Рішення від 23 квітня 2026 р. у справі №643/13000/25 — Салтівський районний суд міста Харкова

Справа № 643/13000/25

Провадження № 2/643/909/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.04.2026 року Салтівський районний суд м.Харкова у складі: головуючого судді Майстренко О.М., за участю секретаря судового засідання- Полчанінової А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Харківської міської ради про встановлення фактів, мають юридичне значення ,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовною заявою в якій, з урахуванням уточнення, просить встановити факт, що має юридичне значення, а саме: факт постійного проживання ОСОБА_1 ,РНОКПП: НОМЕР_1 зі спадкодавцем ОСОБА_2 , РНОКПП : НОМЕР_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 . та факт реєстрації шлюбу укладеного 07.06.1947 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 який був зареєстрований у місті Морозовськ , рф.

В обґрунтування своєї заяви посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер дідусь позивача ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть.

Після смерті ОСОБА_2 залишилась спадщина у вигляді 1/4 частини квартири, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , яка належала спадкодавцю на підставі Свідоцтва про право право власності на житло. За життя дідусь Позивача склав заповіт.На момент смерті дідуся, позивач була зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 (адреса спадкового майна). ОСОБА_2 був зареєстрований у Сумської області, фактично з 2001 року він проживав з позивачем та сином позивача ОСОБА_4 1997 року народження, за адресою спадкового майна АДРЕСА_1 . Крім вищенаведеного, позивачу необхідно встановити факт реєстрації шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , оскільки дідусь прийняв спадщину фактично спільним проживанням, на момент смерті бабусі ( яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ), однак не оформив своїх спадкових прав. А отже заявнику необхідно оформити спадкові права ще на частку квартири, яка за життя належала бабусі ОСОБА_3 та яку успадкував, але не оформив її чоловік та дідусь позивача ОСОБА_2 .

Дідусь позивача ОСОБА_2 та бабуся ОСОБА_3 були по національності руські та у молодості зареєстрували шлюб та народили дитину у Ростовській області, м. Ростов. Після народження дитини вони переїхали жити на територію України, де і прожили все життя. Однак, у зв`язку з тим, що розпис та реєстрація шлюбу між дідусем та бабусею відбувалась на території російської федерації та за спливом часу свідоцтво про реєстрацію шлюбу було ними втрачено, на даний час відсутня можливість отримати дублікат свідоцтва про їх шлюб , а отже виникають складнощі в оформленні спадкових прав на частку яка належала за життя бабусі позивачки ОСОБА_3 у зв`язку з цим вона вимушена звернутися до суду з відповідною заявою про встановлення зазначеного факту реєстрації акту цивільного стану.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

Відповідно до частин другої, сьомої статті 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: наказного провадження; позовного провадження (загального або спрощеного); окремого провадження. Окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Перелік справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення визначено в ст. 315 ЦПК України. Однак визначений цією статтею перелік фактів, які можуть встановлюватися судом, не є вичерпним, оскільки частиною другою зазначеної статті у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, при цьому має бути з`ясована мета його встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлено спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах.

15.08.2025 року ухвалою Салтівського районного суду відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради про встановлення факту, що має юридичне значення.

Призначено підготовче судове засідання у загальному порядку по справі в приміщенні Салтівського районного суду міста Харкова (адреса: м. Харків, пр.. Ювілейний, 38-Є) зал № 23 на 08.10.2025 року о 10.30 годині.

В судове засідання викликано сторони.

Згідно до ст. 178, 191 ЦПК України відповідачу наданий строк на подання відзиву в строк 15 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження.

В судове засідання представник відповідача не з`явився. Неодноразово належним чином повідомлявся про дату, час і місце розгляду справи. Своїм правом на подання відзиву не скористався. Причини неявки до суду не повідомив.

Частиною восьмою статті 178 ЦПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Аналогічне положення міститься і в ч. 2 ст. 191 ЦПК України.

Представник позивача у судовому засіданні не заперечувала про розгляд справи за відсутності представника відповідача, наголошувала на належне повідомлення і відсутність заяв від відповідача про причину відсутності.

Просила суд задовольнити позовну заяву у повному обсязі.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини та вважає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджується зібраними у справі доказами.

Відповідно до свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_3 виданим відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову № 4 Харківського міського управління юстиції, актовий запис № 18068 від ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 .

Після смерті ОСОБА_2 залишилась спадщина у вигляді 1/4 частини квартири, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , яка належала спадкодавцю на підставі Свідоцтва про право право власності на житло, від 26.12.1998 року, виданого згідно з розпорядженням від 22.12.1998 року.

За життя ОСОБА_2 склав заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу від 07.04.2006 року № 2804, згідно з яким заповів свою частку квартири, за адресою АДРЕСА_1 ОСОБА_1 - позивачу.

За наявності заповіту має місце спадкування за заповітом.

Відповідно до статті 1222 Цивільного кодексу України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті, при цьому заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

При спадкуванні за заповітом до спадкування закликаються ті особи, яких спадкодавець зазначив у своєму заповіті.

Слід зазначити, що право спадкоємця за заповітом може бути обмежене лише у випадках, визначених статтею 1241 Кодексу. Так, відповідно до зазначеної статті Кодексу малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).

На момент смерті ОСОБА_2 , ОСОБА_1 була зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 (адреса спадкового майна), що підтверджується довідкою про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 26.11.2019 року та копією паспорта стр. 11.

Дідусь, ОСОБА_2 на момент своєї смерті був зареєстровий за адресою: АДРЕСА_2 , про що зазначено у Заповіті.

ОСОБА_2 був зареєстрований у Сумської області, фактично з 2001 року він проживав з позивачем та сином Позивача ОСОБА_4 1997 року народження, за адресою спадкового майна АДРЕСА_1 , в якій він також разом був співвласником квартири. Оскільки в 2000 році померла ОСОБА_3 .

З 2001 року позивач забрала дідуся у м Харків, піклувалася про нього, слідкувала за його здоров`ям, купувала ліки та після його смерті організовувала похорон.

На момент смерті дідуся ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) він проживав у власній квартирі, що знаходиться в м. Харків, разом з позивачем та сином Позивача, помер дідусь також у м. Харкові, про що зазначено у свідоцтві про смерть записом про місце смерті.

Дані факти у судовому засіданні підтвердили свідки:

- ОСОБА_5 , що проживає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .

- ОСОБА_6 , що проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 .

Свідки зазначили, що бачили, що ОСОБА_2 проживав на момент смерті разом з позивачам та сином позивача в одній квартирі, свідок ОСОБА_5 підтвердила факт, що на момент смерті ОСОБА_2 , його онука ОСОБА_1 доглядала дідуся, піклувалася, купувала ліки, доглядові матеріали, годувала та організувала поховання.

Свідок ОСОБА_6 , зазначив, що, як сусід бачив померлого біля будинку на лавці, купував іноді за проханням ОСОБА_2 якісь продукти. Знав дітей померлого. Проживає в цьому будинку дуже давно.

Судом відповідно до матеріалів справи встановлено додаткові факти.

ОСОБА_1 є онукою померлого ОСОБА_2 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 , та свідоцтвом про народження батька ОСОБА_7 НОМЕР_5 , виданого від 27.04.1948 року.

Батько позивача ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть Серії НОМЕР_6 виданим відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову Харківського міського управління юстиції від 22.01.2010 року, про що зроблено актовий запис № 1122.

Мама позивача, ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_6 , померла ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджується свідоцтвом про смерть Серії НОМЕР_7 виданим Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 05.08.2019 року, про що зроблено актовий запис № 11392.

Бабуся позивача та жінка спадкодавця- ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть Серії НОМЕР_8 виданим Харківським міським відділом реєстрації актів громадянського стану від 17.04.2000 року про що зроблено актовий запис № 1238.

А отже інших спадкоємців крім позивача не має.

Відповідно до положень ст.ст. 1216-1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно зі ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори. Для тих спадкоємців, які не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є заява про це, подана до нотаріального органу (ч. 1 ст. 1269 ЦК України).

Згідно пп. 4.12 п. 4 глави 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5, видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.

В останньому випадку зазначені обставини є підставою для звернення з позовом або заявою (в залежності від наявності або відсутності спору щодо спадкового майна) про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини (п. 2 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року).

30.04.2025 року позивач через представника звернулася до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області- Шкіря Ю.В. з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 2/4 частки у праві власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , з яких частки належала особисто ОСОБА_2 , а інша частки належала його дружині ОСОБА_3 яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадщину після якої дідусь прийняв, але не оформив своїх спадкових прав. (копія заяви додається).

Приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області- Шкіря Ю.В було видано Постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 98/02-31 від 30.04.2025 року аргументуючи її тим, що ОСОБА_1 не надала документ , який підтверджує факт прийняття спадщини до шести місяців та вона з спадкодавцем зареєстровані за різними адресами.

Приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області- Шкіря Ю.В було заведено спадкову справу, що підтверджується Витягом про реєстрацію в спадковому реєстрі.

Також судом встановлюється факт укладання шлюбу між померлим ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , оскільки ОСОБА_2 прийняв спадщину фактично спільним проживанням, на момент смерті бабусі ( яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ), однак не оформив своїх спадкових прав. Позивачу необхідно оформити спадкові права ще на частку квартири, яка за життя належала бабусі ОСОБА_3 та яку успадкував, але не оформив її чоловік та дідусь Позивача.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були по національності руські та у молодості зареєстрували шлюб та народили дитину у Ростовській області, м. Ростов, що підтверджується свідоцтвом про народження батька ОСОБА_7 серії НОМЕР_5 .

Факт реєстрації шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_7 серії НОМЕР_5 , де зазначено батьком ОСОБА_2 та ОСОБА_3 –матір`ю дитини. Також факт реєстрації шлюбу підтверджується поквартирною карткою Форми Б , де зазначено, що ОСОБА_2 є основний власник квартири та зазначено, що ОСОБА_3 є його дружиною.

Відповідно до Форми № 1 наданої з ЦМУ ДМС в м.Києві та Києвській області від 08.05.2025 року на адвокатський запит у графі сімейний стан ОСОБА_2 зазначено дружину ОСОБА_3 .

Відповідно до п. 3.5. «Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання» затверджених Наказом Міністерства юстиції України 12.01.2011 № 96/5 поновлення втрачених актових записів про шлюб, зміну прізвища, розірвання шлюбу, смерть проводиться тільки за наявності документів, які підтверджують, що відповідний актовий запис був раніше складений в органах державної реєстрації актів цивільного стану України (свідоцтва про державну реєстрацію акту цивільного стану, його копії, засвідченої нотаріально, відмітки (штампа) про державну реєстрацію акту цивільного стану в паспорті або паспортному документі), або на підставі рішення суду.

Пунктом 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» передбачено, що суди можуть встановити факти реєстрації шлюбу, якщо в органах РАГСу не зберігся відповідній запис чи відмовлено у його відновленні, або він може бути відновлений лише на підставі рішення суду про встановлення факту реєстрації акту цивільного стану.

Частиною першою статті 76 ЦПК України, передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що заявником в ході судового розгляду, надано достатні підтвердження, що ґрунтуються на достатніх, належних та допустимих доказах по справі, які доводять наявність підстав для задоволення позову та визнання вказаного правочину недійсним.

Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Керуючись ч. 1, 3, 6 ст.ст. 203,216, ст.ст. 233,257,261, ч. 1 ст.638, ст.ст.744 -750 ЦК України, ст.ст.3-7,10-13,76-83,141,174,241-246,258,259,263-268,272,273 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Харківської міської про встановлення фактів, мають юридичне значення - задовольнити.

Встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт постійного проживання ОСОБА_1 , РНОКПП : НОМЕР_1 ) зі спадкодавцем ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ), який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 .

Встановити факт, що має юридичне значення, а саме - факт реєстрації шлюбу укладеного 07.06.1947 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , який був зареєстрований у місті Морозовськ , рф.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення, апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів.

Суддя О.М. Майстренко