Постанова від 30 червня 2026 р. у справі №755/15968/20 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2026 року

м. Київ

справа № 755/15968/20

провадження № 61-11379св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Гулейкова І. Ю., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Державний реєстратор комунального підприємства «Світоч» Алієв Гусейн Азіс огли, Акціонерне товариство «Сенс Банк»,

третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства «Сенс Банк» на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 22 лютого 2024 року у складі судді Гончарука В. П. та постанову Київського апеляційного суду від 03 липня 2024 року у складі колегії суддів: Оніщука М. І., Шебуєвої В. А., Кафідової О. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Державного реєстратора комунального підприємства (далі - КП) «Світоч» Алієва Гусейна Азіса огли, Акціонерного товариства «Сенс Банк» (далі - АТ «Сенс Банк»), третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання протиправними та скасування рішення про державну реєстрацію, припинення права власності, скасування запису про право власності.

Позовна заява мотивована тим, що 20 травня 2008 між нею та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку (далі - АКБ СР) «Укрсоцбанк» було укладено договір кредиту № 410/101/08-Ж, відповідно до якого банк надав їй кредит у розмірі 108 900 доларів США, строком до 19 травня 2028 року.

Цього самого дня між нею та АКБ СР «Укрсоцбанк» було укладено іпотечний договір № 08/1-101, відповідно до якого вона передала в іпотеку банку як забезпечення виконання зобов`язань за договором кредиту нерухоме майно: чотирикімнатну квартиру АДРЕСА_1 . Вартість предмета іпотеки визначена у розмірі 833 250 грн.

З Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна вона дізналась, що державним реєстратором КП «Світоч» Алієвим Гусейном Азіс огли прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), номер запису про право власності 31319439 від 23 квітня 2019 року, про державну реєстрацію права власності на вказану квартиру за ПАТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого у зв`язку зі зміною найменування є АТ «Сенс Банк».

Вказувала, що реєстрація права власності за АТ «Укрсоцбанк» на предмет іпотеки відбулась незаконно, з порушенням Порядку реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Порядок), статей 35-37 Закону України «Про іпотеку», оскільки їй не вручалася письмова вимога про усунення порушень основного зобов`язання, з нею не укладався договір про задоволення вимог іпотекодержателя, а відтак вона не надавала згоду на відчуження спірної квартири, фактично відбулося примусове стягнення зазначеного майна без згоди власника, незважаючи на заборону, встановлену Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Ураховуючи наведене, з урахуванням уточнень, ОСОБА_1 просила суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора КП «Світоч» Алієва Гусейна Азіса огли від 23 квітня 2019 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), номер запису про право власності 31319439 від 23 квітня 2019 року 19:37:04, про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ПАТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого у зв`язку із зміною найменування є АТ «Сенс Банк»;

- припинити за АТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого у зв`язку із зміною найменування є АТ «Сенс Банк», право власності на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 80, 2 кв. м, житловою площею 51, 3 кв. м;

- скасувати реєстраційний запис державного реєстратора КП «Світоч» Алієва Гусейна Азіса огли від 23 квітня 2019 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), номер запису про право власності 31319439, на квартиру АДРЕСА_1 за ПАТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого у зв`язку із зміною найменування є АТ «Сенс Банк».

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 22 лютого 2024 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 03 липня 2024 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Скасовано рішення державного реєстратора КП «Світоч» Алієва Гусейна Азіса огли про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), номер запису про право власності 31319439 від 23 квітня 2019 року 19:37:04, про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ПАТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого у зв`язку із зміною найменування є АТ «Сенс Банк».

Припинено право власності за АТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого у зв`язку із зміною найменування є АТ «Сенс Банк», на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 80, 2 кв. м, житловою площею 51, 3 кв. м.

Стягнуто з АТ «Сенс Банк» на користь державного бюджету України витрати по сплаті судового збору в сумі 1 681,6 грн.

Судові рішення мотивовано тим, що при зверненні до державного реєстратора, банк не надав копію письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання письмової вимоги іпотекодержателя, тому державний реєстратор був не в праві проводити спірну реєстрацію, а спірне рішення є протиправним.

Додатковим рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 11 березня 2024 року стягнуто з АТ «Сенс Банк» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в сумі 26 000, 00 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у серпні 2024 року до Верховного Суду, АТ «Сенс Банк», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що позивач не довів належними та допустимими доказами той факт, що на спірні правовідносини розповсюджується Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», а саме докази того, що спірна квартира є місцем проживання позивача, до того ж єдиним житлом, не надано доказів відсутності житла у спільній сумісній власності, а також доказів того, що не відбувалось відчуження житла в період з дня укладення іпотечного договору до звернення стягнення на предмет іпотеки.

Вказує на неврахування судами того, що на виконання положень статті 35 Закону України «Про іпотеку» на адресу позивача було направлено вимогу про усунення порушень, яка нею особисто отримана, на що суди уваги взагалі не звернули.

Відзив на касаційну скаргу учасники справи до суду не подали.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 17 вересня 2024 року у складі колегії суддів: Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., після усунення недоліків касаційної скарги, відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.

09 жовтня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 червня 2026 року, у зв`язку з обранням судді Тітова М. Ю. до Великої Палати Верховного Суду, справу передано судді-доповідачу Лідовцю Р. А.

Ухвалою Верховного Суду від 18 червня 2026 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

20 травня 2008 року між ОСОБА_1 та АКБ СР «Укрсоцбанк» було укладено договір кредиту № 410/101/08-Ж, відповідно до якого банк надав позивачу кредит у розмірі 108 900 доларів США, строком до 19 травня 2028 року.

З метою забезпечення належного виконання вимог зазначеного договору кредиту, цього самого дня між АКБ СР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 був укладений іпотечний договір № 08/1-101, посвідчений Бурлакою О. В., приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу за реєстровим № 5827, предметом якого є чотирикімнатна квартира АДРЕСА_1 .

Крім того, приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу, Бурлакою О. В., 20 травня 2008 року за реєстровим № 5828 у зв`язку з посвідченням Іпотечного договору накладено заборону відчуження на вказану в договорі квартиру до повернення суми кредиту в повному обсязі та припинення дії іпотечного договору.

Відповідності до пункту 4.5 іпотечного договору, іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на аредмет іпотеки в один із наступних способів: 4.5.1. на підставі рішення суду, або пункту 4.5.2. на підставі виконавчого напису нотаріуса, або пункту 4.5.3. шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки у рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань у порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку», або пункту 4.5.4. шляхом продажу предмета іпотеки іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі покупцеві на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку», або пункту 4.5.5. шляхом організації іпотекодержателем продажу предмета іпотеки через укладення договору купівлі-продажу предмета іпотеки між іпотекодавцем та відповідним покупцем.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 229536799 від 25 жовтня 2020 року, державним реєстратором КП «Світоч» Алієвим Гусейн Азіс огли, 23 квітня 2019 року, 19:37:04 було здійснено державну реєстрацію права приватної власності номер запису про право власності: 31319439 на об`єкт нерухомого майна реєстраційний номер: 1817898580000, яким є квартира АДРЕСА_1 , за АТ «Укрсоцбанк», підстава виникнення права власності: іпотечний договір № 08/1-101.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Підставами касаційного оскарження судових рішень представник заявника зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 29 серпня 2018 року в справі № 755/5691/16-ц, від 29 вересня 2020 року в справі № 757/13243/17, від 15 жовтня 2020 року в справі № 755/2030/19, від 14 квітня 2021 року в справі № 359/4435/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга АТ «Сенс Банк» підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися заставою (частина перша статті 546 ЦК України).

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (стаття 575 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Частинами першою, третьою статті 33 Закону України «Про іпотеку» визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Частиною першою статті 35 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

З огляду на зміст частини першої статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Відповідно до частини п`ятої статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Частиною першою статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини третьої статті 10 цього Закону державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Згідно із пунктом 6 Порядку державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса.

Пунктом 61 Порядку, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, було передбачено, що Для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:

1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі;

3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Наявність зареєстрованої заборони відчуження майна, накладеної нотаріусом під час посвідчення договору іпотеки, на підставі якого набувається право власності на предмет іпотеки іпотекодержателем, а також зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки інших речових прав, у тому числі іпотеки, на передане в іпотеку майно не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 78 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Задовольняючи позов ОСОБА_1 , суди попередніх інстанцій виходили з того, що, звертаючись до державного реєстратора, банк не надав копію письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання письмової вимоги іпотекодержателя.

Проте, Верховний Суд з такими висновками погодитися не може, оскільки вони є передчасними.

Так, під час розгляду справи в суді першої інстанції судом була витребувана копія реєстраційної справи (том 1, а. с. 99-157), а представник банку, як в районному суді, так і в апеляційній скарзі вказував, що на виконання положень статті 35 Закону України «Про іпотеку» на адресу ОСОБА_1 було направлено вимогу, яка нею особисто отримана, що підтверджується штампом під підписом відповідальної особи АТ «Укрпошта», посилаючись на відповідні документи у наданій суду копії реєстраційної справи.

Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 265 ЦПК України у мотивувальній частині рішення зазначаються, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Постанова суду апеляційної інстанції складається з, зокрема, мотивувальної частини із зазначенням мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу (підпункт «в» пункту 3 частини першої статті 382 ЦПК України).

Ні суд першої інстанції, ні апеляційний суд вказаних доводів відповідача не перевірив, не дослідив відповідних доказів та не надав їм відповідної правової оцінки, не вказав, чи є вони підтвердженням отримання ОСОБА_1 досудової вимоги банку про усунення порушень, а якщо ні, то з якої підстави, а Верховний Суд у силу наданих положеннями статті 400 ЦПК України повноважень позбавлений процесуальної можливості надавати оцінку доказам, які не були предметом дослідження судами попередніх інстанцій.

Отже, суди першої та апеляційної інстанцій у порушення статей 263-265, 382 ЦПК України не забезпечили повний та всебічний розгляд справи, належним чином не встановили усі необхідні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, не перевірили заперечень відповідача щодо законності позовних вимог.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частиною четвертою статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Оскільки суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанції, збирати та надавати оцінку доказам, порушення норм процесуального права допущені обома судами, то справу необхідно передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Сенс Банк» задовольнити частково.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 22 лютого 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 липня 2024 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. Ю. Гулейков Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк