Постанова від 30 червня 2026 р. у справі №619/3730/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 619/3730/25 Головуючий І-ї інстанції – Риков М.А.

Провадження № 33/818/263/26 Суддя доповідач – Гєрцик Р.В.

Категорія: ст.124, ч.1 ст.130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2026 року м. Харків

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Гєрцика Р.В.

секретаря судового засідання Гури В.В.

за участю захисника Костенка О.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харків в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника Костенка О.М. на постанову судді Дергачівського районного суду Харківської області від 15 вересня 2025 року у справі про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 124, ч.1 ст.130 КУпАП, щодо ОСОБА_1 –

УСТАНОВИВ:

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини

Згідно постанови судді, 22 червня 2025 року близько 00:10 за адресою пров. Гната Хоткевича, буд. 10, в м. Дергачі Харківської області, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «Volvo ХС 9005», н.з. НОМЕР_1 , в порушення вимог п. 12.1 Правил дорожнього руху, не вибрав безпечної швидкості руху та допустив зіткнення з парканом житлового будинку № 10, в якому проживає ОСОБА_2 . Під час дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено паркан, а також транспортний засіб отримав механічні пошкодження, внаслідок чого було заподіяно матеріальні збитки.

Крім того, 22 червня 2025 року близько 00:10 за адресою пров. Гната Хоткевича, буд. 10, в м. Дергачі Харківської області, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Volvo ХС 9005», н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: нестійка хода, запах алкоголю з ротової порожнини, поведінка особи, що не відповідає обстановці (порушення координації рухів, зіниці очей не реагують на світло, почервоніння обличчя). Від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, що знижують увагу та швидкість реакції на місці зупинки транспортного засобу в установленому законом порядку відмовився, що зафіксовано на бодікамеру № 1113031965/21, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху.

Постановою судді Дергачівського районного суду Харківської області від 15 вересня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.124, ч.1 ст.130 КУпАП, та відповідно до ч.2 ст.36 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік та стягнуто судовий збір.

Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

В апеляційній скарзі захисник просить поновити строк на апеляційне оскарження, постанову судді скасувати як необґрунтовану та незаконну, таку, що не відповідає фактичним обставинам справи, винести нову постанову, якою провадження у справі закрити з підстав, передбачених п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

Обґрунтовуючи клопотання про поновлення строку посилається на те, що в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови судді, повний текст постанови захиснику не надходив, що було підставою для подання апеляційної скарги з пропуском в 1 день.

В обґрунтування заявлених апеляційних вимог посилається на те, що матеріали справи не містять доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом. В фабулах протоколів про адміністративні правопорушення зазначено, що вони складені відносно ОСОБА_3 , а суд фактично самостійно змінив виклад фабули адміністративних правопорушень.

Вказує, що відеозапис не містить належних та допустимих доказів вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, процесу складання та вручення акту огляду на стан алкогольного сп`яніння, не роз`яснено прав та обов`язків, які має особа, відносно якої складається протокол про адміністративне правопорушення, відеофайли не є безперервними, оскільки між файлами перерва у 95 хвилин, не було долучено будь-яких письмових пояснень свідків.

Мотиви суду

Враховуючи, що доводи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження про поважність причин пропуску строку не спростовуються матеріалами справи, клопотання підлягає задоволенню.

Перевіривши матеріали справи відповідно до вимог ч.7 ст.294 КУпАП, заслухавши доводи захисника на підтримання вимог апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постанови судді в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст.1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Слід також звернути увагу, що відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод(далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.

Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Згідно з приписами ч.2 ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст.245, 280 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

В п.1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Так, п.2.5 ПДР України зобов`язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

За невиконання вимог пункту 2.5 ПДР України, передбачена відповідальність ст.130 КУпАП.

Диспозиція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Так, судовим розглядом встановлено, що 22 червня 2025 року близько 00:10 за адресою пров. Гната Хоткевича, буд. 10, в м. Дергачі Харківської області, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Volvo ХС 9005», н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного (наркотичного) сп`яніння, а саме: нестійка хода, запах алкоголю з ротової порожнини, поведінка особи, що не відповідає обстановці (порушення координації рухів, зіниці очей не реагують на світло, почервоніння обличчя). Від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, що знижують увагу та швидкість реакції на місці зупинки транспортного засобу, та в установленому законом порядку відмовився, що зафіксовано на бодікамеру № 1113031965/21, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху.

Внаслідок зазначених подій та встановлених фактичних даних працівником поліції складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 369207 від 22.06.2025 року.

Крім того, факт вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП ОСОБА_1 окрім протоколу, також підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи, яким судом надано належної оцінки, а саме:

- оглянутими відомостями відеозапису із нагрудної камери інспектора патрульної поліції, які беззаперечно доводять зазначені в протоколах подію та обставини правопорушення з боку водія ОСОБА_1 ;

- рапортом інспектора патрульної поліції щодо події з зазначенням підстав для складання протоколу про адміністративну відповідальність.

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 22.06.2025 року, відповідно до якого огляд не проводився, оскільки ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння.

- актом огляду на стан сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, в якому зазначено, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння;

За змістом статті 124 КУпАП, порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, тягне за собою накладення штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, виражається у порушенні учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна (матеріальний склад).

Так, судовим розглядом встановлено, що, 22 червня 2025 року близько 00:10 за адресою пров. Гната Хоткевича, буд. 10, в м. Дергачі Харківської області, водій ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи транспортним засобом марки «Volvo ХС 9005», н.з. НОМЕР_1 , в порушення вимог п. 12.1 Правил дорожнього руху, не вибрав безпечної швидкості руху та допустив зіткнення з парканом житлового будинку № 10, в якому проживає ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Під час дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено паркан, а також транспортний засіб отримав механічні пошкодження, внаслідок чого було заподіяно матеріальні збитки.

Відповідно до пункту 2.3 «б» ПДР для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну.

Пунктом 12.1 ПДР України визначений обов`язок водія вибору в установлених межах безпечної швидкості руху необхідної для постійного контролю руху транспортного засобу та безпечного ним керування. Вибір такої швидкості руху водієм повинен проводитись із урахуванням дорожньої обстановки, особливостей вантажу і стану транспортного засобу.

Аналіз цієї правової норми вказує на те, що законодавцем не визначено конкретної швидкості, яку повинен дотримуватись водій у відповідній дорожній ситуації. Визначення такої швидкості віднесено до компетенції водія за необхідності урахування ним обставин, визначених у п. 12.1 ПДР України для досягнення тих цілей, які передбачені тим же пунктом. Суд вважає, що поняттям «безпечне керування транспортним засобом» охоплюється необхідність вчинення водієм усього комплексу дії, пов`язаних із керуванням автомобілем для запобігання негативних наслідків у вигляді наїзду на людей, перешкоди, зіткнення автомобілів тощо, у тому числі і можливості зупинки автомобіля у випадку виникнення обставин які вимушують водія вчинити такі дій. До цих обставин відноситься і раптова зупинка транспортного транспорту, що рухається попереду або поряд.

Протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою на те особою, з заповненням всіх необхідних реквізитів, встановлених ст.256 КУпАП, та підписаний уповноваженою особою.

Вина ОСОБА_1 , як правильно встановив суд, у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП,повністю підтверджується зібраними по справі доказами, зокрема:

- схемою місця ДТП, яка сталася 22.06.2025 року за адресою провул. Гната Хоткевича, буд. 10, в м. Дергачі Харківської області, в якій зазначені відповідні виміри, місце розташування транспортного засобу «Volvo ХС 9005», н.з. НОМЕР_1 , який має пошкодження: - права переднє крило, права передня фара;

- письмовими поясненнями потерпілої ОСОБА_2 від 22.06.2025 року про те, що 22 червня 2025 року о 00 год 20 хв вона знаходилась за місцем свого мешкання і в цей час почула грюкіт. Коли вийшла на вулицю, то побачила, що автомобіль сірого кольору «Volvo ХС 90», номерний знак НОМЕР_1 в`їхав в її паркан. Претензій ні до кого не має, так як їй матеріальну шкоду відшкодовано;

- письмовими поясненнями самої особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 від 22.06.2025 року, в яких останній зазначив, що 22 червня 2025 року він їхав на авто «Volvo ХС 9005», н.з. НОМЕР_1 по пров. Гната Хоткевича, буд. 10, в м. Дергачі Харківської області та не впорався з керуванням, внаслідок чого допустив зіткнення з парканом будинку № 10;

Аналізуючи схему місця ДТП, характер та локалізацію зазначених пошкоджень транспортного засобу, апеляційний суд дійшов висновку про правильність висновків суду першої інстанції про наявність та доведення порушення вимог п. 12.1 ПДР з боку водія ОСОБА_1 , який керуючи автомобілем не вибрав безпечної швидкості руху та допустив зіткнення з парканом житлового будинку, завдав механічних пошкоджень та матеріальних збитків, вчинив ДТП.

Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п.43 рішення Європейського суду з прав людини ЄСПЛ у справі «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

Доводи апелянта про те, що матеріали справи не містять відомостей про керування ОСОБА_1 транспортним засобом спростовуються матеріалами справи, а саме як відеозаписом, з якого вбачається, що ОСОБА_1 особисто дає пояснення звідки і в якому напрямку він рухався на автомобілі, а також його письмовими поясненнями, долученими до матеріалів справи, в яких він також особисто зазначив про керування ним транспортним засобом.

Апеляційний суд зазначає, що судом першої інстанції ретельно було досліджено відеозапис, долучений до матеріалів справи та судом було встановлено, що 1 файл «0000000_00000020250622014538_0222.МР4» містить відомості про те, що о 01:46:00 22.06.2025 працівники поліції спілкуються з водієм транспортного засобу марки «Volvo ХС 9005», н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 , О 00:00:29 водій на запитання працівника поліції, що трапилось відповів: «Не справився з керування та в`їхав в забор». Працівник поліції висловлює ОСОБА_1 вимогу пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Drager, або прослідувати до медичного закладу на огляд, але водій ігнорує вимоги працівника поліції, відповівши стверджувально – «Ні» (00:00:46);

- 2 файл «0000000_00000020250622032550_0225.МР4» містить відомості про те, що працівники поліції вручають водієві копію протоколів, ОСОБА_1 власноручно підписує дані протоколи, ніяких зауважень не висловлює, а також факт відсторонення водія від керування транспортним засобом.

Крім того, апеляційний суд зазначає про те, що з відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 перебував один, інших осіб, які б висловлювали позицію про те, що вони керували автомобілем, поряд з ним не було.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що твердження захисника стосовно того, що відеозапис з нагрудної камери працівника поліції не є безперервний та постійно переривається, а тому не може бути належним та допустимим доказом, є безпідставними, оскільки відеозаписом зафіксовано цілком всю подію фіксації правопорушення, сама якість зйомки є достатньою та такою, що виключає жодні сумніви щодо оцінки тих подій, які на запису зафіксовано. Відеозапис віднесений ч. 1 ст. 251 КУпАП до джерел доказів. Отже, поліцейські, здійснюючи відеофіксацію правопорушення з відеореєстратора, діяли відповідно до вимог ч. 1 ст. 30 Закону України «Про національну поліцію» та положень КУпАП. Зафіксовані відеозаписом обставини надають можливість повно та об`єктивно дослідити їх, конкретизувати поведінку поліцейських, які діяли в межах своєї компетенції та виконували свої професійні обов`язки у відповідності до Закону України «Про Національну поліцію» та особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Оглянутий відеозапис дає можливість встановити його узгодженість з іншими даними, що містяться в протоколі, а тому суд цілком обгрунтовано прийняв його як належний доказ у справі, фіксування відбувалось відкрито, а ОСОБА_1 не заперечував проти зйомки. Відомостей про те, що відеофіксація здійснювалась з порушенням вимог закону в матеріалах справи немає.

За таких обставин, у суду відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об`єктивно зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення. Зміст відеозапису є логічним, послідовним, а тому суд вважає, що зафіксована на відеозаписі інформація є достатньою та об`єктивно підтверджує обставини, що мають значення для справи та узгоджуються з іншими наявними в матеріалах справи доказами.

Також, апеляційний суд погоджується висновком суду першої інстанції про те, що зазначення у протоколах про адміністративне правопорушення прізвища особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 , є очевидною технічною помилкою (опискою), допущеною при складанні протоколу, що з огляду на вимоги ст. 280 КУпАП суттєво не впливає на встановлення фактичних обставин вчинення правопорушення і визнання протоколу неналежним чи недопустимим доказом, не спотворює змісту протоколу та автоматично не створює ситуацію, за якої процесуальний документ є недійсним, а докази недопустимими, оскільки при вирішенні цього питання необхідно виходити насамперед з істотності порушення прав, законних інтересів і свобод ОСОБА_1 .

Не кожен дефект певного адміністративного акту, яким є й протокол про адміністративне правопорушення, робить його неправомірним. Фундаментальне порушення - це таке порушення суб`єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення. Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі порушення можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акту, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальних, взагалі не впливають на його дійсність.

Для визначення надмірного формалізму при розгляді справи Європейський суд з прав людини («ЄСПЛ») використав термін «правовий пуризм».

Зокрема, ЄСПЛ вказує, що пуризм у загальноприйнятому розумінні - це надмірне прагнення до чистоти, перевага форми над змістом.

При цьому в рішенні по справі «Сутяжник проти РФ» від 23.07.2009 (скарга N 8269/02) ЄСПЛ сформулював висновок про те, що не може бути скасоване правильне по суті рішення тільки для дотримання правового пуризму, оскільки рішення може бути скасоване лише з метою виправлення суттєвої помилки.

Тобто, враховуючи викладене та принципи ЄСПЛ визнання недопустимим доказом протоколу про адміністративне правопорушення з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

При цьому, апеляційний суд зазначає, що в протоколах про адміністративні правопорушення особу ОСОБА_1 було встановлено за посвідченням водія та в графі особа, щодо якої складено протокол його дані зазначено вірно. Крім того, при ознайомленні з протоколами зауважень в цій частині ОСОБА_1 не надано.

Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Законодавство України передбачає сувору заборону водіям керувати транспортними засобами у стані алкогольного сп`яніння.

Згідно з положеннями ст. 16 Закону України «Про дорожній рух», водій зобов`язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.

Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.

Отже, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати транспортним засобом, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.

Відповідно до ст.33 КУпАП при накладенні адміністративного стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Застосований районним судом до ОСОБА_1 вид адміністративного стягнення є справедливим та достатнім для його виправлення, а також запобігання вчиненню ним аналогічних правопорушень, відповідає вимогам ст.23,33,36 КУпАП.

Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п.п. 12.1, 2.5 Правил дорожнього руху, наявність в його діях складу правопорушень, передбачених ст.124, ч.1 ст.130 КУпАП та його винуватості, а тому посилання апелянта на незаконність та необґрунтованість судової постанови є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання захисника Костенка О.М. задовольнити, поновити строк на апеляційне оскарження постанови Дергачівського районного суду Харківської області від 15 вересня 2025 року щодо ОСОБА_1

Апеляційну скаргу захисника Костенка О.М. залишити без задоволення.

Постанову судді Дергачівського районного суду Харківської області від 15 вересня 2025 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Р.В. Гєрцик