Рішення від 06 липня 2026 р. у справі №152/800/26 — Шаргородський районний суд Вінницької області

Справа № 152/800/26

2/152/835/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

07 липня 2026 року м. Шаргород

Шаргородський ра йонний суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Роздорожної А.Г.,

за участі секретаря судового засідання Бабиної І.Д.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження по суті цивільну справу

за позовом адвоката Славінської Наталії Леонтіївни

в інтересах ОСОБА_1

до відповідача ОСОБА_2

вимоги позивача: про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини та дружини до досягнення дитиною трьох років,

учасники справи не викликалися,

після закінчення судового розгляду, ухвалив рішення про наступне:

І. Стислий виклад позиції позивача та відповідача.

1. Представник позивачки звернулася до суду з цим позовом та вказала, що сторони з 2 жовтня 2020 року перебувають у зареєстрованому шлюбі, від якого мають малолітню дитину – дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Між подружжям протягом останніх шести місяців припинилися фактичні шлюбні стосунки, на розгляді суду перебуває позовна заява про розірвання шлюбу між сторонами. Представник позивачки зазначає, що спільна дитина сторін проживає з матір`ю, а позивачка перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Після фактичного припинення сімейних відносин відповідач з сім`єю не проживає, належної матеріальної допомоги на утримання дитини добровільно не надає, хоча є військовослужбовцем та отримує грошове забезпечення. За місцем проходження служби відповідач створив іншу сім`ю. У зв`язку із вищевикладеним, представник позивачки просила стягнути з відповідача на користь позивачки аліменти: на утримання доньки у розмірі однієї чверті (1/4 частини) його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову, та до досягнення дитиною повноліття; на утримання позивачки у твердій грошовій сумі в розмірі по 3000 грн щомісячно, починаючи з дня

пред`явлення позову і до досягнення дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трирічного віку, а також стягнути з відповідача судові витрати (а.с.1-7).

2. На підтвердження позовних вимог представник позивачки надала суду копію паспорта позивачки, копію свідоцтва про народження дитини, копію свідоцтва про шлюб, довідку про склад сім`ї, копію акту обстеження, копію електронної трудової книжки, копію довідки про отримання допомоги.

3. Відповідач відзиву на позов не подав.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

4. Згідно клопотань, поданих одночасно з позовною заявою, представник позивачки просила розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження, не заперечує щодо заочного розгляду справи (а.с.20, 23).

ІІІ. Інші процесуальні дії у справі.

5. Ухвалою суду від 22 травня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Цією ж ухвалою прийнято рішення про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, за наявними у справі матеріалами, згідно з положеннями статті 279 ЦПК України. Вказаною ухвалою суду відповідачеві запропоновано надати в строк до 16 червня 2026 року відзив на позовну заяву, а також встановлено позивачці та відповідачу строк до 30 червня 2026 року для подання відповіді на відзив та заперечень (а.с.37).

6. Копія позовної заяви з додатками були надіслані відповідачу за адресою, що вказана в позові. За інформацією, наданою суду виконавчим комітетом Мурафської сільської ради Жмеринського району Вінницької області від 22 травня 2026 року, відповідач значиться зареєстрованим за адресою, що вказана в позові (а.с.36). Поштову кореспонденцію, що була надіслана відповідачу за цією адресою, ним отримано не було, у зв`язку із відсутністю адресата за вказаною адресою (а.с.41).

7. Відповідно до пункту 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

8. Аналогічний висновок викладений у Постанові Верховного Суду від 10 травня 2023 року справа 755/17944/18, провадження № 61-185св23.

9. Таким чином, відповідно до проставленої на поштовому конверті відмітки про відсутність відповідача за місцем проживання, що зареєстроване у встановленому законом порядку (а.с.41), відповідач був належним чином повідомлений про розгляд цієї справи в суді. Крім цього, відповідач особисто з`явився до суду та 17 червня 2026 року отримав копію ухвали про відкриття провадження у справі. Відтак судом вжиті всі можливі заходи для повідомлення відповідача про розгляд справи та реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів.

10. За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, оскільки при підготовці справи до розгляду дотримано вимоги ЦПК України щодо належного повідомлення сторін про розгляд справи.

11. Перешкод для здійснення розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження та вирішення справи і ухвалення судового рішення за наявними матеріалами судом не встановлено.

12. Відповідно до вимог частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу суд не здійснює.

ІV. Фактичні обставини встановлені Судом.

13. Відповідно до копії паспорта позивачки, ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Клекотина Шаргородського району Вінницької області (а.с.25).

14. Відповідно до копії паспорта відповідача, останній народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у с. Клекотина Шаргородського району Вінницької області (а.с.24).

15. Згідно із копією свідоцтва про шлюб, сторони уклали шлюб 2 жовтня 2020 року та зареєстрували його у виконавчому комітеті Мурафської сільської ради Шаргородського району Вінницької області, актовий запис №13 (а.с.31).

16. Від шлюбу сторони мають неповнолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.29).

17. Відповідно до копії акта обстеження матеріально-побутових умов, складеного депутатом Мурафської сільської ради за участю сусідів, встановлено, що позивачка разом із малолітньою донькою проживає за адресою: АДРЕСА_1 , тоді як відповідач за місцем реєстрації не проживає у зв`язку з проходженням військової служби (а.с.10).

18. Згідно з відомостями копії з електронної трудової книжки, позивачка 12 лютого 2024 року була прийнята на роботу до КП «Мурафський струмок». Із даних щодо листка непрацездатності вбачається, що позивачці було відкрито листок непрацездатності у зв`язку з вагітністю та пологами на період з 15 липня 2024 року по 17 листопада 2024 року (а.с.11)

19. Відповідно до копії витягів з Реєстру територіальної громади, відповідач ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 21 лютого 2023 року. За цією ж адресою зареєстрована і позивачка ОСОБА_1 та малолітня донька сторін – ОСОБА_3 (а.с. 12-14).

20. Згідно з копією довідки Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 14 травня 2026 року, позивачка перебуває на обліку та отримує допомогу при народженні дитини. За період з 1 листопада 2025 року по 30 квітня 2026 року їй нараховано та виплачено допомогу при народженні дитини у розмірі 860 грн щомісячно, загалом 5160 грн. За вказаний період аліменти до складу отриманих виплат не входили (а.с.16).

21. Підставою даного позову є фактичні обставини, якими позивачка обґрунтовує свої вимоги, а також правові норми, на які вона посилається в підтвердження своїх вимог, а саме ненадання відповідачем належної матеріальної допомоги на утримання дружини, яка виховує дитину до досягнення нею трьохрічного віку, а також на утримання самої дитини. Предметом позову є матеріально-правові вимоги позивачки до відповідача про стягнення аліментів на її утримання та на утримання спільної доньки.

22. Оцінюючи вище перераховані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів відповідно до вимог статті 89 ЦПК України, Суд, згідно з положеннями статей 77, 78, 79 цього ж Кодексу, вважає ці докази належними, допустимими, достовірними, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, одержані у встановленому законом порядку, на їх підставі можливо встановити дійсні обставини справи.

V. Оцінка Суду.

23. Відповідно до положень статті 51 Конституції України визначено, що батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

24. У відповідності до частини першої статті 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

25. Згідно вимогам статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

26. Відповідно до частини першої статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

27. Згідно частини другої статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. При цьому, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, а мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

28. Статтею 191 Сімейного кодексу України визначено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову. Виплачуються аліменти до повноліття дитини. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

29. Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

30. Пленум Верховного Суду України у п. 17 постанови від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснив, що, вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у частині другій статті 182 СК України. Що ж до максимального розміру аліментів, які стягуються з боржника, то відповідно до частини третьої статті 70 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» він не повинен перевищувати 50 відсотків заробітної плати цієї особи.

31. На думку суду позов в частині стягнення аліментів на утримання дитини підлягає задоволенню. При визначенні розміру аліментів, що підлягають стягненню на утримання дитини, суд враховує обов`язок обох батьків утримувати дитину, відсутність заперечення відповідача щодо позову. А тому з відповідача на користь позивачки слід стягнути аліменти на утримання їхньої спільної дитини у розмірі 1/4 усіх видів доходу відповідача, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно.

32. Що стосується вимог позивачки про стягнення аліментів на її утримання до досягнення дитиною трьох років, суд зазначає наступне.

33. Відповідно до статті 75 СК України дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. Один з подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом. Особливим видом права подружжя на утримання є право дружини на утримання під час вагітності та у разі проживання з нею дитини. Його особливість полягає у строковості дії, незалежності надання утримання від доходу дружини та наявністю лише однієї підстави, яка унеможливлює надання такого утримання, - можливості чоловіка надавати таке утримання. Отже, за змістом вказаної норми права, можливість отримання аліментів на утримання дружини, виникає за умови, що чоловік має можливість надавати таку матеріальну допомогу.

34. Згідно статті 84 СК України "Право дружини на утримання під час вагітності та у разі проживання з нею дитини", ч. 1 - дружина має право на утримання від чоловіка під час вагітності; ч. 2 - дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років; ч. 3 - якщо дитина має вади фізичного або психічного розвитку, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка до досягнення дитиною шести років; ч. 4 - право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу; ч. 5 - аліменти, присуджені дружині під час вагітності, сплачуються після народження дитини без додаткового рішення суду; ч. 6 - право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу.

35. Стаття 85 СК України регулює правовідносини з припинення права дружини на утримання.

36. Частина четверта статті 84 СК України регламентує умову виникнення права дружини на утримання під час вагітності та у разі проживання з нею дитини - чоловік може надавати матеріальну допомогу. Принципове положення законодавця полягає у тому, що право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, і в разі розірвання шлюбу. Не перешкоджатиме виникненню цього права і застування інституту недійсності шлюбу у випадках, коли дружина не знала і не могла знати про перешкоди до реєстрації шлюбу.

37. Таким чином, сімейним законодавством передбачено право дружини-матері на утримання батьком до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Подання суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов`язковим, оскільки право на аліменти належить дружині-матері незалежно від цієї обставини.

38. При вирішенні питання щодо стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років, суд виходить з положень статті 84 Сімейного Кодексу України, Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», та бере до уваги стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; стан здоров`я та матеріальне становище отримувача аліментів, відсутність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних дружини, батьків, повнолітніх дітей; сімейний стан платника аліментів, наявність нерегулярного, мінливого, невизначеного доходу, а також поганого стану здоров`я.

39. Суд, вирішуючи питання про стягнення аліментів керується загальними принципами, за якими стягнення аліментів не повинно погіршувати становище сторін.

40. Аналізуючи встановлені у справі обставини в їх сукупності, виходячи з принципу справедливості та розумності, та з урахуванням потреб позивачки, на утриманні та вихованні якої знаходиться дитина, яка не досягла трирічного віку та потребує постійного материнського догляду, суд вважає можливим задовольнити вимоги в цій частині у твердій грошовій сумі в розмірі 3000 грн, щомісячно, про що просила представник позивачки в позовній заяві.

41. З урахуванням рівності обов`язку батьків утримувати своїх неповнолітніх дітей, давши мотивовану оцінку кожному аргументу, наведеному представником позивачки в позовній заяві, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

VI. Розподіл судових витрат.

42. Відповідно до частини першоїстатті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

43. Згідно з частиною шостою статті 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору при подачі даного позову до суду, то витрати по сплаті судового збору слід стягнути з відповідача на користь держави.

44. Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

45. Згідно з частинами першою – шостою статті 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

46. Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

47. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

48. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

49. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

50. Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

51. У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення».

52. Судом встановлено, що представництво позивачки здійснювала адвокат Славінська Н.Л., що також підтверджується ордером на надання правничої допомоги серії АВ №1301018 від 15 травня 2026 року (а.с.8).

53. На підтвердження понесених витрат на професійну правову допомогу представник позивачки – адвокат Славінська Н.Л. надала суду: копію договору №14/5-1/26 про надання правової (правничої) допомоги від 14 травня 2026 року; копію квитанції до платжної інструкції на переказ готівки №2.663542507.1 від 14 травня 2026 року на суму 3000 грн; копію розрахунку витрат на правничу допомогу на суму 3000 грн.

54. Таким чином встановлено, що позивачкою понесені судові витрати по сплаті за надання правничої допомоги. Ці витрати пов`язані з розглядом справи, їхній розмір є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням значення справи для сторін. З огляду на те, що позов задоволено повністю, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню документально підтверджені витрати на правничу допомогу.

55. Відповідно до статті 430 ЦПК України рішення в частині стягнення суми платежів за один місяць слід допустити до негайного виконання.

З цих підстав, Керуючись

статтями 141, 247, 259, 263, 264, 265, 279, 430 ЦПК України, Суд, -

у х в а л и в :

1. Позов адвоката Славінської Наталії Леонтіївни, що поданий в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини та дружини до досягнення дитиною трьох років задовольнити повністю.

2. Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 (однієї четвертої) частини усіх видів його доходу (заробітку), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 20 травня 2026 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 .

3. Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання у твердій грошовій сумі у розмірі 3000 (три тисячі) гривень щомісячно, починаючи з 20 травня 2026 року і до досягнення дочкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трьохрічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 .

4. Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп.

5. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) грн.

6. Рішення в частині стягнення суми платежів за один місяць допустити до негайного виконання.

На рішення може бути подана апеляція до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частини перша та другастатті 273 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (пункт 1 частини другої статті 354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин(частина третя статті 354 ЦПК України).

Повне рішення суду складено 7 липня 2026 року.

Ім`я (найменування) сторін:

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , громадянка України, паспорт № НОМЕР_1 , ід.№ НОМЕР_2 , зареєстрована мешканка АДРЕСА_1 .

Представник позивачки: адвокат Славінська Наталія Леонтіївна, яка знаходиться за адресою вул. Лесі Українки, 5а. м. Шаргород Вінницької області, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ВН №001209, видане не підставі рішення Ради адвокатів Вінницької області від 20 серпня 2025 року № 8/25, діє на підставі ордеру серії АВ №1301019 від 15 травня 2026 року.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , громадянин України, паспорт № НОМЕР_3 , ід.№ НОМЕР_4 , зареєстрований по АДРЕСА_1 .

Головуючий суддя Андрея РОЗДОРОЖНА