верховного Суду від 27 липня 2021 року за № 910/18943/20 зроблено висновок, що оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Враховуючи споживчий характер правовідносин, апеляційний суд виходить із того, що за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з фінансовою установою фактично не є рівними.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для стягнення на користь позивача відсотків, нарахованих за межами строку кредитування, що визначений в п. 2.1 договору, оскільки підставою для їх нарахування фактично є неналежне виконання позичальником умов договору, а саме неповернення кредитних коштів у встановлений п. 2.1 договору строк, що має наслідком відповідальність, визначену ст. 625 ЦК України, а не право нараховувати відсотки на підставі ст. 1048 ЦК України.

Суд першої інстанції в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні.

Оскільки судове рішення перевіряється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія визнає, що рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а заочного рішення суду в оскаржуваній частині - без змін.

Апеляційну скаргу ТОВ «Кошельок» залишено без задоволення, отже підстав для перерозподілу судового збору і витрат на правничу допомогу за перегляд справи у апеляційному порядку не вбачається.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 30 жовтня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 07 липня 2026 року

Головуючий Ю.М. Мальований

Судді Н.П. Пилипчук

В.Б. Яцина