Постанова від 01 липня 2026 р. у справі №143/622/26 — Погребищенський районний суд Вінницької області

Справа № 143/622/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

02.07.2026 року м. Погребище

Суддя Погребищенського районного суду Вінницької області Тітова Т. Л., розглянувши матеріали, які надійшли від Головного управління Державної податкової служби України у Вінницькій області, про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ФОП, громадянки України, жительки АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, –

встановила:

09.06.2026 до суду надійшов протокол № 500 від 14.05.2024 про адміністративне правопорушення, з якого вбачається, що ФОП ОСОБА_1 в порушення ч. 7 ст. 16 Закону України № 3817-ІХ від 18.06.2024 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електроних сигаретах, та пального» здійснила реалізацію алкогольних напоїв без ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, а саме: 01.05.2026, згідно з чеком № 10544, горілки «Хлібний дар» об`ємом 0,5 л, та 02.05.2026, згідно з чеком № 10549, горілки «Немирів Штоф» об`ємом 0,37 л чим, за змістом протоколу, вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 164 КУпАП.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явилася. Разом з тим 02.07.2026 від її захисника – адвоката Дзюби О. О. надійшло клопотання, в якому він просив здійснити розгляд справи за відсутністі як особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, так і його самого. У клопотанні зазначено, що ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні адміністративного правопорушення не визнає та просить закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення. Крім того, до клопотання долучено витяг з Єдиного реєстру ліцензіатів, квитанції та платіжні інструкції що підтверджують сплату платежу за ліцензію, а також виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприєсців та громадських формувань.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, в їх сукупності, дійшов таких висновків.

Відповідно до положень ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності (ч. 2 ст. 7 КУпАП).

Ніхто не може бути підданий заходу впливу, в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом, що повністю резюмується з положеннями ст. 62 Конституції України, відповідно до якої особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, і ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У відповідності до положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

ЄСПЛ у рішенні від 10 лютого 1995 року (справа «Allenet de Ribemont v. France») наголосив, що принцип презумпції невинуватості перш за все гарантія процесуального характеру по кримінальним справам, однак сфера застосування зазначеного принципу значно ширша: він обов`язковий не тільки для кримінального судочинства, що вирішує питання обґрунтованості обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

За змістом ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, Конституція України має найвищу юридичну силу, а закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Кожен, чиї права та свободи, визнані у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року «Право на ефективний засіб правового захисту»).

Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також, з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ст. 280 КУпАП).

Завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також, виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст. 245 КУпАП).

Основним документом, призначеним для фіксації юридичного факту адміністративного правопорушення, є протокол про адміністративне правопорушення, при цьому, для кожного виду адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП, в залежності від органу (посадової особи), якому підвідомче правопорушення, існує своя форма адміністративного протоколу, зразки якого вміщуються в Інструкціях/Положеннях/Порядках оформлення матеріалів у справах про адміністративні правопорушення.

Так, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол, відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення), місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, інші відомості, необхідні для вирішення справи, і, якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це, також, зазначається в протоколі (ч. 1 ст. 256 КУпАП).

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Так, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління, і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ч. 1 ст. 9 КУпАП).

Водночас, адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені КУпАП, настає, якщо ці порушення, за своїм характером, не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

При цьому, склад адміністративного правопорушення (проступку) включає в себе ознаки, які об`єднуються в чотири групи (елементи), що характеризують: об`єкт адміністративного проступку, об`єктивну сторону проступку, суб`єкт адміністративного проступку, суб`єктивну сторону проступку, і являють собою нерозривну єдність, наявність яких обов`язкова для кваліфікації конкретного діяння, і у випадку, коли хоча б один з елементів відсутній або ж не відповідає тим властивостям, що передбачені відповідною статтею Особливої частини КУпАП, діяння адміністративним правопорушенням (проступком) не являється.

Отже, адміністративне правопорушення – це вчинок, який має форму дії або бездіяльності, проте, щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення, і саме наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та які встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото/кінозйомки, відеозапису чи засобів фото/кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також, іншими документами.

Відповідальність за порушення порядку провадження господарської діяльності, зокрема, провадження господарської діяльності без державної реєстрації, як суб`єкта господарювання, або без подання повідомлення про початок здійснення господарської діяльності, якщо обов`язковість подання такого повідомлення передбачена законом, або без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, відповідно до закону, або у період зупинення дії ліцензії, у разі якщо законодавством не передбачені умови провадження ліцензійної діяльності у період зупинення дії ліцензії, або без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди), визначена ч. 1 ст. 164 КУпАП.

Об`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, є суспільні відносини у сфері державного регулювання господарської діяльності та встановлений порядок здійснення такої діяльності.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, виражається у провадженні господарської діяльності без державної реєстрації, як суб`єкта господарювання або без подання повідомлення про початок здійснення господарської діяльності, якщо обов`язковість подання такого повідомлення передбачена законом, або без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, відповідно до закону, або у період зупинення дії ліцензії, у разі якщо законодавством не передбачені умови провадження ліцензійної діяльності у період зупинення дії ліцензії, або без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).

Суб`єкт адміністративного проступку, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, загальний.

Суб`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу зі спеціальною метою – отримання прибутку від здійснення без ліцензії видів діяльності, що підлягають ліцензуванню.

Поняття суб`єкта господарювання визначає ст. 55 Господарського кодексу України, і суб`єктами господарювання є: 2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані, відповідно до закону, як підприємці.

Суспільні відносини у сфері ліцензування видів господарської діяльності, виключний перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, уніфікований порядок їх ліцензування, нагляд і контроль у сфері ліцензування, відповідальність за порушення законодавства у сфері ліцензування видів господарської діяльності, визначає Закон України «Про ліцензування видів господарської діяльності» № 222-VIII від 02 березня 2015 року.

Водночас, відповідно до ст. 2 Закон України «Про ліцензування видів господарської діяльності» № 222-VIII від 02 березня 2015 року, що встановлює сферу дії Закону та повноваження органів державної влади у сфері ліцензування, дія Закону не поширюється на ліцензування таких видів господарської діяльності: 3) виробництво і торгівля спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пальним, зберігання пального, вирощування тютюну, ферментація тютюнової сировини, що здійснюються відповідно до Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального.

Тож, відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» № 222-VIII від 02 березня 2015 року, ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності: виробництво і торгівля спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пальним, зберігання пального, вирощування тютюну, ферментація тютюнової сировини, що ліцензуються відповідно до Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пальному».

Судом встановлено, що відповідно до наданих матеріалів справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 164 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення № 500 від 14.05.2026, зазначено, що ОСОБА_1 здійснила реалізацію алкогольних напоїв, а саме: 01.05.2026 горілки «Хлібний дар» 0,5 л (чек № 10544), та 02.05.2026 горілки «Немирів Штоф» 0,37 л (чек № 10549), не маючи ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями. Зазначене порушення, за даними протоколу, було вчинено в магазині за адресою: АДРЕСА_2 та зафіксовано в акті фактичної перевірки від 15.05.2026 № 13423/02-32-09-01/2624209128.

Разом з тим, у графі «Пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності» протоколу про адміністративне правопорушення № 500 від 14.05.2026 ОСОБА_1 власноручно зазначено, що порушення вчинила ненавмисно, оскільки оплату за ліцензію здійснила 15.01.2026, однак під час подання заяви про отримання ліцензії допустила помилку, у зв`язку з чим не знала, що їй не було видано ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями.

Крім того, відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 24.09.2018 ФОП ОСОБА_1 здійснює роздрібну торгівлю напоями в спеціалізованих магазинах за основним видом економічної діяльності 47.25.

Згідно з квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки від 15.01.2026 № 1.490875321.1 ОСОБА_1 здійснила плату за ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями за грудень 2025 року у розмірі 160 грн.

Відповідно до платіжної інструкції від 12.02.2026 № 1.528828789.1 ОСОБА_1 здійснила плату за ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами за період 02.2026-04.2026 у розмірі 12 грн 94 коп.

Згідно з квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки від 15.01.2026 № 2.490899293.1 ОСОБА_1 здійснила плату за ліцензії на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами за грудень 2025 року у розмірі 100 грн.

Відповідно до платіжної інструкції від 12.02.2026 № 1.528831405.1 ОСОБА_1 здійснила плату за ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами за період 02.2026-04.2026 у розмірі 8 грн 09 коп.

Відповідно до витягу з Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах (щодо ліцензій на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, сидром та перрі (без додання спирту), тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах) від 27.03.2026, ОСОБА_1 надано ліцензію на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами, дата початку дії ліцензії – 27.03.2026, платежі внесено 15.01.2026 на суму 160 грн, та 12.02.2026 на суму 12 грн 94 коп. Однак, зазначені суми оплат відповідають квитанціям за оплату ліцензій на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями.

Таож відповідно до Витягу від 27.03.2026, ОСОБА_1 надано ліцензію на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами, дата початку дії ліцензії – 27.03.2026, платежі внесено 15.01.2026 на суму 100 грн, та 12.02.2026 на суму 8 грн 09 коп.

Згідно з ч. 7 ст. 16 Закону України від 18.06.2024 № 3817-ІХ роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин), а для малих виробників виноробної продукції - алкогольними напоями без додавання спирту (вин виноградних, вин плодово-ягідних, напоїв медових), у тому числі через мережу Інтернет, може здійснюватися суб`єктами господарювання, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями.

Отже, ліцензія – це право суб`єкта господарювання на провадження виду господарської діяльності або частини виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, а видача ліцензії – це надання суб`єкту господарювання права на провадження виду господарської діяльності або частини виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, шляхом прийняття органом ліцензування рішення про видачу ліцензії, про що робиться запис у ліцензійному реєстрі.

Під здійсненням без одержання ліцензії видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, треба розуміти здійснення без ліцензії таких видів господарської діяльності фізичними особами, зареєстрованими як суб`єкти підприємництва, та юридичними особами.

Під здійсненням господарської діяльності з порушенням умов ліцензування треба розуміти здійснення зареєстрованими як суб`єкти підприємницької діяльності фізичними чи юридичними особами видів господарської діяльності, які підлягають ліцензуванню, з порушенням як порядку одержання ліцензії, так і ліцензійних умов.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 46 Закону України від 18.06.2024 № 3817-ІХ підставами для прийняття органом ліцензування рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності є несплата чергового платежу за ліцензію.

У відповідності до визначення основних понять і термінів незаконний обіг спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального - ввезення на митну територію України, вивезення за межі митної території України, транспортування, зберігання, торгівля спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, тютюновою сировиною, рідинами, що використовуються в електронн (ст. 1 Закону України від 18.06.2024 № 3817-ІХ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального»).

Водночас, загальні умови притягнення до фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, визначено ст. 112 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року (№ 2755-VІ, зі змінами та доповненнями).

Так, відповідно до п.п. 112.1., 112.2. ст. 112 Податкового кодексу України особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання. Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Водночас ні в протоколі про адміністративне правопорушення, ні в матеріалах справи, скерованих до суду, не міститься відомостей про прийняття органом ліцензування рішення (розпорядження) щодо припинення дії ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, виданої ФОП ОСОБА_1 для здійснення господарської діяльності за адресою: АДРЕСА_2 . Наявність такого рішення має бути підтверджена належними і допустимими доказами в розумінні ст. 251 КУпАП, оскільки лише на їх підставі може бути встановлено наявність у діях особи об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого законом.

Отже, матеріали справи не містять належних, допустимих і достатніх доказів, які б беззаперечно підтверджували вчинення ФОП ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП.

Сам по собі факт реалізації алкогольних напоїв 01-02.05.2026 не свідчить про здійснення господарської діяльності без відповідної ліцензії та не є належним доказом порушення встановленого законом порядку провадження господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню. За відсутності доказів припинення дії ліцензії або іншого підтвердження її недійсності висновок про наявність у діях ФОП ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 с. 164 КУпАП, є передчасними та необґрунтованими.

Частиною 2 ст. 251 КУпАП визначено, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП, оскільки, факт визнання особою (правопорушником) події правопорушення не звільняє особу, уповноважену на складання протоколу, яка виявила факт правопорушення, від доведення правомірності притягнення до адміністративної відповідальності, і деталі обвинувачення мають дуже суттєве значення, а його неконкретність розглядається ЄСПЛ як порушення права на захист (рішення від 25 липня 2000 року (справа «Маттоціа проти Італії»), при цьому, суд не має права самостійно перебирати на себе «функції обвинувачення» і відшукувати докази вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, висновок про винуватість особи має ґрунтуватися на належних, допустимих, достовірних та достатніх доказах. При цьому доведеність вини може випливати із сукупності достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою доказів або неспростовних презумпцій факту, які у своїй сукупності не залишають місця для розумного сумніву. Наявність таких сумнівів є несумісною зі стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення ЄСПЛ від 18 січня 1978 року (справа «Ireland v. the United Kingdom»), критерій доведення якого «поза розумним сумнівом» застосовує ЄСПЛ що при оцінці доказів (рішення від 21 липня 2011 року (справа «Коробов проти України»).

У зв`язку з тим, що матеріали справи не містять належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, які б беззаперечно підтверджували, що ФОП ОСОБА_1 за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, здійснювала господарську діяльність без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, відповідно до закону, суд дійшов висновку про недоведеність наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП.

ГУ ДПС у Вінницькій області не надано суду достатніх доказів, які б у своїй сукупності підтверджували всі обов`язкові елементи складу інкримінованого адміністративного правопорушення, зокрема об`єктивну сторону, а також винуватість особи у його вчиненні.

Оцінюючи докази відповідно до вимог ст. 252 КУпАП та з урахуванням завдань провадження у справах про адміністративні правопорушення, визначених ст. 245 КУпАП, а саме своєчасного, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування всіх обставин справи, та її вирішення у точній відповідності із законом, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

Згідно з п. 1 ч .1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події та складу адміністративного правопорушення.

Крім того, відповідно до ст. 62 Конституції України особо вважається невинуватою у вчиненні павопорушення, доки її вину не буде доведено у встановленому законом порядку. При цьому ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Обвинувачення не може ґрунтуватися на припушеннях або доказах, одержаних незаконним шляхом.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини вина особи має бути доведена поза розумним сумнівом, а така доведеність може випливати лише із сукупності достатньо переконливих, чітких та узгоджених між собою доказів або неспостованих презумпцій факту. За відсутності таких доказів особа не може бути визнана винною.

Також ЄСПЛ у своїй усталеній практиці наголошує, що принцип належного здійснення правосуддя передбачає обов`язок суду належним чином мотивувати прийняте рішення. Водночас п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2010 року у справі «SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE», №4909/04, §58, рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «RuizTorija v. Spain», №303-А, §29).

Таким чином, оцінивши всі наявні у справі докази у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи, керуючись законом та принципом верховенства права, суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП.

За таких обставин провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ч. 1 ст. 164, п. 1 ч. 1 ст. 247, статтями 251, 252, 284, 289, 294 КУпАП, –

постановила:

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з часу її винесення.

Суддя