Суд: Господарський суд міста Києва
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Господарське
Категорія: страхування
Дата: 06 липня 2026 р.
Справа: №910/4334/26
Суддя: Демидов В.О.
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
07.07.2026Справа № 910/4334/26
Суддя Господарського суду міста Києва Демидов В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, справу за позовом Приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "УСГ" (03038, місто Київ, вулиця Федорова Івана, будинок 32 ЛІТ.А) до Товариства з додатковою відповідальністю "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ГАРДІАН" (01032, місто Київ, вулиця Саксаганського, будинок 96) про стягнення 11061,81 грн,
без повідомлення (виклику) сторін,
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
15.04.2026 в системі «Електронний суд» представником Приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "УСГ" сформовано позовну заяву до Товариства з додатковою відповідальністю "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ГАРДІАН" про стягнення 11061,81 грн та 16.04.2026 передана судді Демидову В.О. відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, як страховик винної в ДТП особи, всупереч вимогам Цивільного кодексу України та Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не відшкодував позивачу матеріальну шкоду, завдану страхувальником відповідача внаслідок ДТП.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Крім того, примірник даної ухвали надіслано на адресу Моторного (транспортного) страхового бюро України, витребувано інформацію щодо полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за № ЕР226135907.
01.05.2026 через відділ діловодства суду від МТСБУ надійшла інформація з єдиної централізованої бази даних МТСБУ.
01.05.2026 в системі «Електронний суд» представником відповідача сформовано відзив на позовну заяву, заперечуючи стосовно позовних вимог представник зазначив, що розраховуючи розмір страхового відшкодування, позивачем було взято за основу рахунок № СГМ-К-СА044606 від 19.08.2025р. на суму 38 156 грн. та за вирахуванням франшизи у розмірі 7 661,13 грн., що становить 30 494,87 грн. В свою чергу, позивачем не було застосовано коефіцієнт фізичного зносу, а саме - КТЗ експлуатувалось в інтенсивному режимі (фактичний середньорічний пробіг щонайменше вдвічі більший за середньорічний нормативний).
За розрахунком відповідача, вартість ремонту ТЗ «TOYOTA RAV4», д.н.з. НОМЕР_1 згідно рахунку СТО, наданого Позивачем, та після застосування коефіцієнта фізичного зносу становить 27 094,19 грн.
Поряд з тим, позивачем під час здійснення оплати від вартості ремонту авто було віднято франшизу у розмірі 7 661,13 грн., яка підлягає вирахуванню з вартості ремонту ТЗ «TOYOTA RAV4», д.н.з. НОМЕР_1 після застосування коефіцієнта фізичного зносу: 27 094,19 грн. - 7 661,13 грн. = 19 433,06 грн.
В подальшому, 18.09.2025р. відповідачем було сплачено на користь позивача 19 433,06 грн. страхового відшкодування.
Згідно ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.
24.07.2023 між Приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "УСГ" (надалі - Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №28-0199-01800 (далі-Договір страхування). Згідно умов даного договору, було застраховано ризик настання збитків Страхувальника, що спричинені пошкодженням, знищенням, втратою забезпеченого транспортного засобу, автомобіля «TOYOTA RAV4» д.н.з. НОМЕР_2 .
23 липня 2025 року на 236 км.+400 м. автодороги Н-03 сполученням «Житомир-Чернівці» сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «Volkswagen Transporter», номерний знак НОМЕР_3 , яким керував ОСОБА_1 та автомобіля «Toyota RAV4» номерний знак НОМЕР_1 .
Вказана ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_1 п. 2.3 «б», 13.1 Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Кам`янець - Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 12.08.2025 у справі №676/5876/25, відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до страхового акту №ДККА-89118 від 22.08.2025, у відповідності до заяви про настання страхового випадку, розрахунку суми страхового відшкодування, а також рахунку на оплату №СГМ-К-СА044606 від 19.08.2025 виданого ТОВ «Гранд Мотор» (рахунок СТО) суму страхового відшкодування визначено у розмірі 38 156,00 грн з ПДВ
Станом на дату ДТП цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Volkswagen Transporter», номерний знак НОМЕР_3 , була застрахована Товариством з додатковою відповідальністю "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ГАРДІАН" відповідно до Полісу № ЕР226135907 (ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, - 160000,00 грн, франшизи - 0,00 грн).
Відповідно до Звіту №59-R/17/55 від 12.09.2025, встановлено, що коефіцієнт фізичного зносу ТЗ «TOYOTA RAV4», д.н.з. НОМЕР_1 становить (0,3156)31,56%.
18.09.2025р. відповідачем було сплачено на користь позивача 19 433,06 грн. страхового відшкодування, що підтверджується платіжною інструкцією № 246810 від 18.09.2025р.
Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач зазначив, що розраховуючи розмір страхового відшкодування, позивачем було взято за основу рахунок № СГМ-К-СА044606 від 19.08.2025р. на суму 38 156 грн. та за вирахуванням франшизи у розмірі 7 661,13 грн., що становить 30 494,87 грн. В свою чергу, позивачем не було застосовано коефіцієнт фізичного зносу, а саме - КТЗ експлуатувалось в інтенсивному режимі (фактичний середньорічний пробіг щонайменше вдвічі більший за середньорічний нормативний).
За розрахунком відповідача, вартість ремонту ТЗ «TOYOTA RAV4», д.н.з. НОМЕР_1 згідно рахунку СТО, наданого Позивачем, та після застосування коефіцієнта фізичного зносу становить 27 094,19 грн.
Відтак за розрахунком відповідача останній вважає, що Товариством з додатковою відповідальністю "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ГАРДІАН" було здійснено виплату страхового відшкодування в повному обсязі.
Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов такого обґрунтованого висновку.
Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з частиною 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Нормами статті 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
20.06.2024 набрав чинності новий Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» 3720-IX, який введено в дію з 01.01.2025.
У ч. 6 розділу 6 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» 3720-IX від 20.06.2024 зазначено, що дія положень цього Закону поширюється виключно на страхові випадки, які настали за договорами страхування, що набрали чинності після введення в дію цього Закону.
Суд зауважує, що поліс ЕР226135907 був укладений та розпочав свою дію в 2024 році.
Пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.
Згідно зі статтею 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
За приписами статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов`язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов`язанні.
Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Дослідивши доводи та аргументи сторін по суті спору, суд зазначає, що наразі виникає питання, щодо наявності або відсутності підстав для застосування до «TOYOTA RAV4», д.н.з. НОМЕР_1 коефіцієнту фізичного зносу, а саме чи експлуатувався означений транспортний засіб в інтенсивному режимі.
Так, згідно наданого відповідачем Звіту №59-R/17/55 від 12.09.2025, виготовленого оцінювачем - Д.Ю. Видута, у відповідності до якого коефіцієнт фізичного зносу ТЗ «TOYOTA RAV4», д.н.з. НОМЕР_1 становить (0,3156) 31,56%.
З розрахунку суми страхового відшкодування від 22.08.2025 вбачається, що позивачем було застосовано безумовну франшизу у розмірі 7 661,13 грн, відомості про знос транспортного засобу відсутні.
Суд зазначає, що пунктом 7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24.11.2003 № 142/5/2092 (далі за текстом - Методика) визначено, що значення Ез приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів; 5 років - для мототехніки.
Пунктом 7.39 Методики визначено винятки стосовно використання зазначених вимог, серед яких зокрема, КТЗ експлуатується в інтенсивному режимі (фактичний середньорічний пробіг щонайменше вдвічі більший за середньорічний нормативний).
Згідно Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою КМУ від 10.04.2013 № 403 нормативний середньорічний пробіг транспортних засобів становить 27 тис. кілометрів.
З акту огляду від 19.08.2025 року, складеного позивачем вбачається, що транспортний засіб «TOYOTA RAV4», д.н.з. НОМЕР_1 , 2023 року, мала показники одометру 112 743 км.
З урахуванням п. 7.39 Методики, а також Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою КМУ від 10.04.2013 № 403, яким передбачено середньорічний пробіг транспортних засобів 27 тис. кілометрів, суд дійшов висновку про правомірність застосування відповідачем коефіцієнту фізичного зносу у розмірі 31,56%. Таким чином, до вартості запчастин ТЗ «TOYOTA RAV4», д.н.з. НОМЕР_1 необхідно застосувати коефіцієнт фізичного зносу у вищезазначеному розмірі.
Відповідно до п.8.3. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України, Фондом державного майна України 24.11.2003 № 142/5/2092 (у редакції наказу Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.07.2009 № 1335/5/1159) (далі - Методика), - вартість ремонту автомобіля з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу розраховується за формулою:
Ср + См + Сс * (1 - Ез), де:
Ср - вартість ремонтно-відновлювальних робіт, грн;
См - вартість необхідних для ремонту матеріалів, грн;
Сс - вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту, грн;
Ез - коефіцієнт фізичного зносу автомобіля.
Таким чином, підставивши відповідні значення із рахунку № СГМ-К-СА044606 від 19.08.2025р., наданого позивачем, до вищенаведеної формули, отримаємо наступний розрахунок:
3 105,90 + 0 + 35 050,10 * (1 - 0,3156) = 27 094,19 грн., де:
3 105,90 - вартість ремонтно-відновлювальних робіт, грн. (згідно з рахунком);
0 - вартість необхідних для ремонту матеріалів, грн. (згідно з рахунком);
35 050,10 - вартість необхідних для ремонту запчастин, грн. (згідно з рахунком);
0,3156 - коефіцієнт фізичного зносу (згідно Звіту № 59-R/17/55).
Відтак вартість ремонту ТЗ «TOYOTA RAV4», д.н.з. НОМЕР_1 згідно рахунку СТО, наданого позивачем, та після застосування коефіцієнта фізичного зносу становить 27 094,19 грн.
Позивачем під час здійснення оплати від вартості ремонту авто було віднято франшизу у розмірі 7 661,13 грн., яка підлягає вирахуванню з вартості ремонту ТЗ «TOYOTA RAV4», д.н.з. НОМЕР_1 після застосування коефіцієнта фізичного зносу:
27 094,19 грн. - 7 661,13 грн. = 19 433,06 грн.
Оскільки відповідачем 18.09.2025р. було сплачено на користь позивача 19 433,06 грн. страхового відшкодування, що підтверджується платіжною інструкцією № 246810 від 18.09.2025р., суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.
За приписами ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з розглядом справи (окрім судового збору), покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 86, 129, 232, 233, 236-241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
1. В задоволенні позову відмовити повністю.
2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 07.07.2026
Суддя Владислав ДЕМИДОВ
Оригінал: reyestr.court.gov.ua