Рішення від 06 липня 2026 р. у справі №619/2929/26 — Дергачівський районний суд Харківської області

справа № 619/2929/26

провадження № 2/619/1866/26

РІШЕННЯ

іменем України

07 липня 2026 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області у складі головуючого судді Овсяннікова В.С., за участі секретаря судового засідання Кісіль А.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача на його користь який продовжує навчання, аліментів у розмірі частини із усіх видів заробітку щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму, починаючи з дня подачі позову та до закінчення навчання, але не менше ніж до досягнення ним 23-х років.

Позовні вимоги мотивовано тим, що позивач є сином відповідача та третьої особи, які перебували у зареєстрованому шлюбі з 22.09.2007 по 2012 рік, шлюб розірвано рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 25.05.2012, яке набрало законної сили. Рішенням цього ж суду по справі № 2010/1822/12 від 05.11.2012 з відповідача на користь третьої особи стягнуто аліменти на утримання позивача у розмірі 1/4 частини заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття; стягнення аліментів на цій підставі припинено у зв`язку з досягненням позивачем повноліття.

Пояснив, що з 02.09.2025 навчається на 1 курсі денної форми здобуття освіти у Харківському фаховому коледжі транспортних технологій за спеціальністю «Залізничний транспорт» (наказ № 41 від 22.08.2025), термін навчання - з 02.09.2025 по 30.06.2028, що підтверджується довідкою № 112 від 13.04.2026.

Зазаначив, що не має самостійного джерела доходу, перебуває на утриманні матері - третьої особи, яка одноосібно несе витрати на його навчання, придбання підручників, навчальних матеріалів, одягу, продуктів харчування, тоді як відповідач матеріальної та моральної підтримки сину не надає.

Просив суд задовольнити заявлені вимоги у повному обсязі, вважає, що існують на те усі правові та фактичні підстави. Також просив суд стягнути з відповідача понесені ним судові витрати на правничу допомогу.

Ухвалою суду відкрито провадження по даній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, а також встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідно до ч. 4 ст. 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Відповідно до ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідач повідомлений про наявність справи у суді, своєчасно та належним чином, про що свідчить поштовий конверт, який направлявся на адресу місця реєстрації відповідача рекомендованим листом з повідомленням. Відзиву, заяви чи клопотання щодо розгляду справи до суду не подавав.

Третя особа ОСОБА_3 про наявність справи у суді повідомлена своєчасно та належним чином, про що свідчить поштовий конверт, який направлявся на адресу її місця проживання рекомендованим листом з повідомленням. Будь-яких пояснень щодо розгляду справи до суду не подавала.

У відповідності до ст. 128 ЦПК України, відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений судом про розгляд вказаної справи.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 , є сином відповідача ОСОБА_2 та третьої особи ОСОБА_3 , які перебували у зареєстрованому шлюбі, розірваному рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 25.05.2012, яке набрало законної сили.

Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 05.11.2012 у справі № 2010/1822/12 з відповідача на користь третьої особи стягнуто аліменти на утримання неповнолітнього на той час позивача у розмірі 1/4 частини заробітку відповідача, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 16.03.2012 і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнення аліментів на підставі вказаного рішення суду припинено у зв`язку з досягненням позивачем повноліття.

Із довідки № 112 від 13.04.2026, виданої Харківським фаховим коледжем транспортних технологій, вбачається, що позивач дійсно є студентом 1 курсу денної форми здобуття освіти цього навчального закладу за спеціальністю «Залізничний транспорт» (наказ про зарахування № 41 від 22.08.2025), термін навчання — з 02.09.2025 по 30.06.2028, навчається за рахунок коштів фізичних або юридичних осіб.

Отже, судом достовірно встановлено, що позивач, будучи повнолітнім, продовжує здобувати освіту на денній формі навчання, тобто відповідає ознакам особи, яка відповідно до ст. 199 СК України має право на утримання від батьків після досягнення повноліття.

Згідно з частиною другою статті 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно зі статтею 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Статтею 199 СК України передбачено обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на утримання припиняється у разі припинення навчання; право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину до досягнення нею повноліття (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка передбачає, зокрема обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). При визначенні розміру аліментів необхідно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов`язань, обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.

Пленум Верховного Суду України надав роз`яснення щодо підстав виникнення обов`язку батьків по утриманню своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчання. Відповідно до п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 року обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття, виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання, потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є повнолітнім, навчається за рахунок коштів фізичних або юридисних осіб, з 02.09.2025 на 1 курсі денної форми здобуття освіти у Харківському фаховому коледжі транспортних технологій за спеціальністю «Залізничний транспорт» (наказ № 41 від 22.08.2025), термін навчання - з 02.09.2025 по 30.06.2028, що підтверджується довідкою № 112 від 13.04.2026, а відтак факт потреби останнього у матеріальній допомозі є безумовним, яку самостійно не може забезпечити його мати – третя особа у справі.

Необхідність отримання належної освіти позбавляє його можливості працевлаштуватися та заробляти кошти на власне утримання.

Саме по собі перебування на денній формі навчання свідчить про неможливість його працевлаштування упродовж часу навчання. Навчання в учбовому закладі потребує витрат на оплату освітніх послуг, проїзд до місця навчання, на проживання, одяг, харчування та придбання канцелярських предметів.

Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених устатті 182 цього Кодексу.

При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:

1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини;

2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;

3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;

3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;

4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Сімейним Кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов`язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина.

Згідно зі ст. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.

Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.

Також при визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Таким чином, суд приходить до переконання, що оскільки відповідач є працездатним, платоспроможним і може та повинен надавати матеріальну допомогу на утримання свого повнолітнього сина, який продовжує на теперішній час навчання, і у зв`язку з цим потребує матеріальної допомоги.

Оскільки позивач самостійно звернувся до суду з вимогою про стягнення аліментів на власну користь, суд зазначає, що така процесуальна форма прямо передбачена ч. 3 ст. 199 СК України, відповідно до якої право на пред`явлення такого позову належить не лише тому з батьків, з ким проживає повнолітня дитина, а й самій дитині, яка продовжує навчання, а тому залучення матері позивача до участі у справі саме як третьої особи, а не позивача, відповідає вимогам закону.

Відповідно до статті 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Частиною першою статті 182 СК України визначено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Частиною другою цієї статті встановлено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд виходить із того, що позивач просив визначити їх у частці 1/4 від усіх видів заробітку (доходу) відповідача, проте суд не може погодитися із заявленим розміром з таких підстав.

Відповідно до статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відтак обов`язок утримувати повнолітню дитину, яка продовжує навчання, покладається законом на обох батьків у рівній мірі, а не переважно на одного з них.

Судом встановлено, що позивач проживає разом із третьою особою (матір`ю), яка фактично одноосібно забезпечує його побутові потреби, оплату навчання, підручників, навчальних матеріалів, одягу, продуктів харчування, тобто вже на момент звернення до суду несе значне навантаження з утримання сина. Визначення розміру аліментів з відповідача на рівні 1/4 частини доходу фактично поклало б на нього переважну частину витрат на утримання повнолітнього сина та не враховувало б відповідної, вже фактично здійснюваної, участі матері у витратах на його утримання, що суперечило б принципу рівності батьківських прав та обов`язків, закріпленому у статті 141 СК України.

Крім того, матеріали справи не містять відомостей про конкретний розмір доходу відповідача, наявність у нього інших осіб на утриманні, стан здоров`я чи майновий стан, які б обґрунтовували необхідність стягнення аліментів саме у заявленому позивачем розмірі.

За таких обставин, керуючись принципами розумності та справедливості, необхідністю забезпечення балансу інтересів сторін, з урахуванням рівності обов`язків обох батьків щодо утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, та фактичної участі матері позивача в його утриманні, суд дійшов висновку про наявність підстав для визначення розміру аліментів у меншому, ніж заявлено, розмірі, а саме у розмірі 1/6 частини усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для працездатної особи, що, на переконання суду, є необхідним і достатнім для забезпечення розумних потреб позивача у зв`язку з його навчанням і водночас не покладає на відповідача непропорційного порівняно з матір`ю позивача тягаря утримання сина.

Відповідно до ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, у зв`язку з чим суд вважає за необхідне стягнути аліменти, починаючи з дня подання позовної заяви 30.04.2026, до закінчення позивачем навчання, але не довше, ніж до досягнення ним двадцятитрьохрічного віку.

Щодо стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді, встановлюється сторонами, проте для їх стягнення сторона, яка заявляє про здійснення таких витрат, повинна довести факт їх понесення, зокрема шляхом подання договору про надання правничої допомоги, ордера чи довіреності, виданих адвокату, а також детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та документів, що підтверджують оплату таких послуг.

Позивач у прохальній частині позовної заяви заявив вимогу про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, орієнтовно визначивши їх розмір у сумі 5000 гривень.

Проте матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження факту надання позивачу такої допомоги та її вартості.

За відсутності належних і допустимих доказів на підтвердження факту понесення позивачем витрат на правничу допомогу суд позбавлений можливості перевірити обґрунтованість та реальність таких витрат, а тому дійшов висновку про відмову в їх стягненні.

Щодо вимоги про допущення негайного виконання рішення суду в частині стягнення аліментів суд зазначає, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Оскільки зазначений обов`язок суду прямо передбачений законом і не залежить від його розсуду, рішення суду в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню в межах суми платежу за один місяць.

Враховуючи наведене, оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

З урахуванням наведеного суд вважає достатнім розмір аліментів у розмірі 1/6 частини усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для працездатної особи, починаючи з 30.04.2026 і до закінчення позивачем навчання, але не довше, ніж до досягнення ним двадцяти трьох років.

Вирішуючи питання про розмір аліментів, суд виходив з того, що відповідно до вимог чинного законодавства обов`язок утримувати повнолітного сина, який продовжує навчання, покладається рівною мірою на обох батьків, а не лише на відповідача (батька дитини).

Батько не повинен самотужки нести повноцінну чверть витрат, якщо є інший з батьків, який також зобов`язаний долучатися до утримання дитини яка продовжує навчання (до 23 років).

У задоволенні вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу слід відмовити за недоведеністю.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільняються від судового збору позивачі - у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.

Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Оскільки, позивачі у справах про стягнення аліментів звільнені від сплати судового збору відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає сплата судового збору у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

З метою забезпечення інтересів повнолітньої дитини, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд вважає за необхідне, допустити рішення до негайного виконання у частині стягнення суми платежу аліментів за один місяць.

Керуючись ст. 4, 10, 12, 13, 76-81, 263-265, 280-282 ЦПК України, ст. 199 СК України, суд,-

в и р і ш и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , аліменти на утримання останнього, у розмірі 1/6 частини усіх видів заробітку (доходу) щомісячно на увесь час його навчання, але не більш як до досягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , двадцяти трьох років, починаючи з 30.04.2026 року.

У стягненні витрат на правничу допомогу - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 1331,20 гривень.

Допустити рішення до негайного виконання в частині стягнення суми платежу за один місяць.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції – Харківського апеляційного суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 ;

Третя особа: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 .

Суддя В. С. Овсянніков