Постанова від 03 червня 2026 р. у справі №904/415/26 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.06.2026 м.Дніпро Справа № 904/415/26

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Демчини Т.Ю. (суддя-доповідач),

суддів: Кучеренко О.І.., Стефанів Т.В.,

з участю секретаря судового засідання: Старини А.С.,

представника позивача: Лебідя О.П.,

представника відповідача (апелянта): Штабовенка Д.В. (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Центрального апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СОНМАКС АВТО» на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 08.04.2026 (головуючий в першій інстанції Панна С.П., повний текст складений та підписаний 14.04.2026) про забезпечення позову

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НАУКОВО-ВИРОБНИЧИЙ ЕКСПЕРТНО-ТЕХНІЧНИЙ ЦЕНТР «ПРОМДІАГНОСТИКА»

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «СОНМАКС АВТО»,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

Приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозов Олександр Миколайович;

Державне підприємство «СЕТАМ»;

Товариство з обмеженою відповідальністю «БІГКОМЕРЦ»;

Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бунякіна Олена Валентинівна,

про витребування майна,

в с т а н о в и в:

1. Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції

У лютому 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «НАУКОВО-ВИРОБНИЧИЙ ЕКСПЕРТНО-ТЕХНІЧНИЙ ЦЕНТР «ПРОМДІАГНОСТИКА» (надалі – ТОВ «НВЕТЦ «Промдіагностика») звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СОНМАКС АВТО» (надалі – ТОВ «Сонмакс Авто»), у якому заявлено вимоги: встановити (констатувати) неправомірність відкритих торгів (аукціону) з продажу житлової нерухомості; протоколу проведення електронних торгів № 647665 від 29.09.2025, складеного ДП «СЕТАМ»; Акту про реалізацію предмета іпотеки від 23.10.2025 ВП №72721811, складеного приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозовим О.М.; Свідоцтва від 06.11.2025, виданого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бунякіною О.В. (№ р1755); рішення приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бунякіної О.В. про державну реєстрацію прав від 21.01.2026 № 82939695; витребувати майно з чужого незаконного володіння.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що з 08.12.2022 є власником нерухомого майна за адресою: м.Дніпро, проспект Гагаріна (після зміни назви – проспект Науки), 58, та земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:03:196:0029 за тією ж адресою, однак в результаті незаконного аукціону, проведеного 29.09.2025 ДП «СЕТАМ» на замовлення приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова О.М., це майно вибуло з його володіння, оскільки приватний виконавець всупереч судовому рішенню включив до лоту будівлю, яка не є предметом іпотеки, незаконно застосував зворотну силу закону, а сам аукціон відбувся після скасування судом апеляційної інстанції ухвали про заміну боржника на позивача, тобто коли позивач взагалі не був стороною виконавчого провадження. За твердженнями позивача, ТОВ «Сонмакс Авто», яке придбало майно за результатами цих торгів, є недобросовісним набувачем, оскільки мало доступ до публічної інформації про судові рішення та двічі попереджалось позивачем про незаконність аукціону, однак проігнорувало ці попередження та здійснило державну реєстрацію права власності. Позов заявлено з підстав, передбачених ст.387 ЦК України, що, на переконання позивача, є ефективним способом захисту відповідно до усталеної практики Верховного Суду.

13.03.2026 ТОВ «НВЕТЦ «Промдіагностика» подало до Господарського суду Дніпропетровської області заяву про забезпечення позову, у якій заявлено вимоги:

- накласти арешт на нерухоме майно - будівлю за адресою: Дніпропетровська область, м.Дніпро, проспект Гагаріна (після зміни назви – проспект Науки), 58, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 1709364612101, та земельну ділянку, кадастровий номер 1210100000:03:196:0029, за тією ж адресою, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 1397780612101, до набрання законної сили рішенням суду у даній справі;

- заборонити ТОВ «Сонмакс Авто» відчужувати вищезазначене нерухоме майно до набрання законної сили рішенням суду у даній справі;

- заборонити усім державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування та органів державної влади, іншим суб`єктам реєстрації, вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрацію прав власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження, відкриття та закриття розділів у реєстрі, внесення змін до реєстру тощо) стосовно вищезазначеного нерухомого майна - будівлі та земельної ділянки за адресою: м.Дніпро, просп. Гагаріна (після зміни назви – просп. Науки), 58, до набрання законної сили рішенням суду у даній справі.

Заявник зазначив, що існує реальна загроза утруднення або унеможливлення виконання майбутнього рішення суду, оскільки ТОВ «Сонмакс Авто» вже вчинив конкретні дії, спрямовані на відчуження спірного нерухомого майна, а саме: 23.01.2026 розмістив оголошення про його продаж на сайті «OLX», яке було видалено лише після отримання копії позовної заяви. На переконання позивача, це свідчить про намір відповідача ухилитись від виконання зобов`язань з повернення майна позивачу у разі задоволення позову, тому, з метою збереження існуючого стану та гарантування реального виконання судового рішення, позивач просить накласти арешт на спірне майно, заборонити відповідачу його відчужувати, а також заборонити державним реєстраторам та нотаріусам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо цього майна до набрання законної сили рішенням суду.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.04.2026 заяву ТОВ «НВЕТЦ «Промдіагностика» про забезпечення позову задоволено частково: заборонено ТОВ «Сонмакс Авто» відчужувати нерухоме майно - будівлю за адресою: м.Дніпро, просп.Гагаріна (після зміни назви – просп. Науки), 58, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 1709364612101, та земельну ділянку, кадастровий номер 1210100000:03:196:0029, за тією ж адресою, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 1397780612101, до набрання законної сили рішенням суду у даній справі; заборонено усім державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування та органів державної влади, іншим суб`єктам реєстрації, вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрацію прав власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження, відкриття та закриття розділів у реєстрі, внесення змін до реєстру тощо) стосовно вказаного нерухомого майна до набрання законної сили рішенням суду у даній справі. В решті заяви про забезпечення позову відмовлено.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи заяву про забезпечення позову, виходив з того, що позивачем надано беззаперечний доказ реальної загрози відчуження спірного майна, а саме: розміщення відповідачем 23.01.2026 оголошення про продаж будівлі та земельної ділянки на сайті «OLX», що, на переконання суду, свідчить про намір останнього розпорядитися майном до вирішення спору, а оскільки предметом позову є витребування цього ж майна, то його відчуження на користь третьої особи призведе до необхідності звертатися з новими позовами вже до нового набувача, що порушить принцип ефективного захисту прав в межах одного провадження, при цьому вимога доводити очевидне право власника вільно продати майно є завищеним стандартом доказування, тому, задля забезпечення виконання майбутнього рішення, суд заборонив відповідачу відчужувати нерухомість та вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо неї до набрання рішенням законної сили, однак відмовив у накладенні арешту, оскільки заборона відчуження, на переконання місцевого господарського суду, є достатнім та менш обтяжливим заходом, який не обмежує право відповідача користуватися майном.

2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги

Не погодившись із зазначеною ухвалою, відповідач у справі - ТОВ «Сонмакс Авто» звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій заявлено вимоги скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 08.04.2026 та відмовити у задоволенні заяви ТОВ «НВЕТЦ «Промдіагностика» про забезпечення позову у справі № 904/415/26.

Апелянт вважає, що ухвала суду першої інстанції про забезпечення позову є необґрунтованою, що позивач не надав жодних належних доказів реальної загрози відчуження майна, оскільки єдиний доказ, зокрема, скріншот оголошення з сайту «OLX», на переконання апелянта, є неналежним, оскільки не містить метаданих, посилання на нього є неробочим, а розмістити таке оголошення могла будь-яка третя особа. Апелент стверджує, що суд першої інстанції не врахував, що у віндикаційному спорі зміна власника в реєстрі не перешкоджає розгляду справи, а лише веде до процесуального правонаступництва, тому заборона відчуження є надмірним втручанням у право власності добросовісного набувача. Крім того, апелянт звертає увагу, що є добросовісним набувачем, оскільки придбав майно на публічних торгах (СЕТАМ), що є найбезпечнішим способом набуття майна з «юридичним очищенням», а позивач, навпаки, набув право власності на підставі підроблених документів, що встановлено преюдиційними судовими рішеннями. Вказує, що позивач через афілійовану особу - ТОВ «Рент Проперті Дніпро» брав участь у цих самих торгах і навіть був визнаний переможцем, але відмовився сплатити ціну, що свідчить про його недобросовісність та узгоджені дії. Додатково апелянт зауважує, що позивачем пропущено тримісячний спеціальний строк позовної давності для оскарження результатів торгів, встановлений статтею 48 Закону України «Про іпотеку», тому позов не підлягає задоволенню, а отже, заходи забезпечення такого позову, на його переконання, є безпідставними.

В судовому засіданні представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги, просив оскаржувану ухвалу скасувати, у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити повністю.

3. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «НВЕТЦ «Промдіагностика» наголошує, що ухвала суду першої інстанції про часткове забезпечення позову є законною, обґрунтованою та відповідає ст.ст.136, 137, 140 ГПК України, оскільки застосовані заходи спрямовані виключно на збереження статусу спірного нерухомого майна до вирішення спору по суті, є співмірними з предметом позову про витребування майна та не порушують балансу інтересів сторін, адже суд відмовив у накладенні арешту і обрав менш обтяжливі заборони, які не позбавляють відповідача фактичного володіння та користування майном. При цьому позивач зазначає, що ризик відчуження майна є реальним, оскільки відповідач є зареєстрованим власником і має можливість вільно розпорядитися майном у будь-який момент, а вимога доводити конкретний намір відчуження є завищеним стандартом доказування згідно з практикою Верховного Суду. Позивач вважає, що доводи апелянта про добросовісність набуття майна, пропуск строків позовної давності та преюдиційність інших судових рішень не належать до предмета розгляду заяви про забезпечення позову, оскільки вирішуються виключно під час розгляду спору по суті, а не на стадії забезпечення позову.

В судовому засіданні представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив відмовити в її задоволенні, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, будучи належним чином повідомленими про розгляд даної справи, шляхом доставки до їх електронних кабінетів ухвали суду від 04.05.2026, письмових пояснень на апеляційну скаргу не подали, участь представників в судовому засіданні не забезпечили. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (ч.12 ст.270 ГПК України).

4. Процедура апеляційного провадження

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.04.2026, для розгляду даної апеляційної скарги визначено колегію суддів Центрального апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Демчини Т.Ю. (доповідач), суддів Кучеренко О.І., Стефанів Т.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 27.04.2026 апеляційну скаргу залишено без руху та надано ТОВ «Сонмакс Авто» 10-денний строк з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення допущених при поданні апеляційної скарги недоліків.

28.04.2026 ТОВ «Сонмакс Авто» подано до Центрального апеляційного господарського суду заяву про усунення недоліків, якою з доданими до неї документами, зазначені в ухвалі Центрального апеляційного господарського суду від 27.04.2026 недоліки усунуто в повному обсязі.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.05.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Сонмакс Авто» на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 08.04.2026 за наслідками розгляду заяви про забезпечення позову у справі № 904/415/25 за позовом ТОВ «НВЕТЦ «Промдіагностика» до ТОВ «Сонмакс Авто». Розгляд скарги призначено у судовому засіданні на 04.06.2026 о 10:30 год.

13.05.2026 матеріали оскарження ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 08.04.2026 у справі № 904/415/26 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

20.05.2026 від ТОВ «НВЕТЦ «Промдіагностика» надійшов відзив на апеляційну скаргу.

25.05.2026 від представника ТОВ «Сонмакс Авто» надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, яка ухвалою суду від 26.05.2026 задоволена.

В судовому засіданні 04.06.2026 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

5. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини

Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (інформаційна довідка № 438082834 від 04.08.2025), ТОВ «НВЕТЦ «ПРОМДІАГНОСТИКА» з 08.12.2022 було власником будівлі загальною площею 1866,3 кв.м за адресою: м.Дніпро, проспект Гагаріна (на даний час – проспект Науки), 58, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1709364612101, та земельної ділянки, кадастровий номер 1210100000:03:196:0029, за тією ж адресою, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1397780612101. Вказана інформаційна довідка містить також відомості про накладення приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозовим О.М. 07.09.2023 арешту на вказану земельну ділянку.

21.01.2026 ТОВ «Сонмакс Авто» здійснено державну реєстрацію прав на придбане на електронному аукціоні вищезазначене нерухоме майно.

У лютому 2026 року ТОВ «НВЕТЦ «Промдіагностика» звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ТОВ «Сонмакс Авто», у якому, крім інших вимог, заявлено вимогу витребувати у ТОВ «Сонмакс Авто» на користь ТОВ «НВЕТЦ «Промдіагностика» нерухоме майно: будівлю за адресою: м.Дніпро, проспект Гагаріна (нині – проспект Науки), 58, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1709364612101, та земельну ділянку, кадастровий номер 1210100000:03:196:0029, за тією ж адресою, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1397780612101.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2026 відкрито провадження у справі № 904/415/26, призначено здійснювати розгляд даної справи за правилами загального позовного провадження.

13.03.2026 ТОВ «НВЕТЦ «Промдіагностика» подало до Господарського суду Дніпропетровської області заяву про забезпечення позову, у якій просило:

- накласти арешт на спірні будівлю та земельну ділянку за адресою: м.Дніпро, проспект Гагаріна (нині – проспект Науки), 58, реєстраційні номери об`єктів нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 1709364612101, 1397780612101, до набрання законної сили рішенням суду у даній справі;

- заборонити ТОВ «Сонмакс Авто» відчужувати вказане нерухоме майно до набрання законної сили рішенням суду у даній справі;

- заборонити усім державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування та органів державної влади, іншим суб`єктам реєстрації, вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрацію прав власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження, відкриття та закриття розділів у реєстрі, внесення змін до реєстру тощо) стосовно вказаного нерухомого майна до набрання законної сили рішенням суду у даній справі.

На підтвердження викладених у заяві обставин ТОВ «НВЕТЦ «Промдіагностика» до заяви про забезпечення додав скріншот оголошення, розміщеного в мережі Інтернет на сайті «OLX» щодо продажу спірного приміщення та земельної ділянки, з фотографією об`єкта продажу.

Згідно зі ст.136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до п.п.1, 2, 4, 10 ч.1 ст.137 ГПК України, позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з ч.1 ст.138 ГПК України, заява про забезпечення позову подається: до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Відповідно до ч.ч.5, 6 ст.140 ГПК України, залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

6.Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Заслухавши пояснення представників апелянта та позивача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Предметом апеляційного оскарження ухвали місцевого господарського суду, якою частково задоволено заяву про забезпечення позову, є висновки суду першої інстанції про наявність підстав для вжиття таких заходів, як заборони відповідачу відчужувати спірне майно, а також заборону реєстраторам вчиняти реєстраційні дії відносно спірного майна, та їх відповідність нормам процесуального права під час постановлення ухвали про забезпечення позову.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.

Згідно із ст.136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до п.п.1, 2, 4, 10 ч.1 ст.137 ГПК України, позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності таких вимог, забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом судового розгляду, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Таким чином, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що у разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання можливого рішення суду, адже інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення.

Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Господарський суд не повинен вживати таких заходів до забезпечення позову, які фактично є тотожними задоволенню заявлених вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Достатньо обґрунтованою для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги, чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17).

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, забезпечення позову за своєю правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів, а метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Колегія суддів наголошує, що при вирішенні питання про забезпечення позову, господарський суд не вирішує спір по суті, не встановлює остаточно добросовісність чи недобросовісність набувача, не оцінює правомірність торгів та не підміняє собою розгляд справи по суті. Завдання суду на цій стадії полягає у встановленні наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення може ускладнити або унеможливити виконання рішення суду чи ефективне поновлення порушених прав позивача. Такий правовий висновок неодноразово викладався Верховним Судом, зокрема у постановах від 19.01.2026 у справі № 921/341/24(921/275/25) та від 04.06.2025 у справі № 904/3993/19 (904/4429/24).

Тому доводи апеляційної скарги, які стосуються добросовісності набуття майна, преюдиційних обставин щодо права власності позивача, пропуску строків позовної давності, а також афілійованості позивача з іншим учасником торгів, не можуть бути прийняті до уваги при перегляді ухвали про забезпечення позову. Зазначені аргументи стосуються суті спору та підлягають дослідженню та оцінці судом першої інстанції під час розгляду справи по суті, а не на стадії апеляційного перегляду ухвали про забезпечення позову.

Щодо законності та обґрунтованості вжитих заходів забезпечення позову, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції, частково задовольняючи заяву ТОВ «НВЕТЦ «Промдіагностика» про забезпечення позову, виходив з того, що існує реальна загроза подальшого відчуження спірного нерухомого майна, а невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити або унеможливити ефективний захист прав позивача та виконання можливого рішення суду.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову є витребування у ТОВ «Сонмакс Авто» на користь позивача нерухомого майна - будівлі за адресою: м.Дніпро, просп.Гагаріна (після зміни назви – просп.Науки), 58, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1709364612101, та земельної ділянки, кадастровий номер 1210100000:03:196:0029 за цією ж адресою, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1397780612101. Спір виник у зв`язку з тим, що зазначене майно було реалізовано на електронних торгах ДП «СЕТАМ», за результатами яких переможцем визначено відповідача, та 21.01.2026 за відповідачем зареєстровано право власності на спірне майно.

Позивачем до заяви про забезпечення позову долучено докази того, що на веб-ресурсі «OLX» здійснено публікацію оголошення про продаж нерухомого майна, яке є предметом спору. Вказане оголошення після отримання відповідачем копії позовної заяви було видалене. На переконання колегії суддів, наведене свідчить про наявність у відповідача наміру відчужити спірне майно, що підтверджує реальність, а не абстрактність, ризику його відчуження до вирішення спору по суті.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано врахував, що відповідач є зареєстрованим власником спірного нерухомого майна, а відтак, має формальне право реально вільно розпорядитися цим майном у будь-який момент, зокрема, але не виключно, шляхом його продажу, дарування, передачі в іпотеку або відчуження у інший спосіб. Наявність у відповідача правомочностей власника вказаного майна об`єктивно створює можливість такого відчуження до завершення судового розгляду.

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 сформовано правовий висновок, згідно з яким можливість відповідача в будь-який момент відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Аналогічний підхід підтверджено Верховним Судом у постанові від 04.06.2025 у справі № 904/3993/19 (904/4429/24), де суд відхилив доводи відповідача про відсутність доказів наміру відчужити належні йому об`єкти нерухомого майна та зазначив, що наявність у відповідача правомочностей власника відповідного майна вказує на можливість у будь-який момент, у тому числі під час розгляду справи, але до прийняття остаточного рішення, розпорядитися цим майном на користь третіх осіб. Верховний Суд прямо вказав, що вимога щодо обов`язкового надання позивачем доказів на підтвердження намірів відповідача відчужити майно, враховуючи наявність у нього права розпорядитися ним у будь-який момент, свідчила б про застосування завищеного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Таким чином, посилання апелянта на відсутність достатніх доказів реальної загрози невиконання рішення є необґрунтованим, оскільки сама по собі наявність у відповідача права власності на спірне майно та можливість його відчуження у будь-який момент створює об`єктивний ризик, який є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову.

Колегія суддів вважає доводи апелянта, що застосовані судом першої інстанції заходи є надмірними, оскільки суд заборонив не лише відчуження майна, а й передачу його у користування третім особам, що паралізує господарську діяльність відповідача та створює умови, за яких він не отримує жодного прибутку з придбаного активу, помилковими та такими, що не відповідають змісту оскаржуваної ухвали.

Колегія суддів зауважує, що суд першої інстанції, частково задовольняючи заяву про забезпечення позову, відмовив у накладенні арешту на спірне майно, яке є найбільш обтяжливим заходом забезпечення позову. Ця обставина є принципово важливою, оскільки саме накладення арешту могло б призвести до обмеження права відповідача на користування майном. Відмовивши у накладенні арешту, суд першої інстанції свідомо обрав менш обтяжливий захід.

Крім того, заборона на відчуження майна та заборона на вчинення реєстраційних дій не позбавляють відповідача права фактичного володіння та користування спірним майном. Відповідач продовжує залишатися власником майна, може ним володіти та користуватися, зокрема, використовувати у власній господарській діяльності, отримувати дохід від його використання, але позбавляється лише права розпоряджатися ним.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19.02.2021 у справі № 643/12369/19 зазначено, що арешт майна та заборона на відчуження майна є самостійними видами (способами) забезпечення позову. При цьому, враховуючи мету застосування заходів забезпечення позову, їх вжиття щодо нерухомого майна не вимагає обмеження в користуванні ним, оскільки для найменшого порушення інтересів відповідача та збереження нерухомого майна обґрунтованою може бути визнана лише заборона відчуження такого нерухомого майна без позбавлення відповідача та інших осіб права користування ним.

Застосовані судом першої інстанції заходи: заборона відчуження та заборона вчинення реєстраційних дій - є саме тими заходами, які дозволяють зберегти спірне майно до вирішення спору по суті, водночас не позбавляючи відповідача права користування ним. Таким чином, принцип співмірності, передбачений ч.4 ст.137 ГПК України, судом першої інстанції дотримано повністю.

Твердження апелянта про те, що заборона передавати спірне майно у користування третім особам «паралізує господарську діяльність», не підтверджені жодними належними та допустимими доказами. Відповідач не надав суду доказів того, що його основний вид діяльності, яким відповідно до наявної інформації в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: « 45.11 Торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами (основний)» потребує передачі спірної нерухомості в оренду або інше користування третім особам, а також не довів, яким саме чином тимчасова заборона відчуження та вчинення реєстраційних дій впливає на його господарську діяльність. Загальні твердження про можливі збитки не можуть переважати над необхідністю збереження предмета спору.

Посилання апелянта на те, що єдиним підтвердженням ризику відчуження майна суд першої інстанції вважав роздруківку оголошення з сайту «OLX», яка не містить метаданих, а розмістити таке оголошення могла будь-яка третя особа, колегією суддів відхиляється, оскільки цей довід не спростовує правильності висновку суду першої інстанції. Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції оцінював не окремо один доказ, а усю сукупність обставин справи, включно з предметом позову, характером спірного майна, реєстрацією права власності за відповідачем та об`єктивною можливістю його подальшого відчуження. Оголошення на сайті «OLX» було лише одним з доводів у підтвердження реальності ризику відчуження, але не був єдиною підставою для вжиття заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Скріншот веб-сторінки є допустимим доказом, якщо він дозволяє встановити зміст опублікованої інформації. У даному випадку факт публікації оголошення 23.01.2026 та його видалення 03.02.2026 (після отримання копії позовної заяви) підтверджено матеріалами справи, і апелянт не спростував цього факту належними доказами.

Разом з тим, колегія суддів наголошує, що і без урахування наданого позивачем оголошення на веб-сайті «OLX», реальність ризику подальшого відчуження майна вбачається і з самого характеру спірних правовідносин: відповідач є титульним власником майна, що є предметом віндикаційного спору, його право власності на момент розгляду заяви про забезпечення позову зареєстроване відповідно до закону. Як вже зазначалось, наявність у відповідача правомочностей власника створює об`єктивну можливість відчуження майна, що у даному випадку є достатньою підставою для забезпечення позову.

Таким чином, посилання апелянта на неналежність доказу у вигляді скріншоту оголошення не спростовує висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваній ухвалі, у частині наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки суд мав достатньо інших підстав для висновку про наявність ризику відчуження майна.

Щодо доводів про добросовісність набуття відповідачем майна, преюдиційні обставини та сплив позовної давності, колегія суддів зазначає, що, як вже зазначалось, ці правові питання належить аналізувати під час розгляду спору по суті, а не вирішення заяви про забезпечення позову. На стадії забезпечення позову суд не вирішує питання про правомірність набуття права власності відповідачем, не встановлює остаточно добросовісність набувача, не оцінює правомірність торгів та не підміняє розгляд справи по суті. Отже, такі доводи апелянта є передчасними та не можуть бути підставою для скасування ухвали про забезпечення позову.

З урахуванням викладеного, колегія апеляційного господарського суду вважає, що місцевий господарський суд правомірно вжив заходи забезпечення позову шляхом встановлення заборони відповідачу відчужувати спірне майно, а також заборони реєстраторам вчиняти реєстраційні дії щодо нього. Апеляційний суд вважає такі заходи забезпечення позову співмірними, безпосередньо пов`язаним з предметом спору про витребування майна та спрямованим на реальне виконання судового рішення у випадку задоволення позову, зокрема, збереження майна за теперішнім відповідачем, та враховує їх тимчасовий характер. Апелянт не надав доказів на спростування необхідності вжиття цих заходів, і підстави для скасування ухвали місцевого суду відсутні.

7.Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

За змістом ст.236 ГПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно зі ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку, що суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи, надав належну оцінку доводам заявника і поданим доказам та ухвалив рішення з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого господарського суду та не можуть бути підставою для скасування постановленої ним ухвали про часткове задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст.269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржувана ухвала підлягає залишенню без змін.

8. Розподіл судових витрат

Відповідно до положень ст. 129 ГПК України, витрати апелянта щодо сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 129, 136-140, 269, 270, 271, 275, 276, 281-284, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СОНМАКС АВТО» на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 08.04.2026 у справі № 904/415/26 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 08.04.2026 у справі №904/415/26 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст.ст.286-289 ГПК України.

Повна постанова складена 03.07.2026.

Головуючий суддя Т.Ю.Демчина

Судді О.І.Кучеренко

Т.В.Стефанів